Постанова

від 13.01.2023 по справі 260/820/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/820/21 пров. № А/857/14511/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про виплату середнього заробітку за затримку виконання рішення,-

суддя (судді) в суді першої інстанції Рейті С.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації, в якому просив стягнути на його користь середній заробіток в сумі 69802,26 грн за час затримки виконання відповідачем постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 260/137/20.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністативного суду від 01 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та виплату середнього заробітку за затримку виконання рішення суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі № 260/820/21 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністативного суду від 16 листопада 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про виплату середнього заробітку за затримку виконання рішення суду залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/820/21 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про виплату середнього заробітку за затримку виконання рішення суду - задоволено частково. Стягнуто із Закарпатської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 44133,57 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

02 червня 2022 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, у якій просив стягнути із Закарпатської обласної державної адміністрації на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 18000,00 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про виплату середнього заробітку за затримку виконання рішення суду - відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів понесення судових витрат, зокрема, квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи. Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заявником не надано до матеріалів справи належних доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 18000,00 гривень та ухвалення додаткового судового рішення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19, у якій Верховний Суд прийшов до висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Вказує, що у матеріалах справи наявний детальний опис робіт, виконаних адвокатом по справі, а також документи, якими підтверджується здійснення відповідних витрат в сумі 18000 грн, зокрема, копія договору про надання правової допомоги, додаткові угоди, акти прийому-передачі виконаних робіт та довідки про плату вартості витрат правової допомоги. Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в зазначеній сумі є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не надано доказів понесення судових витрат на правову допомогу. Вказує, що заявлена до відшкодування сума є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не є розумною та обгрунтованою.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, представником позивача адвокатом Шерегі В.М. надано до суду першої інстанції детальний опис робіт (наданих послуг), виконаний адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 260/820/21 (т.1., а.с.143-144).

При цьому, на підтвердження оплати гонорару адвокатом надано довідку на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги від 13 вересня 2021 року. Зі змісту вказаної довідки, станом на момент її видачі, ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі вартість виконаних робіт та наданих послуг згідно умов договору про надання правової допомоги від 03 лютого 2021 року та додаткових угод до нього, заборгованість відсутня (т.1, а.с. 162).

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн та ухвалення додаткового судового рішення.

Проте, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Згідно з ч. 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано строк подання доказів понесених витрат на правову допомогу, встановлений ч. 7 ст. 139 КАС України, оскільки такі було подано до суду першої інстанції ще 14 вересня 2021 року (т.1, а.с.142-162).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Аналіз вищенаведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_1 та адвокатом Шерегі В.М. укладено договір про надання правової допомоги від 03 лютого 2021 року, предметом якого відповідно до п.1.1. договору, є зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором стосовно стягнення з Закарпатської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 260/137/20 (т.1., а.с.145).

Пунктом 4 Договору передбачено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Розмір, строк та порядок виплати гонорару, а також конкретний вид робіт та послуг та їх вартість узгоджується сторонами в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами даного договору.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача у зв`язку з розглядом справи № 260/821/20 представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги від 03 лютого 2021 року; додаткові угоди до договору про надання правової допомоги від 03 лютого 2021 року, від 23 березня 2021 року, від 09 квітня 2021 року, від 14 травня 2021 року, від 04 червня 2021 року від 09 липня 2021 року, від 08 вересня 2021 року, від 13 вересня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; акти прийому-передачі виконаних робіт від 03 березня 2021 року, від 25 березня 2021 року, від 21 квітня 2021 року, від 19 травня 2021 року,від 09 червня 2021 року, від 16 липня 2021 року, від 13 вересня 2021 року, довідку на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги від 13 вересня 2021 року (том 1, а.с.142-162).

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження оплати гонорару адвокатом Шерегі В.М. надано довідку на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги від 13 вересня 2021 року. Зі змісту вказаної довідки слідує, що станом на момент її видачі, ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі вартість виконаних робіт та наданих послуг згідно умов договору про надання правової допомоги від 03 лютого 2021 року та додаткових угод до нього, заборгованість відсутня (т.1, а.с. 162).

Судом першої інстанції зроблено висновок, що вказана довідка не є доказом понесення витрат на правову допомогу, відтак, позивачем не надано доказів понесення судових витрат, зокрема, квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Закон України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 1. Розділу 1 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі Положення №13) положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення №148).

Підпунктом 10 пункту 3 Положення №148 визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Колегія суддів зазначає, що, відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон № 5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон № 265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Отже, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає підстави для висновку про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Також колегія суддів зазначає, що статтею 134 КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 20 вересня 2022 року у справі № 120/4666/21-а, від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19.

Таким чином, довідка на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги від 13 вересня 2021 року є належним доказом понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Із матеріалів справи слідує, що Закарпатського обласною державною адміністрацією у відзиві на апеляційну скаргу вказано про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу. Зазначено, що заявлена до відшкодування сума є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не є розумною та обгрунтованою.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно із детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 14 вересня 2021 року адвокатом Шерегі В.М. в інтересах ОСОБА_1 виконано такі роботи/послуги:

1) ознайомлення з наданими клієнтом матеріалами, пошук та аналіз судової практики Верховного Суду стосовно вирішення спорів, що виникли в аналогічних та подібних правовідносинах 3000 грн;

2) складання проекту позовної заяви 3500 грн;

3) складання проекту заяви про усунення недоліків позовної заяви згідно ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 12 березня 2021 року 500 грн;

4) складання проекту нової редакції позовної заяви з врахуванням положень ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року 2000 грн;

5) ознайомлення з ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року в цій справі, аналіз її змісту та пошук судової практики з метою апеляційного оскарження 1500 грн;

6) складання проекту апеляційної скарги на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного оскарження 3500 грн;

7) складання проекту заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року та супровідного листа до цієї заяви 1000 грн;

8) складання проекту відповіді на датований 31 травня 2021 року відзив Закарпатської ОДА на апеляційну скаргу 500 грн;

9) складання проекту заяви про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 29 червня 2021 року 500 грн;

10) надання консультації клієнту для підготовки та участі в судовому засіданні згідно статегії захисту прав та інтересів клієнта загальною тривалістю 1 година 1000 грн;

11) складання проекту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та супровідного листа до нього 1000 грн.

Всього 18000 грн.(т.1., а.с.143-144).

Проаналізувавши вищевказаний детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат у сумі 18000 грн не є співмірним зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), а також є завищеним щодо відповідача.

Суд апеляційної інстанції вказує, що роботи з ознайомлення із наданими клієнтом матеріалами, пошук та аналіз судової практики Верховного Суду стосовно вирішення спорів, що виникли в аналогічних та подібних правовідносинах не є окремим видом правової допомоги, який підлягає відшкодуванню в порядку ст. 139 КАС України, оскільки такі роботи повністю охоплюються процесом складання позовної заяви.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позовну заяву від 11 березня 2021 року складено лише на 3 аркушах (т.1., а.с.1-2), нова редакція позовної заяви з врахуванням положень ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року складена на 4 арк. (т.1., а.с.9-12).

Крім того, складання проекту заяви про усунення недоліків позовної заяви згідно ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 12 березня 2021 року та проекту нової редакції позовної заяви з врахуванням положень ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у межах цієї справи зумовлене неповнотою та об`єктивними недоліками первинної позовної заяви, тому, на думку суду апеляційної інстанції, такі роботи не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, на думку колегії суддів, ознайомлення з ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, аналіз її змісту та пошук судової практики з метою апеляційного оскарження не є окремим видом правової допомоги, який підлягає відшкодуванню в порядку ст. 139 КАС України, оскільки такі роботи повністю охоплюються процесом складання апеляційної скарги на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року.

Також колегія суддідв вважає що складання проекту заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року та супровідного листа до цієї заяви на 3 арк. і заявлений розмір компенсації в сумі 1000 грн не є співмірним зі складністю та обсягом виконаних робіт.

Колегія суддів враховує, що дана справа є справою незначної складності та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження , предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Також суд апеляційної інстанції вказує, що заявлена сума відшкодування витрат на правову допомогу 18000 грн є неспівмірною із ціною позову, складає 25,79% від заявленої ціни позову, яка складала 69802,26 грн. У співвідношенні до суми, яку фактично стягнуто за рішенням суду (44133,57 грн) сума відшкодування витрат становить 40,79%.

Таким чином, колегія суддів з урахуванням заперечень відповідача вважає, що сума заявлена до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, ціною позовою та обсягом наданих послуг, тому підлягає зменшенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі № 260/820/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ЄДРПОУ 00022496) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн (шість тисяч гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 13 січня 2023 року.