Постанова

від 17.01.2023 по справі 523/11107/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4247/23

Справа № 523/11107/22

Головуючий у першій інстанції Кузьміна О. І.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних

справах:

головуючого Кострицького В.В.

суддів Назарової М.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря: Пінькової К.Ю.,

учасники справи:

позивач Житлово-будівельний кооператив Суворовський-1

представник Бороган Валентин Володимирович

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса

за апеляційною скаргою Бороган Валентина Володимировича, який діє в інтересах Житлово-будівельного кооперативу Суворовcький-1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року

за позовом Житлово-будівельного кооперативу Суворовський-1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи в суді першої інстанції

Житлово-будівельний кооператив «Суворовський -1» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу у загальній сумі 48 085 грн. 42 коп., у тому числі заборгованість по сплаті щомісячних внесків на управління (утримання) будинку і прибудинкової території за період з січня 2018 року по серпень 2019 року в сумі 40 582 грн. 63 коп., три відсотки річних у сумі 1 907 грн. 32 коп., інфляційні витрати в сумі 5 595 грн. 47 коп. та судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2481 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн 00 коп.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.09.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

08 листопада 2022 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси провадження по цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський -1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито. Роз`яснено позивачу право звернення з позовом в порядку господарського судочинства.

Мотивуючи таку ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача як фізичної особи про стягнення боргу у загальній сумі 48 085 грн. 42 коп., у тому числі заборгованість по сплаті щомісячних внесків на управління (утримання) будинку і прибудинкової території за період з січня 2018 року по серпень 2019 року в сумі 40 582 грн. 63 коп., три відсотки річних у сумі 1 907 грн. 32 коп., інфляційні витрати в сумі 5 595 грн. 47 коп. у належному йому приміщенні перукарні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснюється підприємницька діяльність, у зв`язку з чим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2019року №922/4239/16.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з такою ухвалою, 23 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою через суд першої інстанції до Одеського апеляційного суду, відповідно до якої просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник виходив з наступного, що підставою для закриття провадження суд першої інстанції вважав те, що приміщенні перукарні, яка належить відповідачу на праві власності, та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється підприємницька діяльність, у зв?язку з чим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2019року № 922/4239/16, в якій зазначено, що спір про стягнення заборгованість по сплаті щомісячних внесків на управління (утримання) будинку і прибудинкової території у приміщенні, власником якого є фізична особи, яка здійснює у такому приміщенні підприємницьку діяльність як ФОП підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Апелянт не згоден з ухвалою суду І інстанції та вважає, що судом недоведені обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв?язку з чим оскаржувана ухвала повинна бути скасована судом апеляційної інстанції Відповідач, станом на листопада 2022 року, ніколи не був фізичною-особою підприємцем. Доказом цього є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 листопада 2022 року. Таким чином, висновок суду, щодо підприємницької діяльності відповідача є передчасним. Отже, скаржник вважає, що ухвала Суворовського районного суду міста Одеси від 08 листопада 2022 року підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також слід зазначити, що позивач 08 листопада 2022 року прибув до Суворовського районного суду м. Одеси та, разом із представником відповідача, чекав початок засідання у коридорі, але у зв?язку об?явлення повітряної тривоги був вимушений покинути приміщення суду.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Явка сторін

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду апеляційної скарги. Заяв про перенесення судового засідання або про слухання справи в режимі відеоконференції до суду не надходило. Судова колегія ухвалила слухати справу за наявними матеріалами справи.

Позиція апеляційного суду

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до вимог частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді й переданий на його розгляд з такими вимогами.

Суд першої інстанції поспішно прийшов помилкового висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства встановлено після відкриття провадження у справі та на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України закрив провадження у справі.

Суд першої інстанції повно, всебічно не з`ясував суб`єктний склад даного спору, не вчинив будь-яких дій для з`ясування належності відповідача ОСОБА_1 до суб`єкта підприємницької (господарської) діяльності.

Згідно п.п.1 та 15 ч.1ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці, а також інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

При прийнятті помилкового рішення суд першої інстанціїї вважав за правильне свідоцтво від 09 січня 2018 року, відповідно до якого посвідчено ОСОБА_1 власником майна, яке складається з перукарні, загальною площею 141,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8). Але ж будь яких доказів про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем суду не було надано.

Судова колегія звертає увагу на розмір внесків визначених відповідачу (а.с.2,5) який рівний або менший ніж іншим споживачам, що свідчить про характер спірних правовідносин сторін .

За таких обставин судова колегія прийшла висновку, що суд першої інстанції передчасно вирішив питання про закриття провадження по цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський -1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, та помилково вважав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та даний спір віднесено до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України скасовує оскаржувану ухвалу та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бороган Валентина Володимировича, який діє в інтересах Житлово-будівельного кооперативу Суворовcький-1 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до Суворовського районного суду м. Одеси .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 17 січня 2023 року.

Судді: