Рішення

від 31.10.2007 по справі 14/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/207

31.10.07  

        Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                               Тел.77-99-18

25 жовтня  2007р.                                                                                                справа №14/207

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой” поштова адреса: вул.Старобілоуська,25а, м. Чернігів, юридична адреса: Чернігівський р-н, смт.Михайло-Коцюбинське, вул.Шевченка,2б

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Ресскі”, вул.Кривоноса,41-А, м. Чернігів

Про визнання частково недійним договору, про переведення прав та обов'язків покупця по договору, про визнання права власності

                                                                                Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

від позивача: Буряк О.І. представник, довіреність №172 від 28.12.2006р.

від відповідача: Коленченко О.О. представник, довіреність №23-01/07-01 від 23.01.07р., Заболотний О.М., представник, довіреність №22-10/07 від 22.10.07р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про визнання договору купівлі-продажу від 31.03.2004р. укладеного між ВАТ „Киселівський льонозавод”, як продавцем, та ТОВ „Агропромисловим підприємством „РЕССКІ”, як покупцем, посвідченого 31.03.2004р. Петрушиною Л.М. приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за №352, недійним в частині зазначення в якості покупця Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „РЕССКІ”. Також, позивач просить перевести на ТОВ „Інтрансавтострой” права та обов'язки покупця за вищевказаним договором купівлі-продажу від 31.03.2004р., стягнути з ТОВ „Інтрансавтострой” на користь ТОВ „Агропромисловим підприємством „РЕССКІ” вартість цілісного майнового комплексу, призначеного для здійснення підприємницької діяльності –для переробки льону, що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с.Киселівка, вул.Заводська,1, яка була сплачена ТОВ „АП „РЕССКІ” по договору купівлі-продажу від 31.03.04р.; визнати за ТОВ „Інтрансавтострой” право власності на цілісний майновий комплекс, призначений для здійснення підприємницької діяльності –для переробки льону, що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с.Киселівка, вул.Заводська,1.

Підставою заявленого позову згідно позовної заяви позивача є порушення відповідачем ч.1 ст.358 та ст.362 ЦК України внаслідок порушення останнім переважного права купівлі позивачем частки в праві спільної часткової власності.

У відзиві на позов №28-08/2007 від 28.08.07р. відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначив, що відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності та просив суд при розгляді справи №14/207 застосувати позовну давність і у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з закінченням строків позовної давності. Також відповідач зазначив, що про намір укладення договору купівлі-продажу від 31.03.04р. позивачу було відомо ще у лютому 2003р., що підтверджується рядом судових рішень у справі №9/123б, що при розгляді вказаної справи позивач ТОВ „Інтрансавтострой” було кредитором та директор приймав безпосередню участь у судових засіданнях, що майно ВАТ „Киселівський льонозаводу” продавалося на конкурсній основі з наданням відповідного оголошення в газеті „Голосі України” за 13.12.03р. Крім того, відповідач зазначив, що у відповідності до ч.4 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця, одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, що у відповідності до підпункту „г” п.12 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.95р. за №29 „Про судову практику по справах по позовам про захист права приватної власності” при розгляді позову про переведення на підставі ст.114 ЦК прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеному з порушенням права привілеєвої купівлі частки у спільній частковій власності”, слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи і з'ясовувати чи спроможний позивач її сплатити, що доказом цього може буди внесення позивачем на депозитний рахунок суду суми дійсної вартості частки, невиконання позивачем цієї умови може бути підставою для відмови у позові, що позивачем не було виконано умову чинного законодавства, а зважаючи на зміст заявлених позовних вимог він і не має наміру сплачувати на депозитний рахунок суду суму коштів, яку за договором сплатив відповідач, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову та скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.08.07р. по справі №14/207.

Суд прийняв до розгляду, викладену в тексті відзиву на позов від 28.08.07р. вих.№28-08/2007, заяву відповідача про застосування позовної давності.

У відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивачем до суду подано заяву про зміну підстав позову вих.№133 від 18.09.07р., предмет позову позивачем не змінено. В обґрунтування зміни підстав позову позивач посилається на укладений договір оренди від 01.03.2002 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством „Інтрансавтострой”, яке в подальшому було перетворено у ТОВ „Інтрансавтострой”, та відкритим акціонерним товариством „Киселівський льонозавод”, об'єктом оренди якого був цілісний майновий комплекс призначений для переробки льону, розташований за адресою Чернігівський район, с. Киселівка, вул. Заводська,1. Позивач зазначає, що договір укладався терміном на 3 роки з 01.03.2002року по 01.03.2005 року, але не раніше фактичної переробки трести ТОВ „Інтрансавтострой”, що згідно договору оренди розмір орендної плати за повний місяць складає 6310,87 грн., що умовами договору передбачалась можливість іншої форми розрахунків, крім грошової, яка оформляється додатковою угодою, що 05.03.2002 року між сторонами було укладено доповнення № 1 до договору оренди, відповідно до якого позивач повинен був нести додаткові затрати пов'язані з передпусковою підготовкою обладнання до експлуатації, його докомплектації, а також поточного і профілактичного ремонту, а ВАТ „Киселівський льонозавод” не буде нараховувати орендну плату в продовж всього періоду дії договору оренди. Позивач стверджує, що належним чином виконував свої зобов'язання за договором і це підтверджується актами матеріальних затрат, які підписані обома сторонами за період з березня 2002 року по квітень 2003 року. ТОВ „Інтрансавтострой” вважає, що як добросовісний орендар по договору оренди, набув відповідно до ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України переважне право перед іншими особами на придбання об'єкту оренди, а саме цілісного майнового комплексу, що призначений для переробки льону, який розташований за адресою Чернігівський район, с. Киселівка, вул. Заводська,1. Також позивач посилається на те, що вказане право було порушено внаслідок продажу об'єкту оренди позивача відповідачу, який придбав його відповідно до договору купівлі –продажу 31.03.2004 року, що доказом порушеного переважного права покупця є протокол №7 засідання комітету кредиторів ВАТ „Киселівський льонозавод” від 19.01.04р., в якому зазначено про відповідну пропозицію директора ПВКП „Інтрансавтострой” щодо придбання цілісного майнового комплексу за ціною 1 млн. 500тис.грн., яка була прийнята більшістю голосів. Також позивач зазначає, що твердження відповідача щодо застосування строків позовної давності братися до уваги судом не можуть, оскільки позивач дізнався про порушення свого права в грудні 2004 року, а до суду звернувся в серпні 2007 року, що строк позовної давності пропущено не було, що ч.2 ст.777 і ст.258 Цивільного кодексу України не передбачають спеціального строку позовної давності для орендаря, переважне право якого на придбання об'єкту було порушено. Позивач вважає, що не повинно братися до уваги заперечення відповідача з посиланням на ч.4 ст.362 Цивільного кодексу України щодо не внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, оскільки ч.2 ст.777 ЦК України не містить такої обов'язкової умови. Суд прийняв зміну позивачем підстав позову, про що вказано в ухвалі суду від 19.09.07р.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.07р. надав письмові пояснення №08-10/07 від 08.10.07р., в яких не погодився з доводами та міркуваннями позивача, наведеними у заяві про зміну підстави позову та зазначив, що оскільки ні ЦК України, ні ГК України, ні договором оренди від 01.03.02р. не встановлено спосіб захисту переважного права наймача на купівлю речі, переданої у найм, у разі його порушення, то позивач має право просити суд застосувати такий спосіб захисту права як переведення прав і обов'язків покупця лише на підставі ст.8 ЦК України за аналогією закону, а саме ст.362 ЦК України (якщо не застосовувати в даному повадку аналогію закону, то позовні вимоги не будуть ґрунтуватися ні на жодному положенні нормативно-правового акту), що одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, що до таких вимог застосовується позовна давність в один рік, що ці вимоги позивачем не виконані, а тому суд повинен відмовити в задоволенні позовної вимоги про перевід прав та обов'язків покупця. Також відповідач зазначив, що не підлягає задоволенню й позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.03.04р., в частині зазначення в ньому в якості покупця ТОВ „АП Ресскі”, оскільки ст.777 ЦК України та й будь-яка інша правова норма не визначає порушення переважного права наймача на придбання речі, переданої у найм у разі її продажу як підставу для визнання недійсним договору купівлі-продажу, що таке порушення лише за аналогією закону може бути підставою для подання позову із вимогою про переведення прав та обов'язків покупця.

Враховуючи, що позивач змінив підставу позову і зміна прийнята судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про зміну підстави позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

01.03.02р. між ВАТ „Киселівський льонозавод” (орендодавець), в особі тимчасово призначеного керівника підприємства розпорядника майна Агеєва А.В., що діє на підставі ухвали господарського суду Чернігівської області від 24.01.02р., та ПВКП „Інтрансавтострой” (орендар), в особі генерального директора Галенко О.Г., що діє на підставі статуту, укладено договір оренди, згідно якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування цілісний майновий комплекс, призначений для переробки льону, до складу якого входять всі види майна, призначені для його діяльності за адресою Чернігівський р-н, с.Киселівка, вул.Заводська,1.

У відповідності до п.1.1 статуту, зареєстрованого 11.04.06р. державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації №1 060 123 0000 000597, правонаступником ПВКП „Інтрансавтострой” є Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтрансаавтострой”.

Відповідно до п.3.1 договору майно передається орендодавцем орендарю з моменту підписання цього договору; термін оренди майна становить 3 роки –з 01.03.02р. по 01.03.05р., але не раніше фактичної переробки трести орендаря (п.4.2 договору). Відповідно до п.5.1. договору розмір орендних платежів складає 6310,87грн. за повний місяць оренди з ПДВ. Орендна плата оплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, можлива інша форма розрахунків, крім грошової, яка оформлюється додатковою угодою (п.5.2. договору).

Позивачем до матеріалів справи подано двосторонній акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Киселівського льонозаводу в оренду ПВКП „Інтрансавтострой” від 01.03.2002р.

Позивачем до матеріалів справи подано копію доповнення №1 від 05.03.02р. до договору оренди (строчка про дату договору оренди сторонами не заповнена), в якому орендодавець і орендар визначили, що „у зв'язку з тим, що експлуатація обладнання в тому стані, в якому передане в оренду згідно акту (Доповнення №1 від „  „ _____2002р. –дата теж відсутня) не можлива передпускова підготовка обладнання до експлуатації, його до комплектація, а також весь поточний і профілактичний ремонти та їх оплата, за домовленістю сторін, будуть виконуватися ПВКП „Інтрансавтострой”, а ВАТ „Киселівський льонозавод” не буде нараховувати орендної плати впродовж всього періоду дії договору.

В заяві про зміну підстав позову вих.№133 від 18.09.07р. позивач посилається на те, що свої зобов'язання по договору оренди щодо понесення витрат виконував належним чином, що це підтверджується актами матеріальних затрат, які підписані обома сторонами за період  з березня 2002 року по квітень 2003 року. Позивач вважає, що як добросовісний орендар по договору оренди, він набув відповідно до ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України переважне право перед іншими особами на придбання об'єкту оренди, а саме цілісного майнового комплексу, що призначений для переробки льону, який розташований за адресою Чернігівський район, с. Киселівка, вул. Заводська,1.

Позивачем до матеріалів справи додані копії актів матеріальних затрат для підготовки до роботи обладнання Киселівського льонозаводу за березень 2002р. на суму 10347,14грн., за квітень 2002р. на суму 5965,82грн., за травень 2002р. на суму 2255,32грн., за червень 2002р. на суму 4059,37грн., за липень 2002р. на суму 2038,61грн., за серпень 2002р. на суму 3083,03грн., за вересень 2002р. на суму 6028,09грн., за жовтень 2002р. на суму 5142,70грн., за листопад 2002р. на суму 16549,75грн., за грудень 2002р. на суму 4953,01грн., за січень 2003р. на суму 8203,75грн., за лютий 2003р. на суму 148,07грн. і за квітень 2003р. на суму 1412,99грн.

Як свідчить подані копії актів, вони підлягають затвердженню директором ПВКП „Інтрансавтострой” Галенко А.Г. та погодженню арбітражним керуючим Агеєвим А.В. Зі сторони ПВКП „Інтрансавтострой” акти підписані і скріплені печаткою, в той же час акти за період березень 2002р.-листопад 2002р. не містять підписів арбітражного керуючого Агеєва А.В., а лише мають печатку.

В судовому засіданні оглянуті оригінали вище перелічених актів, при цьому наявні в матеріалах справи копії актів матеріальних затрат для підготовки до роботи обладнання Киселівського льонозаводу є ідентичними їх оригіналам.

          Твердження позивача, щодо належного виконання своїх зобов'язань за договором оренди судом не приймається, оскільки, як свідчать подані позивачем копії актів за період березень 2002р.-листопад 2002р., оригінали, яких оглянуті в судовому засіданні, не підписані з боку орендодавця. За загальними приписами діючого законодавства письмове волевиявлення уповноваженого представника сторони реалізується шляхом вчинення ним підпису на відповідному документі, наявність в актах тільки печатки ВАТ „Киселівський льонозавод” не свідчить про волевиявлення уповноваженої особи орендодавця, про прийняття актів, про прийняття понесених позивачем витрат та виконаних робіт, а відповідно є підтвердженням складення позивачем актів про матеріальні затрати в односторонньому порядку.

          В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази оренди та виконання позивачем зобов'язань по договору оренди від 01.03.2002р.

          Крім того, слід зазначити, що текст договору оренди від 01.03.2002р. не містить умови викупу орендарем цілісного майнового комплексу, переданого в оренду.

31.03.04р. між Відкритим акціонерним товариством „Киселівський льонозавод”, в особі ліквідатора Горбача С.Ф, який діє на підставі ухвали господарського суду Чернігівської області від 17.12.2003р. по справі №9/123-б/45б/89б, рішення конкурсної комісії, протокол №2 від 13.01.2004р., яке підтверджено ухвалою господарського суду Чернігівської області від 13.02.2004р. по справі №9/123-б/45б/89б (продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „РЕССКІ” (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Петрушиною Л.М. та зареєстрований в реєстрі за №352.

Відповідно до п.1 договору продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти у власність, оплатити цілісний майновий комплекс, призначений для здійснення підприємницької діяльності –для переробки льону, що знаходиться за адресою Чернігівський район, село Киселівка, вул.Заводська,1. У вказаному пункті договору наведено перелік майна цілісного майнового комплексу.

У п.4 договору від 31.03.04р., зазначено, що згідно з рішенням комітету кредиторів ВАТ „Кисельвський льонозавод” (протокол №7 від 19-20 січня 2004р.) початкова ціна продажу підприємства становить 1200000 грн. з урахуванням ПДВ.

У п.5 вказаного договору зазначено, що згідно з рішенням конкурсної комісії з продажу активів ВАТ „Кисельвський льонозавод” (протокол №2 засідання конкурсної комісії з продажу активів ВАТ „Кисельвський льонозавод” від 13.01.2004р.), переможцем конкурсу визначено покупця, продаж підприємства проводиться за 1210000,00грн. з урахуванням ПДВ.

У відповідності до п.6 договору від 31.03.04р. на момент підписання договору ціну продажу підприємства в сумі 1210000грн. з урахуванням ПДВ сплачена покупцем повністю.

Згідно акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу ВАТ „Киселівський льонозавод” від 05.04.04р. останнє передало, а ТОВ „Агропромислове підприємство „Ресскі” прийняло цілісний майновий комплекс загальною вартістю 1210000грн.

Матеріали справи свідчать, що ВАТ „Киселівський льонозавод” постановою господарського суду Чернігівської області від 12.06.2003р. визнано банкрутом, відкрито ліквідпроцедуру, ліквідатором призначено Агеєва А.В., що ухвалою від 17.12.03р. арбітражного керуючого Агеєва А.В. усунуто від обов'язків ліквідатора у справі №9/123-б/45-б/89-б/ у зв'язку із закінченням строку ліцензії, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Горбача С.Ф., що позивач включений до реєстру кредиторів з кредиторськими вимогами у сумі 120731,75грн., що головою комітету кредиторів був представник ПВКП „Інтрансавтострой” (правонаступник позивач) генеральний директор Галенко О.Г.

Відповідно до ч.2 ст.23, ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження керівника (органів управління) банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном.

Статтею 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

У відповідності до ст.14 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” продаж за конкурсом полягає у передачі прав власності покупцю, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов –найвищу ціну.

Як вбачається з ухвали господарського суду Чернігівської області від 13.02.2004р. у справі №9/123-б/45-б/89-б/27-б комітетом кредиторів (протокол засідання комітету кредиторів №4 від 18.06.03р.) прийнято рішення про продаж майна банкрута цілісним майновим комплексом через відкриті торги-конкурс, що на засіданні комітету кредиторів від 15.08.03р. протокол №5 прийнято рішення продавати майно банкрута лише цілісним майновим комплексом за ціною згідно експертної оцінки РІО-Нерухомість –2482680грн. з урахуванням ПДВ, що 24.10.03р. в газеті „Голос України” опубліковано оголошення про проведення продажу за конкурсом майна підприємства банкрута, що заявок на участь у конкурсі у встановлений строк подано не було.

В ухвалі господарського суду Чернігівської області від 13.02.2004р. у справі №9/123-б/45-б/89-б/27-б про банкрутство ВАТ „Киселівський льонозавод” встановлено, що протокол №6 засідання комітету кредиторів від 02.12.93р. відображає пропозицію ПВКП „Інтрансавтострой” придбати цілісний майновий комплекс банкрута за 450000,00грн, у ході засідання пропозиція ціни була збільшена до 470000грн., що комітетом кредиторів цю пропозицію було відхилено і прийнято рішення про зниження при повторному продажу початкової ціни цілісного майнового комплексу на 30% та встановлено її на рівні 1737876грн., що на цьому засіданні комітету кредиторів прийнято рішення про визначення умов конкурсу, що на виконання рішень комітету кредиторів в газеті „Голос України” від 13.12.03р. було опубліковано оголошення про проведення конкурсу.

Слід зазначити, що і в цьому випадку позивач не був позбавлений права прийняти участь в оголошеному конкурсі.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджує позивач, він не подавав заявки на участь в останньому конкурсі, заявки на участь у конкурсі подали ТОВ „Сіверщина-інвест” та ТОВ АПП „Ресскі”, про що зазначено в протоколі засідання конкурсної комісії з продажу активів №2 від 13.01.04р.

Рішенням засідання комітету кредиторів (протокол №7 від 19-20 січня 2004р.) погоджені зміни до умов конкурсу з продажу цілісного майнового комплексу ВАТ „Киселівський льонозавод” в частині початкової ціни продажу майна підприємства-банкрута –1200000грн. та прийнято до відома пропозицію представника ПВКП „Інтрансавтомтрой” про придбання цілісного майнового комплексу „Киселівський льонозавод” за ціною 1 млн.500тис.грн.

За рішенням конкурсної комісії переможцем конкурсу визначено ТОВ Агропромислове підприємство„Ресскі”, яке взяло на себе зобов'язання щодо всіх фіксованих умов.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачу ще від 18.06.03р. було відомо про порядок продажу цілісного майнового комплексу ВАТ „Киселівський льонозавод” на умовах конкурсу, а тому не був позбавлений можливості прийняти участь у конкурсі, а також скористатися своїм переважним правом (у випадку його наявності) на купівлю предмету оренди. Також суд доходить висновку, що позивачу 20.01.04р. було відомо про відсутність позитивного рішення з боку комітету кредиторів, конкурсної комісії щодо продажу йому спірного цілісного майнового комплексу.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 19.04.04р. у справі №9-123-б ухвалу господарського суду Чернігівської області від 13.02.2004р. у справі №9-123-б скасував, визнав рішення засідання комітету кредиторів ВАТ „Киселівський льонозавод” від 19-20.01.2004р., оформленого протоколом №7, недійсним повністю.

Постановою Вищого господарського суду Чернігівської області від 21.07.2004р. у справі №9-123-б про визнання банкрутом ухвалу господарського суду Чернігівської області від 13.02.2004р. у справі №9-123-б залишено без змін. У вказаній постанові зазначено, що „визнавши недійсним рішення комітету кредиторів ВАТ „Киселівський льонозавод” від 19-20.01.2004р. оформленого протоколом №7 апеляційний господарський суд порушив вимоги ст.12 Господарського процесуального кодексу України та ст.16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів є способом волевиявлення кредиторів і не може визнаватися недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом, який породжує її чи інші правові наслідки, при ухваленні судового акту про відмову в задоволенні скарги на дії учасників ліквідаційної процедури, господарський суд обґрунтовано надав належну оцінку рішенню комітету кредиторів, щодо дотримання вимог закону”.

У відповідності до ухвали господарського суду Чернігівської області від 21 грудня 2004р. у справі №9/123-б/45-б/89-б/27-б затверджено ліквідзвіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ВАТ „Киселівський льонозавод”, ухвалено ліквідувати банкрута ВАТ „Киселівський льонозавод” (с.Киселівка, код 00306294) як юридичну особу, вважати погашеними незадоволені вимоги всіх кредиторів, провадження у справі припинити.

Позивачем до матеріалів справи подано копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої 14.07.2005р. проведена державна реєстрація припинення юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства „Киселівський льонозавод” (ідентифікаційний код 00306294) у зв'язку з визнанням його банкрутом, номер запису 1 060 128 0000 000301.

Встановивши обставини про відчуження спірного майна шляхом продажу на конкурсних засадах, суд враховує, що виходячи із приписів ст. 627, 632, ч.2 ст. 777 Цивільного кодексу України переважне право на придбання речі в такому випадку наймач має, якщо він пропонує рівні з іншими особами умови.

У статті 777 Цивільного кодексу України не визначається переважне право наймача на придбання речі у випадку її продажу. Тому такий порядок може бути встановлений сторонами в договорі.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вище викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність доказів фактичного належного виконання орендарем (позивачем у справі) обов'язків за договором оренди від 01.03.02р., про відсутність у позивача переважного права перед іншими особами на придбання майна цілісного майнового комплексу, призначеного для здійснення підприємницької діяльності –для переробки льону, що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с.Киселівка, вул.Заводська,1.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу від 31.03.2004р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Киселівський льонозавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „Ресскі”, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Петрушиною Л.М. та зареєстрований в реєстрі за №352, недійсним в частині зазначення в якості покупця Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислове підприємство „РЕССКІ”.

Позивач посилаючись на ч.2 ст. 777 Цивільного кодексу України обрав такий спосіб захисту, як переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтрансавтострой” прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 31.03.2004р., який укладений між Відкритим акціонерним товариством „Киселівський льонозавод”, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромисловим підприємством „РЕССКІ”, як покупцем, посвідченого 31.03.2004р. Петрушиною Л.М. приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за №352.

Переведення прав та обов'язків покупця передбачено тільки ч.4 ст.362 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.2 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належним чином виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі переданої у найм, має право перед іншими особами на її придбання.

Цивільний кодекс України не визначає наслідків порушення переважного права наймача за договором найму на придбання речі у разі її продажу. Однак у разі порушення переважного права наймача на придбання майна, переданого у користування, можна за аналогією закону, відповідно до ст.8 Цивільного кодексу України, застосовувати до цих відносин норми, що встановлюють права співвласників у справі спільної часткової власності, при порушенні їх переважного права на придбання частки в спільній частковій власності. Згідно з ч.4 ст.362 ЦК наймач в такому випадку має право звернутися до суду з вимогою про переведення на нього права та обов'язків покупця, одночасно він зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

З огляду на викладене, обґрунтування позивача, щодо невнесення відповідної суми на депозитний рахунок господарського суду не приймаються  судом.

          Як свідчить ухвала господарського суду від 10.08.07р. про порушення провадження у справі №14/207, позивач був належним чином повідомлений про номер депозитного рахунку господарського суду для внесення грошової суми, яку за договором купівлі-продажу від 31.03.04р. повинен сплатити покупець. Однак позивачем не була внесена на депозитний рахунок суду грошова сума, яку за договором купівлі-продажу від 31.03.04р. повинен сплатити покупець.

          Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Відповідач просить застосувати річний строк позовної давності, посилаючись на ч.2 ст.258, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, вважаючи що позивач мав право заявляти таку позовну вимогу до 04.12.05р., оскільки згідно протоколу №8 засідання комітету кредиторів ВАТ „Киселівський льонозавод” від 03.12.04р. учасником засідання та членом комітету кредиторів був позивач, в особі представника генерального директора Галенка О.Г., і на вказаному засіданні вирішувалось питання про затвердження звіту ліквідатора, звіту про витрати ліквідатора та про додаткову винагороду ліквідатора, а також протокол містив інформацію, щодо проведення конкурсу 20.01.04р. та укладення спірного договору від 31.03.04р.

          Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлені спеціальні строки позовної давності, які відрізняються від загального строку тим, що підлягають застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

          Оскільки ст. 258 Цивільного кодексу України не передбачено застосування річного строку позовної давності до вимог про захист переважного права наймача (стаття ст.777 Цивільного кодексу України), суд доходить висновку, що клопотання відповідача про застосування річного строку позовної давності не підлягає задоволенню, і у даному випадку діє загальний строк позовної давності – три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

          Позивач просить стягнути з ТОВ „Інтрансавтострой” на користь ТОВ „Агропромислове підприємство „РЕССКІ” вартість цілісного майнового комплексу, призначеного для здійснення підприємницької діяльності –для переробки льону, що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с.Киселівка, вул.Заводська,1, яка була сплачена ТОВ „АП „РЕССКІ” по договору купівлі-продажу від 31.03.04р.

Вказана вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства, суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України, приписами Господарського та Цивільного кодексів України не передбачено такого способу захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання, а також відсутнє встановлене законодавством право позивача на звернення до суду з вимогою на користь відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

          У відповідності до ст.392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          Як свідчать матеріали справи, позивач не є власником цілісного майнового комплексу, який призначений для здійснення підприємницької діяльності –переробки льону, що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Киселівка, вул.Заводська, 1, а також ним не втрачені документи, які засвідчують його право власності.

Згідно ст.321 Цивільного Кодексу України особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на вищевикладені факти та обставини, суд доходить висновку, що у позивача на момент звернення до суду з вимогою про визнання права власності на цілісний майновий комплекс, який призначений для здійснення підприємницької діяльності –переробки льону, що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Киселівка, вул.Заводська, 1, відсутні підстави, щодо звернення з такою вимогою до відповідача, а тому позов в цій частині є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та матеріали справи, суд доходить до висновку в позові відмовити повністю за безпідставністю матеріально-правових вимог.

Згідно ухвали про порушення провадження у справі №14/207 судом було задоволено заяву позивача та до вирішення справи по суті накладено арешт на цілісний майновий комплекс, призначений для здійснення підприємницької діяльності –переробки льону, що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Киселівка, вул. Заводська, 1. Клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову підлягає вирішенню після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.8, 16, 215, 267, 362, 392, 627, 777 Цивільного кодексу України, ст. 20, 285 Господарського кодексу України, ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                                    Н.Ю.Книш

          Рішення підписано 30.10.2007р.

          Суддя                                                                                                    Н.Ю.Книш