Рішення

від 30.11.2022 по справі 629/4252/16

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 629/4252/16

(2/199/1678/22)

РІШЕННЯ

іменем України

30.11.2022

м. Дніпро

справа №629/4252/16

провадження № 2/199/1678/22

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Терентієвої Я.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсними, -

за участю учасників справи:

представника позивача адвоката Мартиненко А.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007 укладений між ТОВ «Супіна Агро» та ОСОБА_2 , який зареєстровано у Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі, про що вчинено запис за №040767700218 від 18.05.2007; визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 20 жовтня 2011 року до договору оренди землі № 343 від 01.01.2007 укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» та гр. ОСОБА_2 , яку було зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 632390004001153 від 12.06.2012». Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову посилається на те, що він є власником земельної ділянки загальною площею 5,5945 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6323985000:02:000:0183, яка знаходиться на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області. Цю земельну ділянку Позивач успадкував після смерті свого нерідного діда - ОСОБА_2 . Після успадкування, дізнався про те, що на цій земельній ділянці існує обтяження у вигляді оренди. Так, 01 січня 2007 року між спадкодавцем Позивача, ОСОБА_2 ? та ТОВ «Супіна Агро», в особі генерального директора Єршова С.А., було укладено договір оренди земельної ділянки № 343, який було зареєстровано в Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 травня 2007 року №040767700218, де строк договору складав 25 років. 20 жовтня 2011 року між тими ж Сторонами, а саме ОСОБА_2 та ТОВ «Супіна Агро», в особі генерального директора Гайдамаки М.В., було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди землі №343 від 01 січня 2007 року, яку було зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 червня 2012 року №632390004001153, згідно якої строк дії договору було змінено на 49 років. З моменту смерті ОСОБА_2 відповідач ухиляється від переговорів з позивачем, не виконує обов`язки згідно з Договором оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007 (зокрема не сплачує орендну плату), не надав позивачу екземпляра ні самого Договору оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007, ні Додаткової угоди № 1 до Договору оренди землі №343 від 01 січня 2007 року, чим викликав сумнів щодо дійсності попередніх правовідносин між ТОВ «Супіна Агро» та ОСОБА_2 . Після цього позивачу стало відомо про те, що є численні рішення судів відносно Орендаря, щодо підробки аналогічних договорів, порушення умов укладання аналогічних договорів тощо. Позивач вказує, що Договір оренди землі № 343 від 01 січня 2007 року та Додаткова угода № 1 від 20 жовтня 2011 року містять численні неточності, пропуски в оформленні під час складання змісту, підписання та державної реєстрації (відсутні ініціали та прізвища підписантів, реєстратора, не всі документи, вказані як додатки Договору); Договір оренди землі № 343 від 01 січня 2007 року не містить всіх істотних умов, визначених ЗУ «Про оренду землі» (в редакції часу підписання та реєстрації цього Договору та Додаткової угоди); державну реєстрацію Договору оренди землі № 343 від 01 січня 2007 року та Додаткової угоди № 1 від 20 жовтня 2011 року було проведено всупереч вимогам діючого законодавство, внаслідок чого державними реєстраторами було зареєстровано незаконний (недійсний) Договір оренди землі № 343 від 01 січня 2007 року та таку ж Додаткову угоду № 1 від 20 жовтня 2011 року до нього. Таким чином, починаючи з 01.01.2007 використання земельної ділянки (загальною площею 5.5945 га, кадастровий номер: 6323985000:02:000:0183) відповідачем попередньо порушувало права гр. ОСОБА_2 , а після його смерті порушує законні права позивача як власника, є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства (відповідачем були порушені норми ст.ст. 202, 207, 215,638, 639 ЦК України, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про оренду землі»), є противоправним.

Позивач у судове засідання не з`явився, раніше подавав заяву суду про розгляд справи за його відсутності; у судове засідання з`явився його представник адвокат Мартиненко А.С., яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав наведених в уточненій позовній заяві, наступних заявах про виправлення описок, доповненнях та поясненнях, що були надані стороною позивача, а також з підстав наведених в судових дебатах.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

Водночас, в матеріалах справи наявні заперечення на позовну заяву від 25.11.2016 та письмові пояснення від 23.03.2017, в яких представинк відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що твердження позивача, щодо того, що в Договорі відсутня істотна умова - існуючі обмеження і обтяження не відповідає дійсності, у п.2.6. Договору від руки вказано, що на земельній ділянці встановлено лінію ЛЕП та про заборону використання транспортних і виробничих засобів висотою більше 4,5 м., а у п. 2.7. Договору зазначено, що на земельній ділянці не встановлено обмежень і обтяжень третіх осіб. Також вказано, що Договір відповідає обов`язковій письмовій формі, так як міститься розчерк особи орендодавця. Також представник відповідача вказав, що Директору товариства були надані повноваження на підписання цього договору, учасниками товариства, а дії щодо підписання договорів були схвалені товариством шляхом належного виконання Договорів. Крім того рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Супіна Агро» №10 було затверджено укладення даного договору та його подальше виконання. Договірні відносини за цим Договором виконуються належним чином з 01.01.2007.

Також 22.11.2018 представником ТОВ «КРАЄВИД АГРО» адвокатом Ісачкіним Е.А. було надано відзив на позовну заяву по справі №629/2963/17 з додатками, однак у зв`язку з тим що відзив та документи, долучені до нього відповідачем не стосується справи №629/4252/16, а стосується розгляду позову ОСОБА_3 до ТОВ «Супіна Агро» про розірвання договору оренди земельних ділянок у справі №629/2963/17, суд не приймає їх до уваги.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Розгляд позовної заяви ОСОБА_1 від 01.11.2016 здійснюється Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 01 січня 2016 року.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 за життя належала земельна ділянка площею 5,5945 гектарів у межах згідно з планом, яка розташована на території Перемозької сільської ради, Лозівського району, Харківської області, кадастровий номер 6323985000:02:000:0183, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №743569, виданого Лозівською районною державною адміністрацією, Харківської області від 27 березня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №150.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 23.01.2014 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_2 лишив заповіт, посвідчений Завадою М.В., приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу, Харківської області від 12 жовтня 2001 року, зареєстрованого у реєстрі за №4286, щодо вищевказаної земельної ділянки, яким визначив спадкоємцем зазначеного в заповіті майна - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, на час розгляду справи останній є власником спірної земельної ділянки.

01.01.2007 укладено Договір оренди земельної ділянки № 343 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» (код ЄДРПОУ 34173581) та гр. ОСОБА_2 , де строк договору складав 25 років.

18.05.2007 Договір оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007 зареєстровано у Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040767700218.

20 жовтня 2011 року укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 343 від 01.01.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» (код ЄДРПОУ 34173581) та гр. ОСОБА_2 , де строк договору складав 49 років.

12 червня 2012 року Додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 343 від 01.01.2007 було зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №632390004001153.

З 12.09.2014 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 12.09.2014 Лозівською державною нотаріальною конторою Харківської області, а також Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.09.2014, позивач став власником земельної ділянки загальною площею 5,5945 га, з кадастровим номером 6323985000:02:000:0183, яка знаходиться на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області за межами населених пунктів та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, згідно з п.8.2.6. Договору оренди землі № 343 від 01.01.2007, у випадку смерті Орендодавця земельна ділянка переходить у спадщину згідно діючого законодавства. При переході земельної ділянки в спадщину, спадкоємці одержують всі права та обов`язки Орендодавця за цим договором.

Згідно з п.8.2.7. Договору оренди землі земельної ділянки № 343, у разі неодержання орендної плати в строк, Орендодавець зобов`язаний в письмовому вигляді узгодити строки виплати орендної плати.

Згідно з п.12.4. Договору оренди землі № 343 від 01.01.2007, цей Договір укладений у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий у Орендаря, третій в органі, який провів його державну реєстрацію, четвертий у відділі земельних ресурсів.

Позивачем було здійснено дії з метою з`ясування інформації про зміст цих правочинів та причини несплати орендної плати. Так, позивачем належним чином (письмово двічі) було надіслано претензію про невиплату жодного разу орендної плати за користування ТОВ «СУПІНА АГРО» земельною ділянкою загальною площею 5,5945 га, з кадастровим номером 6323985000:02:000:0183, вказав на обов`язок відповідача провести розрахунок по сплаті орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №343 від 01 січня 2007 року, починаючи з року підписання; повідомлено відповідача про те, що позивач бажає отримати інформацію про причини невиплати ОСОБА_2 та йому орендної плати за вказаним Договором з 01 січня 2007 року та до теперішнього часу; будь-які документи, які підтверджують отримання ОСОБА_2 або ОСОБА_1 орендної плати згідно з Договором увесь період; копії документів на підтвердження повноважень генерального директора ТОВ «СУПІНА АГРО» Єршова С.А. на підписання Договору, що підтверджується інформаційним запитом від 25.02.2016, запитом на отримання інформації від 11.04.2016 та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 01.03.2016 та 19.04.2016 ПАТ «Укрпошта» (а.с. 174, 177 т.1).

16.03.2016 відповідач надав відповідь, у якій вказав, щоб позивач з`явився з метою укладення Додаткової угоди до спірного Договору оренди землі від 01.01.2007. Жодної відповіді, документів чи пояснень не було надано, що підтверджується відповіддю на запит №92 (а.с. 178 т.1).

Таким чином, досудовий спосіб вирішення спору не вирішив спір сторін.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог щодо недійсності Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 у частині недотримання письмової форми правочину, було вказано та надано документи на підтвердження того, що у Договорі оренди земельної ділянки №343 01.01.2007, акті приймання-передачі земельної ділянки та акті визначення меж земельної ділянки в натурі як додатки до договору оренди земельної ділянки №343 01.01.2007 не було визначено істотну умову договору оренди землі, а саме: існуючі обмеження у використанні земельної ділянки.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі визначено - існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженим наказом Держкомзему від 29.12.2008 №643 визначено, що «ОБМЕЖЕННЯМ У ВИКОРИСТАННІ ЗЕМЕЛЬ» є охоронна, зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, код виду обмежень (обтяжень) 01, код типу обмежень (обтяжень) 01.01, код обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки 01.01.05, основні законодавчі, нормативно-правові акти, які встановлюють обмеження (обтяження) у використанні земель: Закон України "Про електроенергетику", постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.97 № 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж".

Згідно з абз.2 п.1 постанови Кабінету міністрів України від 04.03.97 № 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж" (далі Постанови №209), електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.

Пунктом 2 Постанови №209, для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються такі заходи: відводяться земельні ділянки; встановлюються охоронні зони; визначаються мінімально допустимі відстані; прокладаються просіки у лісових, садових, паркових та інших багаторічних насадженнях.

Згідно з абз.2,3 п.4 Постанови № 209, у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об`єкти електричних мереж, зобов`язані вживати належних заходів до збереження зазначених об`єктів.

Згідно з п.9 Постанови №209, у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється: будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд; здійснення усіх видів гірничих, вантажно-розвантажувальних, землечерпальних, підривних, меліоративних, днопоглиблювальних робіт, вирубання дерев, розташування польових станів, загонів для худоби, установлення дротяного загородження, шпалер для виноградників і садів, а також поливання сільськогосподарських культур; проїзд в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі машин, механізмів загальною висотою з вантажем або без нього від поверхні дороги понад 4,5 метра; виконання земляних робіт на глибині понад 0,3 метра, а на орних землях - на глибині понад 0,45 метра, а також розрівнювання грунту (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі.

Пунктом 21 Постанови №209, під час виконання сільськогосподарських робіт в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі із застосуванням машин і механізмів забороняється обробіток ґрунту в межах обвалування навколо фундаментів і відтяжок опор.

Судом встановлено, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 №743569, виданого Лозівською районною державною адміністрацією, Харківської області від 27 березня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №150 (а.с.19, том 1), розміщено план зовнішніх меж земельної ділянки з кадастровим номером 6323985000:02:000:0183, а саме: визначено «Охоронну зону ЛЕП 110кВ, площею 0.0025 га», також зазначено «Обмеження прав власності: в захисних зонах ЛЕП застосування виробничих і транспортних засобів висотою більше 4.5 м, виконання сільськогосподарських робіт без погодження з експлуатаційним органом», також визначено «Правила власника ЛЕП: використання земельної ділянки для ремонту ЛЕП».

Згідно з Кадастровим планом земельної ділянки експлікації про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності форми №6-зем (га), у таблиці «Власники землі, землекористувачі» номером 4.3 визначено «Підприємства з виробництва та розподілу електроенергії», шифр рядка - 62, кількість власників - 1, площа 0.0025 га. Також визначено «Охоронну зону ЛЕП 110кВ, площею 0.0025 га», також зазначено «Обмеження прав власності: в захисних зонах ЛЕП застосування виробничих і транспортних засобів висотою більше 4.5 м, виконання сільськогосподарських робіт без погодження з експлуатаційним органом», також визначено «Правила власника ЛЕП: використання земельної ділянки для ремонту ЛЕП».

Судом також встановлено, що згідно зі змісту Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007, у п.2.4 вказано, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури, що не передаються в оренду згідно з цим Договором. У п.2.6. Договору вказано, що Орендодавець заявляє про наступні недоліки та інші особливості земельної ділянки, які можуть вплинути на орендні відносини, далі від руки написано, що Охоронна зона ЛЕП, заперечується використання виробничих і транспортних засобів висотою більше 4,5м. У п. 2.7. Договору зазначено, що Орендодавець заявляє, що по відношенню до земельної ділянки не встановлено обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб. У п. 2.7. Договору зазначено, що Орендодавець запевняє та гарантує Орендарю, зокрема, що жодних інших обмежень (обтяжень), крім тих, що вказано у Договорі не існує.

Згідно з інформаційної довідки №297562248 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.08.2022, є встановленою актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права №30922354, у полі «вид іншого речового права», зазначено «право оренди земельної ділянки»; у полі «зміст, характеристика іншого речового права» нічого не вказано про обтяження прав власності на земельній ділянці у вигляді охоронної зони ЛЕП 110 кВ площею 0.0025 га; у полі «опис об`єкти іншого речового права» нічого не вказано про обтяження прав власності на земельній ділянці у вигляді охоронної зони ЛЕП 110 кВ площею 0.0025 га.

Зі змісту Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 встановлено, що Сторонами не було належним чином визначено і погоджено істотну умову договору оренди землі - існуючі обмеження у використанні земельної ділянки, код виду обмежень (обтяжень) 01, код типу обмежень (обтяжень) 01.01, код обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки 01.01.05, у вигляді «Охоронної зони ЛЕП 110кВ, площею 0.0025 га», «Обмеження прав власності: в захисних зонах ЛЕП застосування виробничих і транспортних засобів висотою більше 4.5 м, виконання сільськогосподарських робіт без погодження з експлуатаційним органом», а також «Правила власника ЛЕП: використання земельної ділянки для ремонту ЛЕП», згідно з класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженим наказом Держкомзему від 29.12.2008р. №643.

Таким чином, через відсутність цієї істотної умови у змісті Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 державним реєстратором Гаврилюк І.Л. всупереч вимогам ч.1 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» (у редакції Закону 489-V 01.01.2007), ЦК України, «Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, було здійснено державну реєстрацію іншого речового права без істотної умови договору оренди землі - існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, у вигляді «Охоронної зони ЛЕП 110кВ, площею 0.0025 га», «Обмеження прав власності: в захисних зонах ЛЕП застосування виробничих і транспортних засобів висотою більше 4.5 м, виконання сільськогосподарських робіт без погодження з експлуатаційним органом», також «Правила власника ЛЕП: використання земельної ділянки для ремонту ЛЕП», що має підтвердженням те, що ця істотна умов не відображена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Тож, оцінюючи належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині є доведеними і встановленими судом та відповідачем не спростовані.

Крім зазначеного, стороною позивача на підтвердження позовних вимог недійсності Договору оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007 та Додаткової угоди №1 до нього від 20.10.2011 було надано докази того, що відповідачем не виконуються Договірні відносини: у першу чергу - зобов`язання Орендаря, відповідач не сплачує орендну плату та штрафні санкції за прострочення зі сплати орендної плати, не виконує інші положення Договору (що суперечить п.п.4.2, 4.3, 4.8, 8.2.1, 8.2.6, 8.2.7, 10.1, 10.5 спірного Договору);

у власника землі відсутній оригінал Додаткової угоди №1 від 20.10.2011 до Договору оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007, тому він не обізнаний про дійсний зміст цього правочину (що суперечить п.п.12.3, 12.4 спірного Договору, п.6 Додаткової угоди №1);

крім цього Додаткова угода №1 від 20.10.2011 до Договору оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007, строк договору за яким складає 49 років, підписана генеральним директором ТОВ «Супіна Агро» Гайдамакою М.В., який згідно зі Статутом ТОВ «Супіна Агро» в редакції від 04.05.2011 був неуповноважений на підписання і укладання такого змісту правочинів, а також був неуповноважений на здійснення державної реєстрації цього правочину;

крім цього п.3.1 Додаткової угоди №1 від 20.10.2011 до Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007, визначено інший строк дії Договору: «Договір укладено на 49 років», що прямо суперечить п.3.1 Основного Договору;

у власника землі відсутні інші обов`язкові документи про юридичну особу Орендаря: інформація про зміни, припинення, хто у який час є її генеральним директором, які повноваження він має, про ці зміни відповідач не повідомляв жодного разу ні гр. ОСОБА_2 ні гр. ОСОБА_1 , які згідно з п.12.3 спірного Договору мають бути відображені як зміни чи доповнення до цього Договору виключно у письмовій формі і підписані обома Сторонами (що суперечить п.п. 9.4, 12.3, 12.4 спірного Договору);

відповідач ігнорує запити і звернення позивача, безоплатно використовує земельну ділянку Орендодавця для власного збагачення.

У наданому заперечені на позовну заяву сторона відповідача вказала на те, що договірні відносини між ОСОБА_2 та відповідачем та позивачем та відповідачем за спірним Договором належним чином виконуються з 01.01.2007.

Так, на виконання ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області суду було надано оригінали видаткового касового ордеру від 27.10.2011; проте книга розрахунків за 2011 рік надана не була, було вказано, що така книга не велася, облік розрахункових операцій на підприємстві проводився в електронному вигляді, тому було надано роздруківку з бази 1С на одному аркуші. 18.09.2019 представником відповідача було надано розрахунок нарахування та сплати орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007. Суд звертає увагу на те, що у своїх заявах представник відповідача повідомив суду про те, що відповідач реорганізовувався і документи передані до архівної установи попереднім керівництвом підприємства, відомостей про місце зберігання бухгалтерської документації за період з 2007 року по 2011 роки відповідачеві не відомо, тому надати не можуть.

Суд критично оцінює такі твердження сторони відповідача, оскільки згідно зі змістом скарги ТОВ «БІО КРАЙ» (яке є засновником ТОВ «Краєвид Агро», що у свою чергу є правонаступником ТОВ «Супіна Агро») від 26.09.2019 №34345-33-19, поданої до МЮ України вбачається, що архів ТОВ «Супіна Агро», зберігся, знаходиться у їхній власності з жовтні 2017 року.

Суд не приймає як належний доказ нарахування та сплати гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007, наданий стороною відповідача, оскільки, по-перше, відомості вказані в ньому не підтверджені жодним належним, допустимим достовірним доказом у справі, по-друге, Розрахунок нарахування та сплати орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 надається лише за період часу з 01.01.2011 по 16.09.2019, а не за весь час дії Договору, як було визначено в ухвалі суду; по-трете, відповідачем вівся розрахунок на гр. ОСОБА_2 до 01.01.2018, враховуючи той факт, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; по-четверте, відповідачем вівся розрахунок на гр. ОСОБА_1 лише з 01.01.2018; по-п`яте, відповідач повідомляє про повернення коштів 12.11.2018, проте не роз`яснює що за системи руху коштів, з урахуванням того, що згідно з п.п.4.2, 4.3 основного Договору Орендна плата виплачується Орендарем в гривнях готівкою через касу підприємства, разом з цим відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що Орендар мав намір чи здійснив дії для сплати орендної плати ОСОБА_1 , проте він відмовився від отримання; по-шосте, відповідач вказує про утримані податки з розміру орендної плати, проте не надав жодного доказу сплати податків за використання земельної ділянки Орендодавця, починаючи з 01.01.2007 по дату надання цього розрахунку.

Суд не приймає як належний доказ нарахування та сплати гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 роздруківку з бази 1С по розрахунку з орендодавцем ОСОБА_2 за 2011 рік, оскільки, по-перше, ця роздруківка не є первинним бухгалтерським документом, а тому не є належним доказом який може підтверджувати факт виплати орендної плати; по-друге, у зазначеній роздруківці організацією, що надає відомості є «КРАЄВИД ІНВЕСТ», який не є стороною (Орендарем ТОВ «Супіна Агро») за Договором оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 чи правонаступником сторони за цим Договором.

Суд критично оцінює не надання відповідачем книги розрахунків за 2011 рік, а також твердження сторони відповідача про те, що облік розрахункових операцій на підприємстві проводився в електронному вигляді, а тому можливість надати її до суду відсутня та надав замість цього роздруківку з бази 1С по розрахунку з орендодавцем ОСОБА_2 за 2011 рік. На це суд зазначає таке. Це твердження Відповідача суперечить чинному законодавству (на момент виникнення спірних правовідносин), а саме вимогам п.п. 2.2, 3.11., 4.2, 4.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, яке було чинне в зазначений період. Так, надання Відповідачем оригіналу видаткового касового ордеру № 776 від 27.10.2011 підтверджує, що на підприємстві проводились розрахунки з контрагентами, в тому числі з фізичними особами, за рахунок готівкових коштів, що на той час регулювалось вищезазначеним Положенням. Цей факт підтверджується відомостями відображеними у правому верхньому кутку видаткового касового ордеру від 27.10.2011, що відповідає типовій формі такого видаткового касового ордеру відповідно до додатку 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

Згідно з пунктом 4.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, визначено, що підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп`ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги ("Вкладний аркуш касової книги" та "Звіт касира"), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі. Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.

Суд не приймає як допустимий та достовірний доказ нарахування та сплати гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 видатковий касовий ордер № 776 від 27.10.2011, оскільки він не відповідає вимогам п.3.5. даного Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, яке було чинне в зазначений період, так як, по-перше, відповідачем не надана книга розрахунків за 2011 рік, яка підтверджує його існування станом на 27.10.2011; по-друге, не містить рукописного підтвердження від фізичної особи про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок цифрами), а номер паспорту, зазначений у видатковому касовому ордері № 776 від 27.10.2011, як документу, що засвідчує особу, не відповідає номеру паспорта, що зазначений в Договорі оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007, як номер паспорту Орендодавця ОСОБА_2 , тому не може бути належним доказом проведення господарської операції.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ст.1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч.1 ст.93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ст.ст.24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Водночас, за ч.2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, суд погоджується із доводами сторони позивача про неотримання щорічних виплат, передбачених Договором оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007 ані ОСОБА_2 , ані позивачем.

Також, позивач стверджує про відсутність повноваження у директора ТОВ «Супіна Агро» Єршова С.А. на підписання Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007.

Так, згідно з п. 8.1. Статуту ТОВ «Супіна Агро» від 13.09.2006, вищим органом товариства є Загальні Збори Учасників.

Згідно з п. 8.4. Статуту ТОВ «Супіна Агро» від 13.09.2006, питання, віднесені до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу Товариства.

Згідно з п.п. «ї» п. 8.3. Статуту ТОВ «Супіна Агро» від 13.09.2006, до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників відносяться такі питання: затвердження до моменту підписання будь-якого договору, контракту, домовленості або іншої угоди з будь-якою особою, у тому числі дочірньою компанією або іншою афілійованою особою Товариства, що розраховано (безпосередньо або опосередковано, одноразово або за декілька разів) на загальну суму більш ніж еквівалент 10 000,00 (десять тисяч доларів США і 00 центів) доларів США, а також затвердження будь-якого договору, контракту або іншої домовленості з будь-якою особою, строк чинності яких перевищує 3 (три) роки. Загальним зборам Учасників надається право змінювати вищезазначене у цьому підпункті (ї) цього Статуту порогові значення сум шляхом прийняття відповідних рішень.

Згідно з п. 9.4. Статуту ТОВ «Супіна Агро» від 13.09.2006, Загальні Збори Учасників можуть прийняти рішення про передачу частини своїх повноважень Дирекції Товариства, крім питань, які належать до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників.

Згідно з п. 9.1.1. Статуту ТОВ «Супіна Агро» від 13.09.2006, виконавчим органом Товариства є його Дирекція. Дирекція Товариства складається із двох членів: Генерального директора і головного бухгалтера.

Отже, положення Статуту ТОВ «Супіна Агро» від 13.09.2006 підтверджують, що у генерального директора ТОВ «Супіна Агро» Єршова С.А. були відсутні повноваження на укладення, підписання та державної реєстрації Договору оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007.

У своєму запереченні на позовну заяву від 25.11.2016 стороною відповідача було зазначено про те, що директору товариства були надані повноваження на підписання цього договору учасниками товариства згідно Протоколу Загальних Зборів Учасників ТОВ «Супіна Агро» № 10 від 08.09.2016, про повторне затвердження та схвалення Договору оренди земельної ділянки №343 01.01.2007, укладеного між ТОВ «Супіна Агро» та гр. ОСОБА_2 .

Так, згідно з п.в) ч.1 ст.5 ЗУ «Про оренду землі» (редакції чинній на момент підписання та реєстрації Договору оренди земельної ділянки №343) орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об`єднання та організації, а також іноземні держави.

Згідно з вимогами ст.6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.16 ЗУ «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст.ст. 13, 15, 18, 31, 34 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Особи мають розуміти, що є різниця між видами правочинів: яким достатньо укладення у спрощеній формі чи коли законом вимагається повна письмова форма, чи коли потрібне нотаріальне засвідчення, або коли потрібна державна реєстрація, щоб він був дійсним, як того вимагає законодавства у момент вчинення дій особами.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» закріплювалися імперативні норми: порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з п.9 «Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (втрата чинності від 05.08.2011, підстава - 791-2011-п) відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

З цього слідує, що юридична особа, укладаючи такий правочин, як оренда земельної ділянки, 01.01.2007 та під час його державної реєстрації 18.05.2007 мала здійснити волевиявлення ТОВ «Супіна Агро» у належній формі, визначеній законом, і підтвердивши необхідний обсяг цивільної дієздатності при цьому, щоб стати Стороною такого договору, як визначав ЗУ «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент підписання та реєстрації Договору оренди земельної ділянки №343).

Затвердження та схвалення такого договору повинно було здійснено відповідачем до моменту підписання спірного Договору (01.01.2007) і, тим більше до моменту його державної реєстрації (18.05.2007).

Крім цього, суд звертає увагу на те, що учасниками ТОВ «Супіна Агро» станом на 01.01.2007 і станом на 18.05.2007 були, згідно зі Статутом ТОВ «Супіна Агро» в редакції від 13.09.2006, ТОВ «КРАЄВИД-ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код - 34492793) та ТОВ «РІКА-БІОПАЛИВО» (ідентифікаційний код 33643712) і саме ці дві юридичні особи мали приймати рішення про схвалення Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 до його державної реєстрації, так як згідно з п.8.1 Статуту ТОВ «Супіна Агро» в редакції від 13.09.2006 лише вони є Вищим органом товариства, який уповноважений на волевиявлення від імені ТОВ «Супіна Агро».

Натомість згідно з Протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ «Супіна Агро» №10 від 08.09.2016 рішення про повторне затвердження та схвалення подальшого виконання Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 приймали інші учасники: ТОВ «БІО КРАЙ» (ідентифікаційний код - 39521121) та ТОВ «ЦЕНТР ДАР» (ідентифікаційний код - 35057967), в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Суд звертає увагу на те, що ні Протокол Загальних Зборів Учасників ТОВ «Супіна Агро» №10 від 08.09.2016, ні матеріали справи не містять підтвердження повноважень Кухаренка Івана Володимировича та ОСОБА_5 на здійснення таких дій, а також відомостей на підтвердження того, що ТОВ «БІО КРАЙ» (ідентифікаційний код - 39521121) та ТОВ «ЦЕНТР ДАР» (ідентифікаційний код - 35057967) 08.09.2016 були Учасниками ТОВ «Супіна Агро». Крім цього, суд звертає увагу на те, що згідно зі змістом цього протоколу приймалося рішення повторного затвердження та схвалення подальшого виконання лише Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007, не вирішуючи питання затвердження Додаткової угоди №1 від 20.10.2011 до Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007.

За таких обставин, суд погоджується із твердженнями сторони позивача щодо відсутності повноважень ОСОБА_6 , як генерального директора ТОВ «Супіна Агро», на підписання Договору оренди земельної ділянки №343 01.01.2007.

Крім того, додаткову угоду №1 від 20.10.2011 до Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 підписано ОСОБА_7 , як генеральним директором ТОВ «Супіна Агро», який не мав таких повноважень, оскільки згідно з пунктами п.8.3.15, п.8.4, п.9.2.4 Статуту ТОВ «Супіна Агро» в редакції від 04.05.2011 генеральний директор ТОВ «Супіна Агро» підписувати та подавати на державну реєстрацію Додаткову угоду №1 від 20.10.2011 до Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 не мав повноважень (у цей час діяв Статут ТОВ «Супіна Агро» у редакції від 04.05.2011), тому що такий договір (правочин) до підписання згідно зі Статутом мали схвалити Загальні Збори Учасників, чого вчинено не було.

Щодо обгрунтування позовних вимог недійсності Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 у частині того, що не ОСОБА_6 як генеральним директором ТОВ «Супіна Агро» підписано договір, то з матеріалів справи вбачається, що ухвалами Лозівського міськрайонного суду Харківської області неодноразово призначалася судово-почеркознавча експертиза та витребовувалися відповідні докази для її проведення у сторін по справі. Проте, сторона відповідача відповідні документи не надала, пояснивши, що документи втрачено при передачі архіву.

Водночас, відповідно до копії Наказу Міністерства Юстиції України №449/5 від 06.02.2020, копії Висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 23.12.2019 та копії скарги ТОВ «БІО КРАЙ» (яке є засновником ТОВ «Краєвид Агро», яке у свою чергу є правонаступником ТОВ «Супіна Агро») від 26.09.2019 №34345-33-19, то ТОВ «БІО КРАЙ» звертався зі скаргою 26.09.2019 щодо незаконності дій державного реєстратора відносно проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо договорів оренди з іншими громадянами, підписантом яких був генеральний директор ТОВ «Супіна Агро» Єршов С.А. (договори аналогічні тому, що є предметом спору у цій справі) і ним було надано ці договори як додатки до скарги, а саме: 23 примірники договорів оренди земельної ділянки від 01.01.2007 з додатками, де підписант Орендар генеральний директор ТОВ «Супіна Агро» Єршов С.А., а також надано Статути ТОВ «Супіна Агро» ТОВ «Краєвид Агро» за всі роки, натомість суду у цій справі відповідачем не було надано ці документи і, як наслідок, непроведення тривалий час судово-почеркознавчої експертизи, яка неодноразово призначалася ухвалами Лозівського міськрайонного суду Харківської області, оскільки саме проведення експертизи є належним доказом на підтвердження чи спростування наявності підписів особам, зазначеним у спірному Договорі оренди землі від 01.01.2007.

Такі дії відповідача з урахуванням правових позицій Верховного Суду є зловживанням своїми процесуальними правами та обов`язками (постанови Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №201/374/15-ц, від 28 березня 2018 року у справі №500/1564/15-ц, від 25 квітня 2018 року у справі №758/5707/15-ц).

Таким чином, встановити, що підписи на Договорі оренди №343 від 01.01.2007 дійсно належать ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не виявилося можливим.

Згідно з положеннями ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цих зв`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Згідно з положеннями ч.ч 2-5 ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, що регулює відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки є Закон України «Про оренду землі», нормами якого визначена обов`язкова письмова форма договору. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 вищезазначеного Закону визначений порядок передачі об`єкта орендарю відповідно до якого передача об`єкта и орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землi, за актом приймання-передачі.

Відповідно до п.7.1. статті 7 Договору оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007 року Орендодавець зобов`язаний передати земельну ділянку Орендарю в належному стані за актом приймання - передачі, що підписується обома Сторонами та становитиме невід`ємну частину цього договору, без розроблення проекту її відведення.

Отже, підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Доводи позхивача щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_2 на укладання договору оренди №343 від 01.01.2007, стороною відповідача не спростовано.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 у справі № 314/2712/17, зазначив, що майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору і, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Системний аналіз положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст. 12, 13 ЦПК України, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Суд погоджується з доводами позивача проте, що Договір оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 не вiдповiдає вимогам Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент підписання та реєстрації) та Цивільного Кодексу України.

Крім того, стороною відповідача не виконано вимогу суду щодо надання оригіналу Додаткової угоди №1 від 20.10.2011 до спірного Договору оренди, і таким чином відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оспорюваний договір був підписаний ОСОБА_2 і останній мав волю на укладення такого договору та реалізував її.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.02.2020 у справі №2/2218/3845/11.

Крім того у правовій позиції у схожих правовідносинах, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2019 по справі №920/330/18 зазначено, що «Беручи до уваги посилання Позивача на те, що Додаткову угоду він не підписував (відсутність події), суд правомірно зобов`язав Відповідача, який, заперечуючи проти позову, стверджував про існування підписаного документа, подати відповідні докази наявності події підписання Додаткової угоди. Суд першої інстанції неодноразово витребував у Відповідача оригінал Додаткової угоди (у зв`язку з посиланням Позивача на відсутність у нього такого оригіналу), проте Відповідач вимог суду не виконав. Встановивши, що для проведення технічної експертизи документа необхідний його оригінал, який на вимогу суду Відповідачем не наданий, місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість проведення експертного дослідження (за відсутності об`єкта дослідження). З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що Відповідачем не спростовано твердження Позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 01.04.2018, як і не доведено обставин його укладення 01.04.2018. Отже суд правомірно поклав на Відповідача обов`язок надання оригіналу Додаткової угоди».

Верховний Суду Постановівід 17.01.2022у справі№ 687/358/20зазначив,що факт укладення договору оренди землі не підтверджений належними та достатніми доказами, наявність державної реєстрації права оренди ТОВ «Агро Чемерівці» на підставі договору, існування якого не підтверджено, не може вважатись законним.

Верховний Суду Постановівід 23листопада 2020року усправі №924/658/20зазначив,що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що під час укладання спірного Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 підписання (01.01.2007) та реєстрації (18.05.2007) Договору оренди землі №343 від 01.01.2007 Сторонами, не дотримана обов`язкова повна письмова форма договору, що є підставою, передбаченою ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також статтями 203, 207, ч.1 ст.215 ЦК України, для визнання угоди недійсною. А також як наслідок недійсним має бути визнано Додаткову угоду №1 від 20.10.2011, яка є додатком до основного договору.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними правочинів підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем в обгрунтування позовних вимог щодо недійсності Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 та Додаткової угоди №1 від 20.10.2011 до Договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 у розумінні недотримання письмової форми правочину, було також вказано та надано докази на підтвердження того, що основний Договір та Додаткова угода були зареєстровані державними реєстраторами всупереч вимог закону, з грубим порушенням порядку, що призвело до прийняття незаконних рішень про державну реєстрацію, що має наслідком порушення прав позивача та попереднього власника ОСОБА_2 .

Згідно з ст.20 ЗУ «Про оренду землі» (редакція на момент підписання та реєстрації основного Договору та Додаткової угоди: 01.01.2007, 18.05.2007, 20.10.2011, 12.06.2012) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з п.2 «Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (втрата чинності від 05.08.2011, підстава - 791-2011-п) (далі Порядку №2073) державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно з п.5 Порядку №2073 для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках); план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках); рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності; результати конкурсу чи аукціону - у разі набуття права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб. Договір оренди відповідно до законодавства повинен бути нотаріально посвідченим, а договір суборенди - може бути нотаріально посвідченим.

Згідно з п.8 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі №2073 у договорі оренди відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" мають бути зазначені такі істотні умови: 1) об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін.

Згідно з п.9 Порядку № 2073 відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Згідно з п.10 Порядку № 2073 усі подані заявником документи формуються в окрему реєстраційну справу.

Доказів того, що було прийнято рішення Загальних Зборів Учасників Товариства «Супіна Агро» щодо спірних договорів та таке рішення подавалося державним реєстраторам, стороною відповідача суду не надано.

За встановлених обставин, є всі підстави для скасування державної реєстрації Договору оренди землі №343 від 01.01.2007 та додаткової угоди до нього.

За змістом ч.1 ст. 319, ч.ч.1, ст. 321 ЦК України ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 34 Закону України Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Доказів про повідомлення позивача, як власника земельної ділянки щодо подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій щодо оспорюваного договору оренди землі, додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, суду не надано.

Відповідно до ч.8 ст.30 ЦПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Верховного Суду у своїх постановах щораз звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Згідно з чинним законодавством України недійсним може бути визнано договір, який містить усі істотні умови (укладений правочин). Винятки з цього правила становлять підписані до 05.04.2015 р. договори оренди землі, які за відсутності істотної умови визнаються недійсними, згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції ( і станом на 01.01.2007 року, і станом на 18.05.2007 року, і станом на 20.10.2011 року, і станом на 12.06.2012 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст.16 ЦК встановлено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів судом як визнання правочину недійсним.

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину (ст. 203 ЦК). Його застосування регулюється ст.ст. 215-236 ЦК України.

Суд вважає обраний позивачем спосіб захисту належним.

Судом приймаються да враховуються заяви сторони позивача про виправлення неточностей в прохальній частині уточненої позовної заяви.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В разі задоволення позову на відповідача покладаються також інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати пов`язані з проведенням експертизи (ч.2 ст. 133 ЦПК України).

З врахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на відшкодування сплаченого судового збору та витрати на відшкодування коштів сплачених позивачем за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсними - задовольнити в повному обсязі.

Визнати договір оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» (код ЄДРПОУ 34173581) та ОСОБА_2 , який зареєстровано у Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040767700218 від 18.05.2007, недійсним.

Визнати додаткову угоду № 1 від 20 жовтня 2011 року до договору оренди землі № 343 від 01.01.2007, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» (код ЄДРПОУ 34173581) та ОСОБА_2 , яку було зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 632390004001153 від 12.06.2012, недійсною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЄВИД АГРО" (ЄРДПОУ 34174009) (яке є правонаступником припиненого Товариства з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро») на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1102,42 грн. та витрати пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 19939,00 грн., а всього в розмірі 21041 (двадцять одна тисяча сорок одна) грн. 42 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» ЄДРПОУ 34174009, місцезнаходження вул. Центральна, 32, с. Алісівка, Близнюківський район, Харківської області, 64811.

Суддя О.Б. Подорець