Ухвала

від 16.01.2023 по справі 910/9102/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.01.2023Справа № 910/9102/22

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників

справу № 910/9102/22

за позовом Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1) Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування";

2) Бориспільської міської ради Київської області;

3) Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

4) Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області;

5) Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області;

6) Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФАРГО"

про визнання недійсним в частині договору та стягнення 89 037,38 грн

УСТАНОВИВ:

Керівник Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі: 1) Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування"; 2) Бориспільської міської ради Київської області; 3) Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області; 4) Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області; 5) Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; 6) Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФАРГО" про визнання недійсним в частині п. 3.3. договору № 20/104 від 18.05.2020 та стягнення 89 037,38 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 було внесено зміни до п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу щодо звільнення від оподаткування медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, коронавірусної хвороби (COVID-19). Оскільки товар, який було поставлено відповідачем за договором є медичним обладнанням, останнім було безпідставно включено до договірної ціни податок на додану вартість у розмірі 89037,38 грн., у зв`язку з чим, на думку прокурора, п. 3.3. договору №20/104 від 18.05.2020, в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору підлягає визнанню недійсним, а грошові кошти у сумі 89037,38 грн підлягають поверненню, як безпідставно отримані відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 16.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Дослідивши матеріали справи, подані учасниками справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.

Так, предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування: Бориспільської міської ради Київської області; Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області; Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області; Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області та Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" про визнання недійсним в частині п. 3.3. договору № 20/104 від 18.05.2020 та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 89037,38 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

При зверненні з даним позовом до суду прокурор в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави вказав на те, що органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є КП "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", засновниками якого є позивачі (як отримувач бюджетних коштів та засновники комунального підприємства також є органом, уповноваженим на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах), однак пасивна поведінка вказаних осіб, які маючи відповідні повноваження для захисту порушених інтересів держави до суду не звертаються, є підставою для пред`явлення позову прокурором.

Судом встановлено, що відповідно доданого до справи Статуту Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", затвердженого рішенням Бориспільської міської ради від 13.07.2021 № 645-11-VІІІ; рішенням Вороньківської сільської ради від 14.07.2021 № 235-8-VІІІ; Пристоличної сільської ради від 07.09.2021 № 1087-7-VІІІ; Гірської сільської ради від 05.08.2021 № 617-17-VІІІ; Золочівської сільської ради від 23.07.2021 № 339-15- VІІІ, є Підприємством (далі - Підприємство) заснованим на базі рівноцінних відокремлених частин комунальної власності територіальних громад Бориспільської міської ради, Вороньківської, Гірської, Золочівської, Пристоличної сільських рад Бориспільського району Київської області.

Бориспільська міська рада, Вороньківська, Гірська, Золочівська, Пристолична сільські ради Бориспільського району Київської області є засновниками Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування".

Уповноваженим органом управління Підприємства є Виконавчий комітет Бориспільської міської ради (п. 1.3. Статуту).

Відповідно до п. 4.1. Статуту Підприємство є юридичною особою публічного права. Права та обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації.

Підприємство має самостійний баланс, рахунки в Державній казначейській службі України, установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи (п. 4.7. Статуту).

У п. 4.8. Статуту визначено, що Підприємство має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих прав, нести обов`язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах.

При цьому, згідно з п. 4.11. Статуту, засновники та орган управління не відповідають за зобов`язаннями Підприємства, а Підприємство не відповідає за зобов`язаннями засновників та органу управління.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Статуту Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", позивач-1 є комунальним некомерційним підприємством та знаходиться у спільній власності територіальних громад Бориспільської міської ради, Вороньківської, Гірської, Золочівської, Пристоличної сільських рад Бориспільського району Київської області, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, тобто є суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність та не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

На виконання завдань своєї статутної діяльності, 18.05.2020 між Комунальним некомерційним підприємством "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" (за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салюте-М", яке перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ФАРГО" (за договором - продавець) було укладено Договір № 20/104, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується у 2020 році своєчасно поставити та передати у власність покупця товар, зазначений в Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною, а покупець - прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п.1.2., 1.3. договору, найменування товару: Медичне ліжко (код згідно основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення). Кількість товару: 54 шт.

У п. 3.3. визначено, що ціна договору становить 1 361 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 89 037,38 грн.

Згідно з умовами договору, ТОВ "Салюте-М" поставило КНП "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" товар на загальну суму 1 361 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 89 037,38 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0048 від 18.05.2020.

В свою чергу, позивач на підставі платіжного доручення № 8 перерахував 28.05.2020 на рахунок відповідача кошти в розмірі 1 361 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 89 037,38 грн, за отриманий товар.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 було внесено зміни до п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу щодо звільнення від оподаткування медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, коронавірусної хвороби (COVID-19). Оскільки товар, який було поставлено відповідачем за договором є медичним обладнанням, відповідачем було безпідставно включено до договірної ціни податок на додану вартість у розмірі 89 037,38 грн, у зв`язку з чим, на думку прокурора, п. 3.3. договору, в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору підлягає визнанню недійсним, а грошові кошти у сумі 89 037,38 грн підлягають поверненню, як безпідставно отримані відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 27, 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Щодо статусу суб`єкта, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (пункт 8.10.).

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до Статуту позивач-1 за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, тобто суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, та не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, тобто суб`єктом владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі №917/561/21 додатково звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурором за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб`єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб`єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Прокурором не наведено, а судом не встановлено наявності у позивача-1 делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати будь-які владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи, оскільки позивач-1 як комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, прокурор не може звертатися з позовом в інтересах держави в особі позивачів-2,3,4,5,6, а позивач-1, у свою чергу, не позбавлений права самостійно звертатися з позовом за захистом порушених прав.

Прокурор обґрунтовує звернення з позовом в інтересах держави в особі позивачів-2,3,4,5,6 тим, що вони є органами місцевого самоврядування, уповноваженими на управління позивачем-1 та є власниками і засновниками позивача-1, джерелами формування майна якого є майно комунальної власності.

Разом з тим, хоч прокурор і звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивачів-2,3,4,5,6, однак позовні вимоги свідчать про дійсний намір захистити права позивача-1 шляхом стягнення коштів саме на користь останнього.

При цьому позивачі-2,3,4,5,6 не є стороною Договору № 20/104 від 18.05.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки, п.3.3 якого який прокурор вважає недійсним і який є підставою позову прокурора. Натомість, стороною вказаного договору є позивач-1.

За Статутом Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" його засновники не несуть відповідальності за його зобов`язаннями.

Крім того, суд звертає увагу на лист Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, який є органом управління позивача-1, № 11.2-12-27-317/2022 від 20.01.2022, в якому останній повідомив прокуратурі, що КНП "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" є самостійною юридичною особою та наділене повноваженнями самостійно здійснювати представництво своїх інтересів в судах України.

З наведеного вбачається, що позивачі-2,3,4,5,6 не мають владних повноважень та не здійснюють управління у спірних зобов`язальних правовідносинах, які склалися на підставі договору безпосередньо між позивачем-1 та відповідачем.

Наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин. Владні повноваження органу мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов, повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20, Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі №917/269/21 (за позовом прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства та міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів) дійшов висновку, що оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, то звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.

Отже, визначення прокурором позивачі-2,3,4,5,6 (орган, який здійснює управління у спірних відносинах) як особи на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, є помилковим, оскільки право звернення засновника до господарського суду в інтересах заснованого підприємства законом не передбачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також у постанові від 07 грудня 2021 року по справі № 903/865/20 та від 14 липня 2022 року по справі № 909/1285/21.

Отже, суд не вбачає підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі.

Відповідно до правового висновку, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, господарський суд звертає увагу прокурора, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

В спірному випадку, на момент постановлення ухвали суду про залишення позову без розгляду прокурором не подано до суду клопотання про повернення судового збору.

Враховуючи приписи пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір може бути повернутий в разі звернення прокурора із відповідним клопотанням.

Керуючись ст. 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: 1) Комунального некомерційного підприємства "Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування"; 2) Бориспільської міської ради Київської області; 3) Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області; 4) Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області; 5) Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області; 6) Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФАРГО" про визнання недійсним в частині п. 3.3. договору № 20/104 від 18.05.2020 та стягнення 89 037,38 грн - залишити без розгляду.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 16.01.2023.

Суддя А.І. Привалов