Ухвала

від 05.06.2023 по справі 754/12680/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2023 року

м. Київ

справа № 754/12680/21

провадження № 61-7236ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», третя особа: первинна профспілкова організація Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати незаконним наказ ДП «Український інститут інтелектуальної власності» від 13 липня 2021 року № 253-п про її звільнення у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити її на посаді провідного експерта відділу кваліфікаційної експертизи заявок на позначення відділення експертизи заявок на позначення та промислові зразки ДП «Український інститут інтелектуальної власності»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 14 липня 2021 року до моменту поновлення на роботі.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент), третя особа: Первинна Профспілкова організація ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент), про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 4 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року без змін.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що при розгляді справи судом встановлено, що їй з моменту попередження про звільнення і до самого звільнення не запропонована жодна інша робота на тому самому підприємстві і цьому факту була надана оцінка. Зазначала, що після ухвалення судового рішення від 28 грудня 2021 року нею був отриманий лист відповідача від 27 вересня 2022 року, в якому повідомлено про те, що ОСОБА_3 було письмово запропоновано іншу роботу на підприємстві, а саме зайняти вакантну посаду фахівця редакційного відділу управління опрацювання та виготовлення документів Укрпатенту. Після того, як ОСОБА_3 відмовилась зайняти вакантну посаду, вказана посада була запропонована іншому працівнику відповідача - ОСОБА_4 . При цьому їй вказана посада так і не була запропонована, що є грубим порушенням статті 49-2 КЗпП України.

Також стверджувала, що у листах відповідача від 18 жовтня 2022 року зазначено, що у зв`язку з введенням з 1 липня 2021 року в Укрпатенті нової організаційної структури та нового штатного розпису, на нові посади переведено 529 працівників, посади яких підлягали скороченню з 30 червня 2021 року, при цьому їй не було запропоновано жодної посади із вказаних 529 посад, що є порушенням статті 49-2 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважала, що листи відповідача від 18 жовтня 2022 року спростовують висновки суду першої інстанції про те, що у відповідача не було іншої роботи та вакантних посад, які останній був зобов`язаний їй запропонувати, а тому враховуючи вищезазначене, повинно бути ухвалено судове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року без змін.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України.

12 травня 2023 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), мотивована обставинами, зазначеними в її заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Заявник вказала, що суди безпідставно не врахували наведені нею нововиявлені обставини і дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні її заяви.

Розглянувши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Частинами першою, другою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилалася на істотні обставини, які не були відомі їй та суду на час розгляду справи, та які спростовують висновки суду, а саме, що у відповідача була наявна вакантна посада - фахівець редакційного відділу управління опрацювання та виготовлення документів Укрпатенту, яка не була їй запропонована відповідачем при її звільненні.

Судами попередніх інстанцій вказано, що посилання ОСОБА_1 на те, що після ухвалення рішення у даній справі їй стало відомо, що відповідач мав вакантну посаду, яку вона могла зайняти і яка їй не була запропонована, що є підставою для скасування рішення суду за нововиявленими обставинами, є безпідставними, так як з листа відповідача від 27 вересня 2022 року вбачається, що посада фахівця редакційного відділу управління опрацювання та виготовлення документів Укрпатенту вводилася до штатного розпису з 1 липня 2021 року, а відтак не була вакантною на час попередження позивача про звільнення.

Також ця посада не була вакантною і на час звільнення позивача з роботи, так як 1 липня 2021 року на неї був переведений працівник, яка відповідала кваліфікаційним вимогам до цієї посади та постійно працювала на різних посадах в редакційному відділі Укрпатенту з 2000 року. При цьому посада, яку займала цей працівник до 1 липня 2021 року, також підлягала скороченню.

Отже, зазначена ОСОБА_1 обставина, не є нововиявленою і не змінює висновку суду про дотримання відповідачем норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з роботи.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що вказаний лист відповідача від 27 вересня 2022 року жодним чином не відноситься до нововиявлених обставин, які мають істотне значення для справи.

Частиною третьою статті 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Встановивши, що обставини, на які послалася ОСОБА_1 в заяві про перегляд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року, не є нововиявленими в контексті статті 423 ЦПК України та не можуть вплинути на висновки суду про дотримання відповідачем норм трудового законодавства при звільненні, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні її заяви.

Аргументи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для перегляду рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року за нововиявленими обставинами і не свідчать про порушення судами норм процесуального права.

Доводи заявника зводяться до бажання повторного перегляду вже вирішеної справи тільки з метою її нового слухання і вирішення. Проте це порушує принцип остаточності рішення суду (res judicata), оскільки підстав для перегляду судового рішення немає, права та обов`язки сторін уже вирішені (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» та від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України»).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», третя особа: первинна профспілкова організація Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук