Постанова

від 29.09.2023 по справі 461/788/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/788/22 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/467/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2023 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія», треті особи: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточненим в процесі розгляду справи, про стягнення майнової шкоди в розмірі 107266 грн. 95 коп., завданої пошкодженням належного їй на праві власності транспортного засобу марки «Ford Focus», з реєстраційнимномерним знаком НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), яка сталась 09.10.2020 року о 16 год. 40 хв. на площі Данила Галицького у м. Львові з вини водія транспортного засобу марки «Volkswagen», з реєстраційнимномерним знаком НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Перша інкасаторська компанія», що підтверджено постановою Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2021 року в справі №462/1140/21 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 21.01.2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 237266 грн. 95 коп., а оскільки страховиком забезпеченого транспортного засобу приватним акціонерним товариством (далі ПрАТ) «Страхова група «ТАС» позивачу виплачено 130000 грн. страхового відшкодування, то не відшкодованою залишилась сума матеріального збитку 107266 грн. 95 коп., яка підлягає стягненню в порядку статті 1172 ЦК України.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Перша інкасаторська компанія» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 107266 грн. 95 коп.

Стягнуто з ТОВ «Перша інкасаторська компанія» на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у розмірі 2500 грн.

Стягнуто з ТОВ «Перша інкасаторська компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1097 грн. 70 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ТОВ «Перша інкасаторська компанія», просить його скасувати з підстав недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує на те, що позивачем не формувались позовні вимоги до ТОВ «Перша інкасаторська компанія», шляхом подання письмової заяви (в порядку, встановленому ч.ч.1, 3 ст.182 ЦПК України), у строк не пізніше ніж за 5 днів до початку першого судового засідання у справі, як це визначено ч.3 ст.49 ЦПК України, що унеможливлювало суд розглядати справу поза межами позовних та стягувати шкоду з інкасаторської компанії.

Окрім того, звертає увагу на те, що судом не встановлено володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки в акті приймання-передачі основних засобів (майна) від 07.10.2020 року до договору оренди основних засобів №07102020 від 07.10.2020 року спірний автомобіль відсутній.

Також вважає, що факт трудових відносин ОСОБА_2 та інкасаторської компанії у момент скоєння ДТП не підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні статті 78 ЦПК України, оскільки факт трудових відносин достеменно може бути встановлений виключно з офіційних джерел: трудової книжки, інформації з податкової чи органу пенсійного забезпечення.

За позицією апелянта, оскільки судом не встановлено належними та допустимими засобами доказування, що автомобіль з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 перебував у володінні ТОВ «Перша інкасаторська компанія» та не встановлено, що водій ОСОБА_2 на момент ДТП був працівником зазначеного товариства, відтак, ТОВ «Перша інкасаторська компанія» не може нести відповідальність за заподіяну позивачу майнову шкоду внаслідок даної ДТП.

Апелянт зазначає, що не може мати преюдиційне значення для даної справи постанова Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2021 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, оскільки жоден із відповідачів: ні банк, ні інкасаторська компанія, не приймали участь в цій адміністративній справі, а обставини, на які покликається позивач, за умов розгляду судом цивільної справи, підлягають встановленню на загальних підставах, як це передбачено ст.ст.81, 82 ЦПК України.

Не доведеним вважає апелянт й розмір завданої позивачу майнової шкоди.

Додає, що поза увагою суду залишились й посилання інкасаторської компанії на завищення розміру збитків у висновку експерта в частині матеріалів та ремонту автомобіля, а також додаткових нарахувань у вигляді податку на додану вартість.

Вважає, що в суду не було правових підстав для прийняття до уваги експертного висновку на підтвердження розміру завданої шкоди та стягнення коштів з урахуванням ПДВ, оскільки безпідставно завищена експертом сума витрат на ставку податку на додану вартість, при не проведенні ремонту автомобіля у платника ПДВ, фактично є доходом власника транспортного засобу та перевищуватиме реальні збитки, без документального підтвердження та фактичного проведення ремонтних робіт.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вказала, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 19.09.2023 року, є дата складення повного судового рішення 29.09.2023 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.10.2020 року о 16 год. 40 хв. на пл. Д. Галицького, 2 у м. Львові сталась ДТП за участі транспортних засобів марки «Ford Focus», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та «Volkswagen Transporter», з реєстраційнимномерним знаком НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вина ОСОБА_2 у вказанійДТП підтвердженапостановою Залізничногорайонного судум.Львова від18.03.2021року в справі №462/1140/21 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Власником транспортного засобу марки «Ford Focus», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №022/20 від 21.01.2021 року, проведеної судовим експертом Романяк A.M., вартість відновлювального ремонту (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) автомобіля марки «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 237266 грн. 95 коп., а вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (вартість матеріального збитку) становить 157142 грн. 20 коп.

11.05.2021 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» виплатило позивачці страхове відшкодування в розмірі 130000 грн.

Відтак, сума не відшкодованої позивачу майнової шкоди становить 107266 грн. 95 коп.

Згідно з наданою інформацією Головного сервісного центру МВС, автомобіль марки «Volkswagen Transporter», р.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , з 16.05.2017 року зареєстрований за АТ «Український будівельно-інвестиційний банк».

Відповідно до договору відповідального зберігання майна, укладеного 07.10.2020 року між АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» і ТОВ «Перша інкасаторська компанія», та акту приймання передачі майна на відповідальне зберігання від 07.10.2020 року, автомобіль марки «Volkswagen Transporter», р.н.з. НОМЕР_4 , був переданий на зберігання ТОВ «Перша інкасаторська компанія».

Цього ж дня, 07.10.2020 року між АТ «Український будівельно- інвестиційний банк» (орендодавець) та ТОВ «Перша інкасаторська компанія» (орендар) укладено договір оренди основних засобів №07102020, згідно з пунктом 2.1 якого, майно передається в оренду орендарю для використання його орендарем у своій господарській діяльності.

07.10.2020 року між АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ТОВ «Перша інкасаторська компанія» укладено додаткову угоду №3 до договору оренди основних засобів №07102020 від 07.10.2020 року, згідно з якою, предметом оренди є автомобіль марки «Volkswagen Transporter», р.н.з. НОМЕР_4 , який переданий ТОВ «Перша інкасаторська компанія» по акту прийому передачі основних засобів (майна) до договору оренди основних засобів №07102020 від 07.10.2020 року.

На момент вчинення ДТП, ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з АТ «Український будівельно-інвестиційний банк», що підтверджено наданими банком наказами: №108-к від 19.03.2020 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 з 20.03.2020 року та №380-к від 15.09.2020 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи з 16.09.2020 року.

З постанови Залізничного районного суду м. Львова від 18.03.2021 року в справі №462/1140/21 про адміністративне правопорушення, з письмових пояснень ОСОБА_2 та показань свідка ОСОБА_3 встановлено, що на момент вказаної ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Перша інкасаторська компанія».

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, ураховуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що належним відповідачем за вимогами позивачки та відповідальним за шкоду, завдану її майну, внаслідок вказаної ДТП, є ТОВ «Перша інкасаторська компанія», яка на момент вчинення ДТП була законним володільцем (на правах оренди) транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», р.н.з. НОМЕР_4 , і з вини працівника якої під час виконання ним трудових обов`язків було вчинено ДТП.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем не було належним чином оформлено та пред`явлено позовні вимоги до ТОВ «Перша інкасаторська компанія», оскільки ухвалою суду, за клопотанням позивачки, назване товариство було залучене до участі у справі, як відповідач, вимоги до якого позивачка підтримала у судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст.22, 1192 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема, витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), має право на їх повне відшкодування, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За положеннями статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, зокрема, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ураховуючи наведені вище норми матеріального права й те, що страховик забезпеченого транспортного засобу виплатив позивачці, як потерпілій від ДТП, страхове відшкодування з врахуванням наведених вище вимог ст.ст.22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що повне відшкодування позивачці завданої майнової шкоди має бути здійснене за рахунок ТОВ «Перша інкасаторська компанія», шляхом стягнення шкоди у розмірі 107266 грн. 95 коп., що є різницею між розміром завданої позивачці майнової шкоди 237266 грн. 95 коп. (вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу), яка визначена висновком судової автотоварознавчої експертизи, та розміром страхового відшкодування, виплаченого страховиком забезпеченого транспортного засобу, 130000 грн.

Доводи апелянта про неприйнятність висновку судової автотоварознавчої експертизи від 21.01.2021 року є безпідставними, оскільки ця експертиза була проведена до виплати позивачці страхового відшкодування і відповідач не надав суду іншого висновку експерта (звіту суб`єкта оціночної діяльності), зокрема, яким керувалася страхова компанія при визначенні розміру виплаченого позивачці страхового відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які сторони подали на підтвердження своїх вимог та заперечень, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інкасаторська компанія» залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 29 вересня 2023 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич