Постанова

від 22.12.2022 по справі 910/9314/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р. Справа№ 910/9314/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 22.12.2022:

від позивача: Стеценко Ю.В.

від відповідача: Гриб Ю.М.

від третьої особи: Цуканова С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021

у справі №910/9314/21 ( суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про повернення майна, що зберігається безпідставно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про повернення майна, що зберігається безпідставно, а саме, оригінали 22 простих векселів на загальну суму 2 347 436,68 грн, виданих Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський південнотрубний завод" 21.04.1999.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджує, що відповідач насправді не направляв оригінали векселів на адресу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський Південнотрубний завод", останнє їх не отримувало, що підтверджується самим банком, а також рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2008 у справі № 39/150-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галілєй» до Акціонерного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі Філії «Дніпропетровське Центральне відділення Промінвестбанку» про стягнення 11 233,00 грн. та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12-14 грудня 2000 року у справі № 13/255 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський Південнотрубний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/9314/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" дійсно отримало від позивача спірні векселі, однак передало їх Відкритому акціонерному товариству "Нікопольський Південнотрубний завод", а тому стверджувати про те, що відповідач має в наявності та незаконно зберігає спірні 22 векселі, правових підстав немає, а позивачем такого факту доведено не було.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/9314/21 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що у матеріалах справи відсутні докази про передачу відповідачем векселів ВАТ «Нікопольський Підвденнотрубний завод», відповідач не надав таких доказів, зайняв протилежну позицію, начебто не отримував векселів від позивача. У справі №30/5005/603/2012 не досліджувались обставини щодо передачі векселів відповідачем ВАТ «Нікопольський підвденнотрубний завод», бо ці обставини нічого не визначали для справи №30/5005/603/2012 із огляду на предмет спору.

Також апелянт зазначає, що відповідач не надав суду першої інстанції доказів передачі векселів ВАТ «Нікопольський Підвденнотрубний завод», а без цього, на думку апелянта, відсутні підстави для визнання неналежним доказом листа ліквідатора ПАТ «Нікопольський Підвденнотрубний завод» Верченка Д.В. від 26.03.2019.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 21.02.2022, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а саме рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішення вірно посилається на справу №30/5005/603/2012, в якій рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2021 встановлені факти, які мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи.

Також відповідач зазначає, що абсолютно обґрунтовано суд першої інстанції критично поставився до листа ліквідатора ВАТ «Нікопольський підвденнотрубний завод» Варченка Д.В. від 26.03.2019 в якому зазначається, що по факту недостачі векселів співробітниками загального відділу ВАТ «Нікопольський Південнотрубний завод» був складений акт про недостачу векселів.

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, третя особа у своєму відзиві, наданому до суду 29.09.2022, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а саме рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даному випадку позивачем не доведено належними засобами доказування самого факту набуття відповідачем майна (векселів) позивача, а тому відсутні підстави для застосування статті 1212 ЦК України.

21.07.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли письмові пояснення відповідно до яких останній зазначає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.

12.12.2022 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи надійшли заперечення щодо клопотання про заміну відповідача у справі №910/9314/21.

13.12.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення щодо клопотання про заміну відповідача у справі №910/9314/21.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/9314/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 витребувано справу № 910/9314/21 у Господарського суду міста Києва, відкладено вирішення питань стосовно руху апеляційної скарги до надходження страви на адресу суду.

18.11.2021 на електрону адресу Господарського суду міста Києва направлено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021.

15.12.2021 повторно направлено на адресу Господарського суду міста Києва копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 про витребування справи.

22.12.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справ № 910/9314/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/9314/21. Призначено справу № 910/9314/21 до розгляду у судовому засіданні на 22.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання у справі № 910/9314/21 призначене на 22.03.2022 11:30 год. не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/9314/21 на 31.05.2022

25.05.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілієй" про проведення засідання в режимі відеоконференції.

31.05.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про заміну відповідача ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на Національний банк України та уповноважену особу Фонду гарантувіання вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Гагілієй" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 відкладено на 12.07.2022.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2022, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 прийнято справу №910/9314/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Гагілієй" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Розгляд справи № 910/9314/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галілєй" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 відкладено на 16.08.2022.

16.08.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестийційний банк" надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

16.08.2022 в судовому засіданні оголошено перерву на 01.09.2022.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зубець Л.П., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 справу № 910/9314/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Сулім В.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" про заміну відповідача ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на Національний банк України та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 розгляд справи відкладено до 27.09.2022.

23.09.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями " Галілей" в особі адвоката Стеценка Ю.В. про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Зубець Л.П., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" (в особі адвоката Стеценка Ю.В.) в частині відводу судді Зубець Л.П. - залишено без розгляду. Визнано необґрунтованим відвід Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" суддям Ткаченку Б.О. (головуючий) та Суліму В.В. (учасник колегії) від розгляду справи №910/9314/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021. Передано справу № 910/9314/21 на автоматизований розподіл у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про відвід.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9314/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді - Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" в частині відводу судді Зубець Л.П. - залишено без розгляду. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Ткаченка Б.О. (головуючого судді), та судді Суліма В.В. від розгляду справи № 910/9314/21 відмовлено. Справу № 910/9314/21 повернуто на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Ткаченко Б.О., суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, справу № 910/9314/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Сулім В.В., Алданова С.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022, у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці, справу № 910/9314/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Зубець Л.П.., Алданова С.О.

В період часу з 03.10.2022 по 14.10.2022 та з 18.10.2022 по 24.10.2022 головуючий суддя Ткаченко Б.О. перебував на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 прийнято до провадження справу № 910/9314/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П. Розгляд справи № 910/9314/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 призначено на 22.11.2022.

18.11.2022 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про заміну на підставі ст. 52 ГПК України відповідача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на Національний банк України та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" Караченцева А.Ю.

22.11.2022 в судовому засіданні оголошено перерву на 13.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" про заміну відповідача ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на Національний банк України та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на підставі ст. 52 ГПК України - відмовити.

13.12.2022 в судовому засіданні оголошено перерву на 22.12.2022.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 22.12.2022 з`явився представник скаржника, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у апеляційній скарзі підстав, просив скасувати рішення та прийняти нове рішення яким задовольнити позов повністю.

В судове засідання 22.12.2022 з`явився представник відповідача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційної інстанції залишити відповідне оскаржуване рішення без змін.

В судове засідання 22.12.2022 з`явився представник третьої особи, який проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційної інстанції залишити відповідне оскаржуване рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.04.1999 Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський Південнотрубний завод" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Нікопольський Південнотрубний завод", передало, а Приватна виробничо-комерційна фірма "Галілей" правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" прийняла векселі №№ 65305534275621, 65305534275622, 65305534275623, 65305534275664, 65305534275665, 65305534275666, 65305534275667, 65305534275668, 65305534275669, 65305534275670, 65305534275675, 65305534275674, 65305534275673, 65305534275672, 65305534275620, 65305534275679, 65305534275681, 65305534275671, 65305534275678, 65305534275677, кожний на суму 100000,00 грн., вексель № 65305534275676 на суму 200000,00 грн., та вексель № 65305534275680 на суму 147436,68 грн. всього на суму 2347436,68 грн. Дата оплати цих векселів - за пред`явленням.

Дані векселі були передані Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський Південнотрубний завод", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Нікопольський Південнотрубний завод" заявнику на підставі актів прийому-передачі від 21.04.1999.

12.04.2000 Приватною виробничо-комерційною фірмою "Галілей", правонаступником прав та обов`язків якої є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй", на ім`я керуючого відділенням Промінвестбанку направлено факсом лист за вих. №34/18 з проханням направити спецзв`язком на адресу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський Південнотрубний завод" векселі і акт пред`явлення їх до оплати. Оплату понесених поштових витрат з відправлення пакету фірма "Галілей" зобов`язалася відшкодувати.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджує, що відповідач насправді не направляв оригінали векселів на адресу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський Південнотрубний завод", останнє їх не отримувало, що підтверджується самим банком, а також рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2008 у справі № 39/150-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галілєй" до Акціонерного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі Філії "Дніпропетровське Центральне відділення Промінвестбанку" про стягнення 11 233,00 грн та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12-14 грудня 2000 року у справі № 13/255 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський Південнотрубний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки.

Оскільки банк зберігає отримані від позивача векселі без достатньої правової підстави, останній, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, просить суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" повернути позивачу оригінали 22 простих векселів на загальну суму 2 347 436,68 грн, виданих Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський південнотрубний завод" 21.04.1999, а саме:

- номер векселя по бланку - 65305534275621; дата складання 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275622; дата складання 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275623; дата складання 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р 2,600830175003, МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275664; дата складання 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275665; дата складання 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя 100000.00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275666; дата складання 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу-за пред`явленням; місце платежу-в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275667; дата складання 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108 ); строк платежу- за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275668; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275669; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275670; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275675;дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275674; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь,Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275673; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь,Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275672; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополі., Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275620; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275679; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за предявленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275681; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275671; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275678; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275677; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 100000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275676; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 200000,00 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р НОМЕР_1 , МФО 305534;

- номер векселя по бланку - 65305534275680; дата складання - 21.04.1999 року; місце складання - м. Нікополь; сума векселя - 147436,68 грн. разом з 12% річних; векселедавець - ВАТ "НПТЗ" (код ЄДРПОУ 05393108); строк платежу - за пред`явленням; місце платежу - в м. Нікополь, Нікопольське відділення ПІБ, р/р 2600830175003, МФО 305534.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що рішення судів, на які посилається позивач, не можуть мати преюдиціального значення у даній справі щодо відповідача, будь-які докази отримання Ленінським відділенням Промінвестбанку вказаних векселів від позивача відсутні. Крім того, відповідач просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У п. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За приписами частин 1, 7 ст. 139 Господарського кодексу, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери.

Згідно зі ст. 194 Цивільного кодексу України, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Як встановлено у ст. 28 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються Законом України "Про обіг векселів в Україні".

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про повернення майна - цінних паперів (оригіналів векселів) як таких, що зберігаються відповідачем без достатньої правової підстави.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведені висновки щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, положення статті 1212 Цивільного кодексу України визначають загальні умови існування цивільно-правових зобов`язань, що виникають у зв`язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми вказаної статті мають застосовуються для вирішення спорів, пов`язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов`язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 5023/10655/11.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна виробничо-комерційна фірма «Галілєй» звернулася до суду про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський південнотрубний завод» заборгованості в сумі 4 641 408,41 грн у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за договором № 155 від 12.02.1998 і додатків до нього №№ 1, 2, 3, 4.

Рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 12-14 грудня 2000 року у справі № 13/255 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський південнотрубний завод» на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Галілєй» 3 341 546,88 грн основної заборгованості, 1 099 368,90 грн пені, 200 495,80 відсотків від простроченої суми і 1700 грн витрат по сплаті державного мита; в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту прийому-передачі векселів провадження припинено.

Крім того, у лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галілей" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку в особі філії "Дніпропетровське Центральне відділення Промінвестбанку" про стягнення частини збитків у розмірі 11000 грн. 00 коп., завданих неналежним виконанням доручення позивача по пред`явленню до оплати векселів на загальну суму 2347436 грн. 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПВКФ „Галілей", правонаступником якого є позивач передало для пред`явлення до оплати відповідачеві оригінали простих векселів в кількості 22 шт. (номери з 65305534275720 по 65305534275723; з 65305534275664 по 65305534275681, векселедавець ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод»), які в порушення вказівок позивача (передача для пред`явлення к оплаті) були передані відповідачем емітенту ВАТ «НПТЗ», без отримання платежу за вищевказаними векселями, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості своєчасно опротестувати ці векселі та отримати відповідні грошові кошти.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2008 у справі № 39/150-07, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2008, у задоволенні вказаного позову відмовлено за умов недоведення позивачем існування між сторонами договірних відносин з інкасування векселів, та відповідно виникнення обов`язку відповідача здійснити передачу векселів ВАТ „НПТЗ" проти платежу (або акцепту).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19.

Дослідивши зміст судових рішень, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у розумінні наведеного у цих судових рішеннях не було встановлено судом саме фактів отримання банком спірних векселів. Натомість, опис в судовому рішенні позицій сторін встановленням фактів не вважається.

Більше того, підстава звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Галілей" до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку в особі філії "Дніпропетровське Центральне відділення Промінвестбанку" про стягнення збитків обґрунтована якраз протилежними обставинами тим, на які посилається позивач у цьому позові, а саме, що векселі були передані банком емітенту ВАТ «НПТЗ», однак без отримання платежу.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" звернулося з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про розірвання укладеного в усній формі між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Дніпропетровське центральне відділення Промінвестбанку" договору про інкасування векселів, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача для пред`явлення до оплати векселедавцю оригінали простих векселів в кількості 22 (двадцяти двох) штук (номери з№65305534275720 по №65305534275723; №65305534275664 по №65305534275681).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2012 у справі № 30/5005/603/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Так, у справі № 30/5005/603/2012 суд встановив, що направлений 12.04.2000 приватною виробничо-комерційною фірмою "Галілей", правонаступником прав та обов`язків якої є позивач, на ім`я керуючого Ленінським відділенням Промінвестбанку Гречко Т.І. лист за вих. №34/18 містить прохання направити спецзв`язком на адресу Нікопольського південнотрубного заводу векселі і акт пред`явлення їх до оплати. Оплату понесених поштових витрат з відправлення пакету фірма "Галілей" гарантувала.

12.04.2000 відповідач здійснив пересилання засобами спецзв`язку на адресу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський південнотрубний завод" отриманих від позивача векселів разом із наданими ним двома екземплярами актів для пред`явлення. Пакет із векселями надійшов до одержувача 13.04.2000 і був отриманий уповноваженою особою адресату, про що свідчить підпис та печатка адресата на повідомленні про вручення пакету із переліком номерів векселів у пакеті.

Понесені банком витрати по відправленню пакету з векселями та актом пред`явлення до оплати в сумі 211 грн. 83 коп. було відшкодовано позивачем, що підтверджується випискою банку з особистого рахунку позивача.

Колегія суддів зазначає, що саме у вказаному рішенні встановлені факти, які судом першої інстанції обґрунтовано прийнято такими, що мають преюдиціальне значення при розгляді цієї господарської справи.

Крім того, вказані обставини також визнані такими, що не потребують доказування, у рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 у справі № 182/741/17, залишеним без змін постановою, Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.04.2008, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" у задоволенні заяви про визнання втрачених векселів недійсними та відновлення права на них.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" дійсно отримало від позивача спірні векселі, однак передало їх Відкритому акціонерному товариству "Нікопольський Південнотрубний завод", а тому стверджувати про те, що відповідач має в наявності та незаконно зберігає спірні 22 векселі, правових підстав немає, а скаржником такого факту в своїй апеляційній скарзі спростовано не було.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наданий позивачем лист ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Нікопольський південнотрубний завод" Д.В. Верченка № 25 від 26.03.2019, адресований позивачу, про те, що в отриманому 13.04.2000 від Ленінського відділення Промінвестбанку пакеті знаходились акти пред`явлення векселів, а самі оригінали векселів були відсутні, судом першої інстанції вірно не прийнято в якості належного доказу, оскільки такі відомості ґрунтуються виключно на поясненнях Д.В. Верченка , нічим не підтверджених.

Також колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача наголошено на двох наявних в матеріалах справи листах від 20.01.2004 №24/04 та від 04.12.2001 №1117, як на підтвердження факту отримання відповідачем 22 векселів, які є предметом спору в даній справі.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку даним листам зазначає, що зі змісту вказаних листів вбачається, що представником відповідача листом від 20.01.2004 №24/04 повідомлено позивача про передачу спірних векселів представнику Нікопольського південнотрубного заводу через спецзв`язок Дніпропетровської області, а листом від 04.12.2001 №1117 представником відповідача повідомлено прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська молодшого радника юстиції Борисова С.С., що за дорученням позивача відділенням Промінвестбанку були відправлені векселі, емітовані ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод", номінальною вартістю 2 347 436 грню на адресу платника.

Проаналізувавши зміст вказаних листів, в сукупності з обставинами встановленими в рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2012 у справі № 30/5005/603/2012, колегія суддів констатує, що у даному випадку позивачем доведено колегії суддів, що відповідач отримав від позивача спірні 22 векселі, проте, позивачем не доведено стверджувальної ним обставини щодо зберігання відповідачем оригіналів 22 спірних векселів.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Врахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно відмолено у задоволенні позову.

Щодо строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

В абзаці першому та п`ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на встановлену вище відсутність порушених прав позивача, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності судом першої інстанції правомірно не задоволено.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Щодо тверджень відповідача, що у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії у банку-боржника та прийняття Фондом гарантування рішення про початок процедури його ліквідації, стягнення коштів з такого банку не можливе в силу нормативних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI та Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, що вказує на неефективність обраного позивачем способу захисту, колегія суддів вказує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення Правління Національного Банку України від 25.02.2022 №90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 №130 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Водночас, позивач звернувся з даним позовом у червні 2021 року, а оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалено 18.10.2021, тобто до відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації відповідача.

Отже, у справі, яка переглядається, положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд першої інстанції застосував правильно.

Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 495/10362/13-ц.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач звернувся з належним та ефективним способом захисту, у зв`язку із чим доводи відповідача колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/9314/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/9314/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/9314/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй".

Матеріали справи №910/9314/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 16.01.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова