Ухвала

від 18.01.2023 по справі 754/12680/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/754/6/23

Справа № 754/12680/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника заявника ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.12.2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», третя особа: Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.12.2021 року за нововиявленими обставинами. Заява мотивована тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.12.2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2022 року та постановою Верховного Суду від 24.11.2022 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.12.2021 року залишено без змін. При розгляді справи судом встановлено, що позивачу з моменту попередження про звільнення і до самого звільнення не запропонована жодна інша робота на тому самому підприємстві і цьому факту була надана оцінка. Однак, після постановлення судового рішення заявником було отримано листи відповідача від 27.09.2022 року, в яких він повідомив про те, що ОСОБА_4 було письмово запропоновано іншу роботу на підприємстві, а саме зайняти вакантну посаду фахівця редакційного відділу управління опрацювання та виготовлення документів Укрпатенту. Після того, як ОСОБА_4 відмовилась зайняти вакантну посаду, ця посада була запропонована іншому працівнику відповідача ОСОБА_5 . При цьому позивачці вказана посада так і не була запропонована, що є грубим порушенням ст.. 49-2 КЗпП України. Також заявник вказує, що у листах відповідача від 18.10.2022 року зазначено, що у зв`язку з введенням з 01.07.2021 року в Укрпатенті нової організаційної структури та нового штатного розпису, на нові посади переведено 529 працівників, посади яких підлягали скороченню з 30.06.2021 року, при цьому позивачці не було запропоновано жодної посади із вказаних 529 посад, що є порушенням ст. 49-2 КЗпП України. Зважаючи на те, що при первісному розгляді справи суд першої інстанції вважав встановленим, що у відповідача не було іншої роботи та вакантних посад, які останній був зобов`язаний запропонувати позивачці, на даний час дана обставина спростована, заявник вважає, що судове рішення повинно бути протилежним від прийнятого раніше. На підставі викладеного заявник звертається до суду з даною заявою, в якій просить суд скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.12.2021 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

09.01.2023 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача. Заперечуючи проти задоволення заяви, представник вказує про те, що ОСОБА_3 , яка займала посаду провідного експерта відділу кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення експертизи заявок на позначення та промислові зразки, інша робота на підприємстві не пропонувалась, у зв`язку з тим, що вільних посад не було. При цьому вільну посаду фахівця редакційного відділу управління опрацювання та виготовлення документів, яка вводилась новим штатним розписом підприємства з 01.07.2021 року, була запропонована ОСОБА_4 , як особі, яка має вищу кваліфікацію (була керівником структурного підрозділу), а після її відмови - ОСОБА_5 , яка працювала в редакційному відділі підприємства з 2000 року. Таким чином, як вже було встановлено судами всіх інстанцій, за період з 13.05.2021 року по 13.07.2021 року у відповідача не було вакантних посад, які б відповідали спеціальності та кваліфікації ОСОБА_3 , а також іншої роботи. Більше того, під час скорочення при реорганізації підприємства було звільнено 64 особи і вакантних місць не було.

У судовому засіданні представник заявника вимоги заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення заяви, зважаючи на її безпідставність.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Вислухавши пояснення представника заявника, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.12.2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.08.2022 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.12.2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2022 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.12.2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04.08.2022 року залишені без змін.

У своїй заяві ОСОБА_3 просить суд переглянути вказане судове рішення за нововиявленими обставини, посилаючись на те, що при прийнятті судового рішення суд виходив з того, що позивачу з моменту попередження про звільнення і до самого звільнення не запропонована жодна інша робота на тому самому підприємстві і цьому факту була надана оцінка. Однак, після постановлення судового рішення заявником було отримано листи відповідача від 27.09.2022 року, в яких він повідомив про те, що ОСОБА_4 було письмово запропоновано іншу роботу на підприємстві, а саме зайняти вакантну посаду фахівця редакційного відділу управління опрацювання та виготовлення документів Укрпатенту. Після того, як ОСОБА_4 відмовилась зайняти вакантну посаду, ця посада була запропонована іншому працівнику відповідача ОСОБА_5 . При цьому позивачці вказана посада так і не була запропонована, що є грубим порушенням ст.. 49-2 КЗпП України. Також заявник вказує, що у листах відповідача від 18.10.2022 року зазначено, що у зв`язку з введенням з 01.07.2021 року в Укрпатенті нової організаційної структури та нового штатного розпису, на нові посади переведено 529 працівників, посади яких підлягали скороченню з 30.06.2021 року, при цьому позивачці не було запропоновано жодної посади із вказаних 529 посад, що є порушенням ст. 49-2 КЗпП України. Зважаючи на те, що при первісному розгляді справи суд першої інстанції вважав встановленим, що у відповідача не було іншої роботи та вакантних посад, які останній був зобов`язаний запропонувати позивачці, на даний час дана обставина спростована, заявник вважає, що судове рішення повинно бути протилежним від прийнятого раніше, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України" ("Zheltyakov v. Ukraine", заява № 4994/04, § 42-43)).

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

He вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Із пунктів 27, 28 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі № 69529/01 "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia) та пункту 46 рішення Європейського Суду з прав людини від 06 грудня 2005 року у справі № 19960/04 "Попов проти Молдови" (Popov v. Moldova) вбачається, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду справи.Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).

Так, заявник, як нововиявлену обставину, зазначає, що ним було отримано листи відповідача від 27.09.2022 року, в яких відповідач повідомив про те, що ОСОБА_4 було письмово запропоновано іншу роботу на підприємстві, а саме зайняти вакантну посаду фахівця редакційного відділу управління опрацювання та виготовлення документів Укрпатенту. Після того, як ОСОБА_4 відмовилась зайняти вакантну посаду, ця посада була запропонована іншому працівнику відповідача ОСОБА_5 . При цьому позивачці вказана посада так і не була запропонована, що є грубим порушенням ст. 49-2 КЗпП України. Також заявник вказує, що у листах відповідача від 18.10.2022 року зазначено, що у зв`язку з введенням з 01.07.2021 року в Укрпатенті нової організаційної структури та нового штатного розпису, на нові посади переведено 529 працівників, посади яких підлягали скороченню з 30.06.2021 року, при цьому позивачці не було запропоновано жодної посади із вказаних 529 посад, що є порушенням ст. 49-2 КЗпП України. Зважаючи на те, що при первісному розгляді справи суд першої інстанції вважав встановленим, що у відповідача не було іншої роботи та вакантних посад, які останній був зобов`язаний запропонувати позивачці, на даний час дана обставина спростована, заявник вважає, що судове рішення повинно бути протилежним від прийнятого раніше.

Як встановлено при розгляді даної заяви, наказом підприємства від 17.06.2021 року № 188-п за угодою сторін було звільнено ОСОБА_6 з посади фахівця реакційного відділення формування баз даних та редакційно-видавничої діяльності. Водночас, ця посада з 30.06.2021 року підлягала скороченню, а ОСОБА_6 - звільненню. У зв`язку з цим ОСОБА_4 було запропоновано іншу роботу на підприємстві, а саме посаду фахівця редакційного відділу управління опрацювання та виготовлення документів, яка вводилась новим штатним розписом підприємства з 01.07.2021 року.

Після звільнення 18.06.2021 року ОСОБА_6 , 22.06.2021 року іншу посаду фахівця редакційного відділу управління опрацювання та виготовлення документів, яка вводилась новим штатним розписом з 01.07.2021 року, було запропоновано з 01.07.2021 року обійняти ОСОБА_4 у зв`язку із скороченням її посади з 30.06.2021 року.

Після відмови ОСОБА_4 зайняти запропоновану посаду, цю посаду було запропоновано зайняти з 01.07.2021 року ОСОБА_5 , яка повністю відповідала кваліфікаційним вимогам до цієї посади, а її попередня посада (посада професіонала інтелектуальної власності редакційного відділу відділення формування баз даних та редакційно-видавничої діяльності) також підпала під скорочення 30.06.2021 року.

ОСОБА_3 , яка займала посаду провідного експерта відділу кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення експертизи заявок на позначення та промислові зразки, інша робота на підприємстві, у тому числі посада фахівця редакційного відділу управління опрацювання та виготовлення документів, яка вводилась новим штатним розписом з 01.07.2021 року, не пропонувалась, у зв`язку з тим, що цю посаду було у першу чергу запропоновано ОСОБА_4 , як особі, яка має вище кваліфікацію (була керівником структурного підрозділу), а після її відмови - ОСОБА_5 , яка працювала в редакційному відділі підприємства з 2000 року.

Таким чином, як вже було встановлено судами під час розгляду справи, у відповідача за період з 13.05.2021 року по 13.07.2021 року не було вакантних посад, які б відповідали спеціальності та кваліфікації ОСОБА_3 , а також іншої роботи. Крім того, під час скорочення при реорганізації підприємства було звільнено 64 особи і вакантних місць не було.

Даний факт перевірявся при розгляді судом справи і було встановлено, що вакантні посади у відповідача, які б позивачка могла займати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, були відсутні.

Як зазначено у постановах Верховного Суду України від 01.05.2015 року у справі № 6-40цс15, від 25.05.2016 року у справі № 6-3048цс15, від 09.08.2017 року у справі № 6-1264цс17, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При вирішенні питання про те, чим мав змогу роботодавець виконати вимоги ст.. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. Саме це і було зроблено у випадку із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які так само як і позивачка, підлягали звільненню з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наведене вище свідчить про те, що вказані заявником нововиявлені обставини суд не може взяти до уваги, як підставу для перегляду судового рішення, оскільки вказані обставини перевірялися судом у повному обсязі, їм надана відповідна оцінка у судовому рішенні. При цьому наявність відповіді відповідача про те, що іншим особам була запропонована вакантна посада, не може вважатися нововиявленою обставиною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником, представником заявника не були доведені обставини існування нововиявлених обставин, які б впливали на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, а тому підстав для скасування рішення суду за нововиявленими обставинами немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 423-429 ЦПК України, постановою № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв"язку з нововиявленими обставинами", -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.12.2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», третя особа: Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п?ятнадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 26 січня 2023 року.

Суддя О.В.Лісовська