Постанова

від 31.10.2007 по справі 32/199пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/199пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.10.2007 р.                                                                          справа №32/199пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Кравченко Т.О., дов. № 047-145 від 22.06.07р.,

від відповідача:від третьої особи 1:від третьої особи 2:Родіков П.М., дов. б/н від 04.07.07р.,Степанчук О.В., дов. б/н від 27.09.07р.Оганджанян В.С., дов. б/н від 13.03.07р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лего" м.Маріуполь

на рішення  господарського суду

Донецької області

від15.08.2007 року

по справі№32/199пн

за позовомМаріупольської міської ради м.Маріуполь

до

за уачстю третіх осібТовариства з обмеженою відповідальністю "Лего" м.Маріуполь1. Управління міського майна Маріупольської міської ради  м.Маріуполь2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сп Конкріт Строй" м.Маріуполь Донецької області

провитребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити площі підземного переходу.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.08.2007р. у справі № 32/199пн задоволені позовні вимоги Маріупольської міської ради м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕГО” м. Маріуполь, треті особи у справі: 1. Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю „СП Конкріт Строй” м. Маріуполь про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та зобов'язання звільнити площі підземного переходу.

Товариству з обмеженою відповідальністю „ЛЕГО” приписано усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні підземним переходом, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 71 а (перехрестя пр. Леніна та  пр. Металургів) та звільнити підземний перехід шляхом демонтування торгівельних павільйонів та кіосків.

Вищевказане рішення суду першої інстанції мотивується тим , що  з боку відповідача має місце порушення прав позивача, як власника об'єкту нерухомості –підземного переходу, розташованого по пр. Леніна, 71-а у м. Маріуполі, яке полягає у протиправному володінні цим майном відповідачем, та як слід, має місце порушення прав позивача як власника, щодо розпорядження цим майном (як щодо власного володіння, так і щодо здійснення фактичної передачі частини об'єкту третій особі 2).    

Відповідач  , Товариство з обмеженою відповідальністю «Лего»м.Маріуполь Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду , звернувся з апеляційною скаргою  про скасування рішення , так як вважає , що судом не повно з‘ясовані обставини справи , що мають значення  для справи, недоведені обставини , що мають значення для справи і які суд визнав встановленими, висновки , викладені у рішенні суду , не відповідають  обставинам справи , порушені норми матеріального та процесуального права. При цьому посилається на те , що :

По-перше, суд першої інстанції самочинно змінив і предмет і підставу позову;

По-друге, право власності стосовно майна , яке за судовим рішенням підлягає демонтуванню належить ТОВ «Аквілон», яке не було залучено до участі у справі.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку стосовно набуття позивачем права власності на спірне майно , що потягло за собою хибний висновок стосовно права у позивача на витребування майна з чужого незаконного володіння та прийняття судом рішення стосовно усунення перешкод в користуванні та розпорядженні підземним переходом.

Крім того , скаржник посилається на те , що позивачем не було доведено право власності на спірний об'єкт , оскільки , вважає , що довідка на ім'я начальника міськмайна Дмітрієва О.В. та інвентарна картка не можуть бути доказом виникнення права  власності на  цей об'єкт в розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України

До того ж , Товариство з обмеженою відповідальністю «Лего»м.Маріуполь посилається на те , що  Рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 05.08.1992р. № 383 «Про експлуатацію підземного переходу на перехресті проспектів ім.. Леніна і Металургів» у встановленому законом порядку не було скасовано відповідною радою. При цьому , скаржник посилається на те , що судом не була надана оцінка вищевказаному рішенню Виконкому Маріупольської міської ради.

Позивач , Маріупольська міська рада м.Маріуполь, у відзиві № 1209 від 25.09.07р. на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні доводи апелянта  вважає такими що суперечать фактичним обставинам справи  та діючому законодавству України.

              Третя особа , Управління міського майна Маріупольської  міської ради м.Маріуполь, у відзиві на апеляційну скаргу та представник третьої особи  вважає  рішення господарського суду Донецької області від 15.08.07р. таким , що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Зазначає , що при винесенні рішення були повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини , які мають  суттєве значення для вирішення спору.

Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Конкріт Строй»м.Маріуполь, у запереченнях № 78-07 від 20.09.07р. на апеляційну скаргу та представник третьої особи в судовому засіданні  проти заявленої скарги заперечує, вважає її  необґрунтованою та такою , що не підлягає задоволенню. При цьому , посилається на те , що Маріупольське дорожно-експлуатаційне управління  , яке було орендодавцем за договором оренди від 19.02.93р., виключене з єдиного реєстру підприємств , Рішення № 383 від 05.08.1992р., на яке посилається скаржник , в зв'язку з незаконністю було скасоване 15.08.01р. рішенням виконкому № 331.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши заявника скарги та представника позивача,судова колегія встановила наступне.

19.02.2003р. між Державним комунальним дорожньо-експлуатаційним управлінням м. Маріуполя  та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лего” м.Маріуполь було укладено договір оренди підземного переходу , що розташований  на перехресті пр. Леніна та пр. Металургів в м. Маріуполі (арк. справи 12-13, т.1).

Відповідно до розпорядженням виконкому Маріупольської міської Ради від 6.05.1993р. Державне комунальне дорожньо-експлуатаційне управління м. Маріуполя було реорганізоване у Міське комунальне підприємство шляхово-експлуатаційне  управління м. Маріуполя.

Згідно з п. 1.3. статуту Міського комунального підприємства дорожньо-експлуатаційного  управління м. Маріуполя, підприємство є комунальною власністю Маріупольської міської громади, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада.

30.10.2002р. позивачем було прийнято рішення “Про ліквідацію міського комунального підприємства дорожньо-експлуатаційне  управління” в результаті чого 18.07.2006р. Міське комунальне підприємство дорожньо–експлуатаційне  управління м. Маріуполя було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивачем  12.12.06р.- 06.02.07р. було  проведено конкурс, щодо передачі в оренду об'єкта права комунальної власності, переможцем якого було визначено третю особу 2, та відповідно, 30.03.2007р., було укладено договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення –частини підземного переходу, розташованого за адресою пр.Леніна, буд.71-а у м.Маріуполі, загальною площею 320 кв.м.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Спірне приміщення , згідно з представленими позивачем документами , відноситься до комунальної власності , то правовідносини щодо нього , врегулюванні Законом України „Про оренду державного та комунального майна ” та Цивільним кодексом України ( в редакції 2003р.) .

Відповідно до положень ст. 391 Цивільного кодексу України ( 2003р.) , ст. 48 Закону України „ Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права , хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

З матеріалів справи вбачається , що первісно позов було заявлено з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння  та зобов'язання відповідача звільнити площі підземного переходу.

Разом з тим , позивач заявою № 886 від 26.06.07р. уточнив вимоги викладені в позовній заяві.  Згідно з даними уточненнями  просить суд вважати предметом позовної заяви –усунення перешкод в користуванні та розпорядженні підземним переходом, що розташований за адресою : м.Маріуполь, пр. Леніна, 71а та постановити рішення , відповідно до якого відповідач повинен звільнити спірне приміщення шляхом демонтажу торгівельних павільйонів  та кіосків (  т. 1 а.с. 24-25).

Відповідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи , право комунальної власності територіальної громади  м. Маріуполя, в особі позивача, на спірне майно підтверджується свідоцтвом про право власності від 7.05.2003р., яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської Ради  від 16.04.2003р. № 158/2 (арк. справи 12,42, т.2).

Дані документи , як про це вірно позначено судом першої інстанції,  на момент розгляду справи не скасовані та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Таким чином , право власності позивача  на спірне майно є доведеним , а доводи апелянта в цій частині не можуть бути взяті до уваги як необґрунтовані.

Відповідно до ч.2 ст.781 Цивільного кодексу  України договір найму припиняється у випадку ліквідації юридичної особи, яка була наймодавцем або наймачем за договором. Дана норма кореспондується також з ч.2 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Орендодавцем за договором оренди, на який посилається відповідач , було підприємство комунальної власності, яке , як вбачається з вищевикладеного , в зв'язку з виключенням його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України припинилося, як юридична особа.

Відповідно до ст.761 Цивільного кодексу України, та ст.5 Закону “Про оренду державного та комунального майна”, орендодавцем може бути, як власник речі (майна), так і уповноважені ним особи, підприємства.

Тобто , в розумінні положень  ч.2 ст.781 Цивільного кодексу  України  судом першої інстанції зроблено правомірний висновок , що  припинення договору найму пов'язане  саме  з моментом припинення юридичної особи - наймодавця (орендодавця) , а не власника майна.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди від 19.02.93р. , в силу ч.2 ст. 781 ЦК України –припинився та , внаслідок припинення договору оренди , у відповідача припинились права володіння об'єктом оренди за договором.

При цьому  слід зазначити , що припинення права оренди відповідача за договором (в зв'язку з припиненням самого договору), в силу ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу  України, є безумовною підставою для повернення майна його власнику.

В нинішньому судовому засіданні , представником відповідача було заявлено про те, що орендодавцем за договором оренди  підземного переходу від 19.02.1993р. було Маріупольське дорожньо-експлуатаційне управління  , а за довідкою  серії АА № 931157 , на яку посилається позивач, з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців  виключено  Міське комунальне підприємство дорожно-експлуататційне управління м.Маріуполь , при цьому у новій редакції статуту  від 21.10.2000р. назва підприємства зареєстрована як  Міське комунальне дорожно-експлуатаційне управління м.Маріуполя. Таким чином , представник відповідача  вважає , що з державного реєстру було виключене інше підприємство , ніж те з яким було укладено договір  від 19.02.1993р.

Даний довід представника відповідача судовою колегією не приймається , оскільки, незважаючи на розбіжності у назвах підприємства, в усіх документах позначено один і той самий код ЄДРПОУ , що згідно з приписами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» свідчить про те , що  мова йде про одне підприємство.  

Крім того , судова колегія  вважає доводи відповідача про те, що позивач в теперішній час не є володільцем спірного майна, внаслідок укладання договору на дострокову оренду нежитлового приміщення від 30.03.07р., і тому не має прав на звернення до суду з даним позовом, необґрунтованим  оскільки, позивач , виступаючи в якості орендодавця частини майна  , залишається власником всього майна, і тому має право на відповідний позов.

До того ж , слід зазначити , що , як вбачається з матеріалів справи , пояснень представників сторін ,  незважаючи на укладання акту прийому-передачі від 06.04.07р. №5185, фактична передача 320,0 кв.м підземного переходу позивачем в оренду третій особі 2 не відбулась, оскільки, відповідачем у встановленому законом порядку  не було звільнено займані ним спірні приміщення, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що відсутні документи про передачу спірного майна від ліквідованого підприємства, Міського комунального підприємства дорожно-експлуатаційного  управління м. Маріуполь, позивачу не приймається судом, як обґрунтовані заперечення проти позову, оскільки, ліквідоване Міське комунальне підприємство дорожньо-експлуатаційне  управління м. Маріуполя не було  власником спірного майна , а лише володіло ним.

Власником же цього об'єкту комунальної власності ,  відповідно до ст. 143 Конституції України та ст. 35  Закону України «Про власність», який діяв на момент видання свідоцтва про право власності , виступав і виступає позивач.

За даних обставин , відсутність акту прийому-передачі спірного майна до позивача від ліквідованого підприємства не може вважатись належним  обґрунтуванням позиції  відповідача в цій частині.

Таким чином , як це вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції , з боку відповідача має місце порушення прав позивача, як власника об'єкту нерухомості –підземного переходу, розташованого по пр. Леніна, 71-а у м. Маріуполі, щодо розпорядження цим майном (як щодо власного володіння, так і щодо здійснення фактичної передачі частини об'єкту , яке полягає у протиправному володінні спірним майном відповідачем,

Ваховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, а мотиви, з яких надана заява про перевірку рішення не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст.  99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лего»м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2007р. у справі № 32/199пн залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2007р. у справі № 32/199пн  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 31.10.07р.

Головуючий          

Судді: