Ухвала

від 30.01.2023 по справі 149/107/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/107/20

Провадження №11-кп/801/57/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

30 січня 2023 рокум. Вінниця

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Вінницького апеляційного суду ОСОБА_2 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_3

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

та його захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2019 за №42019020420000090 про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

-який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Вінницького апеляційного суду перебувають апеляційні скарги прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2022 рокуу кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2019 за №42019020420000090 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України.

На електронну адресу суду 24.01.2023 надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , яке було підтримане ним у судовому засіданні.

Клопотання мотивоване тим, що вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.

До набрання вироком суду законної сили, але не більше 60 днів, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, затримано його в залі суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з моменту набрання вироком законної сили. Зараховано на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання термін тримання під вартою, з розрахунку один день позбавлення волі за один день тримання під вартою з часу його фактичного затримання до набрання вироком законної сили.

Вирок законної сили не набрав у зв`язку з його оскарженням в апеляційному порядку.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, оціненими судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, що зумовлює необхідність обрання йому запобіжного заходу.

Саме тому при ухваленні вироку, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суспільно небезпечний характер його дій, а також призначене покарання, суд прийшов до висновку про наявність ризику переховування обвинуваченого від відбуття призначеного покарання, та до набрання вироком суду законної сили застосував до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, затримавши його в залі суду.

Сторона обвинувачення вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зазначений у вироці суду продовжує існувати, оскільки існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_5 під страхом кримінальної відповідальності та необхідності відбування призначеної йому судом реальної міри покарання, а також набутого суспільного резонансу, переховуватиметься від суду. З огляду на те, що санкція інкримінованої ОСОБА_5 статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань сприятимуть наявності вказаного ризику. Тому він може продовжити ухилятися від суду, залишивши постійне місце проживання, виїхати за межі району, області, України, що унеможливить здійснення апеляційного розгляду та відбування призначеного йому покарання. Вказане підтверджується систематичними, без поважних причин, неявками ОСОБА_5 за викликами сторони обвинувачення та суду. Крім того, наразі фактичне місце проживання ОСОБА_5 є не відомим, оскільки він повідомляв суду, що за адресою реєстрації він не проживає, а мешкає в Дніпропетровській області, але жодних підтверджуючих документів про це не надав.

Підставою вважати наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є систематичне невиконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків як підозрюваного, так і обвинуваченого, свідоме затягування ним судового розгляду, а також вчинення ним дій з метою здійснення позапроцесуального тиску на сторону обвинувачення, що виражається у висловлюваннях, які ображають працівників органів прокуратури та які межують з погрозами.

Тому враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, та беручи до уваги його вік, стан здоров`я та наявність достатніх соціальних зв`язків, які можуть сприяти йому у переховуванні від суду, а також наявності ризиків зазначених у вироку суду від 11.10.2022 про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, сторона обвинувачення вважає за необхідне продовжити термін вказаного запобіжного заходу.

Заслухавши пояснення прокурора на підтримання доводів поданого ним клопотання, думку представника потерпілого, який не заперечував проти його задоволення, а також думку обвинуваченого та його захисників, які заперечили проти задоволення клопотання прокурора та просили залишити його без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, які стосуються вирішення питання щодо запобіжного заходу, вважаю, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.20-5 перехідних положень КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

На даний час неможливо закінчити апеляційний розгляд даного кримінального провадження та колегіально вирішити вищевказане клопотання прокурора до спливу визначеного ухвалою апеляційного суду від 05.12.2022 строку тримання під вартою ОСОБА_5 у зв`язку з перебуванням судді, який входить до складу колегії у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 у короткочасній відпустці.

За таких обставин розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні може бути вирішено одноособово - головуючим суддею.

Так, статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.

Згідно положення ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України віднесено до тяжких злочинів.

Вироком ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.

До набрання вироком суду законної сили, але не більше 60 днів, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, затримано його в залі суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 у визначено рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зараховано на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання термін тримання під вартою, з розрахунку один день позбавлення волі за один день тримання під вартою з часу його фактичного затримання до набрання вироком законної сили.

В строк відбування покарання ОСОБА_5 зараховано строк попереднього ув`язнення у виді тримання під вартою з 15.05.2019 до 08.07.2019 року.

Вирішено питання щодо цивільного позову, арешту накладеного майна та речових доказів.

Заставу в розмірі 264000 грн, яка згідно квитанції № 0.0.1402114928.1 від 08.07.2019, внесена заставодавцем ОСОБА_11 , - повернуто заставодавцю ОСОБА_11 .

Встановлено, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2022 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 діб, останнім днем тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є 02.02.2023 року, на даний час розгляд вказаного кримінального провадження у суді апеляційної інстанції по суті не розпочато, через неявку захисників останнього з поважних причин в попереднє судове засідання.

Так, статтями 19, 68 Конституції України визначено, що громадяни зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.3, 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Таким чином з огляду на наведене, враховуючи дані про особу обвинуваченого, вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, беручи до уваги характер та обсяг висунутого звинувачення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, поведінку обвинуваченого у взаємозв`язку з можливими ризиками, на які вказано прокурором, а також даними про особу обвинуваченого, відсутність соціально-стримуючих зв`язків, постійного місця проживання та роботи, є особою раніше не судимою, проте свою вину в інкримінованому йому злочину не визнав, відповідно до висновку органу пробації наведеного в досудовій доповіді від 09.09.2020, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінено середні, неодноразове ухилення від явки до суду у даному кримінальному провадженні, який також своїми діями показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України, розуміючи суспільну небезпеку злочину, проявив самовпевненість у безкарності за свій вчинок, тому апеляційний суд вважає, що все ж таки існують наведені прокурором в клопотанні ризики, передбачені п.1, п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Також апеляційний суд враховуючи ведення воєнного стану в Україні, вважає, що ОСОБА_5 зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду не наведені.

Встановлені апеляційним судом обставини дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Також апеляційним судом не розпочато судовий розгляд по суті, не перевірено доводи апеляційних скарг прокурора та захисників останнього.

Апеляційний суд вкотре звертає увагу сторони захисту на те, що у відповідності до положення ст. 374 КПК України суд, при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. Тому в даному випадку метою зміни запобіжного заходу є виконання вироку в частині призначення покарання у виді реального позбавлення волі.

У диспозиціях статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні за своїм правовим значенням. При цьому обрання є первинною стадією під час застосування запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження - вторинною, що наступає за певних умов, до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, з чим погоджується Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 р. по справі №635/108/19.

Також з резолютивної частини вироку вбачається, що судом першої інстанції заставу в розмірі 264000 грн, яка згідно квитанції № 0.0.1402114928.1 від 08.07.2019, внесена заставодавцем ОСОБА_11 - повернуто заставодавцю ОСОБА_11 .

За таких обставин у вказаному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_5 діє лише запобіжний захід у вигляді тримання під варту.

Відповідно до ст.131 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Визнаючи ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України та призначення йому судом покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців,суд застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше 60 днів.

Апеляційний суд вважає, що тільки такий запобіжний захід може забезпечити дієвість кримінального провадження.

Також апеляційний суд вкотре звертає увагу на те, що у відповідності до Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Окрім цього, відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України 10 лютого 2012 року № 239/5/104, керівництво СІЗО (ІТТ) забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Апеляційний суд враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження ризику переховування обвинуваченого, продовження вчинення ним кримінальних правопорушень, вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає до задоволення, а запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою слід продовжити строком на 60 діб.

Керуючись ст.ст.177, 183, 197, 331, 405КПК України, п.20-5 Перехідних положень КПК України, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 30.03.2023 року включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» до виконання, іншим учасникам провадження до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_2