Ухвала

від 16.01.2023 по справі 755/10920/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 січня 2023 року

м. Київ

справа № 755/10920/20

провадження № 61-13368ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Воскресенський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати обов`язкових внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території, а також суми відшкодування втрат,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Воскресенський» (далі - ОСББ «ЖК Воскресенський») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати обов`язкових внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території, а також суми відшкодування втрат.

В обґрунтування позову зазначало, що 04 червня 2018 року співвласники житлових та нежитлових приміщень створили ОСББ «ЖК Воскресенський». Згідно рішення зборів ОСББ «ЖК Воскресенський», оформленого протоколом № 4 від 15 липня 2019 року, затверджено збільшення розміру внесення обов`язкових внесків (платежів) на утримання (управління) будинку та прибудинкової території з розміру 8,90 грн до 10,93 грн за один квадратний метр загальної площі квартири (житлового приміщення), а також інші витрати, в тому числі на опалення та водопостачання.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Станом на 31 липня 2020 року відповідачка за період 01 липня 2019 року по 31 липня 2020 року у зв`язку з частковою сплатою має заборгованість на загальну суму 13 160,09 грн.

Вказувало, що 22 травня 2020 року направило на дві адреси відповідачки судову вимогу про добровільну сплату заборгованості, але боржниця у встановлений строк не сплатила заборгованість.

Ураховуючи викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь внески на управління будинком у розмірі 6 900,05 грн; внески на управління будинком - балконом у розмірі 88,96 грн; внески на утримання контролерів вхідної групи у розмірі 598,85 грн; витрати на опалення квартири у розмірі 5 595,94 грн; інфляційні втрати у розмірі 91,56 грн та 3 % річних у розмірі 106,57 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року, позов ОСББ «ЖК Воскресенський» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ЖК Воскресенський» заборгованість зі сплати внесків на управління будинком та витрат на опалення у розмірі 13 160,99 грн; інфляційні втрати за період з січня 2020 року по квітень 2020 року у розмірі 91,56 грн; 3 % річних за період з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року у розмірі 106,57 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наявністю прострочених з боку відповідачки платежів зі сплати обов`язкових внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача інфляційні втрати та 3 % річних, у межах заявлених позовних вимог, суди керувалися правилами статті 625 ЦК України.

28 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ОСББ «ЖК Воскресенський» залишити без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України (провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк).

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості зі сплати обов`язкових внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території, а також суми відшкодування втрат у загальному розмірі 13 359,12 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (248 100,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

На переконання заявниці, необхідність формування єдиної правозастосовчої практики полягає в тому, що не всі суди розуміють і застосовують у разі необхідності статті 255, 257 ЦПК України (підстави закриття провадження у справі; залишення позову без розгляду).

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Наведені заявницею обставини, які, на її переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а інші з них - зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

Заявницею не зазначено в чому саме полягає необхідність формування єдиної правозастосовчої практики, щодо якої норми права, не наведено належного обґрунтування про ухвалення судом першої інстанції різних за змістом судових рішень за одних і тих самих правових підстав. Таким чином, викладені доводи не можуть слугувати підставою для формування єдиної правозастосовчої практики у справах такої категорії.

Таким чином, заявниця не зазначила у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на її думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що наведені заявницею обставини, передбачені підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, оскільки ОСОБА_1 не зазначено у якій саме конкретній справі (номер справи) вона позбавлена можливості спростувати такі обставини. Зазначення у касаційній скарзі (принаймні так суд розуміє зміст абзацу 8 сторінки 5 касаційної скарги) про наміри ОСББ «ЖК Воскресенський» звернутися до ОСОБА_1 з позовом до суду не є іншою справою, яка перебуває на розгляді у суді.

Щодо доводів заявниці про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявниця не навела переконливих доводів та не надала відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Воскресенський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати обов`язкових внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території, а також суми відшкодування втрат відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний