Ухвала

від 17.01.2023 по справі 369/14466/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14466/21

Провадження №2-ві/369/4/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Дубас Т.В.,

за участю секретаря: Житар А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києві заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ТОВ «Битоптторг» про відвід судді Ковальчук Людмили Миколаївни від участі у розгляді цивільної справи №369/14466/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ТОВ «Битоптторг», Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання порушеним права власності на земельну ділянку, скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання таким, що втратив чинність, іпотечний договір, визнання недійсним договору передачі прав за іпотечним договором, скасування запису у реєстрі іпотек про наявність обтяжень земельної ділянки, визнання дії кредитного договору припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. на розгляді перебуває цивільна справа ЄУН 369/14466/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ТОВ «Битоптторг», Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання порушеним права власності на земельну ділянку, скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання таким, що втратив чинність, іпотечний договір, визнання недійсним договору передачі прав за іпотечним договором, скасування запису у реєстрі іпотек про наявність обтяжень земельної ділянки, визнання дії кредитного договору припиненим.

21 листопада 2022 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ТОВ «Битоптторг» подав заяву про відвід судді від розгляду вказаної судової справи.

Дана заява мотивована тим, що з матеріалів справи слідує, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., однак з матеріалів справи слідує, що позивачем в позовній заяві об`єднано шість вимог немайнового характеру, тобто за подання даної позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5 448,00 грн. (2 270,00 грн.*0,4*6).

Позовну заяву не було залишено без руху, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, та не залишено її без руху після відкриття 08.11.2021 року провадження у справі, відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023, заява про відвід передана до провадження судді Дубас Т.В.

Вивчивши заяву про відвід судді, матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечував проти заяви про відвід судді, просив відмовити у її задоволенні.

У судове засідання інші учасники справи не з`явились. Про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не відомі. Заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно із ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві!» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Крім наведених об`єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П`єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу "); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об`єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений відвід судді Ковальчук Людмилі Миколаївні заявником ТОВ «Битоптторг» не підлягає до задоволення, оскільки не ґрунтується на вимогах ст. ст. 36 ЦПК України, в яких визначено підстави для відводу судді.

До заяви адвокат Лозовський Володимир Миколайович не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а подана заява містить лише припущення певних обставин. Крім того, доводи, на які посилається заявник в заяві про відвід судді, не є підставою для відводу судді, а лише зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями головуючого судді, що в свою чергу може бути предметом дослідження при апеляційному оскарженні рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,36,39,40,182,260,261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ТОВ «Битоптторг» про відвід судді Ковальчук Людмили Миколаївни від участі у розгляді цивільної справи №369/14466/21 - відмовити.

Судовий розгляд продовжити у тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 17 січня 2023 року.

Суддя Т.В. Дубас