Ухвала

від 09.01.2023 по справі 1-34/11

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Справа № 1-34/11

Номер провадження 1-в/495/2/2023

09 січня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровского міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,перевіривши матеріаликлопотання близькихродичів тазахисників ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо вирішення питання стосовно пов`язаних з виконанням вироку суду

ВСТАНОВИВ:

03.01.2023 року близькі родичіта захисники ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із клопотанням щодо вирішення питання стосовно пов`язаних з виконанням вироку суду.

Перевіривши матеріали поданого клопотання та кримінальну справу №1-34/11 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.84, ч.2 ст.172, ч.1 ст.194 КК України, суддя прийшов до висновку про повернення даного клопотання з наступних підстав.

Стаття 533 КПК України передбачає, що вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Частина 2 ст. 534 КПК України передбачає, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

Відповідно до ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другоюстатті539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 7-1) про застосування до засуджених примусового годування; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарженняінших рішень,дій чибездіяльності адміністраціїустанови виконанняпокарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 13-4) про звільнення від відбування покарання у зв`язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. 2. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи попереднього ув`язнення здійснюється в порядку, встановленому для пункту 13-1 частини першої цієї статті.

Згідно із ч.2 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Відповідно доч.3ст.539КПКУкраїни,клопотання(подання)провирішенняпитання,пов`язаногоізвиконанням вироку,розглядаєтьсяпротягомдесяти днівздняйого надходженнядосудусуддею одноособово,крімпитаннящодо замінипокаранняувиді довічногопозбавленняволіна покаранняувидіпозбавлення волінапевнийстрок,розглядякогоздійснюється колегіальносудомускладі трьохсуддів,згіднозправилами судовогорозгляду,передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.

Встановлено, що вироком Білгород-Дністровскогоміськрайонного судуОдеської областівід 30.04.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.84, ч.2 ст.172, ч.1 ст.194 КК України визнано невинним та за судом виправдано за недоведеністю його участі у скоєні злочинів. Цивільний позов не заявлявся. Судові витрати по кримінальній справі відсутні. Речові докази: печатну машинку марки «Ліствіца» повернуто представнику (близькому родичу) ОСОБА_2 ОСОБА_4 ; дебаркадер, переданий на зберігання ОСОБА_5 залишено останньому.

Постановою Верховного Суду від 30.06.2022 року вирок Білгород-Дністровскогоміськрайонного судуОдеської областівід 30.04.2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25.01.2022 року залишено без змін.

Таким чином, вирок Білгород-Дністровскогоміськрайонного суду Одеськоїобласті від 30.04.2021 року, є таким, що набрав чинності.

Даним вироком повернуто представнику (близькому родичу) ОСОБА_2 ОСОБА_4 речовий доказ - печатну машинку марки «Ліствіца», тобто судом при ухваленні вироку вже вирішено питання щодо всіх обставин кримінальної справи, у тому числі і вирішено питання щодо речових доказів.

Подане клопотання близькими родичами виправданого ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст.ст. 537, 539 КПК України, так як вказаними нормами не передбачено можливість суду про застосування мір, які викладені в клопотанні.

Крім того, суд наголошує, що вказане клопотання не відповідає вимогам ст. 29 КПК.

Згідно ст 29. КПКмова, якою здійснюється кримінальне провадження : 1. Кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою ; 2. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення ; 3) Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом ; 4) Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

Таким чином, згідно практики ККС ВС документи подані не державною мовою, повертаються заявнику, таку позицію висловив у своїй ухвалі 521/12324/18 від 19.09.2022 року.

Таку ж позицію висловив Верховний суд в ухвалі Касаційного кримінального суду від 19.09.2022 року у справі № 521/12324/18, де зазначив. Процесуальні документи подані особою на іноземній мові, підлягають поверненню такій особі.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених доводів, наведених у клопотанні, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1ст. 10 Конституції Українидержавною мовою в Україні є українська мова.

УРішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99тавід 14 липня 2021 року№ 1-р/2021зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Також ч. 5 ст.10,п. 4 ч. 1 ст.92 Основного Закону Українирегламентовано, що застосування мов в Україні гарантуєтьсяКонституцією Українита визначається виключно законами України.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»від 25 квітня 2019 року № 2704-VIIIєдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6ст. 13 цього Законувказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.Частинами 1, 2 ст. 14передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України таЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому за змістомст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIIIсудочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

У ч. 1ст. 29 КПКтеж регламентовано, щокримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Тобто згідно зКонституцією України,КПКі зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд як державні органи, а також їх посадові особи приздійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов`язані використовувати лишедержавну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.

Викладене узгоджується, зокрема,зРішенням Конституційного Суду Українивід 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі апеляційних і касаційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.

Так, процесуальним законодавством України, а саме п.18 ч. 3ст. 42 КПК, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та, в разі необхідності, користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Засуджений має права обвинуваченого, передбаченіст. 42цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження (ч. 3ст. 43 КПК).

Очевидно, що особа, яка неповною мірою розуміє мову судочинства і, відповідно, те, що саме відбувається у кримінальному процесі, неспроможна захистити свої права та інтереси законним шляхом.

Томуправо осіб (які набули статусу певного учасника судового провадження) на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, є беззаперечним і воно кореспондує обов`язкуслідчого судді та суду забезпечити реалізацію такого права, у тому числі за необхідності скористатися послугами перекладача в порядку, передбаченомуКПК, що визначено у ч. 3ст. 29 КПК.

Така реалізація відбувається шляхом залучення перекладача на стадії досудового слідства за рішенням слідчого, прокурора чи слідчого судді, а на стадії судового провадження - суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

Залучений у провадженні перекладач має виконувати всі свої обов`язки, визначені ч. 2ст. 68 КПК, зокрема і здійснювати повний і правильний переклад пояснень, показань або документів, які надаються підозрюваним, обвинуваченим, засудженим чи іншими учасниками провадження.

Відповідно, реалізуючи своє право накористування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою володіють, а також право на судовий контроль на стадії досудового слідства, чи на оскарження судових рішень в апеляційній (касаційній) інстанції підозрюваний, обвинувачений чи засуджений, які в установленому законом порядку були забезпечені послугами перекладача, вправі звертатися до нього по допомогу для перекладу документів, які готуються на розгляд слідчого судді або суду за результатами якого може бути розпочато розгляд скарги, у тому числі ухвалено рішення про відкриття апеляційного чи касаційного провадження.

Переклад таких документівнадає можливість слідчому судді чи суду з`ясувати наявність в особи, яка звертається, прав на таке звернення, а також перевірити дотримання нею передбаченихКПКвимог щодо змісту документа і його додатків, адже право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (п. 37 рішення Європейського Суду з прав людини від18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06)).

При цьомупроцесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді, суду процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою.

Отже, суд отримавши клопотання складене іноземною мовою, повертає таку скаргу особі, яка її подала, оскількисистемний аналіз положеньКПКдає підстави для висновку про неможливість залишення такого клопотання без руху.

Керуючись ч.2 ст.369, 537, 539 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання близьких родичів та захисників ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо вирішення питання стосовно пов`язаного з виконанням вироку суду повернути ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1