Окрема думка

від 04.10.2023 по справі 365/159/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.

справа № 365/159/20 (провадження № 61-8453 св 22)

04 жовтня 2023 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області, Згурівської районної ради Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними наказів, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 09 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року, і постановою від 04 жовтня 2023 року: 1) відмовив у задоволенні клопотань скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду; 2) залишив цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін у відповідних частинах, які оскаржувались.

Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. З урахуванням змісту позовних вимог, змісту оскаржуваних судових рішень та аргументів їх прийняття, встановлених фактичних обставин цієї справи, аргументів відповідної касаційної скарги, викладених у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 рокуу цій справі, вважаю за необхідне зазначити наступне.

2. Справу апеляційний суд переглядав у апеляційному порядку після направлення її йому постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 року для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 09 липня 2021 року в частині залишення без задоволення його заяви про зміну процесуального статусу у справі повернуто особі, яка її подала. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 09 липня 2021 року в частині заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) залишено без руху з підстав несплати судового збору. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 09 липня 2021 року в частині заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала, на підставі частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в актуальній редакції далі - ЦПК України).

3. ОСОБА_2 звертався у жовтні 2021 року до Верховного Суду з касаційною скаргою - просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

4. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року відмовлено, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 вересня 2021 року, за результатами розгляду якої була прийнята зазначена постанова Верховного Суду.

5. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (несплата судового збору), який було продовжено ухвалою від 26 січня 2023 року. Верховний Суд, визначаючи недоліки цієї касаційної скарги виходив з правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

6. 17 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 про звільнення третьої особи від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Воно аргументоване тим, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (серія НОМЕР_1 ), та відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (в актуальній редакції далі - Закон про судовий збір) звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Крім цього у клопотанні зазначено, що ОСОБА_2 мобілізований та проходить військову службу, що підтверджується довідкою від 13 травня 2022 року № 1227.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати від 22 березня 2023 року: частково задоволене клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору - відстрочена сплата судового збору за подання касаційної скарги у сумі 496,20 грндо закінчення перегляду справи в касаційному порядку; задоволене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження - строк поновлений; відкрите касаційне провадження у справі.

8. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

9. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

10. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

11. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 392 ЦПК України).

12. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону про судовий збір).

13. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (частина перша статті 2 Закону про судовий збір).

14. У частині другій статті 3 Закону про судовий збір закріплений перелік випадків, коли судовий збір не справляється. Касаційна скарга ОСОБА_2 не підпадає під ці випадки.

15. Згідно із частиною першою статті 5 Закону про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема, звільняються: 1) військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків (пункт 12); 2) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав (пункт 13).

16. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема якщо позивачем є військовослужбовець (підпункт «а» пункту 2 частини першої статті 8 Закону про судовий збір). Згідно із частиною другою статті 8 Закону про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

17. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (абзац другий частини першої статті 4 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у актуальній редакції далі - Закон про соцзахист ветеранів війни).

18. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (частина перша статті 5 Закону про соцзахист ветеранів війни). Стаття 6 Закону про соцзахист ветеранів війни врегульовує коло осіб, які належать до учасників бойових дій. Відповідно до умов Закону про соцзахист ветеранів війнита наданих суду документів ОСОБА_2 належить до учасника бойових дій. Отже, він має право на перелік пільг, закріплених у статті 12 цього Закону, зокрема, на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (пункт 14).

19. Відповідно до частини першої статті 22 Закону про соцзахист ветеранів війни рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради або до районного (міського) суду. При цьому Закон про соцзахист ветеранів війни для цього випадку у частині другій статті 22 передбачив додаткові пільгові умови - ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

20. Предметом спору у справі № 365/159/20 є визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 вересня 2016 року № 10-18522/15-16-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», від 08 вересня 2017 року № 10-16747/15-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», скасування рішення про проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 3221955100:12:001:0017) та повернення відповідної спірної земельної ділянки площею 2,000 га, виділеної у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, та проданої у подальшому іншій особі. Тобто цей спір не пов'язаний із захистом порушених прав ОСОБА_2 саме як учасника бойових дій або з виконанням ним військового обов'язку, або виконання службових обов'язків. Оскільки мова не йде про оскарження відмови у відведенні йому земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, а спір стосується законності оформлення відведення зазначеної спірної земельної ділянки, його вирішення не здатне призвести до позбавлення ОСОБА_2 зазначеного права як такого, то він і не є таким, що випливає з порушення статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни.

21. У справі відсутні будь-які відомості про те, що спірну земельну ділянку відповідач отримав саме як учасник бойових дій, на реалізацію спеціальної пільги, встановленої законом.

22. У постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 Велика Палата Верховного Суду у контексті аналізу застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір дійшла висновку, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом про соцзахист ветеранів війни. У статті 22 цього закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Водночас, оскільки у справі № 9901/311/19 особа зверталась за захистом права, яке не випливало із статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни, тобто позов не зачіпав обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосувався соціального і правового захисту ветеранів війни, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ця особа не звільняється від сплати судового збору, попри її статус учасника бойових дій, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір.

23. Зазначений висновок корелюється фактично з аналогічним висновком, який міститься у постанові Верховного Суду прийнятій у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.

24. Своєю ухвалою від 27 листопада 2019 року у справі № 545/1149/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від зазначеного правового висновку, який міститься у відповідних постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.

25. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни. А у статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни. Відповідно до цього Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не бачить підстав для відступу від цієї правової позиції та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.

26. Стаття 22 Закону про соцзахист ветеранів війни має назву «Оскарження рішень підприємств, установ і організацій, які надають пільги». У контексті цього Закону та за логічним змістом його статей вона покликана уточнити окремі пільгові умови реалізації захисту прав відповідної категорії осіб, визначених саме у його статті 12, а не визначає та не може обмежувати дію пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір. Тобто за своєю дією пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір як спеціальна норма, яка визначає загальний порядок звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України, є значно ширшою за статтю 22 Закону про соцзахист ветеранів війни, яка є спеціальною нормою лише по відношенню до судового захисту прав, закріплених у статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни.

27. У своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 Велика Палата Верховного Суду обмежилась аналізом застосування статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни у контексті пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір, оскільки вона вирішила, що цього було достатньо в умовах тієї конкретної справи для рішення про те, що з учасника бойових дій не підлягав стягненню судовий збір. Вбачається, що через призму цього конкретного аспекту оцінки пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір вона також розглядала наявність підстав відступити чи ні від зазначених висновків, які містяться у відповідних постановах Верховного Суду.

28. Але правовий висновок щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір виключно у контексті статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, є конкретним та однозначним - таким, що позбавляє можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір, у справі, що розглядається.

29. У цій справі застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір, за умови його обмеження виключно змістом статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни, має призводити до повернення касаційної скарги ОСОБА_2 у зв'язку з несплатою судового збору за її подання, що не відповідатиме реальному змісту пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір.

30. При цьому ОСОБА_2 обґрунтовує своє право бути звільненим від сплати судового збору у цій справі саме правовим висновком, викладеним, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, одночасно вважає, що Верховний Суд у цій справі відступив від власного висновку, викладеного у постанові від 12 січня 2022 року у цій справі, чим й аргументує наявність, на його думку, підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір до нього у цій справі.

31. У Верховному Суді склалася неоднорідна практика щодо оцінки відповідного правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та відмови відступити від цього висновку, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

32. В одних випадках, за наявності позовних вимог, які не підпадають під дію статті 12 Закону про соцзахист ветернаів війни, Верховний Суд не визнає право особи бути звільненою від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір. Це має відображення як в ухвалах Верховного Суду (дивитись, наприклад, ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 439/1127/18, від 12 листопада 2020 року у справі № 462/421/18, від 15 січня 2021 року у справі № 757/36628/16-ц, від 29 квітня 2021 року у справі № 670/372/20, від 02 лютого 2022 року у справі № 2-7842/10, від 18 жовтня 2022 року у справі № 373/702/20, від 23 січня 2023 року у справі № 761/553/21, від 19 вересня 2023 року у справі № 308/3120/15-ц тощо), так і у його постановах (дивитись, наприклад, постанову від 04 травня 2020 року у справі № 314/3549/17, від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 761/1004/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 521/17186/20, від 04 травня 2022 року у справі № 373/86/21).

33. Разом з тим відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 2-3901/08-ц, який був неодноразово підтверджений Верховним Судом, у тому числі й після постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (постанови Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 572/2088/17, від 31 липня 2019 року у справі № 345/4389/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 187/1094/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/17654/17), зокрема і у цій справі у постанові від 12 січня 2022 року, пункт 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір (звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях учасників бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав) поширюється на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів. Тобто це питання не обмежується лише застосуванням статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни.

34. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 187/1094/17, на яку, зокрема, посилався Верховний Суд і у постанові від 12 січня 2022 року у цій справі, Верховний Суд звернув увагу на те, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.

35. Зазначене корелюється із правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 0640/4372/18 (пункт 19), у якій Верховний Суд також зазначив, що відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір, в першу чергу, пов`язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки цього Закону, проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів (пункт 25).

36. Тому необхідною є значно ширша оцінка дії пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір та встановлення однозначного його розуміння. Відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, залишеного без відступу від нього її постановою від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, у інших постановах Верховного Суду (наприклад, від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, від 04 травня 2020 року у справі № 314/3549/17, від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц, від 24 листопада 2021року у справі № 761/1004/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 521/17186/20, від 04 травня 2022 року у справі № 373/86/21 тощо) шляхом вищезазначеного уточнення є необхідним для розвитку сталої, однозначної та зрозумілої судової практики у питаннях справляння судового збору за позовами учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України.

37. Тим більше зазначена проблематика набуває гострого значення у контексті збройної агресії Російської Федерації проти незалежності та державності України, оскільки вона потенційно зачепить інтереси сотень тисяч осіб, які стали на захист існування нашої держави та, ризикуючи власним життям, захищають, у тому числі, саме існування принципів, закріплених у Конституції України.

На моє переконання, відповідно до зазначеного вище Верховний Суд, керуючись частиною четвертою статті 403 та статтею 404 ЦПК України, мав передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою описаного відступу від зазначеного правового висновку.

Суддя В. В. Пророк