Рішення

від 20.12.2022 по справі 754/18852/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2209/22

Справа №754/18852/21

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Сенюти В.О.,

при секретарі: Василенко О.Г.

за участю:

представника позивача: Бабенко С.М.

представника відповідача: Завидняк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно - комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тененсі Груп», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент 3000», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Наталія Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі - продажу та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно - комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою до ТОВ «Тененсі Груп», ОСОБА_1 , ТОВ «Рент 3000», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. про визнання недійсним договору купівлі -продажу та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2019 року рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 910/17590/18, позов ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв?язок» до ТОВ «Тененсі Груп» про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ТОВ «Тененсі Груп» на користь ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв?язок» заборгованість у розмірі 388717,70 грн., пеню у розмірі 12080,24 грн., 3 % річних у розмірі 1008,86 грн. та судовий збір у розмірі 6027,10 грн. Вище вказаним рішенням встановлено, що 03.05.2018 року між позивачем ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв?язок» та ТОВ «Тененсі Груп» укладений договір оренди №18-027, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, які перебувають у власності ПрАТ «Діпрозв?язок», за адресою м. Київ, вул. Солом?янська, 3 загальною площею 1905,30 кв.м. згідно План-схем орендованих приміщень, що є додатком до даного договору та його невід`ємною частиною. Відповідно до п. 3.1 договору, сторони узгодили розмір орендної плати за договором на рівні 80 грн. (без ПДВ) за користування 1 кв. м орендованого майна, крім того ПДВ 20 % - 16 грн., разом - 96 грн. з ПДВ. Орендна плата за користування майном складає 152424,00 грн., крім того - ПДВ 20 % - 30484,80 грн., всього розмір орендної плати за договором становить 182908,80 грн. за місяць. Орендар сплачує орендну плату з урахуванням її індексації. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, крім випадків дефляції. Орендна плата сплачується орендарем грошовими коштами в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок. Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.02.2019 року по справі № 910/17590/18 встановлено, що за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 299178,30 грн. зі сплати орендних платежів, а також заборгованість зі сплати комунальних послуг за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року в сумі 89539,40 грн. З метою виконання рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2019 року по справі №910/17590/18 позивачем - ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв?язок» пред`явлено до виконання виконавчий лист приватному виконавцю Мельниченку О.В., яким відкрито виконавче провадження № 59098786 від 13.05.2019 року. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивачу стали відомі обставини, які перешкоджають належному виконанню вищезазначеного рішення суду. А саме, 18.07.2018 ТОВ «Тененсі Груп», продало нежитлове приміщення, громадський будинок літ. «К», загальною площею 3885 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 фізичній особі ОСОБА_1 , яка в свою чергу будучі учасником ТОВ «Рент 3000» 24.06.2020 року внесла до статутного капіталу Товариства вище зазначене нерухоме майно. Отже, ТОВ «Тененсі Груп» уклав договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, громадський будинок літ. «К», загальною площею 3885 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , саме після виникнення у нього заборгованості за липень 2018 року перед позивачем, а отже на момент укладення договору купівлі-продажу переслідував єдину мету - уникнення виконання майнового зобов`язання, покладеного на нього на підставі договору оренди. Вбачається, що продаж зазначеного майна робить неможливим виконання рішення суду. Зазначене нежитлове приміщення було єдиним майном ТОВ «Тененсі Груп», за рахунок якого можна було погасити борг перед позивачем, про що свідчать відомості із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 272636574 від 31.08.2021. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, громадський будинок літ. «К», загальною площею 3885 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що укладений між ТОВ «Тененсі Груп» та ОСОБА_1 , який посвідчений 18.07.2018 року приватним нотаріусом Київського МНО Мельник H.O., № 7486. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно стосовно власника ОСОБА_1 , вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Мельник Н.О., номер запису про право власності: 27094592 від 18.07.2018 року. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 821240480366) стосовно власника ТОВ «Рент 3000», здійснений приватним нотаріусом Київського МНО Войтовським В.С., номер запису про право власності: 37101315 від 24.06.2020 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2021 року відкрито загальне позовне провадження по вказаній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2021 року заяву про забезпечення позову - задоволено. Забезпечено позов ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно - комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» до ТОВ «Тененсі Груп», ОСОБА_1 , ТОВ «Рент 3000», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Н. О. про визнання недійсним договору купівлі -продажу та скасування державної реєстрації, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, громадський будинок літ «К.», загальною площею 3885 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 821240480366), який належить на праві власності ТОВ «Рент 3000» та заборонити ТОВ «Рент 3000» здійснювати будь-які дії з метою відчуження чи передачі права користування на нежитлове приміщення, громадський будинок літ. «К.», загальною площею 3885 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 іншим особам в будь-який спосіб - до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.06.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Письмові матеріали справи містять відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Вказує, що 18.07.2018 року між ТОВ «Тененсі Груп» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - громадський будинок літ «К.», загальною площею 3885 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно п.7 Договору купівлі-продажу у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна інформація про зареєстровані обтяження, іпотеку, інші речові права відсутня. Також відсутня податкова застава та відсутня інформація в Єдиному реєстрі боржників. У відповідності до п.п.3-4 Договору купівлі - продажу продаж предмету договору вчиняється за балансовою вартістю 70000,00 грн., які отримані продавцем від покупця до укладення цього договору. Підписання цього договору продавцем свідчить про відсутність будь-яких претензій до покупця. ОСОБА_1 вважає позивача недобросовісною стороною процесу, а викладену правову позицію - безпідставною. Позивач, використовуючи судову практику щодо зацікавлених осіб, фактично втручається в діяльність суб`єкта господарювання, шляхом оскарження його майнових угод з метою призупинення його діяльності та тимчасового арешту майнових активів. Виконання одного зобов`язання не може ставитися в залежність від виконання іншого. Вимоги позивача не стосуються об`єкта, відчуження якого є предметом договору купівлі-продажу, на момент укладення спірного правочину не існували обтяження щодо об`єкту договору від 18.07.2018 року. Наявність грошових вимог позивача до відповідача ТОВ «Тененсі груп» не свідчить про наявність права у позивача на майно, що є предметом договору купівлі-продажу та вважає, що укладенням спірного договору права позивача порушені не були. Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника, проте письмові матеріали справи не містять відповідних доказів. Посилання позивача , що укладення спірного договору без наміру реального відчуження майна на користь іншої особи з метою уникнення стягнення є лише припущенням, без надання доказів.

Позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву, поданий відповідачем ОСОБА_1 . Відповідно до відповіді, позивач вказує, що посилання відповідача на положення ст.. 232, 234 ЦК України не відповідають дійсності, оскільки позовна заява не містить жодного посилання на норми ст.ст. 232, 234 ЦК України, таким чином відповідач ОСОБА_1 у своєму відзиві надає заперечення на не існуючи вимоги та доводи. В дійсності, позивач в своєму позові наводити докази та судову практику, та вказує, що договір купівлі-продажу № 7486 від 18.07.2018 року має всі ознаки фраудаторного правочину, який укладено із зловживанням правом та з наміром завдати шкоди інтересам позивача. Доводи відповідача ОСОБА_1 у відзиві щодо відсутності доказів на підтвердження порушення принципу добросовісності є безпідставними та такими, що спростовуються письмовими матеріалами справи. Згідно відкритої інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань, стосовно відповідача ТОВ «Тененсі Груп» відкрито лише одне виконавче провадження, в якому стягувачем є тільки одна юридична особа - позивач. Отже, у разі задоволення позовних вимог, грошові кошти, які можуть надійти від реалізації майна відповідача ТОВ «Тененсі Груп», проданого за спірним правочином, будуть спрямовані саме на погашення грошових вимог позивача, оскільки інші кредитори у відповідача ТОВ «Тененсі Груп» відсутні. Таким чином, відповідачем ОСОБА_1 не було надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо позову, окрім власних суб`єктивних міркувань.

Відповідач ТОВ «Рент 3000» подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить залишити позовні вимоги без задоволення. Вважає вимоги позивача надуманими і такими, що не відповідають закону та просить суд при ухваленні рішення врахувати позицію відповідача ОСОБА_1 , з якою ТОВ «Рент 3000» погоджується повністю, та врахувати наступне. 24.06.2020 року між ТОВ «Рент 3000» та ОСОБА_1 був укладений акт приймання-передачі майна, а саме нежитлового приміщення, громадський будинок літ. «К.», загальною площею 3885 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Акт посвідчений приватним нотаріусом КМНО Войтовським В.С. та на його підставі, приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. З позовної заяви вбачається, що позивач не оспорює, що акт укладено у письмовій формі з додержанням вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення. Право власності не нерухоме майно зареєстровано у встановленому порядку за ТОВ «Рент 3000».

Відповідач ОСОБА_1 подала додаткові письмові пояснення відповідно до яких вказує, що враховуючи законодавчі зміни, згідно яких законодавець виключив конструкцію статті щодо можливого скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку із чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою закону воно не передбачено, а реєстратор у свою чергу не зможе виконати таке рішення. Таким чином правомірним способом судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Письмові матеріали справи містять заяву представника відповідача ТОВ «Рент 3000» про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог позивача до відповідачів, за участю третьої особи. Вказав, що позовна заява подана 10.12.2021 року, при цьому позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений 18.07.2018 року та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно стосовно власника ОСОБА_1 від 18.07.2018 року. Надані позивачем документи дають підстави стверджувати про те, що позивач мав можливість довідатися про порушення його права та звернутися до суду, не порушуючи строки позовної давності.

Представник позивача подав пояснення на додаткові пояснення відповідача ОСОБА_1 , вказавши, що заявлені позивачем вимоги відповідають нормам чинного законодавства, а тому є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Крім того, представник позивача подав заперечення на заяву про застосування строків позовної давності. Вказав, що позивач довідався про порушення свого права та інтересу з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.08.2021 року та від 06.12.2021 року. Вказані довідки були сформовані на запит приватного виконавця Мельниченко О.В. на підставі відкритого ним виконавчого провадження № 59098786 від 13.05.2019 року. Відтак, підстав робити запити до реєстру стосовно ТОВ «Тененсі Груп» раніше дати відкриття виконавчого провадження № 59098786 у приватного виконавця не було. Усі листи - відповіді від державних органів щодо відсутності майна у ТОВ «Тененсі Груп» також датовані після 13.05.2019 року. Таким чином, представник позивача вважає, що позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів в межах строку позовної давності, а відтак заява представника відповідача ТОВ «Рент 3000» про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Представник позивача - Бабенко С.М. в судовому засіданні подану позовну заяву підтримав, просив позов задовольнити з викладених підстав.

В судовому засіданні представник ТОВ «Рент 3000» - адвокат Завидняк В.І. проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з підстав викладених у відзивах на позовну заяву та з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності.

Письмові матеріали справи містять заяву відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи у її відсутність, позов не підтримує, просить у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача ТОВ «Тененсі Груп» та третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору приватний нотаріус КМНО Мельник Н.О. в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача ТОВ «Рент 3000», дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 03.05.2018 між ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно - комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» (орендодавець, позивач) та ТОВ «Тененсі Груп» (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 18-027 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, які перебувають у власності ПрАТ «Діпрозв`язок», за адресою м. Київ, вул. Солом`янська 3 загальною площею 1905,30 кв. м, згідно План-схем орендованих приміщень, що є додатком до даного договору та його невід`ємною частиною, (далі разом - майно, а кожне окремо - приміщення).

У п. 2.5 договору визначено, що майно, передане орендарю, повертається орендодавцеві не пізніше 02 квітня 2021 року включно за Актом приймання-передачі (здачі) майна в належному стані.

Відповідно до п. 3.1 договору, сторони узгодили розмір орендної плати за договором на рівні 80 грн. (без ПДВ) за користування 1 кв. м орендованого майна, крім того ПДВ 20 % - 16 грн., разом - 96 грн. з ПДВ. Орендна плата за користування майном складає 152424,00 грн., крім того - ПДВ 20 % - 30484,80 грн., всього розмір орендної плати за договором становить 182908,80 грн. за місяць. Орендар сплачує орендну плату з урахуванням її індексації. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, крім випадків дефляції. Орендна плата сплачується орендарем грошовими коштами в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.02.2019 року, яке набрало законної сили встановлено, що у період з липня 2018 року по жовтень 2018 року ТОВ «Тененсі Груп» не виконано зобов`язання, з оплати орендних платежів на виконання договору оренди №18-027 від 03.05.2018 року у розмірі 388717,70 грн. та стягнуто з ТОВ «Тененсі Груп» на користь ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно - комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» заборгованість у розмірі 388717,70 грн., пеню у розмірі 12080,24 грн., 3 % річних у розмірі 1008,86 грн. та судовий збір у розмірі 6027,10 грн.

27.03.2019 року Господарським судом м. Києва видано наказ про примусове виконання рішення від 28.02.2019 року у справі за № 910/17590/18.

13.05.2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельниченко О.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/17590/18 від 27.03.2019 року.

З письмових матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Тененсі Груп» немає майна, за рахунок якого можна було б погасити борг перед позивачем (а.с.53-59, Т.1).

Як вбачається письмових матеріалів справи 18.07.2018 року між ТОВ «Тененсі Груп» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу (а.с.144, Т. 1).

Відповідно до п. 1 вказаного договору ТОВ «Тененсі Груп» передало, а ОСОБА_1 прийняла у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення (громадський будинок літ «К»), площею 3885 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно п. 2 договору купівлі-продажу, відчужуване нежитлове приміщення належить ТОВ «Тененсі Груп» на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 30.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Зубковим Д.Ю. за реєстровим № 310. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2017 року за № 21177686 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 821240480366. Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, загальною площею 1,0000 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:069:0031.

Згідно п. 4 договору купівлі-продажу від 18.07.2018 року продаж нежитлового приміщення (громадський будинок літ «К»), площею 3885 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 було вчинено за 70 000,00 грн.

З копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 06.12.2021 року вбачається, що 24.06.2020 року ОСОБА_1 будучи учасником ТОВ «Рент 3000» внесла до статутного капіталу Товариства нежитлове приміщення (громадський будинок літ «К»), площею 3885 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

07.07.2020 року ОСОБА_1 була виключена зі складу учасників ВТО «Рент 3000».

Позивач просить визнати згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України договір купівлі-продажу від 18.07.2018 року недійсним з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки в момент його вчинення не було дотримано вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України та ч.ч.2, 3 ст. 13 ЦК України.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) вказано, що: «[…] Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Тененсі Груп», будучи обізнаним про наявність у нього заборгованості за договором оренди № 18-027 від 03.05.2018 року, уклав 18.07.2018 року договір купівлі-продажу, за яким з метою уникнення звернення стягнення відчужив єдине наявне у нього майно, а саме - нежитлове приміщення (громадський будинок літ «К»), площею 3885 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 1,0 га з кадастровим номером 8000000000:62:069:0031. Відчуження вказаного нежитлового приміщення площею 3885 кв.м. здійснено за ціною 70 000,00 грн., тобто 18,02 грн. за 1 кв.м., що поза розумним сумнівом та без застосування спеціальних знань свідчить про неринкові умови зазначеного договору купівлі-продажу від 18.07.2018 року При цьому матеріали справи не містять доказів оплати вказаної вартості нежитлового приміщення ОСОБА_1 на користь ТОВ «Тененсі Груп», а положення договору про таку оплату до укладення договору купівлі-продажу не є належним доказом здійснення такої оплати фізичною особою на користь юридичної особи. А відтак, суд приходить до висновку про наявність ознак фраудаторного правочину, що вчинений на шкоду кредитору -позивачу.

Таким чином, договір купівлі-продажу від 18.07.2018 року укладений між ТОВ «Тененсі Груп» та ОСОБА_1 щодо нежитлового приміщення (громадський будинок літ «К»), площею 3885 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельник Н.О. зареєстрований в реєстрі № 7486 підлягає визнанню недійсним.

Позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно стосовно власника ОСОБА_1 здійснений приватним нотаріусом Київського МНО Мельник Н.О., номер запису про право власності: 27094592 від 18.07.2018 року та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно стосовно власника ТОВ «Рент 3000», здійснений приватним нотаріусом Київського МНО Войтовським В.С., номер запису про право власності : 37101315 від 24.06.2020 року задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Верховний Суд у своїх постановах від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21 вказав, що належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Так, Верховний Суд зауважив, що з 16.01.2020 законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про державну реєстрацію права, а отже, спосіб судового захисту шляхом про скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення не ґрунтується на вимогах закону.

Доводи представника позивача, викладені у додаткових поясненнях, про те, що позовні вимоги в частині скасування запису державної реєстрації речового права слід розуміти як скасування рішень про проведену державну реєстрацію речового права суд приймає критично, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

Щодо заяви представника відповідача ТОВ «Рент 3000» про застосування строків позовної давності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову. Такий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 22.05.2018 по справі № 369/6892/15-ц (14-96цс18).

Суд звертає увагу на суперечливі доводи відповідача ТОВ «Рент 3000», оскільки представник відповідача ТОВ «Рент 3000» у відзиві вважає позовні вимоги позивача надуманими та такими що не відповідають закону, в судовому засіданні вказує про те, що права позивача порушені не були, разом з тим, просить суд застосувати строк позовної давності, який може бути застосований лише при наявному порушеному праві позивача за захистом якого він звернувся.

З письмових матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва 10.12.2021 року, дата оскаржуваного договору купівлі-продажу становить 18.07.2018 року, однак про порушене право позивачу стало відомо лише 31.08.2021 року, отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит приватного виконавця Мельниченко О.В., який вчиняв виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 59098786 з метою примусового виконання наказу № 910/17590/18 від 27.03.2019 року Господарського суду м. Києва.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На викладеного, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно - комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тененсі Груп», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент 3000», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Наталія Олександрівна про визнання недійсним договору купівлі - продажу та скасування державної реєстрації - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу від 18 липня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тененсі Груп» та ОСОБА_1 , нежитлового приміщення (громадський будинок літ. «К»), площею 3885 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Наталією Олександрівною, зареєстровано в реєстрі № 7486 - недійсним.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тененсі Груп», ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно - комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» судовий збір по 1240,50 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Позивач:

Приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно - комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» - код - 01168185, м. Київ, вул.. Солом`янська, буд. 3,

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тененсі Груп» - код - 41401432, м. Київ, вул.. Павла Усенко, буд. 8

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент 3000» - код - 43494859, м. Київ, вул.. Академіка Бутлерова, буд. 8

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Наталія Олександрівна - АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду виготовлено: 04.01.2023 року.

Суддя: В.О. Сенюта