Рішення

від 08.08.2007 по справі 47/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/137

08.08.07

За позовом     Приватне підприємство "Вессвіт Ко"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Багіра-2"

про                    стягнення 1018,70 грн.

Суддя  Станік С.Р.

Представники:

  Представники:

Від позивача      -    Писаренко М.Л. - представник.

Від відповідача –     не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором  № 596-к від 14.09.2006 року в розмірі –939,38 грн.,  3% річних –11,90 грн., пені –67,42 грн., а також  витрат по сплаті державного мита, та  витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2007 року було порушено провадження в справі № 47/137 та призначено до розгляду 11.07.2007 року.

          В судовому засіданні 11.07.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Прохав суд позов задовольнити у повному обсязі.  

          Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 05.06.2007 року не виконав, відзиву на позов не надав, у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору до сектору № 47 по справі № 47/137 не надходило, повноважний представник відповідача у судове засідання 11.07.2007 не з'явився, причини неявки не повідомив

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2007 року розгляд справи було відкладено до 18.07.2007 року.

            В судове засідання 18.07.2007 року повноважні  представники позивача та відповідача не з”явилися, однак від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, внаслідок неможливості забезпечити участі повноважного представника позивача в судовому засіданні  18.07.2007 року.  

            Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2007 року розгляд справи було відкладено до 08.08.2007 року

          В судовому засіданні 08.08.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Прохав суд позов задовольнити у повному обсязі.  

Відповідач відзиву на позов не надав, у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору до сектору № 47 по справі № 47/137 не надходило, повноважний представник відповідача у судове засідання 08.08.2007 не з'явився, причини неявки не повідомив

            Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

            Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Приватного підприємства “Всесвіт Ко” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра-2” заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          14.09.2006 року між Приватним підприємством “Всесвіт Ко”, в якості постачальника з однієї сторони,  та Товариством з обмеженою відповідальністю “Багіра-2”, в якості покупця, з –другої, було укладено Договір №596_к, згідно умов якого Постачальник зобов”язується поставити товар у кількості та асортименті, замовленим Покупцем, а Покупець зобов”язується його прийняти та оплатити.

          Відповідно до п. 3.1 вищенаведеного Договору відпуск товару проводиться з умовою сплати протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару Покупцем згідно видаткових накладних Постачальника платіжним доручення на поточний рахунок Постачальника.

          Згідно п.4.1 Договору №596_к від 14.09.2006 року у разі прострочення термінів оплати згідно умов п.п. 3.1. 3.2.  Покупець сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, яка діяла на момент виникнення прострочення оплати.

          На виконання умов Договору №596_к від 14.09.2006 року Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято товар за видатковими накладними № К000011155 від 20.11.2006 року на суму –606,22 грн. та  № К- 000012634 від 01.12.2006 року  на суму – 333,16 грн.

          Постачальником поставлено, а Відповідачем прийнято визначений у накладних № К000011155 від 20.11.2006 року та № К- 000012634 від 01.12.2006 року  товар, на загальну суму –939,38 грн., що підтверджується підписами повноважних представників сторін та печатками юридичних осіб.

          Проте, відповідно до пояснень представника позивача, в порушення умов Договору №596_к від 14.09.2006 року та взятих на себе зобов”язань відповідачем оплата за переданий позивачем у власність товар не проведена.  Станом на 10.05.2007 року заборгованість покупця перед продавцем складала 939,38 грн., що відповідачем у визначений ГПК України спосіб, не оспорювалось, заперечень у визначеному порядку до суду не надходило.  

На день розгляду справи у суді (08.08.2007 року), згідно Договору №596_к від 14.09.2006 року та накладних № К000011155 від 20.11.2006 року та № К- 000012634 від 01.12.2006 року відповідач не сплатив позивачу за поставлений товар 939,38 грн. Сума заборгованості відповідача перед позивачем на даний час, за розрахунком позивача, складає: 939,38  грн. –основний борг, розмір 3% річних –11,90 грн. та пеня –67,42 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Стаття 265 визначає, що за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити)  у  зумовлені  строки  (строк) другій   стороні   -   покупцеві   товар   (товари),   а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму.

             До  відносин  поставки,  не  врегульованих  цим Кодексом,  застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу України про договір купівлі-продажу.

             Згідно до вищевикладеного, статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI встановлено, що якщо з  договору  купівлі-продажу  не  випливає  обов'язок продавця    доставити    товар   або   передати   товар   у   його місцезнаходженні,  обов'язок  продавця  передати  товар  покупцеві вважається  виконаним  у  момент  здачі  товару  перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

           Стаття 691 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару та покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

            Статтею 623 ч.1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

          Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Приватне підприємство “Всесвіт Ко”-  умови Договору  № 596_к від 14.09.2006 року виконав в повному обсязі та належним чином: позивачем (постачальник) було поставлено відповідачу (покупець) товару згідно видаткових накладних на загальну суму 939,38 грн а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Багіра-2” –свої обов'язки за зазначеним договором по  оплаті переданого у власність товару –не виконав. На даний час у відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю “Багіра - 2” перед позивачем –Приватне підприємство “Всесвіт Ко”-  за переданий позивачем, але не оплачений в повному обсязі відповідачем товар існує заборгованість в сумі  939,38 грн., яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку. Таким чином суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлену продукцію за Договором № 596_к від 14.09.2006 року в розмірі 939,38 грн. законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до статті 611 вищезазначеного кодексу у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

          Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання.

Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники  грошових коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статі 3 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті отриманого від позивача товару за Договором № 596_к від 14.09.2006 року належним чином досі не виконав, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем на даний час складає –939,38 грн. Тобто, прострочення виконання зобовязання по повній оплаті відповідачем переданого позивачем товару за Договором № 596_к від 14.09.2006 року відбувалось:

Відповідачем 20.11.2006 року та відповідно 01.12.2006 року прийнято визначений у накладних № К000011155 від 20.11.2006 року та № К- 000012634 01.12.2006 року товар, на загальну суму –939,38 грн., що підтверджується підписом повноважної особи Покупця та скріплено печаткою юридичної особи. Пунктом 3.1 Договору № 596_к від 14.09.2006 року сторонами погоджено, що оплата проводиться Покупцем протягом 14 банківських днів з моменту підписання Покупцем накладної.

Відповідно до вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач свої зобов'язання відповідно до п. 3.1 Договору № 596_к від 14.09.2006 року по своєчасній оплаті переданого позивачем товару в повному обсязі не виконав, а позивачем заявлена вимога про стягнення з останнього суми пені за неналежне виконання зобов'язання (остаточний строк виконання якого сплив 15 грудня 2006 року, як останній день оплати згідно п. 3.1 Договору), яка відповідно до розрахунку позивача склала –67,42 грн., розмір пені за розрахунком суду складає:

-          відповідно до накладної № К000011155 від 20.11.2006 року (606,22 грн. х 8,5%  облікова ставка НБУ) х 158 днів (прострочення оплати за період з 04.12.2006 року по 10.05.2007 року) : 365 днів) = 44,61 грн.;

-             відповідно до накладної № К- 000012634 01.12.2006 року (333,16 грн. х 8,5%  облікова ставка НБУ) х 147 днів (прострочення оплати за період з 14.12.2006 року по 10.05.2007 року) : 365 днів) = 22,86 грн., всього 44,61грн. + 22,86 грн. = 67,42 грн.,  а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 596_к від 14.09.2006 року  є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі – в сумі 67,42 грн.

          Також суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті поставленого йому позивачем товару за Договором № 596_к від 14.09.2006 року  належним чином досі не виконав: станом на день подачі позову відповідно до видаткових накладних відповідач не сплатив 639,38 грн. Його заборгованість перед позивачем на даний час складає 639,38 грн. Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних складає:

          Відповідно до накладних № К000011155 від 20.11.2006 року та № К- 000012634 01.12.2006 року за розрахунком позивача, не сплачена відповідачем сума заборгованості, відповідно до п. 3.1. Договору, складає 11,90 грн. за період з 04.12.2006 року (14 днів після одержання товару, згідно п. 3.1. Договору № 596_к від 14.09.2006 року,) по 10.05.2007 року (дата визначена позивачем у позовній заяві, до якої він здійснює нарахування 3% річних). Суд дійшов висновку, що за період прострочення з 04.12.2006 року по 10.05.2007 року, 3% річних складають: (606,22 грн.: 365 днів х 3% х 158 днів (прострочення оплати за період з 04.12.2006 року по 10.05.2007 року) = 7,87 грн.; за період з 15.12.2006 року по 10.05.2007 року 3% річних складають: (333,16 грн. : 365 днів х 3% х 147 днів (прострочення оплати за період з 15.12.2006 року по 10.05.2007 року) = 4,03 грн.

Відповідно сумарно за розрахований період 3% річних становлять 7,87 грн. + 4,03 грн.= 11,90 грн., а тому  вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 596_к від 14.09.2006 року  є законною та обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі  –в сумі 11,90 грн.

          Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не наведено обставин щодо того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Приватного підприємства “Всесвіт Ко” до –Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра-2”-  задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра-2” (код ЄДРПОУ 24597758, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Бурмістренка,8/9 р/р № 26004301255979 у Московському відділенні “Промінвестбанк” м. Київ, МФО 322175), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Всесвіт Ко” (код ЄДРПОУ 34453618, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул.. Молодогвардійська, 11, фактична адреса: 02660. вул. Пухівська, 1-А,  р/р 260043014347 в АБ “Національні інвестиції” в м. Києві МФО: 300498) суму заборгованості в розмірі 639 (шістсот тридцять дев”ять) грн., 38 коп.  суму 3% річних –11 (одинадцять) грн. 90 коп., суму пені –67 (шістдесят сім) грн. 42 коп., а також 102 (сто дві)  грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                        Станік С.Р.