Рішення

від 12.01.2023 по справі 369/14186/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14186/17

Провадження № 2/369/37/23

РІШЕННЯ

Іменем України

12.01.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі судових засідань Яцевич В.А., Ковриженко М.В.,

Водали А.Ю., Житар А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є в спільній сумісній власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІГМА» про поділ майна та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є в спільній сумісній власності.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що сторони перебували у шлюбі з 23 серпня 2008 року по 15 вересня 2017 року.

За період шлюбу подружжям за спільні кошти з 2008 року було спільно придбано нерухоме та рухоме майно, а саме: земельна ділянка в Київській області, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, кадастровий № 3222487001:01:008:5031, площею 0,1426 га вартістю 215 811 грн. 00 коп., автомобіль Peugeot 2008 вартістю 560 000 грн. 00 коп., автомобіль Peugeot Boxer вартістю 266 820 грн. 00 коп.

Право власності на вищевказане майно було зареєстроване за Відповідачем.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано. У зв`язку з розірванням шлюбу між сторонами виник спір про порядок користування і володіння земельною ділянкою та транспортними засобами.

Враховуючи положення ст. ст. 60, 69, 70-71 Сімейного кодексу України (далі - СК України), позивач просив суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 майно земельну ділянку в Київській області, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, кадастровий № 3222487001:01:008:5031, площею 0,1426 га, автомобіль Peugeot 2008, автомобіль Peugeot Boxer; розподілити спільне майно подружжя наступним чином: виділити позивачу та визнати за ним право власності на вищезазначену земельну ділянку та 100 % автомобіля Peugeot Boxer; виділити відповідачу та визнати за нею право власності на 100 % автомобіль Peugeot 2008; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

19.01.2018 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі.

08.02.2018 ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про поділ майна та визнання права власності на майно.

Заявлені зустрічні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.2017 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , за участю третьої особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей задоволено частково, зокрема стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання синів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у розмірі 713,00 грн. починаючи з 07.07.2017.

На час звернення із зустрічною позовною заявою було відкрито виконавче провадження № 55057034.

За усною домовленістю між батьками неповнолітні діти проживають із матір`ю ОСОБА_2 та повністю знаходяться на її вихованні та утриманні.

Батько - ОСОБА_5 участі у вихованні дітей не приймає, лише сплачує аліменти, яких на проживання, харчування, одяг, відвідування спортивних та навчальних закладів не вистачає.

Як вказано в зустрічній позовній заяві, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 неодноразово намагалася поділити майно, яке було придбано в період перебування у шлюбі, однак ОСОБА_5 ухилявся від зустрічей, чим фактично відмовився від поділу майна у добровільному порядку.

Позивач за зустрічним позовом зазначила, що дійсно, в період перебування у шлюбі, за власні кошти, було придбано наступне майно: земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 1 426 кв.м. - 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031.

Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності № 2099747, реєстраційний номер нерухомого майна № 131930332224.

Відповідно до попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2013 посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Власовою Л.В. за № 363 та основного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2013, посвідченого приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Власовою Л.В. за № 618, за домовленістю сторін продаж земельної ділянки відбувся за ціною 215 811 (двісті п`ятнадцять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 00 копійок, що на час укладання договору було еквівалентно 27 000 (двадцять сім тисяч) доларів США.

Також було придбано автомобіль PEUGEOT BOXER (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходиться у користуванні ОСОБА_5 та автомобіль PEUGEOT, модель 2008, типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що був знаходиться в користуванні ОСОБА_2 .

Як вказано в зустрічному позові, при поданні первісного позову, ОСОБА_5 було приховано майно, яке було набуто під час перебування у шлюбі та яке підлягає розподілу, а саме: житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 1 426 кв.м, - 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031.

Право власності на вищезазначений будинок в установленому законодавством порядку зареєстровано не було, однак фактично він є збудованим та готовим до експлуатації, що підтверджується: будівельним паспортом № НОМЕР_5 виданим 12.02.2014 р. відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації на індивідуальний житловий будинок загальною площею до 300 кв.м.; повідомленням КС 062140940149 від 04.04.2014 про початок виконання будівельних робіт; рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської ради про надання дозволу на будівництво паркану №7/1 від 25.09.2013; рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської ради про присвоєння поштової адреси земельній ділянці № 6/6 від 25.09.2013; рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської ради № 6/1 від 24.02.2014 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на газопостачання індивідуального житлового будинку; рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської ради № 5/1 від 24.02.2014 р. про надання дозволу на виготовлення технічної документації на електропостачання індивідуального житлового будинку; договором про приєднання до електричних мереж № К-14-14-0243 від 06.08.2014 житлового будинку по АДРЕСА_2 ; технічними умовами стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок № с-003097 від 06.08.2014 житлового будинку по АДРЕСА_2 ; договором № 10955493 від 03.09.2014 про користування електричною енергією та актом № 038559 від 03.09.2014 технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії.

Також було набуто автомобіль MAZDA СХ-5, легковий універсал, номер кузова НОМЕР_6 , 2012 року випуску, номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 , власник ТЗ ОСОБА_5 та частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІГМА», ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, що складає 50 % та дорівнює 858 106.60 грн., належна ОСОБА_5 , який є одним із кінцевих бенефіціарних власників товариства.

ОСОБА_2 просила суд визнати її особистою приватною власністю автомобіль PEUGEOT, модель 2008, типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 наступне майно: автомобіль PEUGEOT BOXER (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль MAZDA СХ-5, легковий універсал, номер кузова НОМЕР_6 , земельну ділянку, яка розташована по вулиці Гагаріна, на території села Ходосівка, Києво-Святошинського району, Київської області, площею 1 426 кв. м,- 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031, об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 1 426 кв. м, - 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031, частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІГМА», ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, що складає 50 % та дорівнює 858 106.60 грн.; в порядку розподілу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право власності на вищезазначену земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва; в порядку розподілу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_5 право власності на вищезазначені автомобілі PEUGEOT BOXER та MAZDA СХ-5, також визнати за ним право власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІГМА», ідентифікаційний код юридичної особи 32559913, що складає 50 % та дорівнює 858 106.60 грн.

Також представником ОСОБА_2 був поданий відзив на первісний позов, відповідно до якого зазначено, що позивачем приховано факт наявності іншого спільного майна подружжя, не надано підтвердження права власності відповідача за первісним позовом на автомобіль PEUGEOT, модель 2008, його оцінка не відповідає дійсності. Також при визначенні критеріїв розподілу майна не враховано факт перебування їх спільних дітей на утриманні ОСОБА_2 .

Просив у задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є в спільній сумісній власності відмовити.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.04.2018 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна та визнання права власності на майно було прийнято до провадження суду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

02.05.2018 позивач за первісним позовом подав до суду заяву про збільшення позовних вимог згідно якої просив суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 майно, а саме: земельну ділянку в Київській області, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, кадастровий № 3222487001:01:008:5031, площею 0,1426 га, об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,1426 га 0,1426 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, автомобіль Peugeot Boxer, автомобіль Peugeot 2008; розподілити спільне майно ОСОБА_5 та ОСОБА_2 наступним чином: виділити відповідачу та визнати за нею право власності на 100 % автомобіля Peugeot Boxer, 100 % автомобіля Peugeot 2008, 100 % автомобіля Peugeot 107, номер кузова НОМЕР_8 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , вищезазначену земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва - вищезазначений житловий будинок; стягнути з відповідача на користь позивача за первісним позовом грошову компенсацію у розмірі Ѕ вартості зазначених транспортних засобів, крім Peugeot 107, земельної ділянки та об`єкта незавершеного будівництва, стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі.

02.05.2018 представником ОСОБА_5 був поданий відзив на зустрічний позов за вх. № 14932, відповідно до якого зазначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній стороні, а іншій присудити компенсацію.

Представник зазначив, що він не заперечує проти визнання в порядку розподілу спільної сумісної власності за ОСОБА_2 право власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок, проте при умові призначення за рішенням суду грошової компенсації на користь ОСОБА_5 .

Також зазначено, що автомобіль MAZDA СХ-5 дійсно належав ОСОБА_5 , проте останній був проданий під час перебування в шлюбі з позивачем за зустрічним позовом, а тому заявлена вимога про визнання такого автомобіля спільною сумісною власністю не підлягає задоволенню. Вимог щодо розподілу цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого майна без письмової згоди одного з подружжя ОСОБА_2 не заявлялось.

Також, вказано про приховання позивачем за зустрічним позовом транспортного засобу - автомобіля Peugeot 107, номер кузова НОМЕР_8 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , який було набуто під час шлюбу.

Не підлягає також задоволенню вимога щодо визнання спільною сумісною власністю частку у статутному капіталі ТОВ «ПАРАДІГМА», оскільки вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, на час подання такого відзиву, частка ОСОБА_5 у статутний капітал ТОВ «ПАРАДІГМА» повністю не внесена.

Просив відмовити у задоволенні зустрічного позову в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 автомобіля PEUGEOT, модель 2008 року, в частині визнання спільною сумісною власністю сторін автомобіля MAZDA СХ-5, в частині визнання спільною сумісною власністю сторін частки у статутному капіталі ТОВ «ПАРАДІГМА», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн, в частині визнання в порядку розподілу спільної сумісної власності права власності за ОСОБА_5 права власності на автомобіль MAZDA СХ-5.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.06.2018 було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про витребування доказів.

01.06.2018 представник ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив за зустрічним позовом, зазначивши, що без проведення відповідних експертних досліджень земельної ділянки та об`єкту незавершеного будівництва виділити частки в майні та потенційний розмір компенсації не можливо.

Також зазначено, що автомобіль MAZDA СХ-5 був придбаний ОСОБА_5 20.07.2012 (в період шлюбу), знятий з реєстрації 10.08.2017 та зареєстрований за новим власником ОСОБА_8 26.09.2017, тобто в день набрання рішенням про розірвання шлюбу між сторонами законної сили. Оскільки, спірний автомобіль був відчужений ОСОБА_5 після розірвання шлюбу без згоди іншого співвласника, то ОСОБА_2 має право на компенсацію вартості проданого автомобіля.

Зазначено, що 17.05.2017 (коли сторони перебували в шлюбі) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля Peugeot 107, номер кузова НОМЕР_8 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , новим його власником стала ОСОБА_9 . Відчуження даного автомобіля відбувалось за згодою ОСОБА_5 .

Закцентовано увагу, що позивач за зустрічним позовом не просить визнати право власності на майно ТОВ «ПАРАДІГМА», а просить визнати сумісною спільною власністю частку у статутному капіталі товариства.

18.06.2018 представник ОСОБА_5 подав до суду заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов за вх. № 21292, відповідно до якого вказав, що автомобіль MAZDA СХ-5 було продано ОСОБА_5 ОСОБА_11 10.08.2017 за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2017/577107.

Беручи до уваги те, що вищезазначений автомобіль був відчужений у період перебування сторін у шлюбі і на момент розгляду справи вже не перебуває на праві власності у ОСОБА_5 , таке майно поділу не підлягає.

Також зазначено, що ОСОБА_5 не отримував кошти від продажу автомобіля Peugeot 107, оскільки він не був присутнім під час укладання договору купівлі-продажу останнього.

Повторно вказано про неможливість визнання права власності на частку в статутному капіталі господарського товариства.

Прохальна частина була аналогічна до відзиву на зустрічний позов за вх. № 14932.

27.06.2018 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області до участі у справі було залучено ТОВ «ПАРАДІГМА» на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна та визнання права власності на майно.

20.07.2018 директор ТОВ «ПАРАДІГМА» подав до суду письмові пояснення щодо зустрічного позову, просив відмовити у задоволенні зустрічного позову в частині визнання спільною сумісною власністю сторін по справі частки в статутному капіталі в ТОВ «ПАРАДІГМА», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн., та в частині визнання в порядку розподілу спільної сумісної власності права власності за ОСОБА_5 на вищезазначену частку.

30.07.2018 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

27.08.2018 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області розгляд справи було повернуто на стадію підготовчого засідання.

27.08.2018 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, судову земельно-технічну та оціночно-земельну експертизи, провадження у справі було зупинено.

03.01.2019 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області провадження по справі було поновлено.

28.02.2019 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області провадження по справі було зупинено.

11.05.2019 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області провадження по справі було поновлено.

09.07.2019 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі було призначено судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну и експертизи, провадження у справі було зупинено.

19.08.2022 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області провадження по справі було поновлено.

18.10.2022 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання 21.11.2022 учасники процесу не з`явились. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_5 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені ним позовні вимоги підтримав, проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечував.

Директор ТОВ «ПАРАДІГМА» подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи від 20.07.2018.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Всі учасники процесу надали наявні в них докази по справі та висвітлити власні правові позиції.

Суд, повно та всебічно дослідивши докази по справі, приходить до наступних висновків.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували у шлюбі з 23 серпня 2008 року.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справі, за період шлюбу подружжям, серед іншого, було придбано нерухоме та рухоме майно, а саме: земельну ділянка в Київській області, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, кадастровий № 3222487001:01:008:5031, площею 0,1426 га, автомобіль Peugeot модель 2008, типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , автомобіль Peugeot Boxer (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Право власності на вищевказане майно було зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано. У зв`язку з розірванням шлюбу між сторонами виник спір про порядок поділу рухомого та нерухомого майна.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За змістом ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) доходу Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

За приписами положень ч.1 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

У відповідності до положень ст.57 СК України, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Звертаючись із зустрічною позовною заявою, ОСОБА_2 , серед іншого, просила визнати її особистою приватною власністю автомобіль Peugeot модель 2008, типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , не надаючи жодних належних та допустимих доказів того, чому саме цей автомобіль є її особистою приватною власністю.

Враховуючи вищевикладені правові норми, суд приходить до висновку, що автомобіль Peugeot модель 2008, типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль Peugeot Boxer (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 були набуті під час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Проте, заявляючи первісний позов, ОСОБА_5 просив суд виділити відповідачу та визнати за нею, серед іншого, право власності на вищезазначені автомобілі, а на його користь стягнути грошову компенсацію у розмірі Ѕ вартості автомобілів.

Згідно висновку експерта за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи від 22.11.2018 № 20120/18-54 вартість автомобіля Peugeot модель 2008, типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 на дату оцінки складала 382 536,28 грн.; середньоринкова вартість автомобіля Peugeot Boxer (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату оцінки складала 385 526,63 грн.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Судом встановлено, що зазначений висновок експертизи є обґрунтованим, повним, сумніву не викликає, тому суд приймає даний висновок як належний і допустимий доказ по справі.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.ч. 2, 4, 5 ст. 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (ч. 1 ст. 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) дійшла висновку про те, що приписи частин четвертої та п`ятої ст. 71 СК України і ст. 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі ст. 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає. Платоспроможність не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Більше того, якщо для задоволення позову про стягнення коштів суд мав би враховувати платоспроможність відповідача на час розгляду справи, то стягнення у судовому порядку багатьох боргів було би неможливим саме з цієї причини. Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.

Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої ст. 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Частини четверта та п`ята ст. 71 СК України не передбачають обов`язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов`язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.

Аналогічні висновки викладеного у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 711/3032/19 (провадження № 61-16484св21).

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку про виділення ОСОБА_2 та визнання за нею право власності на: 100 % автомобіля Peugeot Boxer та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача за первісним позовом грошової компенсації у розмірі Ѕ вартості автомобіля, що враховуючи висновок експерта від 22.11.2018 № 20120/18-54 складає 192 763,31 грн.; 100 % автомобіля Peugeot модель 2008 та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача за первісним позовом грошової компенсації у розмірі Ѕ вартості автомобіля, що враховуючи висновок експерта від 22.11.2018 № 20120/18-54 складає 191 268,14 грн.

ОСОБА_2 не вказано законних підстав для визнання за нею одноособово права власності на земельну ділянка в Київській області, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, кадастровий номер 3222487001:01:008:5031, площею 0,1426 га, враховуючи, що даний об`єкт нерухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя. Наявність дітей на утриманні одного з подружжя та сплата аліментів іншим з подружжя не є підставою для визнання права власності одним з подружжя на весь об`єкт нерухомого майна. Вимоги про збільшення власної частки в спільному сумісному майні подружжя ОСОБА_2 та про поділ земельної ділянки по Ѕ частині між сторонами не заявлялось.

Що стосується компенсації, яку просить присудити йому позивач за первісним позовом за рахунок 1/2 частини вищезазначеної земельної ділянки, то суд відмовляє у задоволені даної вимоги, оскільки присудження компенсації у відповідності до частин другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України застосовується до неподільних речей, вони присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Натомість, земельна ділянка може бути поділена між сторонами, а в такому випадку, на думку суду, немає правових підстав примушувати відповідача за первісним позовом до сплати грошової компенсації іншій стороні.

Також, як вбачається із матеріалів справи, та не заперечувалось сторонами, під час шлюбу останніми здійснювалось будівництво житлового будинку, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 1 426 кв.м, - 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031, що підтверджується будівельним паспортом № НОМЕР_5 виданим 12.02.2014 відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації на індивідуальний житловий будинок загальною площею до 300 кв.м.; повідомленням КС 062140940149 від 04.04.2014 про початок виконання будівельних робіт; рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської ради № 6/1 від 24.02.2014 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на газопостачання індивідуального житлового будинку; рішенням виконавчого комітету Ходосівської сільської ради № 5/1 від 24.02.2014 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на електропостачання індивідуального житлового будинку; договором про приєднання до електричних мереж № К-14-14-0243 від 06.08.2014 житлового будинку по АДРЕСА_2 ; технічними умовами стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок № с-003097 від 06.08.2014 житлового будинку по АДРЕСА_2 ; договором № 10955493 від 03.09.2014 про користування електричною енергією та актом № 038559 від 03.09.2014 технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії.

На час розгляду справи вказаний будинок не введений в експлуатацію.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з формально-правового погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю використаних у його будівництві будівельних матеріалів, результатів виконаних робіт, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і підлягати поділу між ними.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 зроблено висновок, що за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Як вбачається з матеріалів справи та доданих доказів, судова будівельно-технічна експертиза відносно вищезазначеного об`єкта не була проведена, а без висновку судової будівельно-технічної експертизи немає можливості встановити ступінь готовності незавершеного будівництва, його вартість, точний період будівництва, та провести його поділ чи зобов`язати сплатити компенсацію. Підстави для одноособового визнання права власності за ОСОБА_2 останньою не наведені та не підтверджені жодними належними доказами.

Крім того, як вказала ОСОБА_2 під час шлюбу сторонами також було набуто автомобіль MAZDA СХ-5 легковий універсал, номер кузова НОМЕР_6 , 2012 року випуску.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.08.2017 ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу (вищезазначеного автомобіля - MAZDA СХ-5) з ОСОБА_11 . Згідно відповіді на адвокатський запит з Головного сервісного центру, вищезазначений автомобіль був знятий з обліку за ОСОБА_5 10.08.2017.

Також, як вказав ОСОБА_5 , під час шлюбу сторонами було набуто автомобіль Peugeot 107, номер кузова НОМЕР_8 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 .

17.05.2017 ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля Peugeot 107, номер кузова НОМЕР_8 , 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , новим його власником стала ОСОБА_9 .

Два вищезазначених правочинів були укладені під час перебування сторонами в шлюбі.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16.

Жодна із сторін не надала належних та допустимих доказів того, що відчуження вищезазначених автомобілей було здійснено проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім`ї, в зв`язку з чим позовні вимоги відносно вищезазначених автомобілей задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про визнання спільною сумісною власністю сторін частки в статутному капіталі ТОВ «ПАРАДІГМА», що складає 50 % та дорівнює 858 106,60 грн. та визнання за відповідачем за зустрічним позовом права власності на неї слід зазначити наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 66 Господарського кодексу України джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи за фінансовими інструментами; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, незаборонені законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником, у тому числі майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, із моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Під корпоративними правами законодавець передбачає права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України).

Згідно з роз`ясненнями п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 зазначено, що ст. 12 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарської товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства, це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а другий із подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема підтверджується у постанові від 10 жовтня 2018 року у цивільній справі № 569/6236/16-ц.

Висновок щодо застосування зазначених норм права також викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

А відтак, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Такої ж позиції Верховний Суд України дотримався і у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року), а також підтвердив даний висновок Верховний Суд у своїй постанові у справі № 161/19023/17 від 11 березня 2020 року.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом при формуванні даної вимоги було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів суд не знаходить підстав для її задоволення.

Враховуючи позовні вимоги, норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 4 826,31 грн.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 61, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 за № 11, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Первісний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є в спільній сумісній власності - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 майно, а саме: земельну ділянку в Київській області, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, кадастровий № 3222487001:01:008:5031, площею 0,1426 га; автомобіль Peugeot Boxer, (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль Peugeot модель 2008, типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Розподілити спільне майно ОСОБА_5 та ОСОБА_2 наступним чином: виділити ОСОБА_2 та визнати за нею: право власності на 100 % автомобіля Peugeot Boxer, вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на 100 % автомобіля Peugeot модель 2008, типу - загальний легковий універсал-В, номер кузова НОМЕР_3 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію у розмірі Ѕ вартості автомобіля Peugeot Boxer, що складає 192 763 (сто дев`яносто дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію у розмірі Ѕ вартості автомобіля Peugeot модель 2008, що складає 191 268 (сто дев`яносто одну тисячу двісті шістдесят вісім) 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 4 826 (чотири тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 31 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІГМА» про поділ майна та визнання права власності на майно - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 наступне майно: автомобіль PEUGEOT BOXER (вантажний фургон малотоннажний), номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; земельну ділянку, яка розташована по вулиці Гагаріна, на території села Ходосівка, Києво-Святошинського району, Київської області, площею 1 426 кв. м,- 0,1426 га, кадастровий номер: 3222487001:01:008:5031.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Інформація про відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Інформація про третю особу за зустрічним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІГМА», код ЄДРПОУ 32559913, адреса: м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 10-12, літ. А, офіс 84.

Суддя Т.В. Дубас