Ухвала

від 11.10.2023 по справі 480/5069/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 р.Справа № 480/5069/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо" про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/5069/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфо" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 206818280703 від 22 липня 2022 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку за жовтень 2021 року на суму 157600 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 15760 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №89418280703 від 07 лютого 2022 року про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 138000 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 206818280703 від 22 липня 2022 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2021 року на суму 157600 ( сто п`ятдесят сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій на суму 15760 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят)грн.00 коп.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №89418280703 від 07 лютого 2022 року про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 138000 ( сто тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо» 4670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 40 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2023 Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 по справі №480/5069/22 - залишено без змін.

На адресу суду надійшла від позивача заява про повернення судового збору, а саме просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо" понесені витрати на правову допомогу на суму 7530,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що заява про винесення додаткового рішення по справі не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що КАС України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.01.2020 року по справі №9901/118/19.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

При цьому, додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Додаткове рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору, а так само, які вирішені не так, як вважає за потрібне сторона по справі.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.02.2023 року у справі №160/6209/21 та в ухвалі від 03.04.2023 року у справі №640/2656/21.

Приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч. 3-7 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано до суду заперечення на заяву позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2020 по справі № 140/2323/19.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", відповідно до яких заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат позивачем надано до матеріалів справи: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 09.05.2023; платіжна інструкція №3 від 12.05.2023 на суму 7530,00 грн. (призначення платежу оплата за правову допомогу згідно рахунку-фактури № АО-17 від 08.05.2023); Акт від 08.05.2023 № АО-17 наданих послуг згідно договору № б/н від 08.05.2023; договір про надання правової допомоги від 08.05.2023.

З Акт від 08.05.2023 № АО-17 наданих послуг згідно договору № б/н від 08.05.2023 слідує, що адвокатом Гордієнко Л.В. надано такі види правових послуг: правова допомога згідно договору про надання правової допомоги від 08.05.2023 по справі № 480/5069/22. Адвокатом надано професійну правничу допомогу на загальну суму 7530, 00 грн.

Подання доказів щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу обмежено певним строком, закінчення якого визначено проведенням судових дебатів у справі. Водночас передбачено й альтернативу цьому присічному строку - подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Проте подання доказів у такий альтернативний спосіб законодавцем пов`язано з умовою здійснення відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів у справі.

Викладене знайшло відображення у частині третій статті 143 КАС України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 відкрито та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 року, яка прийнята у порядку письмового провадження, по справі № 480/5069/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо" до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином при розгляді справ в порядку спрощеного провадження судові дебати як стадія судового розгляду не передбачені.

З огляду на приписи частини третьої статті 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів. При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 у справі №340/2449/19.

Позивач у відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України разом з відзивом на апеляційну скаргу від 10.05.2023 клопотав щодо розподілу судових витрат після ухвалення рішення у даній справі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2023 Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 по справі №480/5069/22 - залишено без змін.

В подальшому у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач вказує про понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7530,00 грн., при цьому докази на підтвердження вказаних витрат понесених під час апеляційного провадження позивач подав до суду 12.09.2023 після розгляду, тобто після ухвалення судового рішення у даній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що з досліджених доказів витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу встановлено, що усі вони стосуються періоду до розгляду справи по суті судом апеляційної інстанції, тобто були наявні у сторони позивача ще до винесення постанови по справі, проте суду не подані з невідомих причин.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.06.2023 по справі № 160/21030/21.

Також, в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Судова колегія наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 2 червня 2022 року № 380/3142/20.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п`ятої статті 134 КАС.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.02.2023 по справі № 120/4765/21-а.

За таких обставин та правового врегулювання, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу під час апеляційного провадження, оскільки з наданих договору про надання правової допомоги від 08.05.2023, акту від 08.05.2023 № АО-17 наданих послуг згідно договору № б/н від 08.05.2023 неможливо встановити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також кількість витраченого часу.

Крім того, платіжна інструкція №3 від 12.05.2023 на суму 7530,00 грн. начебто за оплату понесених позивачем витрат на правову допомогу під час апеляційного перегляду справи №480/5069/22 не містить необхідних реквізитів на підтвердження здійснення дії, а саме: «дата прийняття до виконання», «підпис платника», «підпис надавача платіжних послуг», а також не містить печатки, а тому не можливо ідентифікувати реальність цього документу.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду спірних правовідносин судом враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відтак, проаналізувавши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав, передбачених ст. 252 КАС України, для можливості ухвалення судом додаткового судового рішення, а тому відсутні підстави для задоволення поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфо" заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 243, 252, 292, 311, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо" про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Присяжнюк О.В. Любчич Л.В.