Постанова

від 25.01.2023 по справі 642/5039/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року

м. Київ

справа №642/5039/14-к

провадження №51-738км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 27 липня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 січня 2022 року, постановлені у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Московського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2012 року за частиною 1 статті 191, частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов`язаною із розпорядчою та фінансово-господарською діяльністю на строк 1 рік, на підставі статті 75 цього Кодексу звільненого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366, частиною 2 статті 289, частиною 1 статті 357 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 27 липня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366, частиною 2 статті 289, частиною 1 статті 357 КК, та призначено йому покарання:

- за частиною 2 статті 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки;

- за частиною 2 статті 289 КК - у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації належного йому майна;

- за частиною 1 статті 357 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі статті 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного за цим вироком покарання невідбутої частини покарання за вироком Московського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2012 року, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки, без конфіскації майна.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він у червні 2013 року, перебуваючи у місті Харкові на вулиці О. Вишні, 8, достеменно знаючи, що потерпілий ОСОБА_7 володіє автомобілем марки «Audi A-6», державний номерний знак НОМЕР_1 , увійшовши до останнього в довіру, під приводом надання послуг з оформлення, запропонував за винагороду у розмірі 3700 доларів США розмитнити та зареєструвати даний транспортний засіб, розраховуючи одразу звернути грошові кошти на свою користь.

На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_6 у червні 2013 року повторно, шляхом зловживання довірою потерпілого, заволодів грошовими коштами останнього у розмірі 1900 доларів США, а 18 червня 2013 року - грошовими коштами у розмірі 14580 грн, тобто загальною сумою 29 766, 70 грн.

Окрім того, на вимогу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з метою оформлення належного йому транспортного засобу надав засудженому автомобіль марки «Audi A-6», державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 19346, 39 грн, та документи на нього а саме: технічний паспорт № НОМЕР_2 ; договір страхування на вказаний автомобіль, договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_7 та фірмою «Єврохолдинг», а також довіреність на право керування. Натомість ОСОБА_6 , діючи умисно з корисливих мотивів, розраховуючи одразу звернути транспортний засіб на свою користь, повторно заволодів шахрайським шляхом автівкою та офіційними документами на неї.

Крім того, ОСОБА_6 повторно у листопаді 2013 року з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами, що належать ПАТ «Підприємство Вторсплав», за попередньою змовою з директором ТОВ «Трубопрофіль» ОСОБА_8 (засудженим вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2017 року, який набрав законної сили), увівши в оману посадових осіб ПАТ «Підприємство Вторсплав», переконав їх, що ТОВ «Тубопрофіль» належить 40 тонн брухту металу, розташованого на території колишнього дитячого табору « Вогник » за адресою: вулиця Київське шосе, 8, село Черкаська Лозова, Дергачівський район, Харківська область, які насправді належали ПрАТ «ХНДПІ «Енергоатомтехніка».

На виконання свого протиправного умислу, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , виконуючи роль пособника у вчиненні злочину, 13 листопада 2013 року виготовили договір поставки №164 вищезазначеного брухту металу зі специфікацією, завіривши його печаткою підприємства ТОВ «Трубопрофіль» та виставивши ПАТ «Підприємство Вторсплав» рахунок фактуру №СФ-87 від 14 листопада 2013 року на суму 60 000 грн.

На виконання умов договору ПАТ «Підприємство Вторсплав» платіжними дорученнями від 15 листопада 2013 року №5734 та від 22 листопада 2013 року №5776 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Трубопрофіль» грошові кошти, загальною сумою 60 000 грн, якими ОСОБА_6 з ОСОБА_8 розпорядилися на власний розсуд.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 січня 2022 року вирок місцевого суду змінено, звільнено ОСОБА_6 від призначеного за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 357 КК покарання на підставі частини 5 статті 74, частиною 2 статті 49 КК у зв`язку із закінченнями строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим: за частиною 2 статті 190 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за частиною 2 статті 289 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації належного йому майна.

На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, без конфіскації майна.

На підставі статті 71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до вищезазначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Московського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2012 року, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік, без конфіскації майна.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно нього, просить їх скасувати з підстав невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог стверджує, що підставою перерахування ПАТ «Підприємство Вторсплав» грошових коштів відповідно до платіжних доручень слугував договір від 14 листопада 2013 року № ДГ-164, який судом не досліджувався та стороні захисту не відкривався. Натомість перерахування грошових коштів за договором поставки металобрухту від 13 листопада 2013 року №164, про який йдеться в судових рішеннях, мало би відбуватися, з огляду на його зміст, протягом 5 днів після поставки предмету договору. Вказані обставини, на переконання скаржника, свідчать про його невинуватість в інкримінованих злочинах за частиною 2 статті 190, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366 КК.

Окрім того, наполягає, що злочини, передбачені частиною 2 статті 289, частиною 1 статті 357 КК не вчиняв, натомість автомобіль марки «Audi A-6», у незаконному заволодінні якого обвинувачувався засуджений, перебуває у володінні іншої особи. При цьому, попри вказівки на вищезазначене, апеляційний суд цих доводів не спростував, версію сторони захисту не перевірив, та, не дочекавшись матеріалів кримінального провадження, витребуваних ухвалою суду, постановив остаточне рішення у справі.

Поза увагою місцевого та апеляційного судів залишилося також і те, що матеріальну шкоду за цивільним позовом, заявленим ПАТ «Підприємство Вторсплав», було стягнуто із засудженого ОСОБА_8 та одночасно із засудженого ОСОБА_6 .

Таким чином, на думку скаржника, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки не містить належних спростувань всіх доводів апеляційних скарг сторони захисту, які мають суттєве значення для встановлення об`єктивної істини у справі.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор стверджував про безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі, а тому просив судові рішення залишити без зміни.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами статті 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.

Як зазначено в частині 2 статті 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження, на підставі доказів, наданих стороною обвинувачення, місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 366, частиною 2 статті 289, частиною 1 статті 357 КК.

Не погоджуючись із обвинувальним вироком суду, у тому числі, засуджений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 звернулися до апеляційного суду зі скаргами, в яких просили судове рішення скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції та наводили мотиви необхідності прийняття такого рішення.

Проте, апеляційний суд належної перевірки доводів апеляційних скарг сторони захисту не здійснив, обґрунтованих мотивів з яких виходив при постановленні ухвали не виклав.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 10 листопада 2020 року стороною захисту в особі засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 на адресу Харківського апеляційного суду було подано клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 290 КК.

Клопотання мотивовано тим, що автомобіль марки «Audi A-6», який є предметом злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 КК, що інкримінується ОСОБА_6 , у розшук не оголошувався, його місце знаходження не встановлено. Водночас автомобіль з аналогічним ідентифікаційним номером є об`єктом кримінального провадження №12015110320000346, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 09 липня 2015 року, тобто згідно з обвинувальним актом після вчинення засудженим злочину. А відтак дані, що містить згадане кримінальне провадження, зокрема щодо особи у власності якої перебуває транспортний засіб та підстави набуття нею цього права, на переконання сторони захисту, підтверджують невинуватість ОСОБА_6 , на якій він наполягав.

На обґрунтування існування вказаних обставин захисник долучив матеріали, одержані ним у ході направлення відповідних адвокатських запитів до державних установ та організацій.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року вищезазначене клопотання сторони захисту було задоволено, доручено Холодногірському ВП ГУНП у Харківській області провести слідчі (розшукові) дії щодо витребування та надання копій матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12015110320000346 від 09 липня 2015 року, яке знаходилося у провадженні СВ Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП у Київській області.

У зв`язку із реорганізацією зазначеного вище слідчого відділу ухвалою суду від 04 серпня 2021 року Холодногірському ВП ГУНП у Харківській області доручено витребувати копії матеріалів кримінальної справи №12015110320000346 від 09 липня 2015 року із відповідного підрозділу Національної поліції України. Окрім того, зобов`язано слідчого встановити місце знаходження автомобіля, який є предметом інкримінованого ОСОБА_6 злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 КК.

28 вересня 2021 року у зв`язку із закінченням повноважень головуючого судді у справі на підставі розпорядження керівника апарату від 28 вересня 2021 №6077 було визначено новий склад суду для розгляду кримінального провадження.

Однак, попри подання стороною захисту повторного клопотання про необхідність витребування копій справи №12015110320000346, яке було приєднано колегією суддів до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів, не врахувавши відсутність згаданих матеріалів, які на адресу суду на момент розгляду справи не надходили, постановила остаточне судове рішення, не спростувавши тверджень сторони захисту щодо непричетності засудженого до інкримінованих йому дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:

«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на користь такої особи».

Відповідно до стандарту доведення поза розумним сумнівом сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

А відтак перевірка небезпідставних версій подій, висунутих, у тому числі стороною захисту, є невід`ємною складовою встановлення істини у справі.

Однак апеляційний суд вищезазначених вимог не дотримався, що призвело до передчасності висновків про обґрунтованість та вмотивованість обвинувального вироку суду.

Окрім того, виходячи зі змісту статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За правилами частини 1 статті 1190 Цивільного кодексу особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Як неодноразово наголошував Суд, якщо матеріальну шкоду заподіяно підсудним спільно з іншою особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, суд покладає обов`язок по відшкодуванню шкоди у повному розмірі на підсудного. При винесенні в наступному обвинувального вироку щодо особи, справу про яку було виділено в окреме провадження, суд вправі покласти на неї обов`язок відшкодувати шкоду солідарно з раніше засудженим.

Однак, вирішуючи питання про стягнення із засудженого ОСОБА_6 грошових коштів на користь ПАТ «Підприємство Вторсплав», апеляційний суд вищезазначеного не врахував, про солідарність стягнення грошових коштів не зазначив. Так, поза увагою залишилося те, що згідно з цивільним позовом, поданим потерпілою особою, сума завданих протиправними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 матеріальних збитків становила 94 800 грн. При цьому згідно з вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2017 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 366 КК. Цим же судовим рішенням цивільний позов ПАТ «Підприємство Вторсплав» задоволено у повному обсязі та стягнуто із засудженого на користь ПАТ «Підприємство Вторсплав» суму завданої спільними протиправними діями шкоди.

Враховуючи все вищенаведене, ухвала апеляційного суду вимогам статті 419 КПК не відповідає.

У контексті зазначеного Суд вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке призвело до передчасності висновків про вмотивованість обвинувального вироку суду на підставі частин 1, 2 статті 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати вищевикладене, ретельно перевірити доводи, викладені стороною захисту, належно оцінити всі обставини справи й ухвалитисправедливе рішення, у відповідності до статті 370 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 січня 2022 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3