Постанова

від 31.07.2023 по справі 461/3122/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 липня 2023 року

м. Київ

справа № 461/3122/19

провадження № 61-10148сво22

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка є законним представником недієздатного ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка є законним представником недієздатного ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хомич Іван Олександрович, на рішення Києво?Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року у складі судді Дубаса Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

Історія справи:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 , як законний представник недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Києво?Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним з шестимісячного віку, встановлено опіку над недієздатним та призначено ОСОБА_1 його опікуном.

ОСОБА_4 , починаючи з 11 жовтня 2006 року, перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина на 13/25 частин житлового будинку та земельну ділянку, площею 0,0117 га, кадастровий номер 32224100300:01:017:0001 на АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 складений заповіт, яким він заповів все своє рухоме та нерухоме майно своїй доньці ОСОБА_6 .

Позивач вказувала, що незалежно від змісту заповіту, право на спадкування після смерті ОСОБА_4 на обов`язкову частку у спадщині має його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого визнано за рішенням суду недієздатним та в інтересах якого вона діє, а також малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківство відносно якого нею оспорюється.

Отже, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли: донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (за заповітом); недієздатний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач зазначала, що влітку 2018 року їй стало відомо, що ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_6 народила дитину - ОСОБА_2 , батьком якого в свідоцтві про народження записано ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 і до народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сплинуло шість місяців.

За таких обставин, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є застосування статті 133 СК України, у якій визначено, що, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

ОСОБА_4 не може бути батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач вважає, що ОСОБА_4 не було відомо про вагітність ОСОБА_3 , тобто ОСОБА_4 за життя не міг знати, що буде записаний батьком новонародженого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки помер до його народження.

Позивач у позові наголошувала, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не підтримували подружні стосунки та не проживали разом близько п`яти років до смерті ОСОБА_4 . Він проживав один на АДРЕСА_1 до дня смерті, ОСОБА_3 жодного разу з червня 2017 року до будинку не з`являлася. Крім того, у будинку, де проживав ОСОБА_4 , не було належних для проживання умов, і незадовго до смерті він отримав травму голови, не пам`ятав ні її, ні їхніх спільних дітей. ОСОБА_3 не займалася також і організацією поховання ОСОБА_4 .

Позивач просила:

визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що не є біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

виключити відомості про ОСОБА_4 як про батька з актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного 15 червня 2018 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво?Святошинського району Київської області, актовий запис № 125;

зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису № 125 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного 15 червня 2018 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво?Святошинського району Київської області, а саме, виключити із графи «батько» відомості про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 як законного представника недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

у суду відсутні підстави для задоволення вимог позову з підстав, на які посилається позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідно до частини третьої статті 137 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якою позивач обґрунтовує свої вимоги, встановлено, що якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці;

позивач у своїй заяві на власний розсуд трактує зазначену норму права і зазначає, що оспорити батьківство можуть спадкоємці особи, яка не знала про те, що буде записана батьком дитини, що суттєво відрізняється від офіційного змісту цієї норми права;

позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що за своє життя ОСОБА_4 подав до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства відносно ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 , як законного представника недієздатного ОСОБА_2 , подану представником Хомичем І. О. , залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 137 СК України;

посилання позивача на вказане положення не може бути підставою для звернення до суду із позовом про оспорювання спадкоємцями батьківства після смерті особи, яка буде записана батьком новонародженої дитини, через його необізнаність, оскільки в такому випадку актовий запис щодо особи як батька дитини, має вчинятися за життя;

доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що саме частиною третьою статті 137 СК України визначено, якщо через поважні причини особа не знала про те, що буде записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти, апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки актовий запис щодо особи як батька дитини за його життя вчинений не був, а сам померлий нотаріусу заяви про невизнання свого батьківства не подавав;

оскільки оспорювання батьківства під час вагітності жінки в силу положень частини третьої статті 136 СК України неможливе, норма частини першої статті 137 СК України дає право чоловікові матері дитини подати до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства. Якщо на момент народження дитини чоловіка не буде в живих (частина перша статті 137 СК України), на підставі цієї заяви оспорити батьківство зможуть його спадкоємці. Тобто, предметом доказування в справах про оспорювання батьківства на підставі частини першої статті 137 СК України є подання чоловіком матері дитини за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства щодо дитини.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , яка є законним представником недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє адвокат Хомич І. О., подала касаційну скаргу на рішення Києво?Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, в якій просила:

скасувати оскаржені судові рішення;

справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України - суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2018 року у справі № 642/6007/16-ц (провадження № 61-1334св17), а також вказує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 202/4051/18 (провадження № 61?18435св19).

Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та звертає увагу на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України), а саме, клопотання про проведення судово-медичної молекулярно?генетичної експертизи.

У грудні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що ОСОБА_1 є законним представником недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише до 07 жовтня 2020 року, тобто станом на день подання касаційної скарги, ОСОБА_1 не є законним представником недієздатного ОСОБА_2 .

Також відповідач вказала, що ОСОБА_4 знав про її вагітність, у зв`язку з чим він видав на її ім`я відповідні довіреності (17 листопада 2012 року, 26 вересня 2017 року), в тому числі для отримання пенсії, а також повторно (12 жовтня 2017 року) уклав з нею шлюб.

Крім того, постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 369/220/20 (провадження №61-5303св22) рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що виключає можливість недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бути спадкоємцем.

У відзиві відповідач просила повернути касаційну скаргу ОСОБА_1 , так як вона не має повноважень на представлення інтересів ОСОБА_2 , або залишити судові рішення без змін.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року справу призначено до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 вересня 2021 року вказано, що підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, які наведені заявником.

Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року мотивована тим, що оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 202/4051/18 (провадження № 61?18435св19) та від 14 серпня 2019 року у справі № 760/6156/15-ц (провадження № 61-25367св18)сформулював позицію про неможливість оспорювання батьківства спадкоємцями у порядку частини третьої статті 137 СК України, якщо актовий запис про народження дитини вчинено після смерті особи, яка записана батьком дитини, що фактично є помилковим тлумаченням положень цієї норми права, тому є підстави для відступу від такого висновку.

При передачі справи на розгляд Об`єднаної палати, колегія суддів зауважила, що, можлива ситуація, за якої особа звернулася з позовом про оспорювання батьківства за життя, але під час слухання справи померла. В такому випадку необхідно керуватися частиною другою статті 137 СК України, згідно з якою, якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 137 СК України якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.

Виходячи із буквального тлумачення частини третьої статті 137 СК України, спадкоємці померлої особи, яка записана батьком дитини, після його смерті мають право оспорити батьківство померлого щодо такої дитини з одночасним доведенням того, що особа, яка записана батьком дитини за життя не знав та не міг знати про вагітність дружини, відповідно про те, що в силу презумпції батьківства, він може бути записаний батьком дитини. Таке тлумачення положень частини третьої статті 137 СК України, на переконання колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відповідає не тільки засадам регулювання сімейних відносин, закріплених у частині дев`ятій статті 7 СК України, а й буквальному тлумаченню положень наведеної статті. Інше тлумачення частини третьої статті 137 СК України створить ситуацію правової невизначеності.

Колегія суддів виходила з того, що беззаперечним є факт походження дитини від своїх батьків, які перебувають у шлюбі, але на практиці можуть існувати ситуації, коли подружжя не підтримує шлюбних відносин, не проживає разом, проте продовжує перебувати у шлюбі та багато інших ситуацій, за яких у спадкоємців особи, яка записана батьком дитини після його смерті, виникає спір про те, чи є померлий батьком цієї дитини, що дає підстави для відступу під правової позиції, викладеної у раніше згаданих постановах Верховного Суду. А тому, вважала, що у схожих правовідносинах мають враховуватись висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 642/6007/16-ц (провадження № 61?1334св17).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_5 , батьками якого зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_1

12 жовтня 2017 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (повторний шлюб).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 26 січня 2018 року Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №24/2018.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_2 , батьками якого згідно актового запису № 125, складеного Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 червня 2018 року, зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народився через п`ять місяців після смерті ОСОБА_4 , який записаний батьком дитини в силу вимог статті 122 СК України.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року у справі № 357/1933/18 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білоцерківський дитячий будинок-інтернат, Відділ опіки та піклування Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, Відділ з питань освіти, культури, молоді, спорту та соціального захисту м. Боярка, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним з шестимісячного віку, встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. постановою від 12 лютого 2019 року № 338/02-31 відмовила ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом на 13/25 часток спірного домоволодіння та 1/10 частки земельної ділянки за адресою цього домоволодіння.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2020 року у справі № 357/1933/18 продовжено строк дії рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2018 року в частині визнання недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два роки з дня набрання рішенням законної сили.

Постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 369/220/20 (провадження № 61-5303св22) за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту цієї постанови вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, касаційний суд обґрунтовано виходив із того, що недієздатний ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 у порядку частини четвертої статті 1268 ЦК України, а отже, на ОСОБА_4 не поширюються положення частини третьої статті 1272 ЦК України.

Позиція Верховного Суду

Щодо наявності підстав для відступу

У справі, що передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судуоспорюється батьківство після смерті особи, яка записана батьком дитини і померла до її народження.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зауважила, що:

предметом доказування у справах про оспорювання батьківства на підставі частини першої статті 137 СК України, крім відсутності факту кровного споріднення між дитиною та особою, яка записана батьком дитини, є також і той факт, що чоловік матері дитини за життя подав до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства щодо дитини. Водночас, відповідно до частини третьої статті 137 СК України оспорити батьківство можуть спадкоємці особи (дружина, батьки та діти), яка через поважні причини не знала про те, що записана батьком дитини і померла;

з урахуванням буквального тлумачення зазначеної норми закону (частини третьої статті 137 СК України), спадкоємці померлої особи, яка записана батьком дитини, після його смерті мають право оспорити батьківство померлого щодо такої дитини з одночасним доведенням того, що особа, яка записана батьком дитини за життя не знала та не могла знати про вагітність дружини, відповідно про те, що в силу презумпції батьківства, вона може бути записана батьком дитини;

таке тлумачення положень частини третьої статті 137 СК України, на переконання колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідає не тільки засадам регулювання сімейних відносин, закріпленим у частині дев`ятій статті 7 СК України, а й буквальному тлумаченню положень наведеної статті. Інше тлумачення частини третьої статті 137 СК України створить ситуацію правової невизначеності.

Отже, Об`єднана палата повинна вирішити питання чи можливо застосувати до спірних правовідносин частину третю статті 137 СК України, зокрема, що позивач як законний представник спадкоємця має право оспорити батьківство ОСОБА_4 (колишнього чоловіка) відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки на думку позивача, ОСОБА_4 за життя не знав про вагітність дружини (відповідача ОСОБА_3 ).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16?ц (провадження № 61?28728св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19).

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перша статті 18 СК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У доктрині процесуального права позови про визнання поділяються на позитивні та негативні.

По своїй суті позов про оспорювання батьківства,після смерті особи, яка записана батьком дитини,є негативним, в якому позивач стверджує, що певний чоловік не є батьком дитини. В такому разі за допомогою цього позову відбувається захист приватного інтересу позивача (зокрема, в сфері спадкування).

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства (частина перша статті 137 СК України).

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці (частина друга статті 137 СК України).

Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).

Тлумачення статті 137 СК України, з урахуванням розумності свідчить, що

вказана норма визначає випадки, за яких батьківство особи може бути оспорено після смерті особи, яка записана батьком дитини;

перший випадок стосується випадку, коли чоловік ще під час вагітності жінки подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства. У такому разі після смерті чоловіка оспорити батьківство можуть його спадкоємці (частина перша статті 137 СК України);

другий випадок охоплює ситуацію коли чоловік за життя подав позов до суду про виключення запису про нього як батька дитини. У цьому разі його спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень статті 55 ЦПК про процесуальне правонаступництво (частина друга статті 137 СК України);

третій випадок оспорювання батьківства стосується випадків, коли через поважні причини чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, і помер. Однак на відміну від перших двох випадків можливість оспорити батьківство належить лише таким його спадкоємцям як дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).

Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 10 СК України).

Тлумачення частини першої статті 10 СК України свідчить, що:

законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо;

умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору), існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли чоловік, який записаний батьком після своєї смерті, помер до народження дитини і не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі (зокрема, подружжя не підтримує шлюбних відносин; не проживає разом, однак продовжує перебувати у шлюбі; роз`єднання подружжя через поважні причини, зумовлені повномасштабним вторгненням російських військ в Україну; перебування жінки на ранній стадії вагітності під час смерті чоловіка, який в силу природних причин не може подати відповідну заяву до нотаріуса про невизнання свого батьківства тощо). У подібних випадках у спадкоємців чоловіка, який записаний батьком дитини після його смерті, виникає спір про те, чи є чоловік батьком новонародженої дитини. Позбавлення спадкоємців права оспорювати батьківство чоловіка, який записаний батьком дитини, що народилась вже після смерті такої особи, суперечить принципу розумності та справедливості.

Тому касаційний суд констатує, що в СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли чоловік, який записаний батьком після своєї смерті, помер до народження дитини і не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі. Подібною нормою є частина третя статті 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Тому Об`єднана палата вважає, що спадкоємці (дружина, батьки та діти) чоловіка, який записаний після своєї смерті батьком дитини, можуть оспорювати його батьківство, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі згідно з частиною третьою статті 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 202/4051/18 (провадження № 61?18435св19) (постанова від 23 вересня 2020 року) виходив з недоведеності позивачем своїх вимог. Аналіз постанови свідчить, що дитина, батьківство відносно якої оспорювалось, народилась після смерті особи, яка була записана її батьком. Судами встановлено, що така особа померла під час перебування у суді справи про розірвання шлюбу. Судом першої інстанції, з висновками якого у цій справі погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, наголошено, що у випадку позивача можливе застосування частини першої статті 137 СК України, в якому визначена можливість оспорювання факту батьківства особи, що померла до народження дитини, проте обов`язковою умовою, що надає право для звернення до суду із позовом є звернення за життя особи до нотаріуса із заявою про невизнання свого батьківства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 760/6156/15-ц (провадження № 61?25367св18) (постанова від 14 серпня 2019 року), при скасуванні судових рішень, зробив висновок, що у цій справі щодо оспорювання батьківства особи, яка записана батьком дитини відповідача, однак померла до народження дитини, суди помилково залишили поза увагою те, що позивач не надала жодних належних та допустимих доказів того, що померлий подавав за життя до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства щодо указаної дитини, у зв`язку із чим згідно вимог чинного законодавства такий позов задоволенню не підлягає. Позов поданий до суду з підстав, передбачених частиною першою статті 137 СК України.

За викладених обставин існують підстави для відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленого у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 202/4051/18 (провадження № 61-18435св19) та від 14 серпня 2019 року у справі № 760/6156/15-ц (провадження № 61-25367св18), щодо неможливості оспорювання батьківства особи, записаної після смерті батьком дитини, спадкоємцями такої особи за наявності поважних причин через які особа не знала або не могла знати про вагітність жінки (матері дитини).

Щодо суті спору

У справі, яка переглядається, спір щодо оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, виник між спадкоємцями.

ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який за рішенням суду визнаний недієздатним з шестимісячного віку.

З 11 жовтня 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2014 року у справі 369/10727/14-ц.

08 грудня 2015 року ОСОБА_4 складений заповіт, яким він все своє майно заповів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

12 жовтня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повторно зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

В позовній заяві ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначала, що за життя ОСОБА_4 не знав і не міг знати про те, що він буде записаний батьком дитини, оскільки проживав окремо від дружини.

Суди при відмові у задоволенні позову вважали, що неможливе застосування частини третьої статті 137 СК України для оспорювання факту батьківства особи, що померла до народження дитини за відсутності звернення зазначеної особи за життя до нотаріуса із заявою про невизнання свого батьківства. Посилання позивача на частину третю статті 137 СК України не може бути підставою для звернення до суду з позовом, оскільки в такому випадку актовий запис щодо особи як батька дитини має вчинятися за життя.

Суди не звернули увагу, що спадкоємці (дружина, батьки та діти) чоловіка, який записаний після своєї смерті батьком дитини, можуть оспорювати його батьківство, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі згідно частини третьої статті 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Отже, відповідно до частини третьої статті 12, частини другої статті 77, статті 81 ЦПК України якщо позивач стверджує, що особа, батьківство якої оспорюється, не знала, що буде записана батьком дитини після смерті, то відповідач має надати докази на спростування таких тверджень, та довести, що особа, яка записана батьком дитини після смерті, за життя знала або могла знати про вагітність дружини і не заперечувала, що буде записана батьком новонародженої дитини після своїй смерті. З урахуванням таких висновків Об`єднаної палати, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у судових рішеннях, є необґрунтованими та передчасними.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

За таких обставин справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи та якими доказами вони підтверджуються.

Окрім цього судам слід звернути увагу, що позовна вимога про зобов`язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису пред`явлена до ОСОБА_3 , Києво-Святошинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням того, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а Верховний Суд у силу вимог чинного процесуального законодавства не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, заслуговують на увагу, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки про правильне застосування норм права

У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Об`єднана палата висловлює такі висновки про застосування норм права.

По своїй суті позов про оспорювання батьківства,після смерті особи, яка записана батьком дитини,є негативним, в якому позивач стверджує, що певний чоловік не є батьком дитини. В такому разі за допомогою цього позову відбувається захист приватного інтересу позивача (зокрема, в сфері спадкування).

Законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо.

Умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України) наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору), існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

В СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли чоловік, який записаний батьком після своєї смерті, помер до народження дитини і не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі. Подібною нормою є частина третя статті 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Спадкоємці (дружина, батьки та діти) чоловіка, який записаний після своєї смерті батьком дитини, можуть оспорювати його батьківство, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою такий чоловік перебував у шлюбі, згідно з частиною третьою статті 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка є законним представником недієздатного ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хомич Іван Олександрович, задовольнити.

Рішення Києво?Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Києво?Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

С. О. Погрібний

М. Є. Червинська