Рішення

від 02.02.2023 по справі 754/6328/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:754/6328/22

Провадження №: 2/755/960/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А. В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій незаконними, зміну дати звільнення,

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2022 року позивачка ОСОБА_1 , через адвоката Туголукова О.Є. (ордер а.с.29,30), звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій незаконними, зміну дати звільнення, відшкодування моральної шкоди, стягнення судових витрат.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року справу за підсудністю передано для розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва (а.с.34).

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи від 07 жовтня 2022 року, головуючою суддею у справі визначено суддю А.В. Слободянюк (а.с.40).

Позовна заява мотивована тим, що з 13 лютого 2020 року позивачка працювала на посаді заступника директора з економічних питань на підприємстві відповідача Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 01 березня 2022 року подала заяву про звільнення за угодою сторін з 01 березня 2022 року, відповідно до п.1 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Відповідачем не було надано для ознайомлення наказу про звільнення та не повернуто трудову книжку.

На запит адвоката, відповіддю № 105 від 20 травня 2022 року відповідач надав належним чином завірену копію наказу про звільнення № 57/2-к від 01 квітня 2022 року, в якому вказано дату звільнення з 01 квітня 2022 року за угодою сторін відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.

У позові вказується, що сторонами відповідно до заяви позивачки від 01 березня 2022 року було погоджено дату звільнення з 01 березня 2022 року. З метою позасудового вирішення спору нею відправлялась заява про виправлення описки у наказі про звільнення, вказавши правильну дату звільнення - 01 березня 2022 року. Відповіді відповідачем не було надано, не було надано і копії наказу про внесення змін до наказу про звільнення № № 57/2-к від 01 квітня 2022 року, що підтверджувало б зазначення правильної дати звільнення.

Позивачка просить суд визнати дії відповідача Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо невиправлення описки в наказі про звільнення, невидачі трудової книжки, неознайомлення позивача при звільненні з наказом про звільнення, незаконними; змінити дату звільнення з 01 квітня 2022 року на 01 березня 2022 року. Стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн. та понесені судові витрати. За текстом позовної заяви судові витрати полягають у сплаті судового збору та 75 000,00 грн., які будуть понесені із наданням правовою допомоги.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.42,43).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.87-89).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 січня 2023 року прийнято відмову позивачки ОСОБА_1 від позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди (а.с.111-114).

29 листопада 2022 року до суду від представника відповідача адвоката Титикала Р.С. (ордер а.с.68-69) надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти позову, вказано наступне.

Заяву про звільнення за угодою сторін позивачкою було подано в кінці березня 2022 року, наказ про її звільнення видано 01 квітня 2022 року. Однак позивачка ставить питання про внесення змін до наказу про звільнення, вказавши минулу дату (01 березня). Роботодавець не може зазначати дату звільнення, що мале місце до подання заяви працівника про звільнення.

24 лютого 2022 року Указом Президента України на території України введено воєнний стан. У м. Києві тривали бої, введено комендантську годину. Підприємство відповідача продовжувало працювати. Від початку повномасштабного вторгнення до України, у тому числі з 01 березня позивачка, займаючи посаду заступника директора з економічних питань, на роботі не з`являлась, не виключно, що з міркувань безпеки. На телефонний зв`язок не виходила із співробітниками підприємства.

У заяві про звільнення за угодою сторін працівник ставить бажану дату звільнення, яке може співпадати з датою подачі заяви, а роботодавець, розглядаючи таку заяву, вирішує задовольнити чи ні. У даному випадку директором підприємства отримано заяву позивачки про звільнення наприкінці березня 2022 року. Позивачкою не надано переконливих доказів стосовно того, що заява про звільнення нею була подана саме 01 березня 2022 року.

З приводу неознайомлення при звільненні позивачки та невидачі трудової книжку у відзиві на позов вказується, що 24 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-1Х «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до ч.2 ст.1 даного Закону вводяться обмеження конституційних прав і свобод; відповідно до ст.7 Закону у період воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівне зберігання відповідних документів в районні проведення бойових дій визначається роботодавцем.

Також, листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставину військову агресію РФ проти України. Для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремих податковим та /чи іншім зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Представник відповідача зазначає, що в Указі Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 визначено, що у зв`язку із введенням в України воєнного стану, тимчасово на період дії правового режиму і воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи громадян.

У відзиві також вказується, що у березні 2022 року директором Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» було виявлено ймовірні порушення порядку працевлаштування працівників підприємства, безпідставне нарахування та виплата заробітної плати. За результатами звернення із заявою до правоохоронних органів з приводу вказаних фактів зареєстровано кримінальне провадження № 12022100040001053 від 11 травня 2022 року. Крім того, після звернення позивача до суду із даним позовом, відповідач також виявив відсутність на підприємств особових справ та трудових книжок, в тому числі і відносно ОСОБА_1 , що також слугувало підставою звернення до правоохоронних органів. Так, з приводу зникнення особових справ, трудових книжок, зареєстровано кримінальне провадження за № 12022105040002346 від 11 листопада 2022 року. Тому, як заначено у відзиві відсутній факт протиправних дій відповідача, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. (а.с.47-54).

14 грудня 2022 року позивачкою ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, у якій остання вказує, що заяву про звільнення з 01 березня 2022 року вона особисто надала до відділу кадрів, після чого заяву було передано начальником відділу кадрів директору Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6». Отже, заява про звільнення було подано вчасно, а не «заднім числом». Позивачкою вказується, що окрім телефонного зв`язку, відповідачу було відомо її електрону адресу та адресу постійного місця проживання. Позивачкою вказується також, що оскільки у заяві нею вказано дату звільнення з 01 березня 2022 року, це свідчить про подання заяви про звільнення саме 01 березня 2022 року (а.с.74-80).

У запереченнях на відповідь позивачки на відзив на позов від 26 грудня 2022 року, представник відповідача наводить доводи проти позовної заяви, які було викладено у відзиві на позов, наголошуючи на тому, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів подання заяви про звільнення саме 01 березня 2022 року (99-102).

Справа судом розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до положення ст.274 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом № 20-к від 13 лютого 2020 року виконуючого обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) С.Л.Шпичка позивачку ОСОБА_1 переведено на посаду заступника директора з економічних питань на підприємстві відповідача Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (а.с. 12).

Наказом № 57/2-к від 01 квітня 2022 року директора Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Цемашко С. звільнено позивачку ОСОБА_1 - заступника директора з економічних питань із займаною посади з 01 квітня 2022 року за угодою сторін відповідно до ст.36 п. 1 КЗпП України, підстава: заява ОСОБА_1 (а.с.16,56).

Відповідно до заяви позивачки від 01 березня 2022 року остання просить звільнити її за згодою сторін з 01 березня 2022 року (а.с.20).

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, відповідно до якої при звільнені працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення.

За матеріалами справи ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці строком на 14 днів з 15 лютого по 28 лютого 2022 року (наказ № 20-к від 25 січня 2022 року, а.с.55).

Позивачка у позові вказує, що 01 березня 2022 року вона надала до відділу кадрів заяву про звільнення.

24 лютого 2022 року Указом Президента України на території України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в України воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

24 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-1Х «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до ч.2 ст.1 даного Закону вводяться обмеження конституційних прав і свобод; відповідно до ст.7 Закону у період воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівне зберігання відповідних документів в районні проведення бойових дій визначається роботодавцем.

Крім того, вказаним законом, зокрема четвертою статтею визначено особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Відповідно до норми Закону, у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

02 грудня 1997 року прийнято Закон України «Про торгово-промислові палати України», положеннями ст.ст.14,14-1 якого засвідчуються форс-мажорні. Зокрема, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії та ін.

Листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили) військову агресію РФ проти України. Зазначена обставина є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремих податковим та /чи іншім зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с.67).

Представник відповідача зазначає, що в Указі Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 визначено, що у зв`язку із введенням в України воєнного стану, тимчасово на період дії правового режиму і воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи громадян

Відповідачем у відзиві на позов вказується, що заява позивачки про звільнення була виявлена в кінці березня 2022 року.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_2 від 15 листопада 2022 року, він є провідним юрисконсультом Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» з 04 грудня 2020 року. Своєю заявою свідок підтвердив, що заява позивача про її звільнення за згодою сторін із 01 березня 2022 року була подана директору Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» на розгляд у кінці березня 2022 року, вказана заява була виявлена в приймальні директора в кінці березня 2022 року, яку туди поклала статист ОСОБА_3 . Крім того, свідок підтвердив, що в лютому 2022 року ОСОБА_1 перебувала у черговій відпустці, а починаючи з 01 березня 2022 року йому було не відомо де знаходиться позивач, на робочому місці свідок її не бачив (а.с. 58).

Також відповідно до нотаріально посвідченої заяви свідка Цемашко Сергія Васильовича від 15 листопада 2022 року, заяву позивача про звільнення за згодою сторін від 01 березня 2022 року йому, як директору Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), було подано на розгляд провідним юрисконсультом Дорофєєвим С.А. в кінці березня 2022 року. Також свідок своєю заявою підтвердив, що йому, як директору, не було відомо де знаходиться ОСОБА_1 (а.с. 57)

За матеріалами справи на запит від 09 червня 2022 року адвоката Туголукова О.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , директором Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» листом № 130 від 20 червня 2022 року направлено копію заяви про звільнення від 01 квітня 2022 року № 57/2-к, копію наказу про переведення ОСОБА_1 на посаду заступника директора з економічних питань (а.с.19).

У позові вказується, що адвокатом Туголуковим О.Є. на адресу відповідача 07 липня 2022 року направлялось досудову вимогу про виправлення описки у наказі про звільнення, вказавши дату звільнення ОСОБА_1 відповідно до її заяви з 01 березня 2022 року (а.с.21), але відповіді на цей запит відповідач не надав.

Позивач до позовної заяви надав копію Акта від 19 квітня 2022 року, відповідно до змісту якого комісією, після звільнення начальника відділу кадрів Бондаренко Н.В. 18 квітня 2022 року, під час огляду її кабінету було виявлено відсутність особових справ та трудових книжок робітників підприємства, у тому числі і ОСОБА_1 , акт підписано головою комісії та членами комісії (а.с.27).

Як вказано відповідачем у відзиві на позовну заяву, ця обставина стала приводом зверненням підприємством до правоохоронних органів.

Відповідно до п.1.ч.1 Стаття 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін

Також відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 (з подальшими змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 131 від 02 березня 1994, № 514 від 16 травня 2001,№ 955 від 25 грудня 2013,№ 571 від 18 липня 2018, № 1126 від 27 грудня 2018) пунктом п.3 визначено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Наказом Міністерством праці України № 58 від 29 липня 1993 року (зареєстровано у Міністерстві юстиції України наказом № 110 від 17 серпня 1993 року) з подальшими, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Відповідно до положення п. 4.1.даної Інструкції У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому

підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Суду стороною відповідача надано копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12022100040001053, орган досудового розслідування: Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, дата реєстрації: 11 травня 2022 року, правова кваліфікація: ст. 191 ч.5 КК України щодо незаконного привласнення грошових коштів групою осіб (а.с.59).

Також згідно копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 1202210540002346 орган досудового розслідування: Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, дата реєстрації: 11 листопада 2022 року, правова кваліфікація ст. 357 ч.1 КК України щодо незаконного привласнення невстановленою особою трудових книжок та особових справ за заявою працівників Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» (а.с.66).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однією з підстав звільнення працівника з роботи є угода сторін (п. 1 ч. 1ст. 36 КЗпП України), коли сторони трудових відносин, а саме роботодавець і працівник дійшли згоди щодо звільнення. Ініціатором припинення трудового договору за цією підставою може бути як працівник, так і роботодавець. Так, ініціювати звільнення за угодою сторін може працівник шляхом подання роботодавцеві відповідної заяви, або ж роботодавець через направлення працівникові повідомлення про запропоноване звільнення за угодою сторін. Головною умовою звільнення з роботи за угодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем, яка зафіксована відповідною заявою, і є доказом того, що сторони узгодили це питання між собою, і не мають щодо цього ніяких заперечень.

Звільнення за угодою сторін означає, що роботодавцем та найманим працівником досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк. Законодавством не встановлено відповідного порядку або термінів припинення трудового договору за угодою сторін. У кожному конкретному випадку вони визначаються окремо. Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Відповідно, трудовий договір може бути припинено в будь-який час після досягнення згоди щодо цього між працівником та роботодавцем. Дату припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначають сторони трудового договору за взаємною домовленістю. У разі недосягнення згоди сторонами щодо припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1ст. 36 КЗпП України, трудовий договір може бути припинено з інших підстав, передбачених ст. 36 КЗпП України.

Позивачкою зазначається, що заява нею була подана безпосередньо до відділу кадрів, разом з тим заява не містить відмітки про отримання стороною відповідача даної заяви, відсутній вхідний реєстраційний номер документа, дати його отримання уповноваженою особою.

Отже, позивачкою не наведено переконливих доказів, що заява про звільнення була подана саме 01 березня 2022 року.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що сторони дійшли згоди про звільнення позивачки із займаної посада за угодою сторін, при цьому дату звільнення було встановлено відповідачем, що не є порушенням трудового законодавства.

Отже, доводи позовної заяви щодо зміни дати звільнення з 01 квітня березня 2022 року на 01 березня 2022 року відповідно до поданої заяви, враховуючи наведені обставини, не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позову стосовного того, що позивачку не було ознайомлено з наказом про звільнення суд зазначає наступне. Судом береться до уваги, що на дату звільнення позивачки, 01 квітня 2022 року, у м.Києві вводилась комендантська година, проводились активні розшукові дії щодо виявлення осіб, причетних до диверсійно-розвідувальної діяльності, відділення Укрпошти працювали у обмеженому режимі роботи, а також той факт, що позивач була відсутня на робочому місці, про місце свого знаходження роботодавця не повідомила, на зв`язок не виходила, що у своєї сукупності завадило роботодавцю своєчасно виконати свій обов`язок щодо ознайомлення із наказом про звільнення.

Також, враховуючи наведені обставини, а також наявність кримінального провадження щодо розслідування фактів відсутності особових справ та трудових книжок працівників на підприємстві, судом також не вбачається підстав для визнання дій відповідача неправомірними щодо невидачі трудової книжки ОСОБА_1 при її звільненні.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновкупро відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 36,47 Кодексу Законів про працю України, ст.ст.12,76,81,89, 263-265, 268, 272, 279,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій незаконними, зміну дати звільнення - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрацій: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), адреса: 02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд.26-А, код ЄДРПОУ 42670155.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2023 року.

Суддя А.В. Слободянюк