Ухвала

від 15.06.2023 по справі 921/15/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/15/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Вронська Г. О.

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.

та представників:

прокурор - Гамор Н. В.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з`явився

третьої особи - 1 не з`явився

третьої особи - 2 не з`явився

третьої особи - 3 не з`явився

третьої особи - 4 не з`явився

третьої особи - 5 не з`явився

третьої особи - 6 не з`явився

третьої особи - 7 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 (головуючий - Кравчук Н. М., судді Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.)

у справі № 921/15/20

за позовом Заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Тернопільської обласної державної адміністрації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

про визнання за державою в особі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях права на юридичну особу, у тому числі права власності на частку та корпоративні права у статутному капіталі Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", скасування реєстраційної дії та запис в Єдиному державному реєстрі, зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційну дію

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Студенця В. І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023.

Короткий зміст позовних вимог

2. Заступник прокурора Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ з позовом до Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", за участю третіх осію - Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з вимогами про:

1) визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях права на юридичну особу, у тому числі права власності на частку та корпоративні права у статутному капіталі Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", що становить 43,7073% статутного капіталу вартістю 2 571 300,00 грн;

2) скасування реєстраційної дії та запису в Єдиному державному реєстрі про те, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" є ОСОБА_2 розмір внеску до статутного фонду 0,00 грн;

3) зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційну дію: включити до Єдиного державного реєстру дані про те, що засновником (учасником). Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях розмір статутного фонду 2 571 300,00 грн, що становить 43,7073%.

3. В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на таке:

- на території Тернопільської області діє дитячий оздоровчий заклад Міжгосподарський пансіонат з лікуванням "Лісова пісня", який внесено у Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за № 0216 та який надає відповідні послуги дітям, передусім пільгових, вразливих категорій, однак, інформація про його засновників (учасників) у Єдиному державному реєстрі відсутня з 1995 року та з часу державної реєстрації, залишається "безхазяйною" юридичною особою;

- при проведені підготовки Міжгосподарського пансіонату до приватизації, у майні оздоровчого закладу виявлено державну частку, яка згідно із актом комісії визначення частки держави у майні підприємства, створеного за участю недержавних суб`єктів господарювання Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" від 29.09.2009, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 18.11.2011 № 00523 складає 43,7073% від майна пансіонату;

- наявність державної частки у майні Міжгосподарського пансіонату підтверджується балансами міжколгоспної ради по будівництву піонерського табору "Лісова пісня" за 1976, 1977, 1978, 1979 роки, актом ревізії фінансово-господарської діяльності міжколгоспної ради по будівництву господарства Борщівського райвиконкому від 07.12.1979, платіжними дорученнями № 39 від 20.04.1989, № 109 від 09.11.1989, № 5 від 25.01.1990 та іншими документами;

- з 1995 року, дати державної реєстрації пансіонату, склад засновників юридичної особи не персоніфікований, установчі документи не приведені у відповідність до вимог закону, органи управління не призначені та не діють, а з часу встановлення державної частки у майні пансіонату (з 2012 року), ефективні заходи до реєстрації корпоративних прав держави, встановлення недержавних засновників Міжгосподарським пансіонатом не вживаються;

- рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 у справі № 921/703/15-г/18, яке залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 та Вищого господарського суду України від 29.03.2017, та має преюдиціальне значення, задоволено позов прокуратури Тернопільської області та визнано недійсними пункти 1.2, 1.4, 3.1, 3.2, 3.4, 5.1, 5.2, 5.3, 6.2, 7.1 Статуту Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" зареєстрованого Виконкомом Борщівської народної ради народних депутатів від 16.01.1995, в частині заснування та участі в управлінні суб`єкта господарювання колективних сільгосппідприємств (господарств-дольовиків) та скасовано запис в Єдиному Державному Реєстрі у розділі "перелік засновників (учасників) юридичної особи" про те, що засновниками Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" є "колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики)", яке виконано 23.04.2018;

- державним реєстратором Реєстраційної служби Борщівського районного управління юстиції Тернопільської області Марущак О. В., за заявою директора пансіонату від 30.03.2016, зареєстровано зміни до відомостей про юридичну особу, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Міжгосподарського пансіонату є директор установи - ОСОБА_2 , який не має жодного належного доказу на підтвердження належності йому майна юридичної особи та за інформацією Міністерства юстиції України від 27.11.2019 № 34791/24966-26-19/19.2.2 такі відомості суперечать вимогам законодавства та повинні бути змінені. За вказаним фактом - 04.03.2019р. розпочато кримінальне провадження за ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України, у якому триває досудове слідство;

- жодним органом влади рішення про передачу майна закладу, його частки, приватним особам не приймалося, прокурор до жодної приватної особи не позивається, а відповідач по справі є юридичною особою чиї засновники за даними ЄДР не встановлені.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2022 у задоволенні позову відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволені позову, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором та позивачем вибрано невірний (неефективний) спосіб захисту порушеного права, що є безумовною підставою відмови у позові. Зокрема, на думку суду, належним способом захисту позивача своїх прав повинно бути звернення до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" та розмірів часток кожного учасника і саме рішення суду з цього предмету згідно з пп. "д" п.3 ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є підставою для вчинення державним реєстратором дій щодо державної реєстрації, які є похідними від первинної вимоги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2022, скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях право на юридичну особу, у тому числі право власності на частку та корпоративні права у статутному капіталі Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", що становить 43,7073% статутного капіталу вартістю 2 571 300,00 грн; скасовано реєстраційну дію та запис в Єдиному державному реєстрі про те, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Міжгосподарського пансіонату з лікування "Лісова пісня" є ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду - 0,00 гривень; зобов`язано державного реєстратора вчинити реєстраційну дію: включити до реєстру дані про те, що засновником (учасником) Міжгосподарського пансіонату з лікування "Лісова пісня" є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, розмір внеску до статутного фонду -2 571 300,00 гривень, що становить 43,7073%.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при проведені підготовки Міжгосподарського пансіонату до приватизації, у майні оздоровчого закладу виявлено державну частку, яка згідно із Актом комісії визначення частки держави у майні підприємства, створеного за участю недержавних суб`єктів господарювання Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" від 29.09.2009, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМ майна України по Тернопільській області від 18.11.2011 № 00523 складає 43,7073% від майна пансіонату.

8. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини щодо встановлення наявності та розміру державної частки у майні Міжгосподарського пансіонату підтверджується рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 у справі № 921/703/15-г/18, яке набрало законної сили. Також за висновками суду наявність державної частки у майні Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" підтверджено висновком № 512/15-22 від 27.01.2016 судової економічної експертизи, проведеної у справі № 921/703/15-г/18.

9. Апеляційний господарський суд зазначив, що при розгляді господарської справи № 921/703/15-г/18 судом встановлено, що держава на момент заснування та створення Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" виступала засновником пансіонату.

10. Наведені обставини, встановлені у справі № 921/703/15-г/18, в силу приписів статті 75 ГПК України були враховані судом апеляційної інстанції, як преюдиційні під час розгляду цієї справи.

11. Відповідно, апеляційний господарський суд зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що у даній справі належним способом захисту позивача має бути позов про визначення розміру статутного капіталу Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" та розмірів часток кожного учасника, є необґрунтованим, оскільки у даному випадку розмір державної частки уже визначений. Причиною спору у справі стало заперечення належності цієї частки у власності позивача. І саме з метою захисту прав та інтересів позивача, як власника майна, спрямований даний позов.

12. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізовує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, то у даному випадку порушення прав вказаного органу виконавчої влади, зокрема, з питань державної реєстрації та управління корпоративними правами держави у майні Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", призводить до порушення прав держави. Відтак, за висновком суду, право на частку у майні суб`єкта господарювання є майновим (корпоративним) правом та підлягає судовому захисту, що в подальшому надасть змогу позивачу досягти мети - участі в управлінні та діяльності цієї юридичної особи.

13. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про те, що позивач не може належним чином реалізувати своє право власності на зазначене майно, оскільки відповідачем таке право не визнається та вчиняються перешкоди у реалізації такого права. Зокрема, неодноразові звернення Регіонального відділення з питань зміни складу недержавних засновників та проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пансіонатом залишені без розгляду. Також судом встановлено, що відомості про державу, як засновника та учасника пансіонату, не були включені у статут Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня". Відсутні такі дані і у відомостях ЄДР.

14. Також, суд апеляційної інстанції встановив, що за заявою директора ОСОБА_2 , державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу пансіонату, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме внесено додаткову інформацію в графу "перелік засновників (учасників) юридичної особи", що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_2 . Однак за інформацією Міністерства юстиції України від 27.11.2019 № 34791/24966-26-19/19.2.2 включення відомостей до ЄДР про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) пансіонату " Лісова пісня ", яким є керівник пансіонату "Лісова пісня" ОСОБА_2 , суперечить вимогам законодавства та повинно бути змінено.

15. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що дані ЄДР (станом на 20.02.2020) свідчать про те, що на виконання рішення суду у справі № 921/703/15-г/18, внесені зміни до відомостей щодо юридичної особи, які зареєстровані 23.04.2018, а саме виключений запис про те, що засновниками (учасниками) юридичної особи є колективні сільгосппідприємства (господарствадольовими), у зв`язку з чим ЄДР не містить відомостей про засновників Міжгосподарського пансіонату, який за даними відповідача є колективним підприємством з розміром статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) 0,00 грн.

16. За висновком апеляційного господарського суду такі дії свідчать про невизнання відповідачем за позивачем права власності на спірне майно.

17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність даних про державу, як засновника та учасника пансіонату, порушує як вимоги закону так і права та законні інтереси держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, як уповноваженого управляти корпоративними правами держави.

18. Відтак колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що з урахуванням фактичних обставин цієї справи, звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку ст.392 ЦК є належним та ефективним способом захисту прав позивача, оскільки забезпечить позивачу за допомогою процесуального інструменту - рішення суду - відновлення в порядку, визначеному законом, сукупності усіх правомочностей власника майна з урахуванням усіх гарантованих законом складових права власності (володіння, користування та розпорядження).

19. Разом з цим, апеляційний господарський суд зазначив, що з метою уникнення надмірного формалізму та з урахуванням принципу процесуальної економії, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях прав на юридичну особу, у тому числі права власності на частку та корпоративні права у статутному капіталі Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", що становить 43,7073% статутного капіталу вартістю 2 571 300,00 грн.

20. Разом з цим, оскільки матеріалами справи підтверджується незаконність внесення відомостей до ЄДР про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) пансіонату " Лісова пісня ", яким є керівник пансіонату - ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування реєстраційної дії та запису в Єдиному державному реєстрі про те, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Міжгосподарського пансіонату з лікування "Лісова пісня" є ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду - 0,00 гривень та зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційну дію: включити до реєстру дані про те, що засновником (учасником) пансіонату є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях розмір внеску до статутного фонду - 2 571 300,00 грн, що становить 43,7073%, є похідними вимогами від вимоги про визнання права власності, а відтак підлягають задоволенню.

21. Також суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності, зазначивши, що позов подано до суду в межах строку позовної давності, тому, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для застосування спливу стоків позовної давності відсутні

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

22. Міжгосподарський пансіонат з лікуванням "Лісова пісня" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2022.

23. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 16/1415/19, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 18.03.2020 у справі № 466/6221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 (щодо обраного позивачем способу захисту) та постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/1744/19 (стосовно доказів, якими підтверджується право власності на майно), від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17 (щодо преюдиційності фактів).

Позиція інших учасників справи

24. Прокурор подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

25. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

26. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

27. 27.10.1994 постановою Президії обласної ради колективних сільськогосподарських підприємств та Президії Тернопільської обласної ради профспілки працівників агропромислового комплексу № 36/П-20-4 "Про реорганізацію міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісова пісня" Борщівського району", вирішено: 1) реорганізувати Міжгосподарський дитячий оздоровчий заклад "Лісова пісня" Борщівського району, об`єднання "Тернопільсільгоспздравниця" в Міжгосподарський пансіонат з лікуванням "Лісова пісня"; 2) директору пансіонату розробити і зареєструвати статут в установленому порядку, виготовити штампи та печатку із відповідними змінами; 3) працевлаштування працівників дитячого оздоровчого закладу "Лісова пісня" провести у відповідності до діючого трудового законодавства.

28. Відповідно до Історії перереєстрації юридичної особи, наданої Головним управлінням статистики у Тернопільській області, Міжгосподарський пансіонат з лікуванням "Лісова пісня" зареєстрований 16.01.1995, вид економічної діяльності за КВЕД 2005 - 85.11.3.- діяльність санаторно-курортних організацій, статутний фонд - 461,00.

29. Міжгосподарський пансіонат з лікуванням "Лісова пісня" (далі - пансіонат) діє на підставі статуту, затверджено Управлінням сільського господарства та продовольства Борщівської районної державної адміністрації, погодженого об`єднанням "Тернопільсільгоспздравниця" та Тернопільською обласною радою профспілки працівників агропромислового комплексу, зареєстрованого виконавчим комітетом Борщівської районної Ради народних депутатів 16.01.1995 № 21143525.

30. Нормами статуту пансіонату встановлено:

- пансіонат реорганізований із дитячого оздоровчого закладу "Лісова пісня" у пансіонат з лікуванням у відповідності з спільною постановою № 36/П-20-4 від 27.10.1994 (п.1.1 статуту);

- створений колективним сільгосппідприємствами (господарствами-дольовиками) шляхом добровільного об`єднання частки своїх фінансових і матеріальних ресурсів та за рахунок коштів централізованого фонду соціального страхування колгоспників, з метою організації санаторно-курортного лікування працівників сільського господарства та їх дітей (п. 1.2 статуту);

- входить в обласне об`єднання "Тернопільсьгоспздравниця", обласну раду профспілки АПК, а також в раду господарств - дольовиків і підпорядковується їм (п. 1.4 статуту);

- засоби пансіонату створюються з пайових внесків господарств-дольовиків, з Централізованого фонду соціального страхування колгоспників, відчислень від прибутків, отриманих в результаті власної діяльності, амортизаційних відчислень і інших джерел. Порядок визначення розмірів пайових внесків господарств-дольовиків і їх внесення установлюються рішенням зборів уповноважених господарств-дольовиків (п.п.3.1,3.2 статуту);

- розмір власних оборотних коштів затверджується зборами уповноважених господарств-дольовиків в порядку, який встановлений для нормування оборотних коштів аналогічних пансіонату профспілок (п. 3.4 Статуту);

- Вищим органом управління пансіонату є збори уповноважених представників господарств-дольовиків, які:- затверджують статут, у випадку необхідності вносять в нього зміни і доповнення з послідуючою реєстрацією; - розглядають заяви сільгосппідприємств і інших організацій про поступлення їх в склад учасників пансіонату; - визначають кількісний склад ради пансіонату і ревізійної комісії, його голови-директора і членів ревізійної комісії; - визначають розмір дольових внесків, строки, порядок їх внесення, причини збитковості пансіонату, покриття збитків; - затверджують перспективний план розвитку пансіонату, річні звіти, господарсько-фінансові плани, план капвкладень; - заслуховують звіт про роботу ревізійної комісії, затверджують акти ревізій; - розглядають заяви господарств про вибуття їх з членів - дольовиків; - збори проводяться у відповідності з планом роботи, але не рідше одного разу в рік, а позачергові - по вимозі ради пансіонату при участі не менше двох третіх його учасників (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 статуту);

- ревізія господарсько-фінансової діяльності пансіонату проводиться ревізійною комісією не менше одного разу в два роки, ревізійна комісія підзвітна зборам уповноважених господарств-дольовиків, висновки і рекомендації ревізійна комісія доповідає об`єднанню "Тернопільсільгоспздравниця" і обкому профспілки АПК (п. 6.2 статуту);

- реорганізація і припинення діяльності пансіонату проводиться за рішенням зборів господарств-дольовиків, ліквідаційною комісією, призначеною зборами господарств-дольовиків, майно і кошти, які залишаються після погашення заборгованості пансіонату, розподіляються між господарствами-дольовиками у відповідності з діючим законодавством (п. 7.1 статуту).

31. До відомостей про засновників (учасників) пансіонату внесено запис до ЄДРПОУ "(колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики)", без зазначення переліку засновників та їх часток.

32. Наказом Регіонального відділення № 116 від 16.05.2005 створено комісію з перевірки наявності та визначення розміру державної частки у майні пансіонату та підготовки його до приватизації, за результатами роботи якої оформлено:

- протокол № 13 від 29.09.2009 - комісія ухвалила: визначити державну частку в майні пансіонату створеного за участю недержавних суб`єктів господарювання в розмірі 43,7073%; - зобов`язати керівника та головного бухгалтера пансіонату в термін до 09.10.2009 подати до Регіонального відділення документи, які б підтверджували виділення ЦФССК в 1989 році коштів пансіонату на капітальне будівництво, та у разі подання таких, подати на затвердження Регіональному відділенню акт комісії з визначення частки держави в майні підприємства станом на 29.09.2009;

- акт комісії від 29.09.2009 визначення частки держави в майні підприємства, створеного за участю недержавних суб`єктів господарювання міжгосподарського пансіонату, який затверджено наказом Регіонального відділення ФДМ України по Тернопільській області від 18.11.2011 № 00523, згідно якого наявна державна частка складає 43,7073% від майна пансіонату.

33. Невід`ємними додатками акту є: - протокол засідання комісії від 29.09.2009 № 13; - розрахунок балансової вартості майна міжгосподарського пансіонату на момент здійснення внесків держави та недержавних засновників (учасників) у майно пансіонату; - довідка про обсяги внесків держави та недержавних засновників (учасників) у майно пансіонату; - розрахунок умовної балансової вартості майна пансіонату на дату фактичного здійснення фінансової операції; - розрахунок часток засновників (учасників) у майні пансіонату;

- звіт комісії від 07.11.2011 з визначення частки недержавних засновників у майні пансіонату (створена наказом № 24 від 18.10.2011 директора пансіонату в складі директора, головного бухгалтера, та зав. господарством), відповідно до якого комісія, за результатами вивчення всіх архівних документів, які збереглись в пансіонаті про засновників, а також порядок реформування колективних господарств району, встановила, що інших засновників, крім трудового колективу у кількості 7 працівників, які працюють над зміцненням матеріальної бази більше десяти років, немає;

- протокол № 1 від 08.11.2011 - рішенням загальних зборів трудового колективу пансіонату, вирішено: - визнати недержавним засновником пансіонату - трудовий колектив в складі 7 чоловік ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ); - розподілити частку недержавних засновників в майні пансіонату в розмірі 56,2927% між трудовим колективом; - затвердити результати визначення та розподілу часток між недержавними засновниками (учасниками); - передбачити в проекті засновницьких документів господарського товариства, в яке буде перетворено пансіонат, розподіл часток між недержавними засновниками (учасниками) відповідно до цього протоколу;

- протокол від 30.11.2011, рішенням загальних зборів недержавних засновників пансіонату, вирішено: - перетворити пансіонат з лікуванням "Лісова пісня" у Товариство з обмеженою відповідальністю; - внести зміни до установчих документів пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" у процесі його перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю на основі модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1182; - директору пансіонату ОСОБА_2 , у триденний термін, повідомити орган приватизації про рішення загальних зборів;

- висновок суб`єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон" (30.04.2012 погоджений Регіональним відділенням та затверджений директором пансіонату), ринкова вартість цілісного майнового комплексу (у формі діючого підприємства) пансіонату станом на 29.02.2012, з включенням основних засобів соціально-культурного призначення, склала - 6 216 100 грн (без врахування ПДВ); - 5 883 000 грн (без врахування ПДВ) без включенням основних засобів соціально - культурного призначення;

- протокол № 15 від 16.05.2012, комісія з визначення частки держави у майні пансіонату та підготовки його до приватизації, вирішила: - визначити розмір статутного капіталу пансіонату - 5 883 000 грн; - затвердити результати визначення розміру часток кожного із засновників (учасників) пансіонату у грошовому виразі в майні господарського товариства: Регіональне відділення - 43,7073% (2 571 300,00 грн), ОСОБА_2 - 12,0243% (707 390,00 грн), ОСОБА_3 - 11,5494% (679 451,00 грн), ОСОБА_4 - 14,0720% (827 856,00 грн), ОСОБА_5 - 7,6640% (450 873,00 грн), ОСОБА_6 - 5,4900% (322 977,00 грн), ОСОБА_9 - 3,7600% (221 201,00 грн) та ОСОБА_7 - 1,7330% (101 952,00 грн); - розроблений комісією статут ТОВ "Міжгосподарський пансіонат з лікуванням "Лісова пісня" подати на затвердження зборів засновників товариства (засновницьких зборів); - зобов`язати керівника ТОВ "Міжгосподарський пансіонат з лікуванням "Лісова пісня" ОСОБА_2 скликати збори засновників товариства;

- протокол № 1 від 27.11.2012, загальні збори засновників (учасників) пансіонату, за участі представника Регіонального відділення ФДМУ, вирішили: - визначити розмір статутного капіталу пансіонату в сумі 5 883 000 грн.; - розподілити розмір статутного капіталу в сумі 5 883 000 грн між засновниками (учасниками): 1. РВ ФДМ України по Тернопільській області частка в майні господарського товариства (відсотки) - 43,7073% (2 571 300,00 грн); 2. ОСОБА_2 - 12,0243% (707 390,00 грн); 3. ОСОБА_3 - 11,5494% (679 451,00 грн); 4. ОСОБА_4 - 14,0720% (827 856,00 грн); 5. ОСОБА_5 - 7,6640% (450 873,00 грн); 6. ОСОБА_6 - 5,4900% (322 977,00 грн); 7. ОСОБА_9 - 3,7600% (221 201,00 грн); 8. ОСОБА_7 - 1,7330% (101 952,00 грн); - затвердити нову редакцію статуту Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" та зобов`язати директора Міжгосподарського пансіонату ОСОБА_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в частині переліку засновників (учасників) пансіонату та їх часток.

34. 19.02.2013 директор пансіонату ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора для проведення державної реєстрації змін до установчих документів додавши: - реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; - оригінал протоколу загальних зборів засновників (учасників) міжгосподарського пансіонату з лікування "Лісова пісня"; - оригінал протоколу № 1 реєстрації загальних зборів (учасників), що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; - оригінал статуту, зареєстрованого виконкомом Борщівської районної Ради народних депутатів 16.01.1995; - два примірники установчих документів у новій редакції; - платіжне доручення про реєстраційний збір; - протокол № 15 засідання комісії з визначення частки держави та часток кожного із засновників у майні міжгосподарського пансіонату з лікування "Лісова пісня", що підтверджує внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною засновників міжгосподарського пансіонату з лікування "Лісова пісня".

35. Рішенням державного реєстратора № 441/01-07 від 19.02.2013 документи, надані для проведення державної реєстрації, залишені без розгляду, у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі. А саме, що директор не надав жодного з додаткових документів, визначений у ч.3 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в якій зазначено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, як у даному випадку, подається додатково примірник оригіналу одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

36. Дії державного реєстратора щодо залишення без розгляду вказаних документів, були предметом розгляду адміністративного суду.

37. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 у справі № 819/2072/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 відмовлено пансіонату у задоволенні позову до державного реєстратора про визнання дій неправомірними та незаконними щодо залишення документів без розгляду та зобов`язання вчинити реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу пов`язаних із зміною складу засновників на підставі поданих документів та протоколу № 15 від 16.05.2012. Підставою відмови стало те, що позивач не звертався до державного реєстратора з приводу вчинення саме реєстраційної дії щодо внесення змін відомостей про юридичну особу, а звертався із заявою про вчинення реєстраційної дії щодо внесення змін до установчих документів (затвердження нової редакції статуту в якому відсутні відомості про засновників юридичної особи колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики), та не подав документів передбачених ч.3 ст.29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо підстав їх виключення із засновників).

38. Доказів повторного звернення до державного реєстратора для вчинення реєстраційної дії щодо внесення змін до установчих документів, яка регулювалася ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", матеріали справи не містять.

39. Натомість, в подальшому, 30.03.2016 за заявою директора ОСОБА_2 , державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу пансіонату, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме внесено додаткову інформацію в графу "перелік засновників (учасників) юридичної особи", що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_2 .

40. Разом з цим, за інформацією Міністерства юстиції України від 27.11.2019 № 34791/24966-26-19/19.2.2 включення відомостей до ЄДР про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) пансіонату Лісова пісня", яким є керівник пансіонату "Лісова пісня" ОСОБА_2 , суперечить вимогам законодавства та повинно бути змінено

41. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 у справі № 921/703/15-г/18, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2017, задоволено позов першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави, в особі РВ ФДМ України по Тернопільській області до відповідачів: Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" та Відділу державної реєстрації Борщівської РДА та визнано недійсними пункти 1.2, 1.4, 3.1, 3.2, 3.4, 5.1, 5.2, 5.3, 6.2, 7.1 статуту Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" зареєстрованого Виконкомом Борщівської народної ради народних депутатів від 16.01.1995, в частині заснування та участі в управлінні суб`єкта господарювання колективних сільгосппідприємств (господарств-дольовиків) та скасовано запис в Єдиному державному реєстрі у розділі "перелік засновників (учасників) юридичної особи" про те, що засновниками міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" є "колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики)".

42. Наявність державної частки у майні Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" також підтверджено висновком № 512/15-22 від 27.01.2016 судової економічної експертизи, проведеної у справі №921/703/15-г/18.

43. При розгляді господарської справи № 921/703/15-г/18 судом встановлено, що держава на момент заснування та створення Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" виступала засновником пансіонату. Також встановлено, що положення установчих документів Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", щодо складу його учасників, що стало причиною внесення недостовірних даних з цього приводу до ЄДРЮФОП, суперечать чинному законодавству, наявність перешкод державній реєстрації корпоративних прав держави у майні вказаного суб`єкта господарювання. Так, касаційна інстанція погодилася із висновком судів попередніх інстанцій про те, що п. п. 1.2, 1.4, 3.1, 3.2, 3.4, 5.1, 5.2, 5.3, 6.2, 7.1 статуту Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" не відповідають вимогам закону та порушують права позивача на участь в управлінні підприємством, а тому підлягають визнанню судом недійсними. Водночас, оскільки вимога про скасування запису в Єдиному державному реєстрі у розділі "перелік засновників (учасників) юридичної особи …" про те, що засновниками міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" є "колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики)" є похідною від первісної та те, що станом на час розгляду даної справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України засновниками (учасниками) Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" визначено лише колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики) без визначення розміру їх внеску, при цьому, про державу як засновника (учасника) пансіонату Єдиний державний реєстр відомостей не містить, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення даної вимоги.

44. На виконання рішення суду від 18.05.2016 у справі № 921/701/15-г/18, державним реєстратором 23.04.2018 проведено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме у графі "перелік засновників (учасників) юридичної особи": виключено запис - "колективні сільгосппідприємства (господарства-дольовики)".

45. Згідно з даними Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором, на підставі рішення Борщівської міської ради № 333 від 20.11.2012, проведено 03.08.2017 державну реєстрацію права власності за Міжгосподарським пансіонатом з лікуванням "Лісова пісня", код ЄДРПОУ: 21143525 на цілісний майновий комплекс за адресою Тернопільська область, Борщівський район, м. Борщів, вул. Нічлава, буд. 200.

46. Неодноразові звернення Регіонального відділення з питань зміни складу недержавних засновників та проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, враховуючи рішення господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 у справі № 921/703/15-г/18, (листи № 18-12-03640 від 19.09.2018, № 18-12-03987 від 12.10.2018, № 18-114-00999 від 12.11.2018 та № 18-114-01172 від 04.12.2019) пансіонатом залишені без розгляду.

47. Як свідчать дані ЄДР (станом на 20.02.2020), на виконання рішення суду у справі № 921/703/15-г/18, внесені зміни до відомостей щодо юридичної особи, які зареєстровані 23.04.2018, а саме: - у графі "Перелік засновників (учасників) юридичної особи, в тому числі частки кожного із засновників (учасників): прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, якщо засновник фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник юридична особа" виключений запис про те, що засновниками (учасниками) юридичної особи є колективні сільгосппідприємства (господарствадольовими), у зв`язку з чим ЄДР не містить відомостей про засновників Міжгосподарського пансіонату, який за даними відповідача є колективним підприємством з розміром статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) 0,00 грн.

Позиція Верховного Суду

48. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення проти задоволення касаційної скарги, викладені у відзивах, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" слід закрити, виходячи з наступного.

49. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

50. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про застосування апеляційним господарським судом норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 16/1415/19, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 18.03.2020 у справі № 466/6221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 та постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/1744/19, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17.

51. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

52. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

53. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

54. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

55. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

56. Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

57. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

58. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

59. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

60. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

61. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

62. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

63. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

64. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.

65. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

66. Так, у справі № 916/1415/19 за позовом Партнерства з обмеженою відповідальністю "Серфінг системс ЛП" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Петрокоммерц-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" предметом позову були вимоги про визнання договорів іпотеки припиненими.

67. У наведеній справі позивач звернувся з позовом про визнання судом припиненими "на минуле" договорів іпотеки, укладених між ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свікон", Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-Нива-1" та Приватним підприємством "Косвас" у 2013 році. За встановленими у справі № 916/1415/19 обставинами, позивач не був стороною цих договорів іпотеки, проте в такий спосіб він хотів захистити своє право іпотекодержателя за договорами іпотеки, укладеними позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Люнакс" у 2017 році (щодо нерухомого майна, яке було предметом іпотеки в минулому).

68. У справі № 925/1265/16 розглядалися позовні вимоги Міністерства оборони України та Квартирно експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 848395, виданого 08.02.2007 Національному дендрологічному парку "Софіївка" на підставі рішення Уманської міської ради від 15.09.2006 № 4.12-4/5, і державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 848373, виданого 29.03.2007 Уманському державному аграрному університету (правонаступник - Уманський національний університет садівництва) на підставі того ж рішення Уманської міської ради.

69. Позовні вимоги, з посиланням на норму статті 155 Земельного кодексу України, були мотивовані тим, що пункти вказаного рішення Уманської міської ради, котрі були підставою для видачі оспорюваних актів, визнані в судовому порядку нечинними та скасовані

70. Так, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справах № 916/1415/19 і № 925/1265/16 не є подібними ні за предметом позову, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, а висновок стосовно належності способу захисту, пов`язується саме із встановленими судами фактичними обставинами та оцінкою доказів.

71. Постанова Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/1744/19 ухвалена у спорі за позовом ТОВ "Всходні інвест" до ПАТ "Національний депозитарій України", ТОВ "Піоглобал Капітал" та ПАТ АБ "Укргазбанк" про здійснення у встановленому порядку усіх необхідних дій, пов`язаних із анулюванням ліцензії на здійснення депозитарної діяльності, в тому числі передачу бази даних за рахунками в цінних паперах емітента -ПрАТ "Енергополь-Україна", ПАТ "Національний депозитарій України", визнання права власності за позивачем на 49 штук простих іменних акцій бездокументарної форми загальною вартістю 119 119,00 грн; зобов`язання ПАТ "Національний депозитарій України" внести зміни до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів без розпорядження ТОВ "Піоглобал Капітал" шляхом здійснення безумовної депозитарної операції: переказу цінних паперів з рахунку в цінних паперах депозитарної установи - ТОВ "Піоглобал Капітал" на рахунок в цінних паперах депозитарної установи - ПАТ АБ "Укргазбанк".

72. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "Піоглобал Капітал" покладених на нього зобов`язань щодо здійснення необхідних дій, пов`язаних із припиненням депозитарної діяльності депозитарної установи - передачі бази даних за рахунками в цінних паперах емітента - ПрАТ "Енергополь-Україна" до ПАТ "Національний депозитарій України", як центрального депозитарія.

73. Так, враховуючи предмет та підстави позову у справі № 910/1744/19, колегія суддів зазначає про неподібність правовідносин у наведеній справі в порівнянні зі справою, яка переглядається.

74. У справі № 923/876/16 предметом розгляду були вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та змін до статуту, визнання права власності. У цій справі оскаржувалось рішення загальних зборів учасників товариства в тому числі про вихід за заявою про виключення учасника, що була подана його представником. Позивач заперечував наявність волевиявлення на подання такої заяви та уповноваження свого представника на вчинення таких дій.

75. У постанові від 22.10.2019 у наведеній справі Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію, відповідно до якої інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства.

76. У справі № 466/6221/16-а предметом розгляду були вимоги позивачів - фізичних осіб про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії державного реєстратора про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "ВП "Координата" та зобов`язання Управління вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про скасування вказаної реєстраційної дії в частині зміни складу учасників та перерозподілу часток у статутному капіталі.

77. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що ОСОБА_10 , який є власником 100% статутного капіталу ТОВ "ВП «Координата", з метою ухилення від відповідальності щодо забезпечення позовних вимог про стягнення з нього на користь позивачів коштів вчиняє дії по внесенню змін до установчих документів (статуту) ТОВ "ВП "Координата", що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права останніх.

78. Предметом спору у справі № 813/1056/18 були позовні вимоги про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, пов`язаних з реєстрацією змін до установчих документів господарських товариств, з підстав того, що державні реєстратори, які вчиняли спірні реєстраційні дії діяли не у спосіб та не на підставі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

79. Спірні правовідносини у наведеній справі виникли між фізичною особою (позивачем) та державними реєстраторами (відповідачі).

80. Разом з цим, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 18.03.2020 №466/6221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, перелік способів захисту учасників ТОВ та ТДВ міститься у ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Аналіз ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу ТОВ / ТДВ та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ / ТДВ, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту.

81. Однак, колегія суддів зазначає, що такий висновок зроблений, виходячи зі змісту позовних заяв, відповідно до яких позивач прагнув відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, зокрема відновлення попереднього складу учасників, що зачіпає права інших учасників.

82. Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справах № 923/876/16, № 466/6221/16-а та № 813/1056/18 є відмінними по відношенню до справи, яка переглядається, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій та зазначених вище справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин.

83. Також Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права (статті 75 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постанові від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, з огляду на те, що в ній викладено правові висновки, які дотримано судом апеляційної інстанції, а саме, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Крім того, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

84. Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що висновки у наведених скаржником постановах та у цій справі не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.

85. При цьому, не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Такі ж висновки були викладені і в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 916/112/20.

86. Водночас переоцінка доказів виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених приписами статті 300 ГПК України.

87. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника свідчить про порушення норм матеріального права.

88. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

89. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші доводи касаційної скарги, (1) не доводять порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, (2) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України), Суд на підставі частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі № 921/15/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі № 921/15/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Г. О. Вронська