Ухвала

від 05.01.2023 по справі 947/2800/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 січня 2023 року

м. Київ

справа № 947/2800/21

провадження № 61-19ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Професійний комітет первинної профспілкової організації державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

30 грудня 2022 року державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України (далі - ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» МОЗ України) засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Проте всупереч пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 270, 00 грн.

Позивач у своєму позові заявляє дві вимоги немайнового характеру (про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення; про поновлення на роботі) та одну вимогу майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Оскільки ОСОБА_1 не визначав розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ураховуючи, що це майнова вимога, тому суд дійшов висновку, що її необхідно розраховувати за мінімальною ставкою, яка передбачена Законом України «Про судовий збір» (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Таким чином, судовий збір за подання цієї касаційної скарги становить 5 448, 00 грн, з яких 3 632, 00 грн за дві вимоги немайнового характеру (2 270, 00 грн * 0,4 * 2 * 200 %) та 1 816, 00 грн за дві вимоги майнового характеру (2 270, 00 грн * 0,4 * 1 * 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначений статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Отже, заявнику необхідно надати суду докази сплатити судового збору в розмірі 5 448, 00 грн.

Окрім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на таке.

ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» МОЗ України у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що не були враховані судами в оскаржуваних судових рішеннях, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність таких судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах, та вказує, що скарга подається на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Однак, заявниктакож мотивує касаційну скаргу й тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази.При цьому ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» МОЗ України не визначає підставою касаційного оскарження судових рішень відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України.

Таким чином, заявнику слід уточнити підстави касаційного оскарження.

З огляду на викладене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із уточненням підстав касаційного оскарження та чітким зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Касаційну скаргу державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов