Ухвала
від 28.12.2022 по справі 461/3122/19
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 461/3122/19-ц

провадження № 61-10148св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка є законним представником недієздатного ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка є законним представником недієздатного ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 рокуу складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і рішень судів попередніх інстанцій

У травні 2019 року ОСОБА_1 , як законний представник недієздатного ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про померлу особу, як батька з актового запису про народження дитини.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатним з шестимісячного віку, встановлено опіку над недієздатним та призначено ОСОБА_1 опікуном.

ОСОБА_5 , починаючи з 11 жовтня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після смерті останнього відкрилася спадщина на 13/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 32224100300:01:017:0001. За життя померлим складений заповіт, яким він заповів все своє майно рухоме та нерухоме майно своїй доньці ОСОБА_7 . Незалежно від змісту заповіту, право на спадкування після смерті ОСОБА_2 як на обов`язкову частку у спадщині має його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого визнано за рішенням суду недієздатним, а також малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківство відносно якого оспорюється ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного.

Отже, спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли: донька померлого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; недієздатний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Влітку 2018 року їй стало відомо, що ОСОБА_3 02 ІНФОРМАЦІЯ_4 народила дитину ОСОБА_2 , батьком якої в свідоцтві про народження записано померлого ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 і до народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сплинуло шість місяців.

За таких обставин, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є застосування статті 133 СК України, у якій визначено, що, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Вважає, що померлий ОСОБА_5 не може бути батьком дитини. Померлому не було відомо про вагітність ОСОБА_3 , тобто ОСОБА_5 за життя не міг знати, що буде записаний батьком новонародженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки помер до його народження. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не підтримували подружні стосунки та не проживали разом близько п`яти років до смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_5 проживав один на АДРЕСА_2 до дня смерті. ОСОБА_3 жодного разу з червня 2017 року в будинку не з`являлася. Крім того, у будинку, де проживав померлий було відсутнє постачання електроенергії і останній жив без світла. Крім того, ОСОБА_5 незадовго до смерті отримав травму голови, не пам`ятав ні її, ні їхніх спільних дітей. ОСОБА_3 не займалася також і організацією поховання ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, позивачка просила визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не є біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; виключити відомості про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як про батька з актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного 15 червня 2018 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 125; зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни в актовий запис № 125 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складений 15 червня 2018 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, а саме: виключити із графи «батько» відомості про ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , як законного представника недієздатного ОСОБА_2 , відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано доказів того, що за своє життя померлий ОСОБА_5 подав до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства відносно ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що за своє життя померлий ОСОБА_5 подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства відносно ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , а отже, відсутні підстави для задоволення позову з підстав на які посилається позивач, оскільки відповідно до частини третьої статті 137 СК України, якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці.

Оскільки оспорення батьківства під час вагітності жінки в силу положень частини третьої статті 136 СК України неможливе, норма частини першої статті 137 СК України дає право чоловікові матері дитини подати до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства. Якщо на момент народження дитини чоловіка не буде в живих (частина перша статті 137 СК України), на підставі цієї заяви оспорити батьківство зможуть його спадкоємці.

Тобто, предметом доказування в справах про оспорювання батьківства на підставі частини першої статті 137 СК України є подання чоловіком матері дитини за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства щодо дитини.

Таким чином, посилання позивача на частину третю статті 137 СК України не може бути підставою для звернення до суду, оскільки у такому випадку актовий запис щодо особи, як батька дитини, має вчинятися за життя.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , яка є законним представником недієздатного ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_4 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 642/6007/16-ц.

Крім того, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень представник заявниці посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні). Зокрема, представник заявниці у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 202/4051/18.

Також, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень представник заявниці посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України), а саме: клопотання про проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.

У грудні 2022 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що ОСОБА_1 є законним представником недієздатного ОСОБА_2 лише до 07 жовтня 2020 року, тобто станом на день подання касаційної скарги, ОСОБА_1 не є законним представником ОСОБА_2 .

Покійний ОСОБА_5 знав про її вагітність, у зв`язку з чим він видав на неї відповідні довіреності для отримання пенсії.

Крім того, постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 369/220/20 рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Цей факт виключає можливість недієздатного ОСОБА_2 бути спадкоємцем.

У відзиві просила повернути касаційну скаргу ОСОБА_1 , так як вона не має повноважень на представлення інтересів ОСОБА_2 , або залишити судові рішення без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

08 грудня 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 , яка є законним представником недієздатного ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про померлу особу, як батька з актового запису про народження дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка є законним представником недієздатного ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року призначити досудового розгляду на 18 січня 2023 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення28.12.2022
Оприлюднено06.01.2023
Номер документу108262146
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —461/3122/19

Ухвала від 03.07.2024

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Янченко А. В.

Ухвала від 03.07.2024

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Янченко А. В.

Ухвала від 24.08.2023

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Янченко А. В.

Постанова від 31.07.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Фаловська Ірина Миколаївна

Ухвала від 13.03.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Фаловська Ірина Миколаївна

Ухвала від 18.01.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Ухвала від 28.12.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Ухвала від 14.11.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Ухвала від 20.10.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Постанова від 16.08.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Фінагеєв Валерій Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні