Ухвала

від 17.01.2023 по справі 365/159/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 365/159/20

провадження № 61-8453 ск 22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В., розглянувши заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_1 , на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 09 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області, Згурівської районної ради Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсними наказів, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. У 2022 році ОСОБА_2 , як представник ОСОБА_1 ,подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 09 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Заявнику запропоновано надати суду оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги.

3. 30 грудня 2022 року та 02 січня 2023 року до Верховного Суду надійшли аналогічні за змістом заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В.

4. Обґрунтовуючи свої заяви ОСОБА_1 посилається на пункт 5 частини першої, частину другу статті 36 та частину першу статті 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) висловлюючи сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Пророка В. В.

5. Так заявник вказує на те, що він є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (серія - НОМЕР_1 ), а предметом спору у справі № 365/159/20 є земельна ділянка, яка отримана ним як учасником бойових дій та саме завдяки цьому статусу, а відтак він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

6. Таким чином, на думку заявника, суддя Пророк В. В. безпідставно залишив касаційну скаргу його представника без руху з мотивів несплати судового збору.

7. Розглянувши заяви та матеріали касаційного провадження Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

8. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Згідно статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 403 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, повинні враховуватися іншими суддями Верховного Суду при застосуванні таких норм права.

10. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11?795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), ухвалі Верховного Суду від 15 січня 2021 року у справі № 757/36628/16-ц (провадження № 61?19309ск20) дійшла висновку, що Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав, що випливають з такого статусу. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

11. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті22 зазначеного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

12. Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

13. Не погоджуючись із зазначеною постановою Великої Палати Верховного Суду суддя Пророк В. В. у справі № 9901/311/19 виклав окрему думку зазначивши, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях учасників бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав) поширюється на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.

14. Проте, відповідно до норм ЦПК України суддя Верховного Суду позбавлений можливості вирішення питання про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

15. Предметом спору у справі № 365/159/20 є визнання недійсними наказів, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та повернення земельної ділянки, площею 2,000 га, (виділеної у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства), тобто зазначений спір, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, не пов`язаний із захистом порушених прав заявника саме як учасника бойових дій або з виконанням ним військового обов`язку, або виконання службових обов`язків.

16. Таким чином відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору.

17. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

18. Також відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

19. Частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

20. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

21. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

22. Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

23. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).

24. Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.

25. Отже, проаналізувавши заяви ОСОБА_1 про відвід судді Пророка В. В. від участі у розгляді справи № 365/159/20 Верховний Суд дійшов висновку, що доводи цих заяв зводяться до незгоди заявника із ухваленим судовим рішенням Верховного Суду - ухвалою від 29 листопада 2022 року про залишення касаційної скарги ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_1 , без руху.

26. Крім цього безпідставним є посилання заявника, як на підставу для відводу, на частину першу статті 37 ЦПК України відповідно до якої суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі, оскільки суддя Пророк В. В. не брав участі у вирішенні справи № 365/159/20 в судах першої чи апеляційної інстанцій.

27. Будь-яких інших об`єктивних та обґрунтованих підстав для відводу, передбачених статтями 36 та 37 ЦПК України, ОСОБА_1 не вказав.

28. Також необхідно звернути увагу заявника на те, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

29. Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяв про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В., відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованими заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_1 , на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 09 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області, Згурівської районної ради Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсними наказів, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та повернення земельної ділянки.

2. Заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Пророк