Постанова

від 05.04.2023 по справі 924/1147/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 924/1147/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (головуючий - Василишин А. Р., судді Бучинська Г. Б., Грязнов В. В.) у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна" про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 за нововиявленими обставинами у справі № 924/1147/19

за позовом Хмельницької міської ради

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙК ХОЛДЕР",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДЕР-ПЛАС",

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙК 20",

5) Приватного підприємства "Ріо-Агро"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у загальній сумі 361 090,20 грн за земельну ділянку.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2019 року Хмельницька міська рада (далі - Хмельницька міськрада, Міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.04.2020 № 02-24-985) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна" (далі - ТОВ "Озерна", Товариство, відповідач-1, заявник), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙК ХОЛДЕР" (далі - ТОВ "ЛЕЙК ХОЛДЕР", відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛДЕР-ПЛАС" (далі - ТОВ "ХОЛДЕР-ПЛАС", відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙК 20" (далі - ТОВ "ЛЕЙК 20", відповідач-4), Приватного підприємства "Ріо-Агро" (далі - ПП "Ріо-Агро", відповідач-5) про стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в загальній сумі 361 090,20 грн за дві земельні ділянки площею 1,0479 га і 0,8521 га відповідно, кадастрові номери 6810100000:16:007:0112, 6810100000:16:007:0113 (далі - спірні земельні ділянки), розташовані на вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому, а саме: 283 275,30 грн - з відповідача-1; 21 110,76 грн - з відповідача-2; 1607,60 грн - з відповідача-3; 42 646,20 грн - з відповідача-4; 12 450,34 грн - з відповідача-5, з посиланням на положення статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12, 83, 120, 125, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 14, 288, 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 20 Закону України "Про оцінку земель".

Позовна заява обґрунтовувалася тим, що не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору в період з 01.03.2019 по 31.12.2019, відповідачі як власники нерухомого майна, що знаходиться на спірних земельних ділянках, зберігали належні позивачу кошти, а тому Міськрадою втрачено належне йому майно у виді коштів від орендної плати. Отже, на думку позивача, відповідачі є особами, які набули майно або зберегли його в себе без достатньої правової підстави, а тому зобов`язані повернути Хмельницькій міськраді це майно та відшкодувати всі доходи, які вона не одержала, але могла би одержати від цього майна.

Короткий зміст і підстави подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

2. В листопаді 2022 року ТОВ "Озерна" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 924/1147/19, в якій (заяві) Товариство просило скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги Хмельницької міськради відмовити, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2020 у цій справі залишити без змін.

Заява мотивована тим, що: 1) істотною для справи № 924/1147/19 обставиною, що не була встановлена остаточним судовим рішенням і не була та не могла бути відома заявнику на час розгляду цієї справи, є встановлений постановою Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19) факт правомірного та законного користування відповідачами спірними земельними ділянками загальною площею 1,9 га на підставі юридичного титулу попереднього власника нерухомого майна та водночас постійного землекористувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (далі - ТОВ "Октант-Центр"), тобто на підставі державного акта на право постійного користування землею від 14.12.2000 № 1084, причому правом вимагати будь-якого переоформлення підстав використання вказаних земельних ділянок з постійного користування на інший вид користування наділено виключно відповідачів як нових власників нерухомого майна, розташованого на них, а не Міськраду чи будь-яку іншу особу; 2) станом на час прийняття рішення Хмельницької міськради від 14.12.2018 № 60 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі", визнання незаконним та скасування якого було предметом позову в справі № 924/48/19(924/159/14), до суду не подавалися докази щодо можливого звернення до Хмельницької міськради з відповідними заявами та клопотаннями осіб, зацікавлених в оформленні прав на спірні земельні ділянки, на яких розташовано набуте відповідачами нерухоме майно, тому всупереч положенням статті 19 Конституції України та статей 122, 123 ЗК України Міськрада самостійно прийняла рішення про припинення права постійного землекористування відповідачів без достатніх на це підстав (насправді це рішення стосується лише припинення права постійного землекористування ТОВ "Октант-Центр"; 3) визнавши користування відповідачами спірними земельними ділянками на вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому без належної правової підстави, апеляційний суд залишив поза увагою істотну обставину, що має значення для правильного вирішення спору, а саме факт користування відповідачами земельною ділянкою на підставі титулу права постійного користування ТОВ "Октант-Центр", внаслідок чого, на думку заявника, застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України є неможливим у силу відсутності ознаки безпідставності.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2020 (головуючий - Заярнюк І. В., судді Музика М. В., Смаровоз М. В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення аргументоване тим, що: 1) оскільки матеріалами справи підтверджується, що площа земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:16:007:0113, становить 0,8521 га, у тому числі площа охоронної зони об`єктів ГРМ - 0,0210 га, площа охоронної зони ЛЕП - 0,0850 га, а площа земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:16:007:0112, становить 1,0479 га, у тому числі площа охоронної зони ЛЕП - 0,0098 га, площа охоронної зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи - не зазначено, то при обчисленні площі земельної ділянки, яку використовує кожен із землекористувачів, береться розмір сформованих земельних ділянок на вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому, за винятком площ, які землекористувачі фактично не використовують (охоронні зони об`єктів ГРМ, охоронні зони ЛЕП, охоронні зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи тощо); 2) позивачем не доведено, що усі відповідачі використовують площу земельних ділянок у розмірах, вказаних у розрахунках, позаяк, по-перше, розрахунок здійснено на підставі кадастрових планів спірних земельних ділянок, складених Хмельницьким міськрайонним виробничим відділом Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК" у 2018 році, тобто в період до виникнення спірних правовідносин, по-друге, без урахування площ земельних ділянок, які фактично використовуються відповідачами, тобто з неправильними даними щодо площ земельних ділянок.

4. Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.07.2020 (головуючий - Заярнюк І. В., судді Музика М. В., Смаровоз М. В.) заяви ТОВ "Озерна", ТОВ "ЛЕЙК ХОЛДЕР", ТОВ "ХОЛДЕР-ПЛАС", ТОВ "ЛЕЙК 20" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції задоволено частково. Стягнуто з Хмельницької міськради на користь ТОВ "Озерна" 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а на користь ТОВ "ЛЕЙК ХОЛДЕР", ТОВ "ХОЛДЕР-ПЛАС" і ТОВ "ЛЕЙК 20" - по 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно. В решті вимог зазначених заяв відмовлено.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 (головуючий - Василишин А. Р., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2020 і додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.07.2020 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Озерна" на користь Хмельницької міськради 283 275,30 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Озерній, 20. Стягнуто з ТОВ "ЛЕЙК ХОЛДЕР" на користь Хмельницької міськради 21 110,76 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Озерній, 20. Стягнуто з ТОВ "ХОЛДЕР-ПЛАС" на користь Хмельницької міськради 1607,60 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Озерній, 20. Стягнуто з ТОВ "ЛЕЙК 20" на користь Хмельницької міськради 42 646,20 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Озерній, 20. Стягнуто з ПП "Ріо-Агро" на користь Хмельницької міськради 12 450,34 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Озерній, 20.

Постанова мотивована посиланням на положення статей 1212- 1214 ЦК України, статей 791, 116 ЗК України, статей 288, 289 ПК України, статей 15, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", статей 77, 86, 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на фактичне безоплатне використання відповідачами без правовстановлюючих документів у період з 01.03.2019 по 31.12.2019 спірних земельних ділянок загальною площею 19 000 м2, на яких розташовано належні відповідачам на праві власності будівлі загальною площею 5566,5 м2, та доведеність позивачем належними та допустимими доказами розміру заявлених до стягнення грошових коштів.

6. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2020, від 28.12.2020, від 28.12.2020, постановленими на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ТОВ "ЛЕЙК ХОЛДЕР", ТОВ "Озерна", ТОВ "ЛЕЙК 20" відповідно на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 924/1147/19, а саме в зв`язку з оскарженням судового рішення в малозначній справі (з ціною позову, що не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та недоведеністю того, що касаційні скарги стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

7. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (головуючий - Бучинська Г. Б., судді Розізнана І. В., Філіпова Т. Л.), залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2021 (Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.), закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Октант-Центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2020 у справі № 924/1147/19.

Ухвала та постанова аргументовані тим, що: 1) рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосується прав, інтересів та обов`язків апелянта, оскільки жодним чином не вирішує спір про право у правовідносинах, учасником яких є ТОВ "Октант-Центр", та не містить висновків про права та обов`язки зазначеного товариства у відповідних правовідносинах, натомість стосується виключно стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за спірні земельні ділянки з відповідачів у зв`язку з використанням ними земельних ділянок без правовстановлюючих документів; 2) ТОВ "Октант-Центр" не довело порушення або обмеження його речових прав на спірні земельні ділянки саме внаслідок стягнення з відповідачів, як фактичних землекористувачів, безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.03.2019 до 31.12.2019, що виключає існування правового зв`язку між скаржником і сторонами в справі; 3) сама лише наявність спорів щодо визнання права користування на земельну ділянку не означає порушення оскаржуваним рішення місцевого господарського суду прав чи інтересів ТОВ "Октант-Центр".

8. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Озерна" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 924/1147/19. Зазначену постанову залишено в силі.

Зазначена ухвала мотивована посиланням на положення статті 1212 ЦК України, статей 73, 76- 79, 86, 320, 322, 325 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність існування нововиявлених обставин з огляду на те, що саме по собі скасування в судовому порядку рішення Хмельницької міськради від 14.12.2018 № 60 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі" за результатами розгляду справи № 924/159/14(924/48/19) жодним чином не впливає на спірні кондикційні правовідносини та не усуває факту користування відповідачами земельними ділянками комунальної власності без оформлення речового права на них (без правовстановлюючих документів), що власне і є предметом правового регулювання статті 1212 ЦК України, оскільки в спірний період (березень-грудень 2019 р.) у відповідачів автоматично не виникло право користування спірними земельними ділянками, а виникло право на оформлення такого користування. Отже, судові рішення в справі № 924/159/14(924/48/19) не впливають на оцінку вже досліджених доказів у цій справі та не спростовують інших встановлених та підтверджених належними доказами обставин (користування відповідачами земельними ділянками комунальної форми власності без оформлення відповідних правовстановлюючих документів та без реєстрації речового права на земельні ділянки), які (обставини) було достовірно встановлено постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, тобто наведені Товариством обставини не спростовують фактів, покладених в основу зазначеної постанови, а врахування судом таких обставин не мало би наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.01.2023, ТОВ "Озерна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, задовольнити заяву Товариства про перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 за нововиявленими обставинами - зазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги Хмельницької міськради та залишити без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.07.2020 у цій справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. На обґрунтування правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 377, 1212 ЦК України, статей 120, 141 ЗК України, статей 75, 236, 320 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) істотною для справи № 924/1147/19 обставиною, що не була встановлена остаточним судовим рішенням і не була та не могла бути відома заявнику на час розгляду цієї справи, є встановлений Верховним Судом в межах справи № 924/159/14(924/48/19) факт правомірного та законного користування відповідачами спірними земельними ділянками загальною площею 1,9 га на підставі юридичного титулу попереднього власника нерухомого майна та водночас постійного землекористувача - ТОВ "Октант-Центр", при цьому правом вимагати будь-якого переоформлення підстав використання вказаної земельної ділянки з постійного користування на інший вид користування наділено виключно відповідачів як нових власників нерухомого майна, розташованого на ній, а не Міськраду чи будь-яку іншу особу, внаслідок чого застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України є неможливим у силу відсутності ознаки безпідставності; 2) оскільки судовими рішеннями в справі № 924/159/14(924/48/19) встановлено факт припинення права постійного користування ТОВ "Октант-Центр" лише частиною земельних ділянок загальною площею 1,9 га на вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому, на яких розташовані відчужені на користь відповідачів об`єкти нерухомості, тобто на іншу частину вказаних земельних ділянок, зайняту об`єктом незавершеного будівництва балансовою вартістю 1 175 018 грн (інвентаризаційний опис необоротних активів ТОВ "Октант-центр" від 07.06.2016 № 9), відповідне право ТОВ "Октант-Центр" не припинялося і цей факт визнано апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі, то тоді постановою від 11.11.2020 на відповідачів покладено надмірний тягар у виді сплати орендної плати ще й за ту частину земельної ділянки, якою користується постійний землекористувач, а не відповідачі; 3) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм статей 116, 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 913/210/18, від 20.02.2020 у справі № 909/108/19, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, а також висновку щодо застосування норми статті 320 ГПК України, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18; 4) перегляд постанови від 11.11.2020 за нововиявленими обставинами здійснено неповноважним складом апеляційного суду, зокрема, суддями Василишиним А. Р. і Бучинською Г. Б., які ухвалювали зазначену постанову та яким відповідач-1 заявляв відвід, в задоволенні якого ухвалою від 04.01.2023 було відмовлено необґрунтовано, що згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 310 ГПК України є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи на новий розгляд; 5) суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані в справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема не надав належної правової оцінки позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19), тоді як позивач не надав жодного доказу на підтвердження фактичного використання відповідачами спірних земельних ділянок, що є підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників справи

11. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Відповідачі-2, 3, 4 у відзивах на касаційну скаргу просять її задовольнити з мотивів, викладених у заяві ТОВ "Озерна" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 924/1147/19.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Озерна" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 924/1147/19 та призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

13. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власниками нерухомого майна на вул. Озерній, 20 у період з 01.03.2019 по 31.12.2019 були відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3, відповідач-4, відповідач-5, а саме:

1) площа нерухомого майна, яке належало на праві власності відповідачу-1 у період з 01.03.2019 по 31.12.2019 і знаходиться на вул. Озерній, 20, становить 4367,2 м2;

2) площа нерухомого майна, яке належало на праві власності відповідачу-2 у період з 19.04.2019 по 31.12.2019 на вул. Озерній, 20, становить 387,3 м2;

3) площа нерухомого майна, яке належало на праві власності відповідачу-3 у період з 19.04.2019 по 31.12.2019 на вул. Озерній, 20, становить 29,4 м2;

4) площа нерухомого майна, яке належало на праві власності відповідачу-4 у період з 19.04.2019 по 31.12.2019 на вул. Озерній, 20, становить 782,6 м2;

5) площа нерухомого майна, яке належало на праві власності відповідачу-5 у період з 01.03.2019 по 19.04.2019 і знаходилося на вул. Озерній, 20, становить 1199,3 м2.

Загалом площа належних відповідачам будівель, розташованих на вул. Озерній, 20, становить 5566,5 м2.

У матеріалах справи містяться кадастровий план земельної ділянки площею 1,0479 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0112, та кадастровий план земельної ділянки площею 0,8521 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0113, складені Хмельницьким міськрайонним виробничим відділом Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК" у 2018 р.

14. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19) (за участю ТОВ "Озерна", ТОВ "ЛЕЙК ХОЛДЕР", ТОВ "ХОЛДЕР-ПЛАС", ТОВ "ЛЕЙК 20", ПП "Ріо-Агро" як третіх осіб) позов ТОВ "Октант-Центр" (в межах справи № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр") задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Хмельницької міськради від 14.12.2018 № 60 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі".

Ухвалюючи постанову від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19), Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме по собі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, та припинення в силу закону права користування земельною ділянкою у попереднього правовласника не є достатньою підставою для самостійного прийняття органом місцевого самоврядування рішення про припинення такого права користування із визначенням обсягу припинених прав.

Позиція Верховного Суду

15. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

16. Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

17. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Частинами 4 і 5 статті 320 ГПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

18. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (наведену правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17).

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

При цьому колегія суддів враховує, що дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

19. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").

20. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено в пункті 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

Отже, Хмельницька міськрада правомірно звернулася до суду з вимогою про стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів за період безпідставного користування відповідачами спірними земельними ділянками в порядку статті 1212 ЦК України.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

21. З урахуванням мотивів, наведених у пунктах 17- 19 цієї постанови, колегія суддів вважає, що наведеним правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в подібних кондикційних правовідносинах повністю спростовується твердження скаржника про те, що істотною для справи № 924/1147/19 обставиною, що не була встановлена остаточним судовим рішенням і не була та не могла бути відома заявнику на час розгляду цієї справи, є встановлений Верховним Судом в межах справи № 924/159/14(924/48/19) факт правомірного та законного користування відповідачами спірними земельними ділянками загальною площею 1,9 га на підставі юридичного титулу попереднього власника нерухомого майна та водночас постійного землекористувача - ТОВ "Октант-Центр", при цьому правом вимагати будь-якого переоформлення підстав використання вказаної земельної ділянки з постійного користування на інший вид користування наділено виключно відповідачів як нових власників нерухомого майна, розташованого на ній, а не Міськраду чи будь-яку іншу особу, внаслідок чого застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України є неможливим у силу відсутності ознаки безпідставності.

Адже апеляційний суд правильно зазначив, що в постанові від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19), яку (постанову) заявник вважає підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, Верховний Суд констатував, що право постійного користування ТОВ "Октант-Центр" частиною земельної ділянки, на якій розміщено відчужені об`єкти нерухомості, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, припинилося автоматично в силу прямих вказівок закону (статті 129 ЗК України та статті 377 ЦК України), тому немає потреби в прийнятті Міськрадою будь-якого рішення в спірних правовідносинах. Водночас зазначеною постановою не встановлено жодних обставин щодо автоматичного виникнення у відповідачів речового права на земельну ділянку без умов його оформлення в установлений законом спосіб, як того вимагає стаття 123 ЗК України (див. пункт 58 вказаної постанови). Так, Верховний Суд зазначив, що у відповідачів після набуття нерухомого майна у власність виникло право (цивільний інтерес) на оформлення користування земельною ділянкою під будівлею чи спорудою (див. пункт 53 вказаної постанови), а постанова від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19) не містить будь-яких висновків чи встановлених обставин з приводу автоматичного набуття відповідачами та оформлення ними речового права на земельну ділянку, що раніше належала ТОВ "Октант-Центр" на праві постійного користування, навпаки в пункті 59 згаданої постанови констатовано, що на момент прийняття рішення Хмельницької міськради від 14.12.2018 № 60 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі" жоден із власників адміністративно-виробничого приміщення загальною площею 1332,20 м2 та адміністративно-комунального приміщення загальною площею 3035 м2, розташованих на вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому, в установленому законодавством порядку не зверталися щодо одержання в користування земельної ділянки (земельних ділянок).

22. Більше того, оскільки речове право ТОВ "Октант-Центр" на земельну ділянку припинилося в силу закону, а нові власники нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках комунальної форми власності, не оформили за собою будь-якого речового права на них, зокрема, досі не уклали договори оренди землі, що скаржником визнається в поданій касаційній скарзі, то такі обставини стали підставою для правомірного звернення Міськради до господарського суду з кондикційним позовом у 2019 році. При цьому наявне скасування в судовому порядку рішення Хмельницької міськради від 14.12.2018 № 60 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі" в межах розгляду справи № 924/159/14(924/48/19) жодним чином не впливає на спірні кондикційні правовідносини та не усуває факту користування відповідачами земельними ділянками комунальної власності без оформлення речового права на них (без правовстановлюючих документів), що якраз є предметом правового регулювання статті 1212 ЦК України, оскільки в спірний період (березень-грудень 2019 р.) у відповідачів автоматично не виникло право користування спірними земельними ділянками, а виникло право на оформлення такого користування. За таких обставин у період до оформлення відповідачами права землекористування в установлений законом спосіб, таке користування підпадає під визначення, що й було предметом спору в справі № 924/1147/19 - стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати (стаття 1212 ЦК України).

23. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що зважаючи на статус ТОВ "Октант-Центр" як постійного землекористувача, автоматичний перехід такого права користування земельною ділянкою допускається лише у випадку правонаступництва (в разі реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви), в іншому ж випадку не виникає автоматичного переходу права постійного користування землею. Проте в цій справі правонаступництва не відбулося, бо нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, яка належала ТОВ "Октант-Центр" на праві постійного користування, придбане зовсім іншими юридичними особами - відповідачами, а тому набуття ними права власності на будівлі та споруди, що розташовані на такій земельній ділянці, зумовили лише припинення в силу прямих вказівок закону права користування такою земельною ділянкою в попереднього титульного володільця - ТОВ "Октант-Центр", що не потребує прийняття органом місцевого самоврядування рішення про припинення такого права користування з визначенням обсягу припинених прав.

24. Ураховуючи зазначені норми процесуального законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що сама по собі викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19) правова позиція не може свідчити про наявність нововиявлених обставин в іншій справі (№ 924/1147/19), позаяк зазначена постанова не є нововиявленою обставиною в розумінні положень статті 320 ГПК України, а лише містить правову позицію щодо застосування норм права (статей 120, 123, 143 ЗК України та статті 377 ЦК України) в подібних правовідносинах і не може вважатися доказом, який раніше не був доступним і таким, що може призвести до іншого результату вирішення спору, тоді як питання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права може бути лише предметом касаційного перегляду постанови суду.

Аргументи скаржника в цій частині ґрунтуються передусім на безпідставному ототожненні нововиявлених обставин з правовими висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду, які (висновки) відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні конкретної норми права до спірних правовідносин, тобто під час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

25. Касаційна інстанція відхиляє безпідставні доводи скаржника про те, що перегляд постанови від 11.11.2020 за нововиявленими обставинами здійснено неповноважним складом апеляційного суду, зокрема, суддями Василишиним А. Р. і Бучинською Г. Б., які ухвалювали зазначену постанову та яким відповідач-1 заявляв відвід, в задоволенні якого ухвалою від 04.01.2023 було відмовлено необґрунтовано, що згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 310 ГПК України є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи на новий розгляд, оскільки виходячи зі змісту положень частини 5 статті 36 цього Кодексу лише суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Натомість матеріали справи не містять доказів скасування Верховним Судом постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 924/1147/19, навпаки, ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2020, від 28.12.2020, від 28.12.2020, постановленими на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ТОВ "ЛЕЙК ХОЛДЕР", ТОВ "Озерна", ТОВ "ЛЕЙК 20", поданими на зазначену постанову.

26. Верховний Суд не бере до уваги твердження скаржника про: 1) неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм статей 116, 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 913/210/18, від 20.02.2020 у справі № 909/108/19, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18; 2) недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема ненадання належної правової оцінки позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19), та неподання позивачем доказів на підтвердження фактичного використання відповідачами спірних земельних ділянок, оскільки абзацом 6 частини 2 статті 287 ГПК України чітко визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті (до таких відносяться ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вказані твердження скаржника ґрунтуються на помилковому ототожненні скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287, пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів), які (підстави) стосуються виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті (передусім оскарження рішення суду першої інстанції по суті спору після його апеляційного перегляду), та підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті (оскаржувана ухвала), що врегульовані окремо.

Верховний Суд наголошує, що, посилаючись в касаційній скарзі на неналежну оцінку апеляційним судом доказів на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, Товариство просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції лише з формальних міркувань, фактично безпідставно вимагаючи перегляду судового рішення по суті в повному обсязі, що суперечить вимогам частини 4 статті 320 ГПК України (див. пункти 17- 19 цієї постанови).

27. Крім того, касаційна інстанція відхиляє доводи скаржника про неврахування висновків як щодо застосування норм статей 116, 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 913/210/18, від 20.02.2020 у справі № 909/108/19, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, так і висновку щодо застосування норми статті 320 ГПК України, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій та зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

Так, на відміну від цієї справи, спір в якій виник із кондикційних правовідносин (щодо повернення власнику земельної ділянки безпідставно збережених грошових коштів за фактичне позадоговірне користування землею), врегульованих статтею 1212 ЦК України, спори в справах №№ 910/18560/16, 263/6022/16-ц, 909/108/19, 921/99/18 виникли зовсім з інших правовідносин, насамперед пов`язаних з припиненням права постійного користування землею чи права оренди земельної ділянки в попереднього землекористувача внаслідок переходу права власності на розташовані на ній об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди) до нових власників на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, якою справу направлено на новий розгляд у зв`язку зі скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування стосовно незатвердження проекту землеустрою щодо відведення фізичній особі-підприємцю земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлової будівлі та відмову в задоволенні позову в частині визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, сформульовано висновки про належність до юрисдикції господарських судів спорів щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, а також про необхідність розгляду в одному провадженні нерозривно пов`язаних між собою позовних вимог про визнання неправомірними дій (бездіяльності) органу місцевого самоврядування та визнання договору оренди укладеним й від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої. Тобто спір у справі № 921/158/18 по суті судами не вирішувався та в зазначеній постанові взагалі не міститься висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми статті 1212 ЦК України.

Водночас, у пункті 5.48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18, на який передчасно послався скаржник, не міститься конкретного висновку щодо застосування статті 320 ГПК України як норми процесуального права, а фактично процитовано витяги з рішень ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії", від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2, від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", від 24 червня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України". Крім того, на відміну від цієї справи, наявність нововиявленої обставини в якій заявник пов`язує саме з її встановленням остаточним судовим рішенням у іншій справі (постановою Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19)), Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень у справі № 910/11027/18 шляхом скасування попередніх судових рішень та передачі справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, виходила з того, що обставини погашення боргу ПАТ "АБ "Укоопспілка" перед ЦССТУ (Укоопспілка) не могли бути відомі заявнику, оскільки він не був належним чином ознайомлений з повним переліком кредиторів банку і такі докази були відсутні у матеріалах справи № 910/11027/18 на час прийняття вказаної постанови суду касаційної інстанції, позаяк Фондом не було надано повного реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, а без встановлення судами цих обставин неможливо стверджувати про обґрунтованість заявленого Фондом розміру збитків, що становило предмет доказування у справі.

В свою чергу, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 913/210/18, в якій предметом позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на користь Сєвєродонецької міської ради Луганської області, також не містить висновку щодо застосування положень 1212 ЦК України, позаяк вказана постанова мотивована як недоведеністю фактичного використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, так і пріоритетним застосуванням Верховним Судом для регулювання відносин у вказаній справі спеціальної норми частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в чинній на той час редакції), якою конкретизовано та деталізовано, стосовно кого та в якій частині відбувається припинення права користування земельною ділянкою, а саме припиняється договір оренди земельної ділянки саме в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, а також.

Отже, у цій справі та вказаних справах, на які посилається скаржник, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких помилково послався скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження постановленої ухвали.

28. Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали встановленого постановою Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19) (за участю ТОВ "Октант-Центр", Хмельницької міськради, ТОВ "Озерна", ТОВ "ЛЕЙК ХОЛДЕР", ТОВ "ХОЛДЕР-ПЛАС", ТОВ "ЛЕЙК 20", ПП "Ріо-Агро") преюдиціального факту припинення права постійного користування ТОВ "Октант-Центр" лише на частину земельних ділянок загальною площею 1,9 га на вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому, на яких розташовані відчужені на користь відповідачів об`єкти нерухомості, в зв`язку з чим на певну іншу частину вказаних земельних ділянок, зайняту об`єктом незавершеного будівництва балансовою вартістю 1 175 018 грн, відповідне право ТОВ "Октант-Центр" не припинялося, що, як наслідок зумовило покладення постановою від 11.11.2020 на відповідачів надмірного тягаря у виді сплати орендної плати за нібито чужу земельну ділянку, з огляду на таке.

29. Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

В пунктах 7.4- 7.5 постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 викладено правову позицію, згідно з якою процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

30. Відповідно до частин 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

32. Дійсно, в пункті 60 постанови Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19) (за участю ТОВ "Октант-Центр", Хмельницької міськради, ТОВ "Озерна", ТОВ "ЛЕЙК ХОЛДЕР", ТОВ "ХОЛДЕР-ПЛАС", ТОВ "ЛЕЙК 20", ПП "Ріо-Агро") зазначено таке:

"Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на момент прийняття Хмельницькою міською радою рішення від 14.12.2018 № 60 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі" на спірній земельній ділянці по вул. Озерна, 20 у м. Хмельницькому знаходився об`єкт незавершеного будівництва балансовою вартістю 1 175 018,00 грн (інвентаризаційний опис необоротних активів від 07.06.2016 № 9 ТОВ "Октант-центр")".

Проте, оскільки в рішенні Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2021 та постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19) міститься виключно посилання на наявність в матеріалах справи копії вказаного інвентаризаційного опису, то наведений в пункті 60 постанови Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 924/159/14(924/48/19) висновок слід вважати правовою оцінкою обставин у межах вказаної справи.

33. Крім того, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи (частина 1 статті 300 ГПК України). Отже, суд касаційної інстанції не має повноважень підтверджувати правильне встановлення судами нижчих інстанцій обставин у справі. Тому посилання на постанову суду касаційної інстанції як на таку, чиї висновки мають преюдиційне значення, є помилковим (схожий правовий висновок викладено в пункті 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 916/2066/15, від 17.04.2018 у справі № 916/3170/14 та від 26.06.2018 у справі № 910/22867/15, від 19.05.2020 у справі № 911/596/18, від 17.06.2020 у справі № 911/1292/18).

Наведене виключає наявність підстав вважати, що зазначена обставина має ознаки преюдиціальної та водночас нововиявленої обставини.

34. Верховний Суд зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено здійснення державної реєстрації права власності ТОВ "Октант-Центр" на об`єкт незавершеного будівництва на вул. Озерній, 20 у м. Хмельницькому в порядку, передбаченому абзацом 2 частини 3 статті 331 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чим також спростовується твердження скаржника про збереження права постійного користування ТОВ "Октант-Центр" на частину спірних земельних ділянок, зайняту об`єктом незавершеного будівництва балансовою вартістю 1 175 018 грн.

35. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність заявником існування нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України, тоді як аргументи скаржника про зворотне ґрунтуються передусім на безпідставному ототожненні нововиявлених обставин з правовими висновками щодо застосування норм права, викладеними в постановах Верховного Суду, які (висновки) відповідно до частини 4 статті 236 цього Кодексу мають враховуватися судом при виборі і застосуванні конкретної норми права до спірних правовідносин, тобто під час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

36. Касаційна інстанція зазначає, що Товариство, не наводячи в касаційній скарзі жодних обґрунтованих аргументів на спростування правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, і помилково посилаючись на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на порушення судами норми частини 4 статті 236 цього Кодексу, що регулює питання необхідності врахування правових висновків Верховного Суду під час вирішення спору по суті, намагається скасувати законну ухвалу суду апеляційної інстанції лише з формальних міркувань, фактично вимагаючи перегляду судового рішення по суті в повному обсязі.

37. З наведених раніше мотивів Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи відповідачів-2, 3, 4, викладені у відзивах на касаційну скаргу, та водночас погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

41. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені Товариством у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність нововиявлених обставин для перегляду постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, у зв`язку з чим немає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Розподіл судових витрат

42. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна" залишити без задоволення.

Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 924/1147/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай