Рішення

від 13.01.2023 по справі 461/788/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/788/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2023 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Євтушенко В.Ю.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Драненка Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (01135, м.Київ, вул. Чорновола, 8; ЄДРПОУ 26547581), товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія» (65065, м.Одеса, вул. Армійська, 23; ЄДРПОУ 40999696), треті особи ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк», треті особи ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія» про відшкодування матеріальної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що 09.10.2020 року 16.40 хв. на площі Данила Галицького у місті Львові відбулось ДТП автомобілів Ford Focus днз НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 та Volkswagen днз НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 25.11.2020 року Галицьким районним судом м.Львова винесено постанову, згідно якої закрито провадження у справі при притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за відсутності її вини у ДТП. Залізничним районним судом м.Львова 18.03.2021 року, до адміністративної відповідальності у вказаній дорожній пригоді ОСОБА_4 , який вказав, що є працівником ТзОВ "Перша інкасаторськка компанія". Транспортний засіб «Volkswagen» днз НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 09.10.2020 року зареєстрований за ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк». Відповідно позов було заявлено до власника транспортного засобу. Страховою компанією «ТАС» ОСОБА_3 виплачено 130 000 грн. страхового відшкодування. Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи від 21.01.2021 розмір відновлювального ремонту автомобіля становить 237 266,95 грн. Відтак, сума невідшкодованої шкоди, завданої внаслідок ДТП, становить 107 266,95 грн., яку позивач, з урахуванням уточнення, просить стягнути із ТзОВ «Перша інкасаторська компанія».

Ухвалою суду від 04.02.2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.06.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія» залучено до участі у справі в якості співвідповідача. При цьому, суд виходив із норми ч.3ст.51ЦПК України, згідно якої залучення до участі у справі співвідповідача після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті можливе виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача.

Встановлено, що представник позивача адвокат Данілін С.В. 29.04., 08.06. та 28.07.2021 звертався з письмовими запитами до АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ТЗОВ «Перша інкасаторська компанія» щодо власника транспортного засобу «Volkswagen днз НОМЕР_3 », яким керував ОСОБА_4 та правової підстави керування (докази скерування запитів долучено до справи (а.с.22, 24, 26,28,30). Однак, відповіді на запити не отримав.

Ухвалою суду від 11.04.2022 за клопотанням представника позивача витребувано у ТЗОВ «Перша інкасаторська компанія» та ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» докази щодо володіння т ранспортним засобом та трудових відносин водія ОСОБА_4 із вказаними юридичними особами.

31.05.2022 від ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» надійшли письмові пояснення на позов, до яких долучено Договір оренди основних засобів №07102020 від 07.10.2020 між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ТЗОВ «Перша інкасаторська компанія», а також акт прийому-передачі транспортних засобів до означеного Договору оренди, згідно яких транспортний засіб «Volkswagen днз НОМЕР_3 » переданий в оренду ТЗОВ «Перша інкасаторська компанія». ДТП мало місце 09.10.2020. Також додано копію наказу №380-к від 15.09.2020 прот звільнення інкасатора-водія ОСОБА_4 з ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» за угодою сторін.

14.06.2022 ОСОБА_3 подала клопотання про залучення до справи співвідповідача ТЗОВ «Перша інкасаторська компанія», яке судом задоволено (а.с.187).

Таким чином, наведе підтверджує, що позивач довів, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення співвідповідача - ТЗОВ «Перша інкасаторська компанія».

Представник позивача Козій І.Ю. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Пояснив, що оскільки автомобіль винуватця Volkswagen Transporter AA6064OK на момент ДТП перебував у володінні товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія», водій ОСОБА_5 на час ДТП був працівником ТОВ «Перша інкасаторська компанія», тому, з урахуванням уточнення, просив стягнути із ТзОВ «Перша інкасаторська компанія» невідшкодовану шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 107 266,95 грн.

Представник відповідача акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» Драненко Я.В. в судовому засіданні позовні вимоги до банку заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Пояснив, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Volkswagen Transporter AA6064OK перебував в оренді ТОВ «Перша інкасаторська компанія», що підтверджується тим фактом, що водій ОСОБА_4 на той час був працівником ТОВ «Перша інкасаторська компанія». Вказує на те, що власник транспортного засобу, який у момент дорожньо-транспортної пригоди ним не володів, не є зобов`язаною особою за відшкодування завданої шкоди, а тому вважає, що факт перебування автомобіля Volkswagen Transporter AA6064OK в момент завдання матеріальної шкоди у оренді ТОВ Перша інкасаторська компанія» є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до банку.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія» Гончар Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги заперечила. Звернула увагу на те, що позивач первинно пред`являв вимоги до відповідача АТ «Український будівельно-інвестиційний банк», а не до ТзОВ «Перша інкасаторська компанія». При цьому, вважає, що у висновку, який долучено позивачем, експертом завищено розмір спричиненої шкоди, вартість матеріалів та ймовірних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, а задокументовані експертним дослідженням розрахунки не відображають фактично понесеної суми збитків. Таким чином, вказує на те, що позивачем не доведена сума збитків, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження суми спричиненої шкоди та суми коштів, необхідної для відновлення автомобіля.

Третя особа ОСОБА_4 подав до суду письмові пояснення про те, що у період з 20.03.2020 року по вересень 2020 року він працював водієм-інкасатором у ПАТ "Український будівельний-інвестиційний банк". У період з липня 2020 р. по січень 2021 р. він також працював водієм-інкасатором у ТзОВ "Перша інкасаторська компанія». У період з 16 вересня 2020 р. по 09.10.2020 р. він кожного дня (без жодного вихідного) виконував трудові обов`язки у якості водія-інкасатора ТзОВ " Перша інкасаторська компанія", зокрема ті, що безпосередньо ставились керівником ТзОВ "Перша інкасаторська компанія". А саме, безпосередньо доставляв готівку з банку в організації, з організацій в банки, здійснював інкасацію готівки та інших цінностей з банку та операційних кас, керував спеціально обладнаними інкасаторськими транспортними засобами, що були надані йому ТзОВ "Перша інкасаторська компанія" для виконання вказаних трудових (функціональних) обов`язків. Крім цього, в ході виконання вказаних трудових обов`язків ТзОВ "Перша інкасаторська компанія" видало йому посвідчення, яке останній використовував під час роботи для підтвердження посади «водія-інкасатора» ТзОВ "Перша інкасаторська компанія" у відносинах з клієнтами компанії та іншими третіми особами. Транспортні засоби були спеціально обладнані проблисковими маячками, додатковими сигнальними пристроями, GPS-трекерами, та розпізнавальними позначеннями інкасаторських т.з. (горизонтальними зеленого кольору на кузові), обладнані елементами захисту, бронювання, тощо. Робочий день 09.10.2020 р. у ТзОВ "Перша інкасаторська компанія" розпочався із того, що ОСОБА_4 близько 07:20 год прибув на стоянку транспортних засобів ТзОВ "Перша інкасаторська компанія" за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 282. В подальшому рухався маршрутом до вул. Героїв УПА на підприємство, де провів інкасацію готівки, отримав супровідну відомість до суми з готівки, звідки близько 08:20 год попрямував до ПАТ «Укрбудінвестбанк» за адресою Б. Лепкого, 20, де отримані кошти здав в касу банку, про що отримав відмітку банку, після чого підібрав напарника водія-інкасатора ТзОВ "Перша інкасаторська компанія" - ОСОБА_6 та прибув орієнтовно об 11:00 год до магазину за адресою вул.Городоцька-вул.Ряшівська, звідки попрямували для здійснення інкасації у магазинах, що розташовані поруч із вулицею Городоцькою в напрямку центру м. Львова, пізніше магазини району вул. В.Великого, пізніше району Сихів, звідки в район вул. К.Левицького, звідки орієнтовно з 16:10 год прямував для інкасації до чергового магазину в районі ринку Добробут та, рухаючись через площу Д. Галицького, 2, орієнтовано 16.:40 год, потрапив у ДТП, після оформлення якого прибув резервний автомобіль та екіпаж, якому передав цінності та документи для завершення виконання інкасації та маршруту. Інший напарник водія-інкасатор ТзОВ "Перша інкасаторська компанія" - ОСОБА_7 , у вказаний був вихідним, однак йому вказані обставини відомі також, крім цього він був на зміні та виконував трудові обов`язки з ОСОБА_4 у наступний та попередній день.

Представник третьої особи ПрАТ «Страхова група «ТАС» в судове засідання жодного разу не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 09.10.2020 року о 16 год. 40 хв. за адресою: м. Львів, пл. Д.Галицького, 2, відбулось ДТП автомобілів Ford Focus днз НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 та Volkswagen днз НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 .

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 25.11.2020 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутності вини останньої.

Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 18.03.2021 року ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається з протоколу серії ААБ №197065, складеного 17 лютого 2021 р. інспектором ВРОМ ДТП УПП у Львівській області ДПП капітаном поліції Боднар Д.В., згідно до якого ОСОБА_4 09 жовтня 2020 року о 16 год. 40 хв. у м. Львові на пл. Данила Галицького, 2 керуючи автомобілем «Volkswagen»реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись з увімкненими проблисковими маячками синього кольору, не забезпечив безпеку дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, розпочав маневр обгону на перехресті, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Focus»реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка повертала ліворуч, чим ОСОБА_4 порушив п. 2.3(б); 3.1; 14.6А Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_4 є винним у ДТП, яка відбулась 09.10.2020 року о 16 год. 40 хв. за адресою: м. Львів, пл. Д.Галицького, 2, за участю автомобілів Ford Focus днз НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 та Volkswagen днз НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 .

Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи № 022/20 від 21.01.2021 р. судового експерта Романяк A.M., розмір відновлювального ремонту автомобіля позивача FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 237 266,95 грн.

Судом встановлено, що 11.05.2021 року страховою компанією «ТАС» було відшкодовано позивачу розмір страхового відшкодування у сумі 130 000 грн.

Відтак, сума невідшкодованої позивачу матеріальної шкоди, становить 107 266,95 грн.

Згідно ст.22ЦК України відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 1166ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1ст.1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2ст.1187ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовійпідставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2019 року у справі №676/518/17 приходить до висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до частини третьоїстатті 988ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищевикладені норми, відповідальність за шкоду несе безпосередньо винуватець ДТП - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до ст.1194ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, відповідно доч.1ст.1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Із змістуглави 82 ЦК України,вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа,яка завдалашкоду» та «особа,яка відповідаєза шкоду».

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною зашкоду, на підставі частини першоїстатті 1191 ЦК Українинабуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6 листопада 2013 року № 6-108цс13.

Із відповіді Головного сервісного центру МВС вбачається, що автомобіль Volkswagen transporter днз НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_4 , з 16.05.2017 року зареєстрований за ПАТ "Український будівельно - інвестиційний банк".

Разом з цим, даний факт не є безумовним твердженням про наявність підстав для відповідальності ПАТ "Український будівельно - інвестиційний банк".

Як вбачається з матеріалів справи, 07жовтня 2020року автомобіль Volkswagen Transporter державний номер НОМЕР_5 був переданий назберігання ТОВ«Перша інкасаторськакомпанія», про що укладено відповідний Договір відповідального зберігання майна від 07 жовтня 2020 року та передано автомобіль за Актом приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 07 жовтня 2020 року (а.с.163-166).

Після передачі автомобіля на зберігання, між ПАТ "Українськийбудівельно -інвестиційний банк" та ТОВ «Першаінкасаторська компанія» було досягнуто згоди про передачу в оренду автомобіля Volkswagen Transporter державний номер НОМЕР_5 додатково до вже переданих в оренду основних засобів згідно з Договором оренди основних засобів №07102020 від 07 жовтня 2020 року, з метою використання транспортного засобу ТОВ «Перша інкасаторська компанія» у власній господарській діяльності (а.с.167-170).

На виконання зазначеної домовленості між сторонами було підписано Додаткову угоду №3 від 07 жовтня 2020 року до Договору оренди основних засобів №07102020 від 07 жовтня 2020 року та Акт прийому-передачі основних засобів (майна) до договору оренди основних засобів №07102020 від 07 жовтня 2020 року (а.с.171-176).

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що між АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ТзОВ «Перша інкасаторська компанія» існує будь-який договір підряду, що виключає можливість застосування положень ч.2 ст.1192 ЦК України, відповідно до яких замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що між АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ТзОВ «Перша інкасаторська компанія» договір підряду не укладався.

Натомість встановлено, що автомобіль був переданий та використовувався ТзОВ «Перша інкасаторська компанія» у своїй господарській діяльності.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 2.2 Правил дорожнього руху України встановлено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 01 березня 2018 року в справі № 201/14573/16-ц.

Згідно з правовим висновком Касаційного цивільного суду у справі №450/3002/17 «Власник транспортного засобу, який у момент дорожньо-транспортної пригоди ним не володів, не є зобов`язаною особою за відшкодування завданої шкоди».

Аналогічні роз`яснення містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що на момент ДТП 09 жовтня 2020 року автомобіль Volkswagen Transporter державний номер НОМЕР_5 не перебував у володінні ПАТ "Український будівельно - інвестиційний банк", а перебував у володінні товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія».

Крім того, як вбачається з наказу №108-к від 19 березня 2020 року про прийняття на роботу ОСОБА_4 з 20 березня 2020 року та наказу №380-к від 15 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_4 з 16 вересня 2020 року, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 не перебував у трудових відносинах з ПАТ "Український будівельно - інвестиційний банк" (а.с.177, 178).

При цьому, ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях стверджує, що на момент ДТП 09.10.2020, він працював водієм-інкасатором ТзОВ "Перша інкасаторська компанія", за ним було закріплено транспортний засіб «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_5 , на якому виконував завдання роботодавця з перевезення матеріальних цінностей. Рухаючись через площу Д. Галицького, 2, орієнтовано 16:40 год, потрапив у ДТП, в якому суд визнав його винним. Після оформлення дорожно транспортної пригоди прибув резервний автомобіль ТзОВ "Перша інкасаторська компанія", з екіпажем, якому ОСОБА_4 передав цінності та документи для завершення виконання інкасації та маршруту.

В судовомузасіданні свідок ОСОБА_7 , який працює водієм-інкасатором ТзОВ "Перша інкасаторська компанія", підтвердив, що ОСОБА_4 станом на жовтень 2020 був працівником ТзОВ "Перша інкасаторська компанія" і вони були напарниками. ОСОБА_7 пояснив, що у день ДТП він перебував на зміні та виконував трудові обов`язки разом з ОСОБА_4

ТОВ «Перша інкасаторська компанія» є компанією, яка надає послуги з інкасації, що є послугою і регулюється ч.1ст.901ЦК України.

У розумінні ч.1ст.901ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Постановою НБУ № 926 від 24.12.2015 року «Про затвердження положення про порядок видачі юридичним особам ліцензії на надання банкам послуг з інкасації» передбачено наступні умови, за яких юридична особа має право отримати ліцензію та здійснювати діяльність з надання банкам послуг з інкасації: наявність та відповідність вимогам законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку з питань готівкового обігу, затверджених внутрішніх документів (положення, інструкції, правила) юридичної особи, які визначають структуру юридичної особи, функції підрозділу з надання банкам послуг з інкасації та працівників цього підрозділу і установлюють порядок надання банкам послуг з інкасації; наявність у юридичної особи підрозділу для надання банкам послуг з інкасації приміщення, оперативного автотранспорту, обладнання та дотримання юридичною особою вимог щодо забезпечення схоронності готівки, забезпечення працівників спорядженням та іншими засобами, передбаченими в розділі IV цього Положення.

Юридична особа зобов`язана забезпечити відповідність матеріально-технічної бази та оснащення працівників її підрозділу інкасації таким вимогам: створено підрозділ для надання банкам послуг з інкасації чисельністю не менше трьох осіб, працівники якого повинні відповідати встановленим нормативно-правовими актами Національного банку вимогам щодо підготовки працівників підрозділів інкасації, їх кваліфікації, проходження навчання та складання заліків за фахом; забезпечено працівників, які безпосередньо надають послуги з інкасації, форменим одягом (спецодягом), взуттям, індивідуальними засобами захисту (бронежилети), портативними засобами радіозв`язку (мобільного зв`язку) та спорядженням (у разі необхідності).

Відтак, враховуючи те, що нормативним актом, що регулює питання надання послуг з інкасації готівки передбачено, що ТзОВ «Перша інкасаторська компанія» зобов`язано допускати до роботи виключно своїх працівників; сам ОСОБА_4 стверджує, що він був працівником ТзОВ "Перша інкасаторська компанія", що також підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , водій-інкасатор ТзОВ "Перша інкасаторська компанія" (напарник ОСОБА_4 ); тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 був допущений до виконання послуг із інкасації готівки, як працівник ТзОВ "Перша інкасаторська компанія".

Таким чином, встановлено, що на момент ДТП 09 жовтня 2020 року автомобіль «Volkswagen Transporter» державний номер НОМЕР_5 не перебував у володінні ПАТ "Український будівельно - інвестиційний банк", а перебував у володінні товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія»; водій ОСОБА_5 на момент ДТП був працівникомозначеного підприємства, відтак, ТОВ «Першаінкасаторська компанія» є належним відповідачем, відповідальним за заподіяну майнову шкоду позивачу внаслідок ДТП.

В судовому засіданні відповідач ТЗОВ «Перша інкасаторська компанія» не надав доказів та не спростував факту перебування ОСОБА_5 у трудових відносинах із товариством.

Учасники судового процесу та їх представники, відповідно до ст.44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідачем ТзОВ «Перша інкасаторська компанія» не виконано ухвали суду від 11.04.2022 про витребування доказів щодо володіння спірним транспортним засобом та трудових відносин водія ОСОБА_4 із підприємством, відповіді також не були надані на адвокатські запити адвоката позивача в досудовому порядку.

Покликання представника відповідача на наказ №3 від 24.02.2022 «Про тимчасове зупинення діяльності товариства» судом не приймається до уваги, оскільки протягом більш ніж вісім місяців не вживались заходи для надання суду доказів (наказів) про прийняття та звільнення з роботи ОСОБА_4 , або іншого доказу, який би спростував доводи позивача.

Щодо володільця транспортного засобу, то такий доказ надано іншим відповідачем ПАТ «Український будівельно - інвестиційний банк», достовірність і належність якого ТзОВ «Перша інкасаторська компанія» не оспорює.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст.ст.77-79 ЦПК України.

Представник відповідача ТЗОВ «Перша інкасаторська компанія» Гончар Н.М. заперечуючи позов в частині розміру майнової шкоди, вказує, що висновок № 022/20 судової автотоварознавчої експертизи є необгрунтованим та виконаний з порушеннями. Зокрема, звертає увагу на те, що авто Форд Фокус2017року випуску1FADP3K20HL267149 (тобто, вказує на зовсім інший транспортний засіб) на день оформлення висновку експерта мав пробіг 60 015 км, тоді як експертом Романяк А.М., у висновку зазначено суттєво менший пробіг автомобіля. На погляд представника ТзОВ «Перша інкасаторська компанія» пробіг автомобіля має значення, оскільки від цього враховується реальний знос деталей і комплектуючих та інші фактори що впливають на оціночну вартість збитків.

Разом з цим, суд встановив, що у висновку експерта зазначено він-код авто 1FADP3K20HL335895, державний номер НОМЕР_2 , відтак, представник відповідача, зазначаючи він-код авто 1FADP3K20HL267149, надала суду недостовірну інформацію стосовно даних про автомобіль, який був учасником ДТП у даній справі.

При цьому, пробіг авто 1FADP3K20HL335895 державний номер НОМЕР_2 є достовірний і не змінювався ні в бік його зменшення, ні в бік його збільшення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що пробіг авто, який зазначено у висновку експерта, є недостовірним.

Крім того, експерт Романяк А.М. в судовому засіданні підтримав свій висновок в повному об`ємі, надав відповіді на поставлені йому сторонами запитання.

Таким чином, матеріали справи не містять даних, які викликають сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні не необґрунтованість даного висновку не підтверджуються належними та допустимими засобами доказування, оскільки обставин щодо невідповідності змісту висновку дійсним фактичним обставинам, наявності в ньому неточних відомостей чи помилок, судом не встановлено, а представником відповідача таких обставин не доведено.

Відповідно до ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити : доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідачі у справі не скористались своїм процесуальним правом подачі доказів,зокрема, висновку експертизи, яким би спростовувались доводи позивача.

Відповідно до ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідач ТЗОВ «Перша інкасаторська компанія» не скористалась своїм процесуальним правом подати висновок експерта, який би спростовував висновок, долучений позивачем до справи.

Відтак, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість розміру позовних вимог належними та допустимими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як видно з досліджених судом письмових доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, такі отримані у порядку встановленому Законом, стосуються безпосередньо обставин справи та підтверджують покликання позивача на існуючі обставини справи, а відтак, приймаються судом до уваги, як належні та допустимі докази в процесі доказування.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи докази по справі в цілому, беручи до уваги вищенаведені встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, звернені до відповідача ТОВ «Перша інкасаторська компанія», є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому суд приходить до переконання про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені матеріалами справи, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія» (65065, м.Одеса, вул. Армійська, 23; ЄДРПОУ 40999696) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 107266,95 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія» (65065, м.Одеса, вул. Армійська, 23; ЄДРПОУ 40999696) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати за проведення експертизи у розмірі 2500 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія» (65065, м.Одеса, вул. Армійська, 23; ЄДРПОУ 40999696) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1097,7 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18.01.2023 року.

Суддя І.Р.Волоско