Ухвала

від 27.01.2023 по справі 914/1789/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.01.2023 Справа№ 914/1789/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., при секретарі Полюхович Х., розглянув матеріали скарги за вх. №4263/22: Дочірнього підприємства ПрАТ НАК «Надра України Західукргеологія, м. Львів

на дії начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), м. Сколе

за участі заінтересованої особи боржника ТОВ «ПОЛІССЯ»

у справі: №914/1789/19

за позовом: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІССЯ, с. Крушельниця, Сколівський район, Львівської області

про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна № 17-03/12-ОР від 28.03.2012 та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 306 968,21 грн.

Представники:

Від скаржника: не з`явився;

Від органу ДВС: Баб`як Л.

Від боржника: не з`явився.

22.12.2022 року на поштову адресу суду позивачем - Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія подано скаргу за вх.№4263/22 на дії начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), м. Сколе.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2022р. скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія за вх.№ 4263/22 від 22.12.2022р. прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 12.01.2023 року о 12:20 год. Рух справи в ухвалах суду.

05.01.2023 року на електронну адресу суду від начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшло клопотання/заява за вх.3338/23 та клопотання/заява за вх.№425/23 про проведення судового засідання за відсутності начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області, та у випадку відкладення розгляду скарги, провести наступний її розгляд в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

11.01.2023 року на поштову адресу суду від начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшли пояснення за вх.№119/23, в яких просить відмовити у задоволені скарги та залучити до участі у справі ТзОВ Полісся як третю особу. Клопотання про залучення третьої особи судом відхилено, оскільки це не відповідає нормам, які регулюють судовий контроль за виконанням судовоих рішень та ст.49 ГПК України. Поряд з тим боржника повідомлено про час і місце слухання справи відповідно до ст.343 ГПК України.

11.01.2023 року на поштову адресу суду від начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшли належним чином завірена копія виконавчого провадження АСВП №69950742.

Судове засіданні 20.01.2023 року о 13год. 15в. не відбулося, у зв`язку з загальнонаціональною тривогою, яке було відкладено на 27.01.2023, повідомлено заінтересованих осіб про розгляд справи та начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в режимі відеоконференції відповідно до Підсистеми відеоконференцзвязку ЄСІТС на сайті https://vkz.court.gov.ua за наступними реквізитами: електронна адреса lida1985@ukr.net.

У судовому засіданні 27.01.2023 у режимі відеоконференцзв`язку був присутній представник органу ДВС, дії якого оскаржуються. Інші учасники не з`явилися. Стягувач просив (вх.№1586/23) розглянути справу без його участі. Неявка учасників не перешкоджає розгляду скарги.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Аргументи скаржника

Ухвалою суду від 21.11.2019р., судом заяву про затвердження мирової угоди задоволено, затверджено укладену сторонами мирову угоду у справі №914/1789/19 та закрито провадження у справі.

У зв`язку з невиконанням мирової угоди стягувач (у справі позивач) ДП ПрАТ НАК «Надра України Західукргеологія звернулося до Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про виконання судового рішення.

Повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 29.09.2022 старшим державним виконавцем Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лисковою С.Я повернуто виконавчий документ стягувачу.

Постановою від 07.12.2022 б/№ начальника Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у задоволені скарги на дії старшого державного виконавця Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лискової С.Я по виконавчому провадженню АСВП 69950742 відмовлено

Просить визнати дії начальника Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) протиправними та зобов`язати начальника Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрити виконавче провадження та вжити заходів щодо примусового виконання ухвали господарського суду Львівської області від 21.11.2019 року по справі №914/1789/19, якою затверджено мирову угоду.

Аргументи ДВС

28.09.2022 року у Сколівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 року по справі 914/1789/19, якою затверджено мирову угоду від 19.11.2019 року від ПрАТ «НАК «Надра України «Західукргеолія» та долучено ухвалу.

29.09.2022 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.7 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» , копію якого скеровано ПрАТ «НАК «Надра України «Західукргеолія».

Відповідно до правової позиції по справі № 23/6-09-171 від 24.06.2021 року Верхового суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно до Закону України "Про виконавче провадження" та як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й іншіпередбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. Внаслідок недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. Та, якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідала вимогам, встановленим для виконавчих документів і державним виконавцем з цих підстав відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Однак, станом на 05.01.2023 року у Сколівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надходив наказ у зв`язку із зверненням до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Скаржником не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували бездіяльність начальника відділу під час здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду та незаконність оскаржуваних дій .

Просить відмовити відмовити у задоволенні скарги ПрАТ «Надра України» «Західукрекологія» повністю.

Судом встановлено таке.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України «Західукргеологія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІССЯ» про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна № 17-03/12-ОР від 28.03.2012 та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 306 968,21 грн.

Ухвалою суду від 21.11.2019р., судом задоволено заяву про затвердження мирової угоди, затверджено укладену сторонами мирову угоду у справі №914/1789/19 та закрито провадження у справі.

28.09.2022 року у Сколівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшла заява про примусове виконання ухвали господарського суду Львівської області від 21.11.2019 року по справі 914/1789/19, якою затверджено мирову угоду від 19.11.2019 року від ПрАТ «НАК «Надра України «Західукргеолія».

Повідомленням від 29.09.22 старшим державним виконавцем Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лисковою С.Я. повернуто виконавчий документ ухвалу суду від 21.11.2019 у справі №914/1789/19 стягувачу без прийняття до виконання на підставі, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.

Стягувачем подано скаргу на дії державного виконавця начальнику Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Начальником Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Баб`як Л.В. розглянуто скаргу ПрАТ «НАК «Надра України «Західукргеолія», від 01.12.2022 року, яка надійшла у відділ 06.12.2022 року.

За результатами розгляду скарги відмовлено у її задоволені. При цьому у постанові від 07.12.2022 начальник Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Баб`як Л.В. також мотивувала відмову у зв`язку з відсутністю в резолютивної частині рішення, що передбачає заходи примусового виконання.

Розглянувши скаргу суд дійшов таких висновків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, унормовано Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частин першої та другої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 цього Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 згаданого Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГПК України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч.4 ст.192ГПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до ст.193 ГПК України, яка регулює виконання мирової угоди виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою (ч.1).

Відповідно до ч.3 ст.193 ГПК України у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Отже, враховуючи вимоги законодавства, виконавчим документом є ухвала суду про затвердження мирової угоди, а сам текст мирової угоди зазначається у резолютивній частині ухвали суду, як це має місце в ухвалі суду у справі №914/1789/19.

Відтак доводи начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), зазначені у постанові від 07 грудня 2022 року, якою відмовлено у задоволені скарги ДП ПрАТ «НАК «Надра України» на неправомірні дії старшого державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лискової С.Я. по виконавчому провадженню АСВП 69950742 необгрунтовані.

Відповідно до ч.3 ст.193 ГПК України у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Повідомленням від 29.09.22 старшим державним виконавцем Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лисковою С.Я. повернуто виконавчий документ Ухвала суду від 21.11.2019 у справі №914/1789/19 стягувачу без прийняття до виконання на підставі, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення. Інших аргументів повідомлення не містить.

Однак ухвала суду від 21.11.2019 у справі №914/1789/19, як зазначено вище, містить резолютивну частину, що складається з тексту мирової угоди відповідно до ст.192 ГПК України (зокрема, п.4 компенсацію судового збору, п.5 мирової угоди передбачає графік погашення заборгованості, п.6 рахунок, на який слід перерахувати кошти) та вимоги, передбачені ст4 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема: строк пред`явлення рішення до виконання протягом трьох років; набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України, а ст.235 ГПК України передбачає, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення; резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень - відповідно до ч.4 ст.192ГПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди, а резолютивна частина ухвали суду від 21.11.19 у справі №914/1789/19 містить умови мирової угоди; а також всі інші відомості, необхідні для виконання.

Відповідно до ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Відповідно до ч.1,2 ст. 343 ГПК України а результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що вимога скаржника в частині визнання дій начальника Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) неправомірними підлягає задоволенню.

Суд зазначає також таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із ч.1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні «Горнсбі проти Греції» (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною якза законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 листопада 2022 у справі № 910/7310/20 вказала, що за змістом частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, зокрема, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному частиною третьою статті 74 названого Закону, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першою статті 74 зазначеного Закону та частиною першою статті 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд (п.8.33.).

Ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права (свободи, інтересу), бути адекватним наявним обставинам.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Суд вважає, що в цій ситуації дії державного виконавця є юридично значимими для спірних правовідносин, з врахуванням положень ст.5, 343 ГПК України та статей Закону України «Про виконавче провадження», ефективним способом, здатним поновити право стягувача, є повне виконання судового рішення, а визнання дій начальника Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з розгляду скарги та прийняття відповідної постанови протиправними надає можливість стягувачу (скаржнику) досягнути максимальний ефект та результат від обраної ним адміністративної процедури оскарження дій державного виконавця, усунути перешкоду та отримати можливість реалізувати право на виконання судового рішення.

Щодо іншої вимоги - зобов`язати начальника Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрити виконавче провадження та вжити заходів щодо примусового виконання ухвали господарського суду Львівської області від 21.11.2019 року по справі №914/1789/19, якою затверджено мирову угоду слід відмовити, оскільки враховуючи вимоги наведених статей ГПК та Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець не наділений у такому випадку правом відкривати виконавче провадження з виконання ухвали господарського суду Львівської області від 21.11.2019 року у справі №914/1789/19. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова або своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом про виконавче провадження. А тому перебирання функцій органу ДВС судом в контексті зобов`язати останнього, зокрема начальника Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрити виконавче провадження задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись ст.118, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу задоволити частково.

2. Визнати дії начальника Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Баб`як Л.В. щодо розгляду скарги ДП ПрАТ «НАК «Надра України» Західукргеологія» по виконавчому провадженню АСВП№69950742 та прийняття постанови від 07 грудня 2022 року б/№ неправомірними.

3. В решті вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по заяві, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст ухвали складено 30.01.2023.

Суддя Коссак С.М.