Ухвала

від 18.01.2023 по справі 924/1147/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"18" січня 2023 р. Справа № 924/1147/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Грязнов В.В.

судді Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна" про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами по справі № 924/1147/19

за апеляційною скаргою Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року

за позовом Хмельницької міської ради

до

Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна"

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙК ХОЛДЕР"

Відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДЕР-ПЛАС"

Відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙК 20"

Відповідача 5: Приватного підприємства "Ріо - Агро"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку

за участю представників сторін:

від Позивача - Демчук Л.Г.;

від Відповідача 1 - Бейлик А.Б.;

від Відповідача 4 - Ткач Я.С.;

від Відповідача 2, 3, 5 - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог Хмельницької міської ради (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна" (надалі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙК ХОЛДЕР" (надалі - Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДЕР-ПЛАС" (надалі - Відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙК 20" (надалі - Відповідач 4) та Приватного підприємства "Ріо-Агро" (надалі - Відповідач 5) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку, було відмовлено.

Додатковим рішенням від 21 липня 2020 року заяву Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції задоволено частково, та стягнуто вказані витрати в сумах, визначених у вказаному судовому рішенні.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 2-8), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Водночас, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Відповідачі 2, 3 та 4 звернулися до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких, з підстав, висвітлених в них, просили додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу адвоката та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути вказані витрати повністю.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року, апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року в справі №924/1147/19 - задоволено. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року в справі №924/1147/19 - скасовано.

Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 283 275 грн 30 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Стягнуто з Відповідача 2 на користь Позивача 21110 грн 76 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Стягнуто з Відповідача 3 на користь Позивача 1607 грн 60 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Стягнуто з Відповідача 4 на користь Позивача 42 646 грн 20 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Стягнуто з Відповідача 5 на користь Позивача 12450 грн 34 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Апеляційні скарги Відповідача 1, 2, 3 та 4 на додаткове судове рішення від 21 липня 2020 року в справі №924/1147/19 - залишено без задоволення, а додаткове судове рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2020 року в справі №924/1147/19 - скасовано.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 грудня 2020 року по справі №924/1147/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 4 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року в справі № 924/1147/19.

8 листопада 2022 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Відповідача 1 про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року по справі №924/1147/19 за нововиявленими обставинами.

Відповідач 1 просить за наслідками перегляду, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року у справі № 924/1147/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Хмельницькій міській раді у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року в справі № 924/1147/19 - залишити без змін.

Вказана заява обґрунтована тим, що станом на даний час виникли істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи №924/1147/19, а саме: правомірне та законне використання земельної ділянки Відповідачами у справі №924/1147/19 на підставі юридичного титулу постійного землекористувача ТОВ «Октант-Центр» (встановлена обставина постановою Верховного Суду від 4 жовтня 2022 року в справі № 924/48/19 (924/159/14).

Окрім того, Заявник зазначає, що ні станом на момент звернення Позивача до суду із позовом, ні на момент розгляду справи № 924/1147/19, ні станом на даний час жодного договору оренди ані з Відповідачем 1, ані з будь-яким іншим із відповідачів у справі укладено не було. Тобто, жодного погодженого сторонами розміру орендної плати ні тоді, ні зараз погоджено не було, а відтак, на переконання заявника, і зобов`язання із її сплати ніколи не виникало. Правова позиція Відповідачів, зокрема і Відповідача 1, у межах справи № 924/1147/19 базувалась на нормах, закріплених в статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України. Відповідач 1 вказує, що при цьому, саме посилаючись на цю норму Земельного кодексу України, Позивачем прийняте рішення № 60 від 14 грудня 2018 року, яке оскаржувалося по справі №924/48/19.

Заявник зазначає, що з моменту оформлення права власності на вищевказані приміщення (номери записів у реєстрі: 135723743 та 13626067) перейшло право постійного користування земельною ділянкою, необхідною для використання нерухомого майна, на підставі державного акта № 1084 від 14 грудня 2000 року. А тому, в інших землекористувачів (відповідачів) так само виникло право користування земельною ділянкою саме на підставі права постійного користування, що є у ТОВ «Октант-Центр».

Заявник вказує також, що доказів звернення осіб, заінтересованих в оформленні права на земельні ділянки, на яких розташоване набуте ними майно, до відповідача із відповідними заявами, клопотаннями станом на час прийняття оспореного рішення суду не подано. Враховуючи зазначене, Позивачем всупереч положенням статті 19 Конституції України та статтей 122, 123 Земельного кодексу України самостійно прийнято рішення про припинення поява постійного користування відповідачів без достатніх для того підстав (звернення осіб, заінтересованих в отриманні земельної ділянки чи її частини, або відмови користувача земельної ділянки від права користування земельною ділянкою чи її частиною).

Таким чином, як вказує заявник, в межах справи № 924/48/19 (924/159/14) Верховним Судом визнано факт користування з боку Відповідачів земельною ділянкою загальною площею 1,9 га, в тому числі: земельною ділянкою площею 1,0479 га (кадастровий номер 6810100000:16:007:0112) і земельною ділянкою площею 0,8521 га (кадастровий номер 6810100000:16:007:0113) по вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому на підставі юридичного титулу попереднього власника нерухомого майна (ТОВ «Октант-Центр), тобто на підставі права постійного користування земельною ділянкою. І при цьому, на переконання Відповідача 1, вимагати будь-якого переоформлення підстав використання вказаної земельної ділянки із постійного користування на іншу є виключно правом нових власників нерухомого майна, розташованого на ній, а не Позивача чи будь-якої іншої особи.

Заявник вважає, що фактично, визнавши користування Відповідачами земельною ділянкою по вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому без належної правової підстави, суд у даній справі оминув увагою істотну обставину, що має значення для правильного вирішення спору, а саме факт користування Відповідачами земельною ділянкою на підставі законного юридичного титулу ТОВ «Октант-Центр», тобто на праві постійного користування. А тому, на переконання заявника. Застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України є неможливим, оскільки відсутня ознака безпідставності.

При цьому, дана обставина, хоч і існувала на час розгляду справи № 924/1147/19, однак не була встановлена остаточним судовим рішенням у справі № 924/48/19 (924/159/14), не була і не могла бути відома ТОВ «Озерна», а отже на переконання Відповідача 1, ці обставини є нововиявленими, такими, що стали відомі заявнику 24 жовтня 2022 року, і є підставами для перегляду постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року у даній справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження за заявою Відповідача 1 та призначено розгляд заяви на 11 січня 2023 року об 14:00 год..

29 грудня 2022 року Відповідачем 1 подано до Північно-західного апеляційного господарського суду заяви про відвід судді Василишина А.Р., судді Бучинської Г.Б., судді Філіпової Т.Л. від розгляду справи № 924/1147/19 за заявою Відповідача 1 про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року по даній справі за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 2 січня 2023 року колегія суддів у складі головуючого судді Василишина А.Р. та суддів Бучинської Г.Б. і Філіпової Т.Л. за результатом розгляду заявленого Відповідачем 1 відводу визнала необґрунтованим заявлений відвід та передала матеріали справи № 924/1147/19 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу колегії, в порядку, встановленому частиною 1 статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 січня 2023 року заяву Відповідача 1 про відвід судді Василишина А.Р., судді Бучинської Г.Б., судді Філіпової Т.Л. від розгляду справи № 924/1147/19 передано на розгляд судді Північно-західного апеляційного господарського суду Маціщук А.В..

Розглянувши заяву Відповідача 1 про відвід суддів Василишина А.Р., Бучинської Г.Б. та Філіпової Т.Л. у справі № 924/1147/19, з підстав, наведених у даній ухвалі, суд прийшов до висновку, що така заява не підлягає задоволенню як безпідставна.

22 грудня 2022 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача, в котрому з підстав, наведених у даному відзиві, Позивач просив відмовити в задоволенні заяви Відповідача 1, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду залишити без змін. Позивач зауважив, що в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду по справі № 924/159/14 (№924/48/19) висловлена позиція суду щодо наслідків для набувача майна у разі прийняття рішення про припинення права постійного користування, а саме: «припинення права постійного користування відчужувана майна безпосередньо впливає на підставу перебування такої земельної ділянки у набувача майна, оскільки його право базується саме на юридичному титулі попереднього власника нерухомого майна». Суд в постанові зазначає проте що: « як вірно враховано судом першої інстанції, після переходу права власності на розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно до нових власників, саме останнім належить право вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім`я в установленому законом порядку (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12 жовтня 2016 року в справі №6-2225цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №263/6022/16-ц та у постанові Верховного Суду від 20.02.2020р. у справі №909/108/19)». Позивач зауважує, що судом ні де не прописується, що до Відповідачів перейшло право постійного користування земельною ділянкою по вул. Озерна, 20 автоматично, а зазначається про те, що у набувача майна виникає право на переоформлення права користування в порядку передбаченому законодавчими актами. Далі, як зауважує Позивач, судом розписана процедура отримання земельної ділянки в користування. На переконання Позивача твердження заявника висловлені в заяві не відповідає дійсним обставинам (том 7, а.с. 194-197).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 2 січня 2023 року надійшов відзив від Відповідача 4, в якому представник Відповідача 4 підтримав доводи, наведені в заяві Відповідача 1 про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року та просив задоволити заяву, ухвалити нове рішення, яким відмовити Хмельницькій міській раді у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року в справі № 924/1147/19 залишити без змін. Відповідач 4 зазначає, що зважаючи на ту обставину, що право постійного користування ТОВ «Октант-Центр» на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Озерна, 20, м. Хмельницький, підтверджене та визнане державою в межах справи № 924/48/19 (924/159/14), наяву і законна підстава користування частиною цієї ділянки з боку Відповідача 4 на праві юридичного титулу ТОВ «Октант-Центр» (як попереднього власника нерухомого майна, що належить Відповідачу 4). Відповідач 4 наголошує, що як зазначено в межах справи № 924/4819 (924/159/14) слід враховувати, що після переходу права власності на розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно до нових власників, саме останнім належить право вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім`я в установленому законом порядку. Відповідач 4 зауважує, що питання оформлення користування земельною ділянкою новим власником нерухомого майна, розташованого на ній є саме правом нового власника, а не обов`язком. Таким чином, жодна особа (ні Позивач, ні суд, ні будь-хто інший) не може зобов`язувати Відповідача 4 реалізувати своє право без наявності на те волі останнього, станом на даний час доведеною є підставність використання з боку Відповідача 4 земельної ділянки а відтак - застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України є неможливим, наслідком чого є необґрунтованість та незаконність позовних вимог Позивача у справі № 924/1147/19 (том 7, а.с. 208-210).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 2 січня 2023 року надійшов відзив від Відповідача 2, в якому Відповідача 2 підтримав доводи, наведені в заяві Відповідача 1 про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року та просив задоволити заяву, ухвалити нове рішення, яким відмовити Хмельницькій міській раді у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року в справі № 924/1147/19 залишити без змін. Відповідач 2 вказав, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 жовтня 2022 року в справі № 924/48/19 (924/159/14) вирішено касаційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ «Октант-Центр» - залишити без змін. Таким чином, з 4 жовтня 2022 року виникли істотні для справи № 924/1147/19 обставини, що не були встановлені судом та не могли бути відомі Відповідачу 2 на час розгляду справи (том 7, а.с. 222).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 січня 2023 року клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції, у приміщенні Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 січня 2023 року задоволено клопотання представника Відповідача 4 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10 січня 2023 року за №01-05/46, на підставі службової записки головуючого судді по справі №924/1147/19 від 10 січня 2023 року, призначено заміну судді-члена колегії. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2023 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи у складі: Василишин А.Р., головуючого судді; суддів Бучинської Г.Б., Грязнова В.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 січня 2023 року справу №924/1147/19 прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Бучинської Г.Б., Грязнова В.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 січня 2023 року задоволено клопотання представника Відповідача 1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

11 січня 2023 року ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду, з підстав, зазначених у даній ухвалі, оголошено перерву в судовому засіданні до 18 січня 2023 року об 15:00 год..

Представник Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 5 в судове засідання від 18 січня 2023 року не з`явився.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 11 січня 2023 року, сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України).

З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 5 за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на те, що відкладення розгляду справи апеляційним господарським судом, призведе до порушення тридцятиденного процесуальний строк розгляду заяви та затягування розгляду даної справи.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

В судовому засіданні від 18 січня 2023 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заслухано представника Відповідача 1, котрий просив постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року у справі №924/1147/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року у справі № 924/1147/19 залишити без змін. Представник Відповідача 1 вказав, що з моменту оформлення права власності на приміщення до Відповідача 1 перейшло право постійного користування земельною ділянкою, необхідною для використання нерухомого майна, на підставі державного акта № 1084 від 14 грудня 2000 року саме на підставі права постійного користування, що є у ТОВ «Октант-Центр». Представник Відповідача 1 зазначив, що в межах справи № 924/48/19 (924/159/14) Верховним Судом визнано факт користування з боку Відповідачів земельною ділянкою загальною площею 1,9 га по вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому на підставі юридичного титулу попереднього власника нерухомого майна (ТОВ «Октант-Центр), тобто на підставі права постійного користування земельною ділянкою. І при цьому, як вказує представник Відповідача 1, вимагати будь-якого переоформлення підстав використання вказаної земельної ділянки із постійного користування на іншу є виключно правом нових власників нерухомого майна, розташованого на ній, а не Позивача чи будь-якої іншої особи. Заявник зазначив, що фактично, визнавши користування Відповідачами земельною ділянкою по. вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому без належної правової підстави, суд у даній справі оминув увагою істотну обставину, що має значення для правильного вирішення спору, а саме факт користування Відповідачами земельною ділянкою на підставі законного юридичного титулу ТОВ «Октант-Центр», тобто на праві постійного користування. При цьому, дана обставина, хоч і існувала на час розгляду справи № 924/1147/19, однак не була встановлена остаточним судовим рішенням у справі № 924/48/19 (924/159/14), та не була і не могла бути відома ТОВ «Озерна», а отже - ці обставини є нововиявленими, такими, що стали відомі заявнику 24 жовтня 2022 року, і є підставами для перегляду постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року у даній справі.

В судовому засіданні від 18 січня 2023 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заслухано представника Позивача. Який заперечив проти задоволення заяви Відповідача 1 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами та просив відмовити в задоволенні заяви Відповідача 1, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду залишити без змін. Представник Позивач зауважив, що в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду по справі № 924/159/14 (№924/48/19) висловлена позиція суду щодо наслідків для набувача майна у разі прийняття рішення про припинення права постійного користування, а саме: «припинення права постійного користування відчужувана майна безпосередньо впливає на підставу перебування такої земельної ділянки у набувача майна, оскільки його право базується саме на юридичному титулі попереднього власника нерухомого майна». Суд в постанові зазначає що: « як вірно враховано судом першої інстанції, після переходу права власності на розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно до нових власників, саме останнім належить право вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім`я в установленому законом порядку. Позивач зауважує, що судом ні де не прописується, що до Відповідачів перейшло право постійного користування земельною ділянкою по вул. Озерна, 20 автоматично, а зазначається проте, що у набувача майна виникає право на переоформлення права користування в порядку передбаченому законодавчими актами, також далі судом розписана процедура отримання земельної ділянки в користування.

В судовому засіданні від 18 січня 2023 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заслухано представника Відповідача 4, котрий просив постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року у справі №924/1147/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року у справі № 924/1147/19 залишити без змін. Представник Відповідача 4 вказав, що зважаючи на ту обставину, що право постійного користування ТОВ «Октант-Центр» на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Озерна, 20, м. Хмельницький, підтверджене та визнане державою в межах справи № 924/48/19 (924/159/14), наява і законна підстава користування частиною цієї ділянки з боку Відповідача 4 на праві юридичного титулу ТОВ «Октант-Центр», як попереднього власника нерухомого майна, що належить Відповідачу 4. Представник Відповідача 4 наголосив, що як зазначено в межах справи № 924/4819 (924/159/14) слід враховувати, що після переходу права власності на розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно до нових власників, саме останнім належить право вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім`я в установленому законом порядку. Відповідач 4 зауважує, що питання оформлення користування земельною ділянкою новим власником нерухомого майна, розташованого на ній є саме правом нового власника, а не обов`язком. Таким чином, жодна особа не може зобов`язувати Відповідача 4 реалізувати своє право без наявності на те волі останнього, станом на даний час доведеною є підставність використання з боку Відповідача 4 земельної ділянки а відтак - застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України є неможливим. Представник Відповідача 4 вказав, що відкриття провадження по даній справі та прийняття заяви Відповідача 1 до розгляду вже є свідченням існування нововиявленої обставини.

Заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 4, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, вивчивши доводи заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що в задоволенні заяви Відповідача 1 про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами по справі № 924/1147/19 слід відмовити, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року в справі № 924/1147/19 залишити в силі. При цьому колегія виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідач 1 про стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 361090 грн 80 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону. Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, Відповідач, як власник нерухомого майна, котрий знаходиться на відповідній земельній ділянці, на переконання Позивача, зберігав кошти, а тому, як вказує Позивач, ним, як потерпілим, втрачено належне йому майно (кошти від орендної плати). Отже, відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, Відповідач, на думку Позивача, є особою, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, а тому зобов`язана повернути потерпілому це майно та відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25 березня 2020 року було залучено до участі в справі таких співвідповідачів: Відповідача 2; Відповідача 3; Відповідача 4; Відповідача 5.

8 квітня 2020 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла заява Позивача про уточнення позовних вимог від 6 квітня 2020 року за № 02-24-985, яка була прийнята до розгляду місцевим господарським судом, у зв`язку із чим предметом позову у даній справі є вимога щодо стягнення з Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Озерна, 20 в сумі загальній 361 090 грн 20 коп. (а саме: 283 275 грн 30 коп. з Відповідача 1; 21110 грн 76 коп. з Відповідача 2; 1607 грн 60 коп. з Відповідача 3; 42646 грн 20 коп. з Відповідача 4; 12 450 грн 34 коп. з Відповідача 5; за користування земельною ділянкою по вул. Озерній, 20).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Додатковим рішенням від 21 липня 2020 року заяву Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції задоволено частково, та стягнуто вказані витрати в сумах, визначених у вказаному судовому рішенні.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 2-8), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Водночас, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Відповідачі 2, 3 та 4 звернулися до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких, з підстав, висвітлених в них, просили додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу адвоката та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути вказані витрати повністю.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року, апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року в справі №924/1147/19 - задоволено. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2020 року в справі №924/1147/19 - скасовано.

Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 283 275 грн 30 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Стягнуто з Відповідача 2 на користь Позивача 21110 грн 76 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Стягнуто з Відповідача 3 на користь Позивача 1607 грн 60 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Стягнуто з Відповідача 4 на користь Позивача 42 646 грн 20 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Стягнуто з Відповідача 5 на користь Позивача 12450 грн 34 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Апеляційні скарги Відповідача 1, 2, 3 та 4 на додаткове судове рішення від 21 липня 2020 року в справі №924/1147/19 - залишено без задоволення, а додаткове судове рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 липня 2020 року в справі №924/1147/19 - скасовано.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 грудня 2020 року по справі №924/1147/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 4 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року в справі № 924/1147/19.

8 листопада 2022 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Відповідача 1 про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року по справі №924/1147/19 за нововиявленими обставинами.

Відповідач 1 просить за наслідками перегляду, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року у справі № 924/1147/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Хмельницькій міській раді у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2020 року у справі № 924/1147/19 - залишити без змін.

Вказана заява обґрунтована тим, що станом на даний час виникли істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи № 924/1147/19, а саме: правомірне та законне використання земельної ділянки Відповідачами у справі № 924/1147/19 на підставі юридичного титулу постійного землекористувача ТОВ «Октант-Центр» (як вказує Відповідач 1, дана обставина встановлена обставина постановою Верховного Суду від 4 жовтня .2022 року в справі № 924/48/19 (924/159/14).

Заявник зазначає, що з моменту оформлення права власності на вищевказані приміщення (номери записів у реєстрі: 135723743 та 13626067) до Відповідача 1 перейшло право постійного користування земельною ділянкою, необхідною для використання нерухомого майна, на підставі державного акта № 1084 від 14 грудня 2000 року. А тому, в інших землекористувачів (відповідачів) так само виникло право користування земельною ділянкою саме на підставі права постійного користування, що є у ТОВ «Октант-Центр».

Заявник зазначає, що доказів звернення осіб, заінтересованих в оформленні права на земельні ділянки, на яких розташоване набуте ними майно, до Відповідачів із відповідними заявами, клопотаннями станом на час прийняття оспореного рішення суду не подано. Враховуючи зазначене, Позивачем всупереч положенням статті 19 Конституції України та статтей 122, 123 Земельного кодексу України самостійно прийнято рішення про припинення поява постійного користування відповідачів без достатніх для того підстав (звернення осіб, заінтересованих в отриманні земельної ділянки чи її частини, або відмови користувача земельної ділянки від права користування земельною ділянкою чи її частиною).

Таким чином, як вказує заявник, в межах справи № 924/48/19 (924/159/14) Верховним Судом визнано факт користування з боку Відповідачів земельною ділянкою загальною площею 1,9 га, в тому числі: земельною ділянкою площею 1,0479 га (кадастровий номер 6810100000:16:007:0112) і земельною ділянкою площею 0,8521 га (кадастровий номер 6810100000:16:007:0113) по вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому на підставі юридичного титулу попереднього власника нерухомого майна (ТОВ «Октант-Центр), тобто на підставі права постійного користування земельною ділянкою. І при цьому, вимагати будь-якого переоформлення підстав використання вказаної земельної ділянки із постійного користування на іншу є виключно правом нових власників нерухомого майна, розташованого на ній, а не Позивача чи будь-якої іншої особи.

Відповідач 1 вважає, що фактично, визнавши користування Відповідачами земельною ділянкою по. вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому без належної правової підстави, суд у даній справі оминув увагою істотну обставину, що має значення для правильного вирішення спору, а саме факт користування Відповідачами земельною ділянкою на підставі законного юридичного титулу ТОВ «Октант-Центр», тобто на праві постійного користування. А тому, на переконання заявника, застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України є неможливим, оскільки відсутня ознака безпідставності.

Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Отже, за змістом пункту 1 частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов`язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року в справі №908/1043/17).

Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (висновок Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2019 року в справі № 925/875/17).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Таким чином необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

При цьому процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Як уже було зазначено вище в даній судовій постанові, Заявник як на підставу перегляду рішення за нововиявленими обставинами посилається на постанову Верховного Суду по справі №924/48/19, а саме встановленні в ньому обставини щодо визнання незаконим та скасування рішення Позивача №60 від 14 грудня 2018 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі».

Окрім того, Відповідач 1 в своїй заяві зауважує, що межах справи № 924/48/19 (924/159/14) Верховним Судом визнано факт користування з боку Відповідачів земельною ділянкою загальною площею 1,9 га, по вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому на підставі юридичного титулу попереднього власника нерухомого майна (ТОВ «Октант-Центр), тобто на підставі права постійного користування земельною ділянкою. І при цьому, на переконання Відповідача 1, вимагати будь-якого переоформлення підстав використання вказаної земельної ділянки із постійного користування на іншу є виключно правом нових власників нерухомого майна, розташованого на ній, а не Позивача чи будь-якої іншої особи.

З огляду на таку позицію Відповідача 1, наведену в заяві про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року в даній справі, колегія суддів зазначає, що в даній постанові колегією суддів зазначено: що ж стосується доводів Відповідачів 1,2,3,4,5 щодо чинності на даний час Державного акту на право постійного користування на земельну ділянку площею 1,9 га, з огляду на оскарження ТзОВ «Октант» рішення Позивача від 14 грудня 2018 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі», то колегія суддів зауважує, що в даній справі мова йде не про оскарження речового права на земельну ділянку чи правовстановлюючих документів на неї, а йде мова про користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в правовому полі дії статті 1212 Цивільного кодексу України і за спірний період в 2019 році.

Відповідно, заявник зважаючи на зазначення такого абзацу в даній постанові, вважає, що постановою Верховного Суду в справі №924/48/19 встановлені істотні обставини правомірного та законного використання земельної ділянки Відповідачами у справі №924/1147/19 на підставі титулу постійного землекористувача ТОВ «Октант-Центр», що свідчить про користування земельною ділянкою на підставі правовстановлючих документів, а відтак є наслідком відмови в задоволенні позову Позивача про стягнення коштів з Відповідачів, як безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Підставою ж для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно колегія суддів дослідивши докази, котрі находяться в матеріалах справи та які підтверджують підставу та предмет позовних вимог та заперечення учасників справи в правовому полі дії статті 75 та 320 Господарського процесуального кодексу України зазначає наступне.

Правопосвідчуючими документами щодо оформлення прав власності на земельну ділянку і постійного користування земельною ділянкою є держав ний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

При дослідженні судового рішення апеляційного господарського суду вбачається, що в даній справі розглядалися відносини щодо стягнення з Відповідачів безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за земельну ділянку, на якій розташоване майно, що перебуває на праві власності у Відповідачів.

В той же час, Відповідач 1 (так як і представник Відповідача 4) вважають, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення таких коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки дана земельна ділянка належить їм на підставі титулу постійного землекористувача ТОВ «Октант-Центр», що свідчить про користування земельною ділянкою на підставі правовстановлючих документів, та, що оформлення речового права за собою є їхнім правом а не обов`язком, що і є істотною обставиною для розгляду даної справи, яка спростовує факти, покладені в основу судового рішення по даній справі.

Окрім того, Відповідач 1 в своїй заяві зазначає про те, що з моменту оформлення права власності на вищевказані приміщення (номери записів у реєстрі: 135723743 та 13626067) перейшло право постійного користування земельною ділянкою, необхідною для використання нерухомого майна, на підставі державного акта № 1084 від 14 грудня 2000 року. А тому, в інших землекористувачів (відповідачів) так само виникло право користування земельною ділянкою саме на підставі права постійного користування, що є у ТОВ «Октант-Центр».

Колегія суддів дослідивши постанову Верховного Суду в справі №924/48/19 за позовом ТОВ «Октант-Центр» до Позивача (за участю третіх осіб: Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5) про визнання незаконним та скасування рішення Позивача № 60 від 14 грудня 2018 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі" констатує, що предметом дослідження та розгляду в даній справі були обставини щодо законності та підставності винесеного Позивачем рішення від 14 грудня 2018 року №60 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі», судами розглядалися правовідносини, які виникли між Позивачем та ТОВ «Октант-Центр» з приводу винесення Позивачем оскаржуваного рішення, зважаючи на купівлю Відповідачами по даній справі розташованого на такій земельній ділянці нерухомого майна.

Відповідно дослідивши постанову Верховного Суду в справі №924/48/19, в розрізі доводів заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судова колегія звертає увагу Відповідача 1 на обставини, котрі встановлені в ній. Зокрема Верховним Судом встановлено наступні обставини, що відображено в мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 4 жовтня 2022 року:

·враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення;

·в цьому випадку перехід права на земельну ділянку до нового набувача з одночасним припиненням права постійного користування землею у ТОВ "Октант-Центр" відбувся в момент переходу права власності на будівлі (споруди) в силу прямого припису закону незалежно від волі Хмельницької міської ради та відповідно у нового власника будівель виникло право на оформлення користування земельною ділянкою;

·згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна;

·особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній;

·враховуючи викладене вище, слід дійти висновку, що право постійного користування позивачем частиною земельної ділянки, на якій розміщені відчужені об`єкті нерухомості та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, припинилося автоматично в силу закону;

·відповідно до абзацу 1 частини другої, абзацу 1 частини третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки;

·як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент прийняття оспореного рішення Ради, жодний з власників адміністративно-виробничого приміщення загальною площею 1332,20 кв.м та адміністративно-комунального приміщення загальною площею 3035 кв.м, розташованих у м. Хмельницькому по вул. Озерній, 20 щодо одержання у користування земельної ділянки (ділянок) у встановленому законодавством порядку не звертались (пункт 8.2 цієї Постанови);

·враховуючи викладене вище, встановлені обставини, приписи статей 120, 122, 123, 141 ЗК України, статті 377 ЦК України колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме по собі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, та припинення в силу закону права користування земельною ділянкою у попереднього правовласника не є достатньою підставою для самостійного прийняття органом місцевого самоврядування рішення про припинення такого права користування із визначенням обсягу припинених прав.

Відтак, в даній постанові колегія суддів констатувала, що право постійного користування ТОВ «Октант-Центр» частиною земельної ділянки, на якій розміщені відчужені об`єкті нерухомості та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, припинилося автоматично в силу закону, відповідно не потрібно виносити Позивачем будь-якого рішення в таких правовідносинах. В той же час, в даній постанові не встановлено жодних обставин щодо автоматичного виникнення у Відповідачем речового права без умов його оформлення у втановлений законом спосіб, а саме як зазначено в пунктом 58 даної постанови. Так, Верховний Суд зазначив, що у Відповідачів після набуття нерухомого майна у власність виникло право, цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою. Дана постанова не містить будь-яких висновків чи встановлених обставин з-приводу автоматичного набуття Відповідачами та оформлення речового права на земельну ділянку, що перебувала на праві постійного користування у ТОВ «Октант-Центр», навпаки ж у пункті 59 постанови Верховного Суду по справі 924/48/19, констатовано, що: на момент прийняття оспореного рішення Ради, жодний з власників адміністративно-виробничого приміщення загальною площею 1332,20 кв.м та адміністративно-комунального приміщення загальною площею 3035 кв.м, розташованих у м. Хмельницькому по вул. Озерній, 20 щодо одержання у користування земельної ділянки (ділянок) у встановленому законодавством порядку не звертались (пункт 8.2 цієї Постанови).

Що ж до акцентування уваги представником Відповідача 4 в судовому засіданні щодо, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий ТОВ «Октант-Центр» є чинним та нескасованим і дане речове право перейшло автоматично до Відповідачів по даній справі, то колегія суддів зазначає, що такі доводи, окрім того, що спростовані усім вищевстановленим в даній ухвалі, спростовуються й тим, що зважаючи на титул ТОВ «Октант-Центр» (а саме право постійного користування земельною ділянкою) автоматичний перехід права користування земельною ділянкою допускається лише у випадку правонаступництва (а саме, у разі реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви) в іншому ж випадку не виникає автоматичного переходу права постійного користування. В даній справі такого правонаступництва не відбулося, нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, яка перебувала на праві постійного користування в ТОВ «Октант-Центр», придбане зовсім іншими юридичними особами Відповідачами по справі. Відповідно, набуття Відповідачами права власності на будівлі та споруди, які розташовані на такій земельній ділянці, зумовили лише припинення в силу Закону права користування такою земельною ділянкою у попереднього правовласника ТОВ «Октант-Центр» (що не потребує прийняття органом місцевого самоврядування рішення про припинення такого права користування із визначенням обсягу припинених прав).

Що ж стосується доводів представника Відповідача 4, щодо того, що Позивачем неодноразово зазначалося в судовому засіданні та й у рішення місцевого господарського суду щодо того, що державний акт на право постійного користування, виданий ТОВ «Октант-Центр» скасований рішенням Позивача від 14 грудня 2018 року №60, і що не відповідає дійсності на переконання Відповідача 4, то колегія суддів вважає такі доводи не обгрунтованими в силу усього вищеописаного в даній постанові, та в котре акцентує увагу, що постановою Верховного Суду по справі № 3924/48/19 встановлено, що право постійного користування ТОВ «Октан-Центр» земельною ділянкою комунальної форми власності, на якій розміщені відчужені об`єкті нерухомості та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, припинилося автоматично в силу Закону, а відтак дане не є самостійною підставою для прийняття Позивачем відповідного рішення про припинення такого права постійного користування. Відповідно, представник Позивача цілком обгрунтовано та логічно, покликався на ту обставину, що речове право у ТОВ «Октан-Центр» на земельну ділянку припинилося (в силу Закону), а нові власники нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці не оформили за собою будь-якого речового права на земельну ділянку комунальної форми власності, відповідно дані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом. При цьому, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що навіть скасування рішення Позивача від 14 грудня 2018 року №60 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі» не свідчить про автоматичне поновлення речового права та виникнення відповідного титулу у ТОВ «Октант-Центр» на дану земельну ділянку комунальної форми власності, адже таке право припинилося в ТОВ «Октант-Центр» в силу вимог Закону. Водночас, дане жодним чином не впливає на правовідносини та обставини в даній справі, в якій мова йде про користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів в правовому полі дії статті 1212 Цивільного кодексу України і за спірний період в 2019 році, з огляду на те, що як встановлено в постанові Верховного Суду, на яку покликається Відповідач 1 як на нововиявлені обставини, у Відповідачів після цього не виникло автоматичне право у користувачів даною земельною ділянкою, а виникло право на оформленння такого користування. Поряд з тим, до оформлення такого права у встановлений Законом спосіб (і відображений в мотивувальній частині постанови Верховного Суду по справі №924/48/19 на яку Відповідач 1 покликався, як на нововиявлену обставину), теке користування підпадає під визначення, що і було предметом спору в цій справі (№924/1147/19), стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати (адже підставним воно стане лише після оформлення такого користування).

Відтак, підсумовуючи усе вищевстановлене в площинні встановлених обставин по справі №924/48/19, колегія суддів ще раз наголошує на тому, що Відповідачі, як особи, які набули право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки комунальної форми власності, якою користувався попередній власник нерухомого майна ТОВ «Октан-Центр», набувають право (цивільний інтерес) вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Що ж стосується доводів представника Відповідача 4 щодо того, що прийняття заяви Відповідача 1 про перегляд постанови за нововиявленими обставинами та відкриття провадження по даній справі є автоматичне визнання існування нововиявленої обставини та перегляд такого судового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Частинами 1,2 статті 323 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 322 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами, про що постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 1 статті 322 Господарського процесуального кодексу України: Заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції.

В силу дії частини 2 статті 322 Господарського процесуального кодексу України, у заяві про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються: найменування суду, якому адресується заява, номер справи; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, за наявності; інші учасники справи;

судове рішення, про перегляд якого подано заяву; нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, і дата їх відкриття або встановлення; посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.

За приписами частини 3 статті 322 Господарського процесуального кодексу України, до заяви додаються: документи, що підтверджують надіслання іншим учасникам справи копії заяви та доданих до неї документів; документ про сплату судового збору; докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин; документ, який підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, - якщо заява підписана таким представником; клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, - у разі подання заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу; у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами встановлених ГПК України.

Аналіз статті 323 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що на стадії відкриття провадження суд лише перевіряє подану заяву за нововиявленими (виключними) обставинами її відповідності приписам статті 322 Господасрького процесуального кодексу України. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу Відповідача 4 на те, що дані норми не визначають обов`язку суду оцінити при відкритті провадження за нововиявленими обставинами дану заяву щодо її обгрунтованості, та не передбачають обов`язку щодо визнання дійсності існування такої обставини та оцінки її впливу на судове рішення, котре сторона хоче переглянути.

Саме тому законодавець не вніс питання щодо скасування раніше прийнятого рішення на цю стадію господарського процесу, а відніс оцінку з цього приводу безпосередньо в судовому засіданні, де подана заява (за приписами статті 325 ГПК України) розглядається судом.

Згідно частини 3 статті 325 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

В силу дії частини 4 статті 325 ГПК України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

У відповідності до частини 6 статті 325 ГПК України, з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

З аналізу даних норм вбачається, що рішення суду щодо відмови чи задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та питання щодо скасування чи залишення в силі вказаного судового рішення, як і питання відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами у господарському процесу вирішується саме в призначеному відповідним судом судовому засіданні.

І лише у випадку, коли суд доходить до висновку, що в силу дії пунктів 2 чи 3 частини 3 статті 325 ГПК України, раніше прийняте рішення слід скасувати, відповідний суд приймає після нарадчої кімнати (що оголошується за наслідками проведеного судового засідання) оголошує таке рішення, і лише з моменту набрання таким новим судовим рішенням законної сили - втрачають закону силу судові рішення інших судів у цій справі.

Все вищеописане повністю спростовує доводи представника Відповідача 4 про те, що прийняття апеляційним господарським судом заяви Відповідача 1 про перегляд постанови за нововиявленими обстаивнами та відкриття провадження щодо цього розуміє і автоматичне визнання існування нововиявлених обставин (як і спростовує довод щодо того, що з моменту відкриття такого провадження перестає діяти раніше прийняте судовове рішення).

Підсумовуючи колегія суддів констатує, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно з частиною п`ятою статті 320 Господарського процесуального кодексу України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, тобто те, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту. Разом з тим, підстава позову - це ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги. Фактичні обставини, викладені позивачем в позовній заяві, згодом в процесі розгляду справи набувають форму доказів, які можуть оскаржуватися відповідачем. Підставою позову виступають також і правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

Відтак обставини, на котрі покликається Заявник в своїй заяві не можуть вважатися такими, що встановлюють відсутність підстав для застосування до даних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України та свідчать про автоматичне виникнення, перехід речового права на земельну ділянку від ТОВ «Октант-Центр» та в цілому можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на наступне.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акту, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Так як нововиявлені обставини це є матеріально-правові факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дослідивши судове рішення по справі 924/48/19 констатує, що навіть скасування рішення Позивача від 14 грудня 2018 року за №60 не скасовує та не усуває з юридичної природи існування факту використання земельної ділянки комунальної форми власності Відповідачами без оформлення речового права такою земельною ділянкою у встановленому законом порядку та обставин застосування до даних правовідносин статі 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів зазначає, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року).

Відповідно колегія суддів констатує, що судові рішення по справі №924/48/19 про яке зазначено в даній постанові із оцінкою судами щодо відповідних доказів котрі мали місце в справі №924/48/19, не впливає на оцінку вже досліджених доказів поданій справі та не спростовують інших встановлених та підтверджених належними доказами обставин (користування земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення такого користування та ім`я Відповідачів відповідних правовстановлючих документів та реєстрації речового права), які були встановлені в постанові апеляційного господарського суду.

Наведені скаржником обставини не спростовують фактів, які були покладені в основу постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року, а врахування судом таких обставин не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

З огляду на наведене, обставини, на які посилається Відповідач 1, як на нововиявлені, не мають ознак, одночасна наявність яких є необхідною умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявлених, тобто, таких, які можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення, в порядку глави 3 розділу IV ГПК України.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення статтей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зауважує, що наведені скаржником в заяві обставини, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 ГПК України, а тому заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року в справі №924/1147/19 не підлягає задоволенню.

При цьому, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року). Проте, вказаного апеляційним господарським судом не встановлено.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви Відповідача 1.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд заяви покладаються на Відповідача 1 згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статями 320-325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна" про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами по справі № 924/1147/19.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року в справі № 924/1147/19 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності до вимог статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 924/1147/19 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст ухвали виготовлено 23 січня 2023 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.