Ухвала

від 30.01.2023 по справі 2-1170/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 2-1170/12

провадження № 22-з/824/84/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

УХВАЛА

30 січня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Жванко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Мельником Олександром Сергійовичем, про роз`яснення постанови Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року у справі № 2-1170/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2018 року постановою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії №1KL-М/2007 від 4 жовтня 2007 року у сумі 7 753 997грн.96коп., яка складається із суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 544 999грн. 92 коп., заборгованості по нарахованих відсотках у розмірі 2 708 998грн. 04 коп., пені за простроченими нарахованими доходами за кредитом у розмірі 500 000 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 193 м2, яка складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 130,40 м2, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 12 січня 2005р. на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 29 грудня 2004р. №2474-С/КІ, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 14 січня 2005р. в реєстровій книзі під реєстровим номером №44241, із застосуванням визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу, шляхом надання Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та кредит» права на продаж предмета іпотеки від власного імені будь-якій третій особі-покупцю на його власний розсуд за ціною на рівні, не нижчому за 4 032 000грн., з наданням Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та кредит» всіх необхідних повноважень для здійснення продажу квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» судові витрати у розмірі 4 948грн. 50коп. Вказано, що в зв`язку із виконанням рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013р. та звернення стягнення на предмет іпотеки, дане судове рішення в цій частині зверненню до виконання не підлягає.

18 липня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Мельником Олександром Сергійовичем, про роз`яснення постанови Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року в справі № 2/1170/12 (т.4, а.с.222-230). Обґрунтовуючи необхідність роз`яснення судового рішення, вказував, що формулювання мотивів апеляційного суду:

«Та обставина, що 13 серпня 2014р. між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , на думку колегії суддів, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки з тексту договору вбачається, що він укладений відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013р. та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2013р.

Отже, іпотекодержатель не реалізував своє право на позасудовий захист порушеного права шляхом укладення договору купівлі продажу, як зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 грудня 2017р., а виконав рішення суду.

Колегія суддів вважає, що вказані обставини можуть бути підставою для не звернення даного судового рішення до виконання, так як воно вже виконане.»

не відповідає постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» 18.12.2009 №14, адже згідно з п. 8 ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України і обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Разом з тим, рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

На думку заявника, процитована частина вказаної постанови Апеляційного суду вказує на те, що у Банку (Іпотекодержатель) залишилось право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, адже своє право на звернення стягнення за рішенням суду ним уже реалізовано раніше на підставі рішення, яке в подальшому скасоване. При цьому заявник звертає увагу апеляційного суду, що, з огляду на висновки Печерського районного суду м. Києва, викладені в судовому рішенні по справі № 757/56842/21-ц від 21 червня 2022 року, на думку суду першої інстанції, постанова апеляційного суду, якою повторно задоволено вимоги, але вказано на виконання рішення в минулому, начебто визнано законним угоду купівлі-продажу нерухомого майна, по скасованій постанові Верховним Судом. Враховуючи вищевикладене, просить роз`яснити такі абзаци мотивувальної частини постанови Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року щодо висновків:

«Та обставина, що 13 серпня 2014р. між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , на думку колегії суддів, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки з тексту договору вбачається, що він укладений відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013р. та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 5 листопада 2013р.

Отже, іпотекодержатель не реалізував своє право на позасудовий захист порушеного права шляхом укладення договору купівлі продажу, як зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 грудня 2017р., а виконав рішення суду.

Колегія суддів вважає, що вказані обставини можуть бути підставою для не звернення даного судового рішення до виконання, так як воно вже виконане.».

Для забезпечення розгляду заяви про роз`яснення постанови, Київським апеляційним судом 19 липня 2022 року та повторно 31 серпня 2022 року, 15 вересня 2022 року, 05 жовтня 2022 року було надіслано запит на електронну адресу Печерського районного суду м. Києва про витребування цивільної справи № 2-1170/12 (т.4, а.с. 232-239).

02 листопада 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла вказана цивільна справа(т.4, а.с.240).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року заява про роз`яснення судового рішення було залишено без руху та надано строк для усуненя недоліків (т.4, а.с.241-242).

28 листопада 2022 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , направлена представником заявника - адвокатом - Мельником Олександром Сергійовичем засобами поштового зв`язку 22 листопада 2022 року (т.4, а.с.245-248).

У судовому засіданні представник заявника, адвокат - адвокат Мельник Олександр Сергійович просив заяву задовольнити.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч.3 ст.271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про роз`яснення судового рішення задоволенню не підлягає виходячи з такого.

У п.32 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою (необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю).

Відповідно до ч.1 ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, підставою для роз`яснення судового рішення є утруднення чи неможливість його виконання.

Роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення судового рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Суд може відмовити у роз`ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю, або у випадку, коли судове рішення не підлягає роз`ясненню.

Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

При цьому, суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, а лише має роз`яснити положення ухваленого ним судового рішення, які нечітко ним сформульовані.

Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви, заявник просить роз`яснити абзац мотивувальної частини постанови апеляційного суду щодо його висновків.

Виходячи зі змісту статті 271 ЦПК України, суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 04 листопада 2021 року в справі № 591/1473/21 (провадження № 61-17370ск21).

Роз`яснення мотивувальної частини рішення, на підставі якої судом було зроблено висновки при складенні резолютивної частини рішення є підставою для відмови в наданні роз`яснення рішення.

Таку позицію, зокрема викладено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», п. 18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» та п.19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Отже, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення.

Апеляційний суд звертає увагу заявника, що не погоджуючись з мотивацією судового рішення, особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в установленому процесуальним законом порядку.

Враховуючи, що у своїй заяві про роз`яснення судового рішення ОСОБА_1 просив роз`яснити мотиви ухваленої апеляційним судом постанови та не вказав, у чому полягає нечіткість, незрозумілість та неточність формулювань резолютивної частини постанови, що б ускладнювало виконання такого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 268, 368, 271 ЦПК України, Київський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Мельником Олександром Сергійовичем, про роз`яснення постанови Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року у справі № 2-1170/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І.Мостова