Ухвала

від 20.01.2023 по справі 496/1691/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 січня 2023 року

м. Київ

справа № 496/1691/19

провадження № 61-12320ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа - служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації, про виселення та компенсацію моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа - служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації, про виселення та компенсацію моральної шкоди.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 березня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Виселено ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнено з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рівних частинах моральну (немайнову) шкоду у розмірі 50 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області 11 березня 2021 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди та зменшено розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з 50 000,00 грн до 10 000,00 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

05 грудня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Шиєнковим Я. Є., на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 12 грудня 2022 року ці недоліки було усунуто, зокрема подано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 128/2090/20.

Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Оскаржена постанова Київського апеляційного суду ухвалена 29 серпня 2022 року. Постанову Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 128/2090/20, на яку посилається у касаційній скарзі ОСОБА_1 , ухвалено та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень після ухвалення оскарженого судового рішення. Тому посилання на указану постанову Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 128/2090/20 повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат