Постанова

від 09.08.2023 по справі 914/1789/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1789/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 (колегія суддів: Бойко С. М. - головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) і ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.01.2023 (суддя Коссак С. М.)

за скаргою Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія"

на дії начальника Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі

за позовом Дочірнього підприємства ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся"

про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 28.03.2012 № 17-03/12-ОР та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 306 968,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і встановлені судами обставини

1.1. У серпні 2019 року Дочірнє підприємство ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" (далі - ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (далі - ТОВ "Полісся") про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 28.03.2012 № 17-03/12-ОР та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 306 968,21 грн.

1.2. Позовні вимоги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору.

1.3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 затверджено мирову угоду у справі № 914/1789/19, укладену між ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" та ТОВ "Полісся"; провадження у справі закрито.

1.4. У вересні 2022 року до Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Сколівський ВДВС) від ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" надійшла заява про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19, якою затверджено мирову угоду від 19.11.2019.

1.5. Зазначена заява обґрунтована невиконанням мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19.

1.6. Повідомленням старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я. від 29.09.2022 повернуто виконавчий документ (ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19) стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

1.7. Старший державний виконавець Сколівського ВДВС, повертаючи зазначений виконавчий документ, виходив із того, що рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

1.8. У грудні 2022 року ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" звернулося до начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. зі скаргою на дії старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я., в якій просило:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- визнати неправомірним та скасувати повідомлення від 29.09.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- зобов`язати старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискову С. Я. провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", та прийняти виконавчий документ до виконання.

1.9. За результатами розгляду скарги на дії старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я. постановою начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. від 07.12.2022 відмовлено в задоволенні скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" на неправомірні дії старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я. щодо виконавчого провадження АСВП 69950742.

1.10. Відмовляючи в задоволенні зазначеної скарги, начальник Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. виходила із того, що в ухвалі Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19 відсутня резолютивна частина рішення, яка передбачає заходи примусового виконання рішень.

2. Короткий зміст скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" про визнання протиправними дій начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. та судових рішень, ухвалених за результатами розгляду цієї скарги

2.1. У грудні 2022 року до Господарського суду Львівської області надійшла скарга ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія", в якій заявник просив:

- визнати дії начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. протиправними;

- зобов`язати начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19, якою затверджено мирову угоду від 19.11.2019.

2.2. Зазначена скарга мотивована тим, що ухвала Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19, якою затверджено мирову угоду, є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а тому, на думку заявника, підстава, зазначена в постанові начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. від 07.12.2022, є необґрунтованою.

2.3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.01.2023, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 (з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 про виправлення описки) у справі № 914/1789/19, частково задоволено скаргу ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія".

Визнано неправомірними дії начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. стосовно розгляду скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" щодо виконавчого провадження АСВП № 69950742 та прийняття постанови від 07.12.2022.

В решті вимог скарги відмовлено.

2.4. Задовольняючи скаргу ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" в частині визнання дій начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. неправомірними, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ухвала Господарського суду Львівської області від 21.11.2019, якою затверджено мирову угоду у справі № 914/1789/19, укладену між ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" та ТОВ "Полісся", відповідає вимогам, визначеним статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 192 Господарського процесуального кодексу України.

2.5. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що ухвала суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, а сам текст мирової угоди викладено в її резолютивній частині. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про те, що підстави, викладені у постанові начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В від 07.12.2022, якою відмовлено у задоволені скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" на неправомірні дії старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я. щодо виконавчого провадження АСВП 69950742, є необґрунтованими.

2.6. Відмовляючи в задоволенні скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" в частині зобов`язання начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19, якою затверджено мирову угоду, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що вчинення таких дій належить до дискреційних повноважень державного виконавця, а тому суди позбавлені процесуальної можливості перебирати на себе повноваження державного виконавця.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Частково не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.01.2023 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі № 914/1789/19, до Верховного Суду звернувся Сколівський ВДВС із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення про часткове задоволення скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія".

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Сколівський ВДВС зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

3.3. Скаржник зауважує, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та як виконавчий документ повинна містити в своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. На думку скаржника, внаслідок недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

3.4. При цьому Сколівський ВДВС звертає увагу на те, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до вимог.

3.5. На думку скаржника, ухвала Господарського суду Львівської області від 21.11.2019, якою затверджено мирову угоду у справі № 914/1789/19, укладену між ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" та ТОВ "Полісся", не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

3.6. Крім того, скаржник зазначає, що у скарзі ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" від 20.12.2022 відсутні вимоги щодо визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я.; також відсутні вимоги щодо скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 29.09.2022. З огляду на відсутність у скарзі зазначених вимог, на думку скаржника, суд за власною ініціативою не може розглядати ці вимоги, оскільки клопотання про вихід за межі позовних вимог не заявлено.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023 у справі № 914/1789/19 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сколівського ВДВС на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 (з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 про виправлення описки) та ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.01.2023 у справі № 914/1789/19 та вирішено здійснити їх перегляд у письмовому провадженні.

Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.08.2023 № 29.2-02/2157 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 914/1789/19 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.

4.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.3. Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

4.4. Предметом касаційного перегляду є оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" про визнання протиправними дій начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. стосовно розгляду скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" щодо виконавчого провадження АСВП № 69950742.

4.5. Верховний Суд зазначає, що Сколівським ВДВС не оскаржуються судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" про зобов`язання начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19, якою затверджено мирову угоду.

4.6. Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника із судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій у цій справі в частині задоволення скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" про визнання неправомірними дій начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. стосовно розгляду скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" щодо виконавчого провадження АСВП № 69950742.

4.7. Отже, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.8. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 зазначила, що одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладення мирової угоди встановлено Господарським процесуальним кодексом України. Подібний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20.

4.9. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1- 4 статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

4.10. Статтею 193 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

4.11. Аналіз наведених положень процесуального законодавства свідчить про те, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони припиняють наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

4.12. На відміну від звичайного договору мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 та постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20.

4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 затверджено мирову угоду у справі № 914/1789/19, укладену між ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" та ТОВ "Полісся"; провадження у справі закрито.

4.14. Колегія суддів зазначає, що мирова угода підпадає під ознаки зобов`язання у цивільно-правовому розумінні з усіма наслідками, що з цього випливають. Наступне затвердження мирової угоди судом не змінило правового характеру цієї угоди, оскільки зазначені процесуальні дії суду були лише однією з форм завершення розгляду справи судом і жодним чином не позначалися на правовій природі укладеної сторонами мирової угоди. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 911/1070/20, від 17.04.2018 у справі № 917/672/17.

4.15. У разі ухилення однією із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/1932/20, від 05.08.2021 у справі № 911/1070/20.

4.16. Отже, у разі невиконання зобов`язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

4.17. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у вересні 2022 року у Сколівський ВДВС від ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" надійшла заява про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19, якою затверджено мирову угоду від 19.11.2019.

4.18. Однак згідно з повідомленням старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я. від 29.09.2022 повернуто виконавчий документ (ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19) стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.

4.19. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20 за змістом частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

4.20. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що стягувач, скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", у грудні 2022 року звернувся до начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. зі скаргою на дії старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я.

4.21. За результатами розгляду зазначеної скарги постановою начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. від 07.12.2022 відмовлено в задоволенні цієї скарги з огляду на відсутність резолютивної частини рішення, яка передбачає заходи примусового виконання рішень.

4.22. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

4.23. Частиною 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

4.24. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що стягувач, користуючись правом, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України, у грудні 2022 року звернувся до Господарського суду Львівської області зі скаргою, в якій просив: визнати дії начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. протиправними; зобов`язати начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В. відкрити виконавче провадження та вжити заходи щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19, якою затверджено мирову угоду від 19.11.2019.

4.25. За результатами розгляду зазначеної скарги господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.

4.26. Верховний Суд погоджується із правильним висновком господарських судів попередніх інстанцій та зазначає таке.

4.27. Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини 1 статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься в пункті 7 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

4.28. Положеннями статті 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

4.29. Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

4.30. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент подання ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" скарги до Господарського суду Львівської області).

4.31. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

4.32. Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

4.33. За змістом статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

4.34. У статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" наведено вимоги до виконавчого документа та передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

4.35. Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні "Горнсбі проти Греції", відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було би ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло би породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Таким чином, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20.

4.36. У справі "Глоба проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

4.37. Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це би нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 921/555/17-г/14, від 09.07.2021 у справі № 923/713/19.

4.38. При цьому Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України "Про виконавче провадження", чи надано усі документи, відтак, якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 908/309/21, від 31.05.2023 у справі № 910/6104/21.

4.39. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи скаргу ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія", встановили, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження", та як виконавчий документ містить у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені цим Законом ознаки, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо, а також містить всі інші відомості, необхідні для виконання.

4.40. Зокрема, суди зазначили, що ухвала Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19 про затвердження мирової угоди містить резолютивну частину, що складається з тексту мирової угоди відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, пункт 4 визначає компенсацію судового збору, пункт 5 передбачає графік погашення заборгованості, пункт 6 визначає рахунок, на який слід перерахувати кошти), та вимоги, передбачені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження".

4.41. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій, установивши відсутність законодавчо встановлених підстав для повернення виконавчого документа, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія".

4.42. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, а скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

4.43. Доводи касаційної скарги про можливий вихід за межі позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки господарські суди, розглядаючи скаргу ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" про визнання протиправними дій начальника Сколівського ВДВС Баб`як Л. В., для прийняття обґрунтованих судових рішень повинні були надати оцінку діям старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я. При цьому суди не скасовували повідомлення старшого державного виконавця Сколівського ВДВС Лискової С. Я. від 29.09.2022, яким було повернуто виконавчий документ (ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.11.2019 у справі № 914/1789/19) стягувачу без прийняття до виконання.

4.44. Крім того, колегія суддів, проаналізувавши правовідносини у цій справі № 914/1789/19 та у справі № 23/6-09-171, на яку посилається скаржник, установила неподібність правовідносин у зазначених справах. Зокрема, постанова Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 23/6-09-171 ухвалена за результатами перегляду судових рішень щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНУБІУС" про заміну сторони правонаступником в мировій угоді від 15.01.2010, укладеній між ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" та ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", і в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди від 15.01.2010 (з урахуванням ухвали від 24.02.2010 про виправлення описки). Крім того, у справі № 23/6-09-171 суди встановили, що матеріали справи не містять доказів про звернення стягувача - ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди від 25.01.2010 (з урахуванням ухвали від 24.02.2010 про виправлення описки), а також не містять доказів звернення з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом було би видано відповідний наказ.

4.45. Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника про неврахування господарськими судами висновків, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/12230/16, оскільки згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.46. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія".

4.47. З урахуванням наведеного касаційну скаргу Сколівського ВДВС належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом частин 1, 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення норм права господарськими судами попередніх інстанцій не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.01.2023 у справі № 914/1789/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак