Рішення

від 12.01.2023 по справі 335/6287/22

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/6287/22 2/335/258/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12січня 2023року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді - Романько О.О.,

за участю секретаря судового засідання Головко В.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , подану через представника адвоката Козара Михайла Володимировича, до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше ніж п`ять років та визнання права власності у порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше ніж п`ять років та визнання права власності у порядку спадкування за законом, в якій зазначив, що 11.06.1986 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 . Вони мали сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.1996 шлюб було розірвано, про що 25.06.1996 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану зроблено актовий запис № 342.

Однак, з 1998 вони знов почали проживати разом, вести спільне господарство, відпочивати, тобто поєдналися спільним побутом та мешкали спільно як сім`я, вважали себе сім`єю, виховували спільного сина, що підтверджується спільними фото, і про що можуть підтвердити свідки.

Далі, в позові зазначено, що в серпні 2006 їх сім`я придбала квартиру, яка була оформлена на дружину ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 і стали мешкати в ній разом.

05.02.2021 від пневмонії ( ОСОБА_4 ) несподівано помер їх син ОСОБА_5 . Смерть сина стала для всіх тяжким ударом, однак дружина не змирилася зі смертю своєї дитини і ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Похованням сина та дружини займався позивач. Останні були кремовані та в подальшому поховані на Південному кладовищі у родинній могилі.

Після смерті дружини відкрилася спадщина у виді квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкодавиця володіла цією квартирою на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18.08.2006.

26.04.2021 позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гришиної В.І. із заявою про прийняття спадщини. Після цього була заведена спадкова справа № 15/2021, однак відповідно до постанови приватного нотаріуса від 16.08.2021 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не було підтверджено факт його проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше ніж п`ять років.

Просить суд встановити факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім`єю не менше ніж п`ять років до моменту відкриття спадщини. Визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

26.12.2022 до суду від представника відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що позовні вимоги не визнають повністю та вважають, що викладені в позовній заяві обставини, а саме те, що ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_2 , вели спільне господарство на час відкриття спадщини не підтверджені. Також, вказали на те, що без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом та спадкоємців, які прийняли спадщину. Загалом вважають, що позов про встановлення факту проживання разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини є недоведеним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню (а.с.137-140).

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити (а.с. 44).

Представник позивача адвокат Козар М.В. в судовому засіданні від 26.12.2022 позовні вимоги підтримав та надав пояснення відповідно обставинам, які зазначені в позовній заяві. 12.01.2023 електронними засобами зв`язку надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надали заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення заявлених вимог заперечували за тих обставин, які викладені у відзиві на позов.

Виходячи з наведеного, а також положень ч.3 ст.211 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності сторін та їх представників.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК Українипередбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, заслухавши свідків, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Безмеїн Ашхабадського району Туркменської РСР, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 виданого Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області від 12 червня 1997 року ( а.с.6-7), має реєстраційний номер картки платників облікової картки платника податків НОМЕР_2 (а.с.7-зворотній бік).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого відділом ЗАГС Комунарського райвиконкому м. Запоріжжя від 11.04.1986, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклали шлюб 11.04.1986, про що було зроблено актовий запис № 188. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого відділом ЗАГС Комунарського райвиконкому м. Запоріжжя від 24.12.1986 гр. ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Запоріжжі, УРСР, про що вчинено актовий запис № 1827. Батьками дитини зазначено: батько ОСОБА_1 , мати- ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно копії Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № 00034779643 від 27.01.2022 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції було вчинено актовий запис № 342 від 25.06.1996 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було укладено 11.04.1986 на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.1996 у цивільній справі № 2-2314. Інформація щодо зміни прізвища ОСОБА_2 на дошлюбне відсутня (а.с.10-11).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 08.02.2021 гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Запоріжжі, у віці 34 років, про що вчинено актовий запис № 193 (а.с.12).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 виданого Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 12.02.2021 гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі, у віці 59 років, про що вчинено актовий запис № 244 (а.с.13).

Відповідно до копії договору-замовлення № 7 від 07.02.2021 на організацію та проведення поховання замовник ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_1 , замовив відповідні послуги та провів їх повну оплату в розмірі 15780 грн., що підтверджується відповідною квитанцією № 1331995 від 18.02.2021 (а.с.14-15).

Відповідно до копії договору-замовлення № 17 від 12.02.2021 на організацію та проведення поховання замовник ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , замовив відповідні послуги та провів їх повну оплату в розмірі 15000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією № 1331989 від 18.02.2021 (а.с.16-17).

Відповідно до копії свідоцтва про поховання № НОМЕР_7 та свідоцтва про поховання № 240397 виданих СКП «Запорізька ритуальна служба» ОСОБА_1 , здійснив поховання урн з прахом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , номер свідоцтва про смерть НОМЕР_8 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер свідоцтва про смерть НОМЕР_9 (а.с.18).

За життя ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сердюком В.О. договору купівлі-продажу від 18.08.2006 було придбано квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 43,69 кв.м., житловою площі 24,7 кв.м. (а.с.21, 23-24). Відповідні відомості про правочин було внесено до Державного реєстру правочинів, що підтверджується відповідним Витягом № 2781071 від 18.08.2006 (а.с.22, 114-118) та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11621414 від 22.08.2006 (а.с.22 а звороті).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64514827 від 26.04.2021 сформованим приватним нотаріусом Гришиною В.І. щодо реєстрації спадкової справи за номером у Спадковому реєстрі 67568316 та у нотаріуса - № 15/2021, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19, 127).

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.08.2022 № 129/02-14 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною Варварою Іванівною за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останньому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування нотаріус зазначила, що заявником не надано документів, які б підтверджували його родинні відносини з померлою, зокрема того, що вони останні п`ять років вели спільне господарство та надавали один одному допомогу (а.с.20, 134).

Згідно копії довідки голови ОСББ «Електрон № 2», ЄДРПОУ 20512854, місцезнаходження за адресою: вул. Гагаріна, буд. 1А, м. Запоріжжя, 69005, від 29.08.2022, за інформацією ОСББ в квартирі АДРЕСА_3 з 2006 року проживала родина ОСОБА_8 у складі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (чоловік), який і на теперішній час продовжує проживати без реєстрації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була зареєстрована 21.09.2006 та проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 (син), ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований з 20.01.2007 та проживав по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.25).

Також до матеріалів справи були додані фотознімки з зображенням членів родини ОСОБА_8 за період з 2014-2016 років.

Відповідно до копії спадкової справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернувся 26.04.2021 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гришиної В.І. з заявою про прийняття ним спадщини за законом, на підставі ст. 1264 ЦК України, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив також, що окрім нього інших спадкоємців немає. За зазначеною заявою було заведено нотаріусом спадкову справу № 15 та зареєстровано за номером 33 (а.с.105).

Відповідно до інформації, яку надано департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради на запит нотаріуса Гришиної В.І., то за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період з 21.09.2006 по 17.03.2021 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Разом з нею на день смерті зареєстровані особи відсутні (а.с.113).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 64514743, сформованої приватним нотаріусом Гришиною В.І. 26.04.2021, відомостей про відкриття спадкової справи після померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено (а.с.120).

12.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гришиної В.І. з заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на все рухоме й нерухоме майно, яке належало ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема і на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.100-101).

Як вже зазначалося, то відповідно до постанови приватного нотаріуса Гришиної В.І. від 16.08.2022 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 ..

Також, судом в судовому засіданні від 26.12.2022 були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він є з 2016 року знає родину ОСОБА_8 відтоді, які він став очолювати ОСББ. Знає, що вони вели спільний побут, він їх сприймав як подружжя та відповідно як родину. До складу їх родини також входив син ОСОБА_5 . Родина мала автомобіль, їздили разом на відпочинок. ОСОБА_2 працювала. Коли проводилися збори членів ОСББ, то вони завжди приходили разом, приймали участь у вирішенні питань щодо утримання будинку. Для всіх вони сприймалися саме як одна сім`я. ОСОБА_10 самостійно вносив платежі, але квитанції були сформовані на ім`я ОСОБА_11 . Щодо права власності на квартиру, то свідкові не відомо, хто саме є її власником. Він як голова ОСББ неодноразово звертався з питань об`єднання як до ОСОБА_1 , так і до ОСОБА_2 , і у всіх випадках вони разом приймали рішення та надавали кошти на вирішення нагальних проблем. Спочатку помер їх син ОСОБА_5 , і через декілька днів померла сама ОСОБА_12 . Для ОСОБА_1 це була трагедія та велика втрата, останній самостійно займався організацією поховання як сина, так і його дружини.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона є сусідкою родини ОСОБА_8 , які проживали в квартирі АДРЕСА_3 , вона ж проживає в квартирі АДРЕСА_4 в цьому ж будинку. Цю родину вона знає приблизно з 2007 року. ОСОБА_14 вона називала ОСОБА_15 . У родини був син ОСОБА_5 , який не був одружений та не мав дітей. Вона, як сусідка, завжди сприймала родину ОСОБА_8 як сім`ю, стосунки між ОСОБА_12 та ОСОБА_16 відповідали стосункам подружжя, вони були разом. Спочатку помер син, а потім померла і сама ОСОБА_12 . Їхнім похованням займався ОСОБА_17 . На теперішній час, останній продовжує проживати в цій квартирі.

Щодо відзиву наданого представником відповідача, то суд, враховуючи положення ст. ст. 178, 191 ЦПК України, не може взяти його до уваги, оскільки останній не підписаний уповноваженою особою та був наданий вже після закриття підготовчого провадження, хоча копію ухвали про відкриття провадження та матеріали позову відповідальна особа відповідача ОСОБА_18 отримала 16.11.2022, а сам відзив надійшов безпосередньо до канцелярії Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 26.12.2022, клопотання про продовження строку для його складення з боку представника відповідача не надходило.

Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, надавши правову оцінку установленим у справі обставинам, позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживав з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю більше п`яти років, а саме з 1998 року і до часу відкриття спадщини, суд виходить з такого.

Відповідно дост. 1258 ЦКспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Відповідно дост. 1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців є їхнє проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Згідно п. 21Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другоїстатті 3 СКпро те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Головною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть бути також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов`язані спорідненням зі спадкодавцем.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, таким, що прийняв спадщину, вважається спадкоємець четвертої черги, якщо він проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, встановлення вказаного юридичного факту позивачу необхідне саме для реалізації свого права на спадкування як спадкоємця четвертої черги і доведення, що він, фактично, прийняв спадщину, оскільки нотаріус відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії, зокрема через відсутність судового рішенням про факт проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем не менше, ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач до позову надав докази звернення до нотаріуса із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом та отримання відповідної відмови. Згідно з даними спадкової справи позивач звернувся до нотаріуса як із заявою про прийняття спадщини, так і з заявами про видачу йому відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 702/61/20 зазначено, що зверненню до суду з позовом має передувати вирішення питання про видачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, суд у справі, яка розглядається, констатує дотримання позивачем установленого порядку захисту реалізації свого права на спадщину.

Своєю чергою на підставі оцінки наявних доказів в їх сукупності та кожного окремо, суд дійшов висновку про доведеність з боку позивача факту спільного його проживання з ОСОБА_2 саме протягом останніх п`яти років до дня відкриття спадщини з огляду на таке.

ОСОБА_1 з 1986 по 1996 перебував з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. Подружжя мало сина ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 1998 року позивач проживав разом з ОСОБА_2 однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх син ОСОБА_5 помер раніше матері, а саме ІНФОРМАЦІЯ_8 . Останній за життя своєї сім`ї не створив, дружини та дітей не мав. З пояснень свідків, які були допитані судом, також вбачається, що принаймні з 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкали разом в квартирі АДРЕСА_3 . Таким чином, додатково підтверджуються обставини, які зазначені в позовній заяві, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом.

ОСОБА_1 піклувалася про ОСОБА_2 та їх сина ОСОБА_19 , до самої смерті обох, та здійснив їх поховання, що підтверджується відповідними письмовими доказами та поясненнями свідків.

Таким чином, за час розгляду справи, ніким не спростовано дакту того, що позивач та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю починаючи з 1998 року по день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , так як на момент відкриття спадщини постійно проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою голови ОСББ від 29.08.2022. При цьому, також позивач, у встановлений законом термін подав заяву до приватного нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , оскільки мав зареєстроване місце проживання за іншою адресою. Позивач не заявляв про відмову від спадщини.

Відповідно до ч. 3ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємців за законом 1-3 черг, які прийняли б спадщину судом не виявлено.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц зазначено, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 вказано, що показання свідків та спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Крім того, Верховний Суд вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 2014 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15).

Також у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц зазначено, що наявність у позивача документів, пов`язаних зі смертю та захороненням спадкодавця не є належними доказами, оскільки ці документи не підтверджують факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах, спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків із померлим.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонті тощо.

З огляду на встановлені обставини справи та подані докази, суд дійшов висновку про те, що позивач довів наявність між ним та ОСОБА_2 протягом останніх п`яти років до дня відкриття спадщини усталених відносин, які притаманні саме подружжю, зокрема ведення ними спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї тощо.

При цьому, суд вважає, що відсутність реєстрації за однією адресою, не спростовує тих обставин, які були встановлені судом щодо взаємодопомоги по господарству та спільного проведення часу позивача та його дружини, підтримання ними фактичних усталених відносин, які притаманні саме подружжю.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про встановлення юридичного факту спільного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю більше п`яти років, а саме з 1998 року і до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно суд зазначає таке.

Згідност. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особаможе звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Про це в своєму рішенні від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20) також зазначив Верховний Суд.

Таким чином, встановивши, що позивач постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та як спадкоємець за законом у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подав, тобто є таким, що прийняв спадщину після ОСОБА_2 , суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту постійного поживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.4,13, 81,141, 211, 247,258,259,263-265,268,272,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану через представника адвоката Козара Михайла Володимировича, до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше ніж п`ять років та визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з його колишньою дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженцем с. Безмеїн Ашхабадського району Туркменської РСР, ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області 12 червня 1997, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 43,69 кв.м, житловою площею 24,7 кв.м, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 на підставі нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сердюком В.О. договору купівлі-продажу квартири від 18 серпня 2006 року, в порядку спадкування за законом.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 20.01.2023.

Рішення суду набирає законної сили післязакінченнястроку подання апеляційної скарги, а вразіподання апеляційноїскарги- після розгляду справи апеляційним судом,якщорішення не булоскасовано.

Суддя: О.О. Романько