Постанова

від 31.01.2023 по справі 640/7385/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/7385/19

касаційне провадження № К/9901/2437/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Федорчук А.Б.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року (головуючий суддя - Бараненко І.І.; судді - Бабенко К.А., Чаку Є.В.)

у справі № 640/7385/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (далі - ТОВ «Фактор Нафтогаз», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2019 року № 00001521402.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що відповідач безпідставно збільшив платнику суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у зв`язку з ліквідацією його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - «Нафто-Зеларт» (далі - ТОВ «Компанія - «Нафто-Зеларт»), якому був сплачений авансовий платіж. Наголошує, що норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) не містять положень, які встановлюють обов`язок та регулюють порядок коригування суми податкового кредиту, сформованого при попередній оплаті непоставленого товару. Крім того, зазначив, що використання у власній господарській діяльності орендованої автомобільної газонаповнювальної компресорної станції підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу про безпідставне формування податкового кредиту при господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон-Щит» (далі - ТОВ «Легіон-Щит»).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що платником безпідставно сформовано податковий кредит при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія - «Нафто-Зеларт», оскільки товари, за які позивачем була внесене попередня оплата, не були отримані в межах терміну позовної давності. Щодо частини податкового кредиту, сформованого при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Легіон-Щит», суди зазначили, що товариством не доведено належними та допустимими доказами факту використання орендованої автомобільної газонаповнювальної компресорної станції в межах своєї господарської діяльності, тому висновки відповідача про заниження позивачем зобов`язань з ПДВ на суму 78 836,00 грн є правомірними.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Фактор Нафтогаз» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначає, що у ПК України відсутні положення, які встановлюють обов`язок та регулюють порядок коригування податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку із ліквідацією контрагента, якому сплачено авансовий платіж, тому донарахування відповідачем грошових зобов`язань з цих підстав є неправомірним.

Верховний Суд ухвалою від 28 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Фактор Нафтогаз».

17 лютого 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

25 березня 2021 року від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фактор Нафтогаз» з питань дотримання податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 18 січня 2019 року № 15/2615-14-02-02/36134497.

За її наслідками встановлені, зокрема, порушення платником пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 3 283 836,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що платником завищено податковий кредит за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року на загальну суму 3 205 000,00 грн. Відповідач вважає, що списання дебіторської заборгованості, що виникла у зв`язку з перерахуванням коштів на рахунок ТОВ «Компанія «Нафто-Зеларт» за непоставлений товар, є підставною для коригування суми податкового кредиту в податковому періоді, в якому відбувається списання такої заборгованості. Крім того, позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ за жовтень 2016 року - серпень 2017 року у загальній сумі 78 836,00 грн за господарськими операціями з ТОВ «Легіон-Щит» щодо оренди автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, оскільки під час перевірки встановлено, що автомобільна газонаповнювальна компресорна станція в господарській діяльності товариства не використовувалась.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2019 року № 00001521402, яким ТОВ «Фактор Нафтогаз» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 4 104 795,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 3 283 836,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 820 959,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, в тому числі в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Судами встановлено, що платником віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Компанія - «Нафто-Зеларт» щодо поставки товару у березні, червні, вересні 2014 року на загальну суму 3 205 000,00 грн. При цьому, поставка таких товарів фактично не відбулася.

Судами також встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 05 лютого 2018 року у справі № 910/32563/15 ліквідовано ТОВ «Компанія «Нафто-Зеларт» як юридичну особу в зв`язку з банкрутством.

З 12 квітня 2018 року стан ТОВ «Компанія «Нафто-Зеларт» припинено, але не знято з обліку.

Позивач зазначає, що у ПК України відсутні положення, які встановлюють обов`язок та регулюють порядок коригування податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку із ліквідацією контрагента, якому сплачено авансовий платіж, тому донарахування відповідачем грошових зобов`язань з цих підстав є неправомірним.

Разом з тим, Суд вважає такі твердження помилковими з огляду на положення пункту 192.1 статті 192 ПК України, якими встановлені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту). Цією нормою встановлено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості сума податкового кредиту, зокрема отримувача підлягає відповідному корегуванню.

При цьому, є помилковими посилання позивача на вичерпний перелік підстав корегування податкового кредиту встановлений цією нормою, з огляду на те, що будь-яка зміна суми компенсації вартості товарів/послуг за певних умов може бути підставою такого корегування. Вислів «включаючи» вказує на орієнтовний, а не виключний перелік підстав такого корегування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 804/7561/15.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність формування позивачем податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія - «Нафто-Зеларт».

Щодо збільшення ТОВ «Фактор Нафтогаз» податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Легіон-Щит» з оренди автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, Суд погоджує висновок судових інстанцій, що платником не було доведено належними та допустимими доказами факт використання цієї станції в межах своєї господарської діяльності, тому висновки податкового органу про заниження задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ на суму 78 836,00 грн є правомірними.

Суд не приймає посилання платника на наявність судових рішень у справах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Легіон-Щит» з приводу оренди зазначеної автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, оскільки вони не стосуються даного періоду податкової перевірки.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2019 року № 00001521402.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р. Ф. Ханова