Постанова

від 10.01.2023 по справі 921/15/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2023 р. Справа №921/15/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури за №24-

272вих.22 від 20.07.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/1773/22 від 22.07.2022)

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 08.06.2022 (головуючий суддя Стадник М.С., судді Стопник С.Г., Боровець Я.Я., повний текст складено 30.06.2022)

у справі№ 921/15/20

за позовом:Заступника прокурора Тернопільської області, м. Тернопіль в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ

до відповідача:Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня», м. Борщів, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача: Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача: 1). ОСОБА_1 , м. Борщів, Тернопільська область

2). ОСОБА_2 , м. Збараж, Тернопільська область

3). ОСОБА_3 , с.Стрілківці, Борщівський район, Тернопільська область

4). ОСОБА_4 , с.Стрілківці, Борщівський район, Тернопільська область

5). ОСОБА_5 , с.Стрілківці, Борщівський район, Тернопільська область

6). ОСОБА_6 , м. Борщів, Тернопільська область

про 1. визнання за державою в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях права на юридичну особу, у тому числі право власності на частку та корпоративні права у статутному капіталі Міжгосподарського пансіонату з лікуванням Лісова пісня.

2. скасування реєстраційної дії та запис в Єдиному державному реєстрі

3. зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційну дію

за участю учасників справи:

від прокуратури: Бакаловська Л.Є., Фігель О.Т.

від позивача: Ткач Р.М.- представник

від відповідача: не з`явилися

від третіх осіб: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році заступник прокурора Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ із позовом до Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня», за участю третіх особі: Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про:

1) визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях права на юридичну особу, у тому числі право власності на частку та корпоративні права у статутному капіталі Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня», що становить 43,7073% статутного капіталу вартістю 2 571 300,00 грн;

2) скасування реєстраційної дії та запис в Єдиному державному реєстрі про те, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня» є ОСОБА_1 розмір внеску до статутного фонду 0,00 грн;

3) зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційну дію: включити до Єдиного державного реєстру дані про те, що засновником (учасником). Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня» є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях розмір статутного фонду 2 571 300,00 грн, що становить 43,7073 %.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2022 у справі № 921/15/20 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором та позивачем вибрано невірний (неефективний) спосіб захисту порушеного права, що є безумовною підставою відмови у позові. Зокрема, на думку суду, належним способом захисту позивача своїх прав повинно бути звернення до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня» та розмірів часток кожного учасника і саме рішення суду з цього предмету згідно з підп. «д» п. 3 ч.5 ст. 17 «Закону про державну реєстрацію», є підставою для вчинення державним реєстратором дій щодо державної реєстрації, які є похідними від первинної вимоги.

Не погоджуючись з даними судовими рішенням, перший заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволені позову з підстав обрання неефективного способу захисту з посиланням на практику Верховного Суду, оскільки, станом на момент винесення рішення, судами також напрацьована практика правової позиції, згідно з якою суди зазначають, що вказаний висновок стосується випадку, коли позивач замінює віндикаційний позов або позов про визнання права на частку іншими вимогами, зокрема, визнання недійсними рішення загальних зборів, змін до статуту тощо. Тобто, коли позивач прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав (відновлення такого складу учасників). Натомість у даному спорі держава в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях ніколи не була учасником Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня», проте, має законний інтерес на майно пансіонату, право на яке набуте у відповідності до норм діючого на той момент законодавства. Оскільки таке право не визнається та оспорюється відповідачем, то в даному випадку з метою захисту державного інтересу обрано універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів визнання права, що передбачено ст.ст. 16, 392 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Представники скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали повністю.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових міркуваннях (зареєстровані в канцелярії суду за вх№01-04/4668/22 від 29.08.2022), просить рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив (зареєстрований в канцелярії суду за вх№01-04/4637/22 від 26.08.2022), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а відтак, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подали, явку уповноважених представників в судові засідання жодного разу не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

За змістом ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що Західний апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд апеляційної скарги з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу та рівності його учасників перед законом і судом, враховуючи незабезпечення учасниками справи явки уповноважених представників у судові засідання, вказуючи при цьому, що участь представників сторін в судовому засіданні визначається на їх власний розсуд; неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також у відповідності до ст. 197 ГПК України учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Однак, ні відповідач, ні треті особи правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористалися.

Виходячи із норм ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 921/15/20 за їх відсутності, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та, сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

27.10.1994 постановою Президії обласної ради колективних сільськогосподарських підприємств та Президії Тернопільської обласної ради профспілки працівників агропромислового комплексу №36/П-20-4 Про реорганізацію міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу Лісова пісня Борщівського району, вирішено: 1) реорганізувати Міжгосподарський дитячий оздоровчий заклад "Лісова пісня" Борщівського району, об`єднання Тернопільсільгоспздравниця в Міжгосподарський пансіонат з лікуванням Лісова пісня; 2) директору пансіонату розробити і зареєструвати статут в установленому порядку, виготовити штампи та печатку із відповідними змінами; 3) працевлаштування працівників дитячого оздоровчого закладу Лісова пісня провести у відповідності до діючого трудового законодавства (а.с. 70 том І).

Відповідно до Історії перереєстрації юридичної особи, наданої Головним управлінням статистики у Тернопільській області, Міжгосподарський пансіонат з лікуванням Лісова пісня зареєстрований 16.01.1995, вид економічної діяльності за КВЕД 2005 - 85.11.3.- діяльність санаторно-курортних організацій, статутний фонд 461,00 (а.с. 226-229 том ІІ).

Міжгосподарський пансіонат з лікуванням Лісова пісня (далі - пансіонат) діє на підставі статуту, затверджено Управлінням сільського господарства та продовольства Борщівської районної державної адміністрації, погодженого об`єднанням Тернопільсільгоспздравниця та Тернопільською обласною радою профспілки працівників агропромислового комплексу, зареєстрованого виконавчим комітетом Борщівської районної Ради народних депутатів 16.01.1995 № 21143525 (а.с. 27 том ІV).

Нормами статуту пансіонату встановлено :

- пансіонат реорганізований із дитячого оздоровчого закладу Лісова пісня у пансіонат з лікуванням у відповідності з спільною постановою № 36/П-20-4 від 27.10.1994 (п.1.1 статуту);

- створений колективним сільгосппідприємствами (господарствами-дольовиками) шляхом добровільного об`єднання частки своїх фінансових і матеріальних ресурсів та за рахунок коштів централізованого фонду соціального страхування колгоспників, з метою організації санаторно-курортного лікування працівників сільського господарства та їх дітей (п. 1.2 статуту);

- входить в обласне об`єднання Тернопільсьгоспздравниця, обласну раду профспілки АПК, а також в раду господарств дольовиків і підпорядковується їм (п. 1.4 статуту);

- засоби пансіонату створюються з пайових внесків господарств-дольовиків, з Централізованого фонду соціального страхування колгоспників, відчислень від прибутків, отриманих в результаті власної діяльності, амортизаційних відчислень і інших джерел. Порядок визначення розмірів пайових внесків господарств-дольовиків і їх внесення установлюються рішенням зборів уповноважених господарствдольовиків (п.п.3.1,3.2 статуту);

- розмір власних оборотних коштів затверджується зборами уповноважених господарств-дольовиків в порядку, який встановлений для нормування оборотних коштів аналогічних пансіонату профспілок (п. 3.4 Статуту);

- Вищим органом управління пансіонату є збори уповноважених представників господарств-дольовиків, які:- затверджують статут, у випадку необхідності вносять в нього зміни і доповнення з послідуючою реєстрацією; - розглядають заяви сільгосппідприємств і інших організацій про поступлення їх в склад учасників пансіонату; - визначають кількісний склад ради пансіонату і ревізійної комісії, його голови-директора і членів ревізійної комісії; - визначають розмір дольових внесків, строки, порядок їх внесення, причини збитковості пансіонату, покриття збитків; - затверджують перспективний план розвитку пансіонату, річні звіти, господарсько-фінансові плани, план капвкладень; - заслуховують звіт про роботу ревізійної комісії, затверджують акти ревізій; - розглядають заяви господарств про вибуття їх з членів дольовиків; - збори проводяться у відповідності з планом роботи, але не рідше одного разу в рік, а позачергові по вимозі ради пансіонату при участі не менше двох третіх його учасників (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 статуту);

- ревізія господарсько-фінансової діяльності пансіонату проводиться ревізійною комісією не менше одного разу в два роки, ревізійна комісія підзвітна зборам уповноважених господарств-дольовиків, висновки і рекомендації ревізійна комісія доповідає об`єднанню Тернопільсільгоспздравниця і обкому профспілки АПК (п. 6.2 статуту);

- реорганізація і припинення діяльності пансіонату проводиться за рішенням зборів господарств-дольовиків, ліквідаційною комісією, призначеною зборами господарств-дольовиків, майно і кошти, які залишаються після погашення заборгованості пансіонату, розподіляються між господарствами-дольовиками у відповідності з діючим законодавством (п. 7.1 статуту).

До відомостей про засновників (учасників) пансіонату внесено запис до ЄДРПОУ (колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики), без зазначення переліку засновників та їх часток.

Наказом Регіонального відділення № 116 від 16.05.2005 створено комісію з перевірки наявності та визначення розміру державної частки у майні пансіонату та підготовки його до приватизації, за результатами роботи якої оформлено:

- протокол № 13 від 29.09.2009 - комісія ухвалила: визначити державну частку в майні пансіонату створеного за участю недержавних суб`єктів господарювання в розмірі 43,7073 %; - зобов`язати керівника та головного бухгалтера пансіонату в термін до 09.10.2009 подати до Регіонального відділення документи, які б підтверджували виділення ЦФССК в 1989 році коштів пансіонату на капітальне будівництво, та у разі подання таких, подати на затвердження Регіональному відділенню акт комісії з визначення частки держави в майні підприємства станом на 29.09.2009;

- акт комісії від 29.09.2009 визначення частки держави в майні підприємства, створеного за участю недержавних суб`єктів господарювання міжгосподарського пансіонату, який затверджено наказом Регіонального відділення ФДМ України по Тернопільській області від 18.11.2011 № 00523, згідно якого наявна державна частка складає 43,7073 % від майна пансіонату.

Невід`ємними додатками акту є: - протокол засідання комісії від 29.09.2009 №13; - розрахунок балансової вартості майна міжгосподарського пансіонату на момент здійснення внесків держави та недержавних засновників (учасників) у майно пансіонату; - довідка про обсяги внесків держави та недержавних засновників (учасників) у майно пансіонату; - розрахунок умовної балансової вартості майна пансіонату на дату фактичного здійснення фінансової операції; - розрахунок часток засновників (учасників) у майні пансіонату (а.с. 71-74, 101-102 том І);

- звіт комісії від 07.11.2011 з визначення частки недержавних засновників у майні пансіонату (створена наказом №24 від 18.10.2011 директора пансіонату в складі директора, головного бухгалтера, та зав. господарством) , відповідно до якого комісія, за результатами вивчення всіх архівних документів, які збереглись в пансіонаті про засновників, а також порядок реформування колективних господарств району, встановила, що інших засновників, крім трудового колективу у кількості 7 працівників, які працюють над зміцненням матеріальної бази більше десяти років, немає (а.с. 179-183 том V);

- протокол № 1 від 08.11.2011- рішенням загальних зборів трудового колективу пансіонату, вирішено: - визнати недержавним засновником пансіонату трудовий колектив в складі 7 чоловік ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ); - розподілити частку недержавних засновників в майні пансіонату в розмірі 56,2927 % між трудовим колективом; - затвердити результати визначення та розподілу часток між недержавними засновниками (учасниками); - передбачити в проекті засновницьких документів господарського товариства, в яке буде перетворено пансіонат, розподіл часток між недержавними засновниками (учасниками) відповідно до цього протоколу (а.с. 118-123 том V);

- протокол від 30.11.2011, рішенням загальних зборів недержавних засновників пансіонату, вирішено: - перетворити пансіонат з лікуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 у Товариство з обмеженою відповідальністю; - внести зміни до установчих документів пансіонату з лікуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 у процесі його перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю на основі модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1182; - директору пансіонату ОСОБА_1 , у триденний термін, повідомити орган приватизації про рішення загальних зборів;

- висновок суб`єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" (30.04.2012 погоджений Регіональним відділенням та затверджений директором пансіонату), ринкова вартість цілісного майнового комплексу (у формі діючого підприємства) пансіонату станом на 29.02.2012, з включенням основних засобів соціально-культурного призначення, склала - 6 216 100 грн. (без врахування ПДВ); - 5 883 000 грн. (без врахування ПДВ) без включенням основних засобів соціально - культурного призначення (а.с. 324 том ІІІ);

- протокол №15 від 16.05.2012, комісія з визначення частки держави у майні пансіонату та підготовки його до приватизації, вирішила: - визначити розмір статутного капіталу пансіонату - 5 883 000 грн; - затвердити результати визначення розміру часток кожного із засновників (учасників) пансіонату у грошовому виразі в майні господарського товариства: Регіональне відділення 43,7073 % (2571300,00 грн), ОСОБА_1 12,0243% (707390,00 грн), ОСОБА_2 11,5494% (679451,00 грн), ОСОБА_3 14,0720% (827856,00 грн), ОСОБА_4 7,6640% (450873,00 грн), ОСОБА_5 5,4900% (322977,00 грн), ОСОБА_9 3,7600% (221201,00 грн) та ОСОБА_6 1,7330% (101952,00 грн); - розроблений комісією статут ТОВ Міжгосподарський пансіонат з лікуванням Лісова пісня подати на затвердження зборів засновників товариства (засновницьких зборів); - зобов`язати керівника ТОВ Міжгосподарський пансіонат з лікуванням Лісова пісня ОСОБА_1 скликати збори засновників товариства (а.с. 75-76 том І, а.с. 326-329 том ІV);

- протокол №1 від 27.11.2012, загальні збори засновників (учасників) пансіонату, за участі представника Регіонального відділення ФДМУ, вирішили: - визначити розмір статутного капіталу пансіонату в сумі 5 883 000 грн.; - розподілити розмір статутного капіталу в сумі 5 883 000 грн між засновниками (учасниками): 1. РВ ФДМ України по Тернопільській області частка в майні господарського товариства (відсотки) 43,7073 % (2571300,00 грн); 2. ОСОБА_1 12,0243% (707390,00 грн); 3. ОСОБА_2 11,5494% (679451,00 грн); 4. ОСОБА_3 14,0720% (827856,00 грн); 5. ОСОБА_4 7,6640% (450873,00 грн); 6. ОСОБА_5 5,4900% (322977,00 грн); 7. ОСОБА_9 3,7600% (221201,00 грн); 8. ОСОБА_6 1,7330% (101952,00 грн); - затвердити нову редакцію статуту Міжгосподарського пансіонату з лікуванням Лісова пісня та зобов`язати директора Міжгосподарського пансіонату ОСОБА_1 внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в частині переліку засновників (учасників) пансіонату та їх часток (а.с. 77-80 том І, а.с. 121-131 том ІV).

19.02.2013 директор пансіонату ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора для проведення державної реєстрації змін до установчих документів додавши: - реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; - оригінал протоколу загальних зборів засновників (учасників) міжгосподарського пансіонату з лікування «Лісова пісня»; - оригінал протоколу №1 реєстрації загальних зборів (учасників), що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; - оригінал статуту, зареєстрованого виконкомом Борщівської районної Ради народних депутатів 16.01.1995; - два примірники установчих документів у новій редакції; - платіжне доручення про реєстраційний збір; - протокол № 15 засідання комісії з визначення частки держави та часток кожного із засновників у майні міжгосподарського пансіонату з лікування «Лісова пісня», що підтверджує внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною засновників міжгосподарського пансіонату з лікування «Лісова пісня» (а.с. 38-42 том ІV).

Проте, рішенням державного реєстратора № 441/01-07 від 19.02.2013 документи, надані для проведення державної реєстрації, залишені без розгляду, у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі. А саме, що директор не надав жодного з додаткових документів, визначений у ч.3 ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в якій зазначено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, як у даному випадку, подається додатково примірник оригіналу одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи (а.с. 43 том ІV).

Дії державного реєстратора щодо залишення без розгляду вказані документи, були предметом розгляду адміністративного суду.

Так, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 у справі № 819/2072/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 відмовлено пансіонату в позові до державного реєстратора про визнання дій неправомірними та незаконними щодо залишення документів без розгляду та зобов`язання вчинити реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу пов`язаних із зміною складу засновників на підставі поданих документів та протоколу № 15 від 16.05.2012. Підставою відмови стало те, що позивач не звертався до державного реєстратора з приводу вчинення саме реєстраційної дії щодо внесення змін відомостей про юридичну особу, а звертався із заявою про вчинення реєстраційної дії щодо внесення змін до установчих документів (затвердження нової редакції статуту в якому відсутні відомості про засновників юридичної особи колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики), та не подав документів передбачених ч. 3 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо підстав їх виключення із засновників) (а.с. 339-342 том ІV).

Доказів повторного звернення до державного реєстратора для вчинення реєстраційної дії щодо внесення змін до установчих документів, яка регулювалася ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», матеріали справи не містять.

Натомість, в подальшому, 30.03.2016 за заявою директора Шеремети В.В., державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу пансіонату, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме внесено додаткову інформацію в графу перелік засновників (учасників) юридичної особи, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1 (а.с. 159-162 том І, а.с. 95-100 том V).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 у справі №921/703/15-г/18, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2017, задоволено позов першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави, в особі РВ ФДМ України по Тернопільській області до відповідачів: Міжгосподарського пансіонату з лікуванням Лісова пісня та Відділу державної реєстрації Борщівської РДА та визнано недійсними пункти 1.2, 1.4, 3.1, 3.2, 3.4, 5.1, 5.2, 5.3, 6.2, 7.1 статуту Міжгосподарського пансіонату з лікуванням Лісова пісня зареєстрованого Виконкомом Борщівської народної ради народних депутатів від 16.01.1995, в частині заснування та участі в управлінні суб`єкта господарювання колективних сільгосппідприємств (господарств-дольовиків) та скасовано запис в Єдиному державному реєстрі у розділі перелік засновників (учасників) юридичної особи про те, що засновниками міжгосподарського пансіонату з лікуванням Лісова пісня є "колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики)" (а.с. 115-146, 153-159 том І а.с. 293-301 том ІІІ).

На виконання рішення суду від 18.05.2016 у справі №921/701/15-г/18, державним реєстратором 23.04.2018 проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме у графі перелік засновників (учасників) юридичної особи: виключено запис колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики) (а.с. 99-102 том ІV).

Згідно з даними Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором, на підставі рішення Борщівської міської ради № 333 від 20.11.2012, проведено 03.08.2017 державну реєстрацію права власності за Міжгосподарським пансіонатом з лікуванням Лісова пісня, код ЄДРПОУ: 21143525 на цілісний майновий комплекс за адресою Тернопільська область, Борщівський район, м. Борщів, вул. Нічлава, буд. 200 (а.с. 56 том V).

Неодноразові звернення Регіонального відділення з питань зміни складу недержавних засновників та проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, враховуючи рішення господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 у справі №921/703/15-г/18, (листи №18-12-03640 від 19.09.2018, №18-12-03987 від 12.10.2018, №18-114-00999 від 12.11.2018 та №18-114-01172 від 04.12.2019) пансіонатом залишені без розгляду (а.с. 167-172 том І, а.с. 24-40 том V).

Наведені обставини стали підставою звернення до суду із даним позовом.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом:

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд звертає увагу, що упродовж тривалого часу до моменту звернення з позовом до суду, прокурором досліджувалось питання вчинення позивачем дій, спрямованих на захист прав та інтересів позивача, та здійснювалось листування стосовно відповідного питання.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2019 заступник прокурора Тернопільської області звернувся до РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях із запитом № 08/165вих-19 про надання документів для вивчення питання наявності державної частки у майні Міжгосподарського пансіонату з лікуванням Лісова пісня. А також прокуратура просила повідомити про вжиття РВ ФДМУ заходів, спрямованих на судовий захист корпоративних прав держави (а.с. 38-37 том І).

У відповідь на зазначений лист, РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях 26.11.2019 лише надав прокурору пакет документів про підтвердження факту встановлення та наявності державної частки у майні пансіонату. Інформації щодо вжиття заходів спрямованих на судовий захист корпоративних прав держави подано не було (а.с. 38-114 том І).

09.12.2019 заступник прокурора Тернопільської області звернувся до РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях з проханням вирішити питання захисту інтересів держави шляхом пред`явлення позову про визнання права власності за державою на частку у майні пансіонату. У випадку не звернення до суду, просив повідомити причини, що перешкоджають захисту порушених прав і законних інтересів держави з наданням підтверджуючих документів (а.с. 19-34 том І).

Оскільки РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях не ініціювалося питання звернення до суду з метою державної реєстрації права на частку у майні Міжгосподарського пансіонату з лікуванням Лісова пісня, 27.12.2019 заступник прокурора Тернопільської області повідомив Регіональне відділення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді (а.с. 174-175 том І).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зокрема зазначено, що, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З урахуванням встановлених обставин справи, вбачається, що позивач обізнаний про порушення прав та інтересів держави, а також про обізнаність із такими обставинами прокуратури. Відповіді позивача свідчать про свідоме нездійснення останнім дій по захисту прав та інтересів держави, які відповідно до обґрунтувань позовної заяви порушуються відповідачем. Доказів про наявність у позивача наміру пред`являти до відповідача позов про визнання права власності на частку у майні Міжгосподарського пансіонату з лікуванням Лісова пісня чи обрання іншого способу захисту не подано. Така поведінка позивача обґрунтовано зумовлює необхідність прокурора здійснювати захист прав та інтересів держави у визначеному законом порядку, щоб такі не залишились не захищеними.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях належним чином не здійснювало захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ за цим позовом.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 15 ЦК України.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Предметом позову даного спору є матеріально-правова вимога, зокрема, про визнання права власності на майно, а саме право власності на частку та корпоративні права у статутному капіталі Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня», з посиланням на ст.392 ЦК України.

Прокурор, як на підставу звернення в інтересах держави з позовом до суду покликається на те, що у рішенні господарського суду від 18.05.2016 у справі № 921/703/15-г/18 суд дійшов висновку, що матеріалами встановлено наявність частки держави у майні пансіонату та, що відомості про державу, як засновника та учасника пансіонату, повинні були бути включені в силу закону у статут Міжгосподарського пансіонат, а в подальшому і до ЄДР, проте, відповідач ухиляється від здійснення таких заходів та такою бездіяльністю (неподання державному реєстратору заяви та передбачених документів) чинить перешкоди в управлінні державою майном, тому вважає, що обраний спосіб захисту є ефективним у даному спорі.

Визнання права як універсального способу захисту абсолютних та виключних прав та охоронюваних законом інтересів передбачений ст.16 ЦК.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений ст.392 ЦК, є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто, зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що спір у даній справі виник не через порушення корпоративних прав позивача, а стосується захисту його прав як власника майна, яке, як стверджує позивач, не визнається зі сторони відповідача.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно (постанова Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №910/1744/19).

Згідно з частинами 1, 2 ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень Фонду державного майна України віднесено встановлення наявності та визначення розміру корпоративних прав держави в майні господарських організацій, а також у майні громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України.

Відповідно до 4.1 Порядку встановлення наявності та розміру корпоративних прав держави в майні господарських організацій, заснованих на змішаній формі власності, та підготовки їх до приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24.07.2007 № 1229, частка держави в статутному (пайовому) капіталі Підприємства визначається, виходячи з розміру державних внесків, які були здійснені при створенні Підприємства та подальшій його діяльності (далі - додаткові внески): центральними та місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів Державного, Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; державними підприємствами й установами за рахунок власних коштів; внаслідок злиття за рішенням органів виконавчої влади цілісних майнових комплексів державних підприємств та підприємств інших форм власності або окремих структурних підрозділів таких підприємств; шляхом безоплатної передачі на баланс недержавних підприємств державного майна тощо. Частка держави у статутному фонді Підприємства зменшується відповідно до залишкової вартості майна Підприємства, безоплатно переданого у державну власність.

Як зазначалося вище, при проведені підготовки Міжгосподарського пансіонату до приватизації, у майні оздоровчого закладу виявлено державну частку, яка згідно із Актом комісії визначення частки держави у майні підприємства, створеного за участю недержавних суб`єктів господарювання Міжгосподарського пансіонату з лікуванням Лісова пісня від 29.09.2009, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМ майна України по Тернопільській області від 18.11.2011 №00523 складає 43,7073% від майна пансіонату.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обставини щодо встановлення наявності та розміру державної частки у майні Міжгосподарського пансіонату підтверджується рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 у справі №921/703/15-г/18, яке залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2016, Вищого господарського суду України від 29.03.2017 та має преюдиціальне значення.

Відповідно висновок суду першої інстанції про те, що у даній справі № 921/15/20 належним способом захисту позивача має бути позов про визначення розміру статутного капіталу Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня» та розмірів часток кожного учасника, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки у даному випадку розмір державної частки уже визначений. Причиною спору у справі стало заперечення належності цієї частки у власності позивача. І саме з метою захисту прав та інтересів позивача, як власника майна, спрямований даний позов.

Наявність державної частки у майні Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" також підтверджено висновком № 512/15-22 від 27.01.2016 судової економічної експертизи, проведеної у справі №921/703/15-г/18.

За змістом ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При розгляді господарської справи №921/703/15-г/18 судом встановлено, що держава на момент заснування та створення Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" виступала засновником пансіонату. Також встановлено, що положення установчих документів Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", щодо складу його учасників, що стало причиною внесення недостовірних даних з цього приводу до ЄДРЮФОП, суперечать чинному законодавству, наявність перешкод державній реєстрації корпоративних прав держави у майні вказаного суб`єкта господарювання. Так, касаційна інстанція погодилася із висновком судів попередніх інстанцій про те, що п. п. 1.2, 1.4, 3.1, 3.2, 3.4, 5.1, 5.2, 5.3, 6.2, 7.1 статуту Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" не відповідають вимогам закону та порушують права позивача на участь в управлінні підприємством, а тому підлягають визнанню судом недійсними. Водночас, оскільки вимога про скасування запису в Єдиному державному реєстрі у розділі "перелік засновників (учасників) юридичної особи …" про те, що засновниками міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" є "колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики)" є похідною від первісної та те, що станом на час розгляду даної справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України засновниками (учасниками) Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" визначено лише колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики) без визначення розміру їх внеску, при цьому, про державу як засновника (учасника) пансіонату Єдиний державний реєстр відомостей не містить, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення даної вимоги.

Статтею 177 ЦК України передбачено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з положеннями статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Згідно з абз.3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Законодавство не містить чіткого і повного переліку майнових прав.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За ч.2 ст. 2, ст. 318 ЦК України держава є учасником цивільних відносин та одним із суб`єктів права власності. У державній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.1, ч.2 ст. 326 ЦК України.

Оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізовує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, то у даному випадку порушення прав вказаного органу виконавчої влади, зокрема, з питань державної реєстрації та управління корпоративними правами держави у майні Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", призводить до порушення прав держави.

Відтак, право на частку у майні суб`єкта господарювання є майновим (корпоративним) правом та підлягає судовому захисту, що в подальшому надасть змогу позивачу досягти мети участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не може належним чином реалізувати своє право власності на зазначене майно, оскільки відповідачем таке право не визнається та вчиняються перешкоди у реалізації такого права. Зокрема, неодноразові звернення Регіонального відділення з питань зміни складу недержавних засновників та проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пансіонатом залишені без розгляду (а.с. 167-172 том І).

Отже, судом встановлено, що відомості про державу, як засновника та учасника пансіонату, не були включені у статут Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня". Відсутні такі дані і у відомостях ЄДР.

Натомість, як зазначалося вище, 30.03.2016 за заявою директора Шеремети В.В., державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу пансіонату, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме внесено додаткову інформацію в графу перелік засновників (учасників) юридичної особи, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1 .

За інформацією Міністерства юстиції України від 27.11.2019 № 34791/24966-26-19/19.2.2 включення відомостей до ЄДР про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким є керівник пансіонату «Лісова пісня» ОСОБА_1 , суперечить вимогам законодавства та повинно бути змінено (а.с. 163-166 том І).

Як свідчать дані ЄДР (станом на 20.02.2020), на виконання рішення суду у справі № 921/703/15-г/18, внесені зміни до відомостей щодо юридичної особи, які зареєстровані 23.04.2018, а саме: - у графі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи, в тому числі частки кожного із засновників (учасників): прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, якщо засновник фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник юридична особа» виключений запис про те, що засновниками (учасниками) юридичної особи є колективні сільгосппідприємства (господарствадольовими), у зв`язку з чим ЄДР не містить відомостей про засновників Міжгосподарського пансіонату, який за даними відповідача є колективним підприємством з розміром статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) 0,00 грн.

Такі дії, на думку суду, свідчать про невизнання відповідачем за позивачем права власності на спірне майно.

Наведені обставини підтверджуються також реєстраційною справою Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" (а.с. 1-350 том IV).

Суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність даних про державу, як засновника та учасника пансіонату, порушує як вимоги закону так і права та законні інтереси держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, як уповноваженого управляти корпоративними правами держави.

30.04.2012 першим заступником начальника РВ ФДМУ по Тернопільській області О.П. Процьків погоджено, а директором Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" Шеремета В.В. затверджено Висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Самсон", що діяло на підставі договору на проведення незалежної оцінки від 24.04.2012 № 22/ео, укладеного з Міжгосподарським пансіонатом з лікуванням "Лісова пісня", незалежної оцінки цілісного майнового комплексу - Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" (у формі діючого підприємства), який складається з необоротних, оборотних активів та зобов`язань за адресою: Тернопільська область, м. Борщів, вул. Нічлава, 200. Мета оцінки за висновком - оцінка цілісного майнового комплексу для визначення розміру статутного капіталу Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" (а.с. 324 том ІІІ).

За результатами виконаних оціночних процедур та результатів всебічного аналізу ринкова вартість цілісного майнового комплексу (у формі діючого підприємства) - Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Борщів, вул. Нічлава, 200, з включенням основних засобів соціально-культурного призначення, станом на 29.02.2012 склала: 6 216 100 грн (без врахування ПДВ). Ринкова вартість цілісного майнового комплексу (у формі діючого підприємства) - Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Борщів, вул. Нічлава, 200, без включенням основних засобів соціально - культурного призначення, станом на 29.02.2012 склала: 5 883 000 грн (без врахування ПДВ).

Згідно із протоколом №15 засідання комісії з визначення частки держави у майні міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" та підготовки його до приватизації від 16.05.2012: - з питання 1-го порядку денного комісія вирішила інформацію голови Комісії прийняти до відома; - з питання 2-го - визначити розмір статутного капіталу пансіонату, який складає 5 883 000 грн; - з питання 3-го - затвердити результати визначення розміру часток кожного із засновників (учасників) Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" у грошовому виразі, зокрема: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області частка в майні господарського товариства (відсотки) - 43,7073 %, частка в майні господарського товариства (гривень) 2 571 300,00 грн (а.с. 75-76 том І).

Колегія суддів вважає, що з урахуванням фактичних обставин цієї справи, звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку ст.392 ЦК є належним та ефективним способом захисту прав позивача, оскільки забезпечить позивачу за допомогою процесуального інструменту - рішення суду - відновлення в порядку, визначеному законом, сукупності усіх правомочностей власника майна з урахуванням усіх гарантованих законом складових права власності (володіння, користування та розпорядження).

З метою уникнення надмірного формалізму та з урахуванням принципу процесуальної економії, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях право на юридичну особу, у тому числі право власності на частку та корпоративні права у статутному капіталі Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня», що становить 43 7073 % статутного капіталу вартістю 2 571 300,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Відомості про юридичну особу, зокрема, його засновників, вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: переліку засновників та учасників (крім учасників громадських організацій, акціонерних товариств, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, благодійних фондів та політичних партій) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа (п.8 ч.2 ст.9 Закону про реєстрацію в редакції Закону від 03.10.2019).

Оскільки матеріалами справи підтверджується незаконність внесення відомостей до ЄДР про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким є керівник пансіонату «Лісова пісня» ОСОБА_1 , то позовні вимоги про скасування реєстраційної дії та запису в Єдиному державному реєстрі про те, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Міжгосподарського пансіонату з лікування «Лісова пісня» є ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду 0,00 гривень та зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційну дію: включити до реєстру дані про те, що засновником (учасником) Міжгосподарського пансіонату з лікування «Лісова пісня» є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях розмір внеску до статутного фонду -2 571 300,00 гривень, що становить 43,7073%, є похідними вимогами від вимоги про визнання права власності, тому колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення.

Водночас відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача позовної давності (а.с. 183-184 том ІІІ). Зокрема, зазначає, що з моменту останньої операції щодо фінансування державою пансіонату минуло вже майже 25 років, а з моменту невдалих спроб визначити державну частку в 2012 році минуло більше 8 років. Відтак, відповідач вважає, що позовна давність щодо позовної вимоги про визнання права власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях на частку у майні пансіонату, що становить 43,7073% статутного капіталу вартістю 2 571 300,00 грн, минула. Зі спливом позовної давності щодо основної позовної вимоги про визнання права власності, відповідач просить відмовити у задоволені і решти позовних вимог про скасування реєстраційної дії та запису в ЄДР та про зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційну дію.

Прокурор щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності та наслідків спливу позовної давності, зазначає, що реальну можливість подати заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру щодо зміни складу засновників уповноважений представник Міжгосподарського пансіонату мав тільки після виконання рішення господарського суду від 18.05.2016 у справі №921/730/15-г/18 в частині скасування запису в ЄДР, тобто з 23.04.2018, а тому підстав для застосування строку позовної давності та наслідків його спливу немає, оскільки позов поданий в межах строку позовної давності, а саме: 28.12.2019 (а.с. 197-202 том ІІІ).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду господарської справи №921/703/15-г/18 судом було встановлено порушення права позивача, як представника держави, оскільки в ЄДР засновниками (учасниками) Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" було визначено лише колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики) без визначення розміру їх внеску. У свою чергу, про державу як засновника (учасника) пансіонату ЄДР відомостей не містив. Також, саме під час розгляду вказаної справи було встановлено та визначено розмір державної частки у майні Міжгосподарського пансіонату (рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 у справі №921/703/15-г/18, яке залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2016, Вищого господарського суду України від 29.03.2017).

На виконання рішення суду від 18.05.2016 у справі №921/701/15-г/18, державним реєстратором 23.04.2018 проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме у графі перелік засновників (учасників) юридичної особи: виключено запис колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики).

Враховуючи, що позов подано до суду 28.12.2019, тобто, в межах строку позовної давності, тому, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для застосування спливу стоків позовної давності відсутні

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК кодексу України).

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14, 76-79 ГПК України, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги є доведеними прокурором та не спростовані відповідачем, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий господарський суд не повно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав не вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Судовий збір за розгляд позовної заяви та розгляд апеляційної скарги, в силу положень ч.2 ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2022 у справі № 921/15/20 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким позов Тернопільської обласної прокуратури задовольнити:

- визнати за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях право на юридичну особу, у тому числі право власності на частку та корпоративні права у статутному капіталі Міжгосподарського пансіонату з лікуванням «Лісова пісня» (вул. Нічлава,200, м. борщів, Тернопільської області, ЄДРПОУ 21143525), що становить 43 7073 % статутного капіталу вартістю 2 571 300,00 грн;

- скасувати реєстраційну дію та запис в Єдиному державному реєстрі про те, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Міжгосподарського пансіонату з лікування «Лісова пісня» є ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ), розмір внеску до статутного фонду 0,00 гривень;

- зобов`язати державного реєстратора вчинити реєстраційну дію: включити до реєстру дані про те, що засновником (учасником) Міжгосподарського пансіонату з лікування «Лісова пісня» є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 48, ЄДРПОУ 42891875) розмір внеску до статутного фонду -2 571 300,00 гривень, що становить 43,7073%.

4.Стягнути з Міжгосподарського пансіонату з лікування «Лісова пісня» (вул. Нічлава,200, м. борщів, Тернопільської області, ЄДРПОУ 21143525) на користь Тернопільської обласної прокуратури (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, ЄДРПОУ 02910098) судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання до Госпождарського суду Тернопільської області позовної заяви у розмірі 42 411,50 грн та 63 617,25 грн за подання апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

6.Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено 20.01.2023.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д,