Рішення

від 11.01.2023 по справі 480/5069/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2023 року Справа № 480/5069/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5069/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо" до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що Головним управлінням Державної податкової служби у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІНФО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт №6457/18-28-07-03-20/14013992/166 від 31 12.2021 року. На підставі акту перевірки податковим повідомленням-рішенням №89718280703 від 07 лютого 2022 року зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2021 року на суму 159 689грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39922,25 грн., а податковим повідомленням- рішенням №89418280703 від 07 лютого 2022року зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 138000,00 грн.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумськійобласті від 07.02.2022 N89718280703 в частині завищення бюджетного відшкодування на суму 2 089 грн, та в частині застосованих штрафних санкцій у сумі 24162.25 грн.. а в іншій частині залишено без змін, податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення №206818280703 від 22 липня 2022 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за жовтень 2021 року на суму 157600 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 15760,00 грн.

Податкові повідомлення - рішення позивач просить визнати протиправними і скасувати, зазначаючи, що підставою для їх винесення став висновок податкового органу про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВІБРО-ПРИЛАД УКРАЇНА» з придбання товарно-матеріальних цінностей (апаратури контролю вібрації ИВ-Д-ПФ-С-4М.1-01, відеоендоскопу jProbe VE ). Однак, такий висновок не грунтується на вимогах чинного законодавства, не відповідає фактичним обставинам справи, базується лише на узагальненій податковій інформації та зводяться до інформації по ланцюгах постачання товарів у контрагентів позивача. При цьому, перевірка контрагентів в ланцюгу постачання товарів не проведолися.

Водночас, відповідачем фактично не заперечується надання позивачем первинних документів, не вказано наявність недоліків останніх чи їх невідповідність приписам Податкового кодексу та законодавчим нормам щодо бухгалтерського обліку.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечив, зазначив, що перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО» встановлені порушення пп. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців першого - третього п. 198.2, абзаців першого-другого п. 198.3, абзацу третього п. 198.6 ст. 198, п.200.1, пп. «б» п. 200.4, п. 201.11 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 159689 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 138000 грн.

Вказані порушення виявлені під час дослідження наданих позивачем первинних документів фінансово-господарської діяльності та документів бухгалтерського обліку.

Так, під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інфо» контролюючим органом встановлено, зокрема, неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Вібро-Прилад- Україна» із постачання ТМЦ у зв`язку з відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва (директор є також бухгалтером, інших працівників не має, виробництво не задекларовано).

Крім того, неможливо встановити походження товару та ідентифікувати операцію та осіб, які її оформили, згідно документів щодо підтвердження відповідності ТМЦ, реалізованих ТОВ «Інфо». Так, саме ТОВ «Вібро-Прилад-Україна», не маючи власного виробництва, надало ТОВ «Інфо» сертифікат якості, проте, у ТОВ «Вібро-Прилад-Україна» відсутні основні засоби, відсутня оренда виробничих потужностей, відсутня достатня кількість кваліфікованого трудового персоналу, відсутні факти придбання матеріалів для виробництва ТМЦ. Сертифікат якості на відеоендоскоп jProbe VE до перевірки не надано.

Таким чином, за результатами перевірки не має можливості достовірно документально підтвердити походження ТМЦ, а саме: відеоендоскопа jProbe VE та апаратури контролю вібрації ИВ-Д-ПФ-С-4М. 1 -01 та їх виробника.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВІБРО-ПРИЛАД УКРАЇНА» укладений договір №27/05/21 від 27 травня 2021 року на постачання товару, пунктом 1.1. якого передбачено, що найменування, кількість та ціна якого визначались в Специфікації №1 до цього договору. Відповідно до Специфікації передбачено придбання апаратури контролю вібрації ИВ-Д-ПФ-С-4М.1-01 у кількості 4 шт. та відеоендоскопу jProbe VE, вартістю на загальну суму 1773600,00 грн., в тому числі ПДВ 295600,00 грн. ( а.с.67-70, 71-72)

Цим же Додатком до договору передбачено, що з товаром постачальникпередає покупцю паспорт, видаткову накладну, сертифікат якості, товаротранспортну накладну. Поставка товару здійснювалась за адресою: м. Суми. вул. Набережна р. Стрілки. 54, транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника.

Постачання товару здійснено за рахунок постачальника ТОВ «ВІБРО-ПРИЛАД УКРАЇНА» за товарно-транспортними накладними №22 від 06.07.2021, №24 від 26.07.2021, №26 від 30.08.2021 ( а.с.73,75,77).

Товар отримано за довіреностями заступником директора Заєць М.А., за видатковою накладною №9 від 06.07.2021р., видатковою накладною №12 від 26.07.2021 р., за видатковою накладною №13 від 30.08.2021 р. ( а.с.74,76,78).

Оплата товару проведена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями на загальну суму 1 773 600.00 грн. в т.ч. ПДВ 295 600,00 грн.( а.с.80-85).

На суму податку на додану вартість 295600,00 грн, що сплачений у складі вартості товару за першою подією - сплатою грошових коштів, виписані та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 від 28.05.2021р. на загальну суму 828000,00 грн. в т.ч. ПДВ 138000,00 грн., №3 від 06.07.2022 року на суму 58800.00 грн.. в тч. ПДВ 9800,00 грн., №4 від 30.07.2022 року на суму 886800.00 грн.. в тч. ПДВ 147800.00 грн. ( а.с.86-87, 88-89,90-91).

На придбаний товар, апаратуру контролю вібрації ИВ-Д-ПФ-С-4М.1-01, позивачем отриманий сертифікат якості на продукцію №22 від 26 липня 2021 року, виданий ТОВ «ВІБРО-ПРИЛАД УКРАЇНА» ( а.с.92).

Зазначений товар було придбано з метою укомплектування чотирьох газотурбінних приводів АИ-336-2-8, які на замовлення ТОВ «ІНФО» виготовлялись Державним підприємством Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка (ДП «Івченко-Прогрес»), м. Запоріжжя, Україна, за договором № 27/21-КНДК від 07 червня 2021р. ( а.с.93-99).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Правові наслідки для платника податку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків га відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі вартості товару на підставі податкових накладних, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, за першою подією - сплатою грошових коштів.

При цьому, на думку суду не заслуговують на увагу доводи відповідача про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій через ряд порушень, допущених його контрагентами та постачальниками у ланцюгу постачання.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались (стор. 18-19 акту перевірки). Висновок контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача, що свідчить про неможливість фактичного здійснення вказаних господарських операцій, не підтверджений жодними доказами.

Також посилання відповідача на інформацію по ланцюгах постачання не можуть свідчити про вину позивачу та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженість тієї чи іншої господарської операції, оскільки, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару, тим більше до інших контрагентів у ланцюгу постачання, на яких відповідач вказує про підміну номенклатури товару.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між замовником та його безпосередніми контрагентами.

Законодавство не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування за юридичною адресою.

Будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Перевірки контрагентів в ланцюгу постачання товарів не податковим органом не проводилися.

Окрім того, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необгрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ГІДВ. відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Водночас порушення платником податку-постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Однак, в ході розгляду справи обставин, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, судом не встановлено.

Викладене відповідає змісту частини другої статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Також і податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (підпункт 4.1.3 пункту 4 Податкового кодексу України). Тобто, якщо TOB «Вібро-Прилад-Україна» допустило порушення, то відповідальність за таке порушення має нести саме це підприємство, а не ТОВ «Інфо».

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив наступне:

69. Суд окремо зазначає, що компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов`язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов`язання з подання звітності з ПДВ постачальник.

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1.

Таким чином, за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в зазначеному рішенні, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо особи, яка допустила порушення. Ця обставина не є підставою для позбавлення іншого платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічний висновок Європейський суд з прав людини виклав у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02) у рішенні від 09.01.2007 року: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, платник податків не має повноважень та обов`язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, обов`язку сплати податку, а також вчинення інших дій, пов`язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.

Якщо податковий орган володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, він може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, такі заходи є неприпустимими за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь платника податків у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення.

За умови своєчасного та повного виконання платником податків своїх податкових обов`язків, неможливості з його сторони забезпечити дотримання контрагентом обов`язків щодо декларування та сплати ПДВ, а також відсутності інформації про порушення контрагентом правил оподаткування, про які платник податків знав чи міг знати, останній не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання постачальником його обов`язків.

Таким чином, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність останнього з протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а тому не є доказом нереальності операції або відсутності в ній ділової мети.

В свою чергу відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності ТОВ «Інфо», збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили б про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

На підставі викладеного суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4670,40 грн. (а.с.139).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо" ( код ЄДРПОУ 14013992, вул.Набережна р.Стрілки,54, м.Суми, 40030) до Головного управління ДПС у Сумській області ( код ЄДРПОУ 43995469, вул.Іллінська, 13, м.Суми, 40009) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 206818280703 від 22 липня 2022 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2021 року на суму 157600 ( сто п`ятдесят сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій на суму 15760 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят)грн.00 коп.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №89418280703 від 07 лютого 2022 року про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 138000 ( сто тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо» 4670 ( чотири тисячі шістсот сімдесят) грн.40 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах