Рішення

від 06.10.2016 по справі 2-1170/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 2-1170/12 Головуючий у 1-ій інстанції - Остапук Т.В.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/11693/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Шахової О.В., Кравець В.А.

при секретарі: Перетятько А.К.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача та третьої особи: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» звернувся до Печерського районного суду м. Києва позовом до ОСОБА_6 третя особа ОСОБА_7 з урахуванням уточнених позовних вимог від 13 вересня 2012 року позивач просив в рахунок погашення кредитної заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії № KL-M /2007 від 04 грудня 2007 в розмірі 23658660 грн. 58 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 шляхом надання ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» права продажу від свого імені будь-якій особі - покупцеві предмету іпотеки, за початковою ціною його реалізації 4032000 грн. Надати ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» повноваження необхідні для здійснення продажу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у задоволенні позову ПАТ «БанкФінанси та Кредит» до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задовлення позову в повному обсязі. Зазначає, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване в частині відмови в вдоволенні позовних вимог ухвалено з порушенням норм матеріального то процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи. Також апелянт не погоджується із висновками суду щодо невідповідності позовних вимог ст.16 ЦК України, оскільки у вказаній нормі наведений не вичерпний перелік можливих способів захисту, про що зазначено у п.11 ч. 2 цієї статті.

Представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції виходив з того, що позивачем відповідачу не було направлено письмову вимогу про усунення порушень, а у вимозі від 23 березня 2009, яку ОСОБА_6 отримав 09 жовтня 2009 не вказано розмір заборгованості за кредитним договором. Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 04 жовтня 2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1КL-М/2007 на суму 5050000 грн. з оплатою по процентній ставці 16,5 % річних на споживчі цілі із строком повернення кредиту 04 жовтня 2022 року. Відповідач також зобов'язався щомісячно здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами. За прострочення повернення кредитних ресурсів умовами договору встановлена пеня в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що в період з 04 жовтня 2007 по 06 березня 2008 ОСОБА_6 отримав кредитні кошти в розмірі 5050000 грн, що підтверджується меморіальними ордерами.

В забезпечення виконання зобов'язань за своєчасне та повне виконання ОСОБА_6 за договір про відкриття кредитної лінії № 1КL-М/2007 від 04 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 04 жовтня 2007 року укладено договір поруки.

04 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 укладено Іпотечний договір від 04 жовтня 2007 року, умовами якого визначено, що ОСОБА_6 передав в іпотеку ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Вартість предмету іпотеки була визначена сторонами на підставі звіту про незалежну оцінку в розмірі 6417100 (шість мільйонів чотириста сімнадцять тисяч сто) грн.

Відповідно до 4.8 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов основного зобов'язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче: у разі несвоєчасної чи неповної сплати ануїтет них платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання, в тому числі кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотеко держателем самостійно на умовах цього договору.

Пунктом 11.3.2 договору іпотеки визначено, що право іпотекодержателя на продаж від свого імені предмету іпотеки стягнення шляхом продажу.

Судом встановлено, що банк належним чином виконав взяті на себе зобов'язання проте відповідач її належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунку станом на 23квітня 2012 року становить 23658660 грн, яка складається з сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі - 4544999 грн. 92 к.; заборгованості за нарахованими процентами в розмірі - 2708998 грн 04 к.; пені за простроченими нарахованими доходами та кредитом в розмірі - 16404662 грн 62 к.

Як вбачається з матеріалів справи АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 15 липня 2009 року, 23 вересня 2009 року, 04 грудня 2009 направляло на адресу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлення про виникнення заборгованості з вимогою про повне дострокове погашення кредиту та застереженням про звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У відповідності до положень ст.589 ЦК України та ст.ст. 12,33 Закону України «Про іпотеку» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення мають місце в ст. 33 Закону України «Про іпотеки».

У відповідності до положень ст..38 Закону України «Про іпотеки».передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки і пред'явлення позову про звернення стягнення.

У відповідності до умов договору визначено вартість предмету іпотеки в розмірі 6417100 грн.

Проте відповідно до звіту про незалежну оцінку станом на 22 серпня 2012 року визначено величину ймовірної вартості отримана в результаті дослідження квартири АДРЕСА_1 в розмірі 4032000 грн.

Відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У відповідності до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 1239цс16, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Отже колегія суддів вважає, за необхідне вказати початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за 4032000 грн 00 к.

Щодо вимог позивача про виселення та визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 усіх зареєстрованих мешканців колегія суддів вважає ії необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Також в порядку визначеному ч.1,5 ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судових витрат у сумі 4948 грн 50 к.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 з договором про відкриття кредитної лінії №1KL-М/2007 від 04 жовтня 2007 року у сумі 23658660 (двадцять три мільйони шістсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят) грн 58 к., яка складається із суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі - 4544999 (чотири мільйони п'ятсот сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 92 к.; заборгованості по нарахованих відсотках у розмірі - 2708998 (два мільйони сімсот вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 04 к.; пеня за простроченими нарахованими доходами за кредитом у розмірі 16404662 (шістнадцять мільйонів чотириста чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн 62 к. звернути стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 193 кв.м., яка складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 130,40 кв.м., що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 12 січня 2005 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 29 грудня 2004 року №2474-С/КІ, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 14 січня 2005 року в реєстровій книзі під реєстровим номером №44241 із застосуванням визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеки» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та кредит» права на продаж предмета іпотеки від власного імені будь-якій третій особі-покупцю на його власний розсуд за ціною на рівні, не нижчому за 4032000 грн 00 к. з наданням публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та кредит» всіх необхідних повноважень для здійснення продажу квартири АДРЕСА_1

Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Код ЄДРПОУ 09807856) суму судового збору в розмірі 4948 (чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн 50 к.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: