Постанова

від 30.01.2023 по справі 163/809/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 163/809/22 Головуючий у 1 інстанції: Павлусь О. С. Провадження № 22-ц/802/84/23 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О. С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ спадщини та зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , про поділ спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 на ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 09 листопада 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ спадщини та зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 про поділ спадщини.

Представник відповідачів за первісним позовом адвокат Ульчак Б.І. заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

1. накладення арешту на нерухоме майно позивача за первісним позовом ОСОБА_2 , а саме, на:

- садибний житловий будинок загальною площею 124,37 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0725784601:01:002:0882 загальною площею 0,06 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 0723380400:04:009:0383 загальною площею 0,9997 га.

2. заборони користуватися ОСОБА_2 , іншим спадкоємцям та особам, у яких знаходяться транспортні засоби, які є спадковим майном після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , а саме:

- автомобілем «MAN TGL», 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 (WMAN14ZZZBY269013), номерний знак НОМЕР_2 ;

- автомобілем «MAN TGL», 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 (WMAN13ZZ97Y180101), номерний знак НОМЕР_4 ;

- автомобілем «MAN TGХ 26.480», 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 ;

- автомобілем «MAN TGХ 18.440», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 ;

- автомобілем «MAN TGS 26.400», 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_9 ;

- автомобілем «DAF XF 105460», 2013 року випуску, VIN-код НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 ;

- автомобілем «DAF XF 460FT», 2013 року випуску, VIN-код НОМЕР_12 , номерний знак НОМЕР_13 ;

- автомобілем «Mersedes Benz 316 CDI», 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_14 ;

- напівпричепом «SCHMITZ SKO 24L», 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_15 , номерний знак НОМЕР_16 ;

- напівпричепом «KOGEL SN24», 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_17 , номерний знак НОМЕР_18 ;

- напівпричепом «STOKOTA S3UN1-21», 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_19 , номерний знак НОМЕР_20 ;

- причепом «TAD», 2016 року випуску, VIN-код НОМЕР_21 , номерний знак НОМЕР_22 ;

- причепом «ПГ 02-И», 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_23 .

3. З метою схоронності спадкового майна, помістити усі вище перераховані транспортні засоби на стоянку (територію), що належить ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , протягом семи календарних днів з моменту винесення ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову з можливістю доступу спадкоємців до вказаної стоянки для огляду і контролю за схоронністю вказаного спадкового майна до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Такі вимоги клопотання представник відповідачів мотивував наявністю обґрунтованих припущень того, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зокрема, накладення арешту на нерухоме майно позивача за первісним позовом ОСОБА_2 обумовлене тим, що вона є титульним власником цього майна, а її чоловік помер, тому їй буде вкрай легко відчужити це майно, до того ж у позові вона не включила дане майно до спадкової маси, тим самим його приховала. Стосовно транспортних засобів, то стороні відповідача відомо, що ці транспортні засоби виконують міжнародні та внутрішні перевезення, приносять дохід, а їх експлуатація впливає на зменшення їх вартості, погіршення технічного стану. Спільної згоди щодо використання цих транспортних засобів сторонами як спадкоємцями досягнуто не було, а заходи щодо збереження спадкового майна нотаріусом не вживались. Крім цього, автомобілі активно перетинають кордон України, про що свідчить відповідь Державної митної служби України.

Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 09 листопада 2022 року заяву задоволено частково.

Ухвалено накласти арешт на садибний житловий будинок загальною площею 124,37 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровими номерами 0723380400:04:009:0383 загальною площею 0,9997 га.

В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу в оскарженій частині скасувати у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та постановити в цій частині нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на садибний житловий будинок загальною площею 124,37 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровими номерами 0723380400:04:009:0383 загальною площею 0,9997 га. Жодною із сторін не оскаржується, а тому апеляційним судом ухвала в цій частині не переглядається.

Заслухавши представника заявника, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 150 ЦПК України визначено можливі заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції відмовляючи в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725784601:01:002:0882 виходив з того, що сторона заявника за первісним позовом не доведено статусу цього майна згідно положень ст.60 СК України, оскільки, ця земельна ділянка набута у власність ОСОБА_2 за договором дарування, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.57 СК України вважається її особистою приватною власністю.

Такі висновки суду є правильними.

Арешт майна - накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що: земельна ділянка з кадастровим номером 0725784601:01:002:0882 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,06 га, розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві приватної власності ОСОБА_2 06 червня 2014 року на підставі укладеного цього ж дня договору дарування.

Особиста приватна власність кожного із подружжя - це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Щодо цього майна кожен із подружжя має право самостійно здійснювати правомочності власника.

Відповідно до вимог ст. 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Отже спірна земельна ділянка набута ОСОБА_2 06 червня 2014 року під час шлюбу, однак на підставі договору дарування, а тому є її особистою власністю, а не власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .. Заявник не надав беззаперечних доказів того що дана земельна ділянка належить подружжю та входить до спадкової маси, що в свою чергу виключає можливість накладання арешту на таку земельну ділянку.

Спадкоємці після набуття в порядку спадкування право власності на будинок, що належав померлому, не будуть позбавлені можливості у передбачений порядок ставити питання про надання земельної ділянка, яка необхідно для обслуговування, успадкованої ними частини будинковолодіння.

Також заява про забезпечення позову містить вимоги про заборону користуватися ОСОБА_2 , іншим спадкоємцям та особам, у яких знаходяться транспортні засоби, які є спадковим майном після смерті спадкодавця ОСОБА_6 рядом транспортних засобів, та з метою схоронності спадкового майна, помістити усі вище перераховані транспортні засоби на стоянку (територію), що належить ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Види забезпечення позову передбачені ст. 150 ЦПК України.

Від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений у ст.150 ЦПК та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

За змістом зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вбачається, що позивачами заявлено лише вимоги про визнання за кожним з них права власності на 1/ 20 частку у всьому спадковому майні, що залишилось після смерті ОСОБА_6 . Таким чином, є необґрунтованими вимоги заяви про забезпечення позову в частині заборони користуватись ОСОБА_2 , рухомим майном , власником якого був спадкодавець , в розрізі вимог позовної заяви. Необґрунтовано яким чином вжиття заходів забезпечення позову, що запропоновані заявником, можуть гарантувати виконання майбутнього рішення суду , що буде постановлено у даній справі. Твердження представника апелянта про можливу втрату цінності рухомого майна, як підставу для забезпечення запропонованого способу забезпечення позову, що увійшло до спадкової маси, у зв`язку з продовженням його експлуатації є безпідставними, оскільки вимоги позовної заяви апелянтів зводяться виключно до визнання ідеальних часток у вказаному майні, а відтак ціна такого мана не впливатиме на розмір частки , що належать спадкоємцям в силу закону.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції, в оскарженій частині, відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 09 листопада 2022 року, в оскарженій частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: