Постанова

від 02.02.2023 по справі 912/3642/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 912/3642/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

відділу ДВС - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Енерджі"

про стягнення 7 246 988,16 грн,

за участю Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (далі - ТОВ "СПЕКТР-АГРО", позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Енерджі" про стягнення 7 246 988,16 грн заборгованості, з яких: 3 537 645,60 грн основної заборгованості за договором поставки, 1 344 111,48 грн пені, 1 378 227,96 грн 36% річних, 279 474,00 грн інфляційних втрат та 707 529,12 грн штрафу.

1.2. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.02.2020 у справі №912/3642/19, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Енерджі" на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" заборгованість у розмірі 7 230 716,04 грн, а саме: 3 537 645,60 грн основного боргу, 1 328 894,76 грн пені, 1 378 227,96 грн 36% річних, 278 418,60 грн інфляційних втрат та 707 529,12 грн штрафу, а також 108 460,74 грн сплаченого судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

1.3. Додатковим рішенням від 17.02.2020 у справі №912/3642/19, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Енерджі" на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 130 695,33 грн.

1.4. У травні 2022 року на адресу господарського суду першої інстанції надійшла скарга ТОВ "СПЕКТР-АГРО" на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ ДВС) у виконавчому провадженні №61611431 щодо примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2020 та у виконавчому провадженні №61690576 щодо примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2020 по справі №912/3642/19.

1.5. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2022 скаргу ТОВ "СПЕКТР-АГРО" на бездіяльність державного виконавця відділу ДВС у виконавчому провадженні №61611431 щодо примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2020 та у виконавчому провадженні №61690576 щодо примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2020 по справі №912/3642/19 задоволено. Суд, визнав за період із 22.04.2021 по 23.02.2022 неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу ДВС у виконавчих провадженнях №61611431 та №61690576, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження". Суд, зобов`язав державного виконавця або іншу посадову особу відділу ДВС усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61611431 та у виконавчому провадженні №61690576 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

1.6. У травні 2022 року до господарського суду надійшла заява ТОВ "СПЕКТР-АГРО" про покладення на відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 950,00 грн.

1.7. Заява мотивована тим, що ТОВ "СПЕКТР-АГРО" понесено витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких він вважає співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови та ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Додатковою ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2022 у справі №912/3642/19 (суддя Бестаченко О.Л.) заяву ТОВ "СПЕКТР-АГРО" про покладення на відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Суд стягнув з відділу ДВС на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" судові витрати в розмірі 3 500,00 грн.

2.2. Суд першої інстанції з посиланням на критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи (розгляд в межах даної справи скарги на дії державного виконавця) - 24 хвилини (без урахування часу на перебування суду у нарадчій кімнаті), а також враховуючи, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 950,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, беручи до уваги поведінку відділу ДВС, дійшов висновку, що витрати ТОВ "СПЕКТР-АГРО" на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 9 950,00 грн є завищеними та підлягають частковому зменшенню згідно клопотання відділу ДВС до 3 500,00 грн.

2.3. Отже, судом першої інстанції зменшено заявлений позивачем розмір судових витрат саме з мотивів неспіврозмірності заявленого відшкодування.

2.4. Також, суд першої інстанції зазначив про те, що представник ТОВ "СПЕКТР-АГРО" - адвокат Бонтлаб В.В. достатньо тривалий час представляє інтереси позивача, а тому обізнаний з обставинами у даній справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами. За висновком суду, звернення позивача з вказаною скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу ДВС у виконавчих провадженнях №61611431 та №61690576 по справі №912/3642/19 містить ознаки повторюваності та періодичності такого звернення і вказану скаргу (як і минулі скарги на бездіяльність державних виконавців) було підготовлено та підписано адвокатом Бонтлабом В.В. Виходячи з того, що правовідносини є типовими та не складними (не містять окремих нетипових обставин), суд дійшов висновку, що складання таких скарг не мають великої складності та затратності часу на підготування і написання зазначеної скарги для вказаного представника. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що гонорар адвоката у розмірі 3 500,00 грн на підставі акта від 13.05.2022 №13 здачі-приймання виконаних виконаної правової допомоги до договору (у зв`язку із прийняттям позитивного для клієнта рішення - повного задоволення скарги) не відповідає критерію добросовісності застосування права, розумності та обсягу часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт та є неспівмірним із складністю цієї справи і її значенням для сторін.

2.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 (колегія суддів: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відділу ДВС задоволено; додаткову ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2022 у справі №916/3642/19 скасовано; викладено резолютивну частину ухвали в такій редакції: "заяву ТОВ "СПЕКТР-АГРО" про покладення на відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю; стягнути з відділу ДВС на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" 9 950,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ". Суд апеляційної інстанції також стягнув з відділу ДВС на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" 2 481,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

2.6. За результатами апеляційного перегляду додаткової ухвали місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.7. Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з того, що здійснюючи розгляд заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вирішив зменшити розмір таких витрат, однак не врахував, відмінностей між порядком застосування критеріїв, передбачених статтями 126 та 129 ГПК України.

2.8. Так, за висновком суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд керувався способом зменшення витрат, визначеним статтею 126 ГПК України за відсутності обґрунтованих клопотань відділу ДВС про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому, місцевий господарський суд, стверджуючи, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає вимогам щодо співмірності, не врахував положень частини шостої статті 126 ГПК України згідно з якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

2.9. Суд апеляційної інстанції також надав оцінку доводам, викладеним у відзиві відділу ДВС на заяву ТОВ "СПЕКТР-АГРО" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та встановив, що останній у відзиві вважав підтвердженими і обґрунтованими витрати позивача на суму 5 800,00 грн.

2.10. За висновком суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд керуючись положеннями статті 129 ГПК України та зазначаючи, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 9 950,00 грн є завищеними та підлягають частковому зменшенню (до 3 500,00 грн), конкретно не вказав, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково. Тобто, не навів переконливу мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

2.11. Водночас надавши оцінку доводам відділу ДВС суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відзив (заперечення на заяву про відшкодування витрат позивача) не містить належного обґрунтування та доказів, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність здійсненого позивачем розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.

2.12. Наведене і стало підставою для скасування додаткової ухвали суду першої інстанції та прийняття рішення про задоволення заяви ТОВ "СПЕКТР-АГРО" про покладення на відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відділ ДВС (далі - скаржник), не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга, подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник вказує на те, що апеляційним господарським судом не було враховано положень частини третьої статті 126 ГПК України та не надано оцінки доводам відділу ДВС в частині того, що позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена, а перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності.

4.1.3. За твердженням скаржника, ТОВ "СПЕКТР-АГРО" не надано до відділу ДВС доказів, які засвідчують факт доцільності та неминучості витрат на професійну правничу допомогу. Також скаржник вважає, що позивачем підтверджено і обґрунтовано витрати лише на суму 5 800,00 грн.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "СПЕКТР-АГРО" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

6.2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

6.3. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

6.4. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

6.5. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

6.6. Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6.7. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

6.8. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

6.9. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.10. Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

6.11. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6.12. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

6.13. Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

6.14. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

6.15. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

6.16. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

6.17. Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

6.18. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

6.19. За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

6.20. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.21. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

6.22. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).

6.23. Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

6.24. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

6.25. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

6.26. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

6.27. У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд у звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

6.28. Верховний Суд також звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Так, Велика Палата зазначила про те, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

6.29. Як свідчать матеріали справи, суди попередніх інстанцій встановили, що:

- матеріали справи містять копію договору про надання правової допомоги від 01.12.2020 №01/12/2020, укладеного між ТОВ "Спектр-Агро" (клієнт) та адвокатським бюро "Василя Бонтлаба", відповідно до умов якого бюро зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

- згідно з пунктом 2.1 договору клієнт надає бюро повноваження, зокрема, подавати до виконання виконавчі документи, брати участь у провадженні виконавчих дій, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, наводити свої доводи, міркування та заперечення, у тому числі при проведенні експертизи, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження, оспорювати належність майна і його оцінку, одержувати копії та оригінали постанов та інших документів, користуватися іншими правами сторони у виконавчому провадженні, передбаченими законодавством, зокрема Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

- пунктом 2.2 договору від 01.12.2020 сторони передбачили, що безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Бонтлаб Василь Васильович на підставі документів, передбачених процесуальним законодавством;

- положеннями пункту 5.1 договору від 01.12.2020 визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами в акті передачі-приймання наданих правових послуг, який є невід`ємною частиною цього договору і враховує обсяг та складність роботи, тривалість часу, необхідну для її виконання, досвід та кваліфікацію спеціаліста, строки, ступінь терміновості виконання послуг (роботи) та інші обставини;

- у пункті 5.2 договору від 01.12.2020 вказано, що бюро надає клієнту акт передачі-приймання наданих правових послуг, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце);

- за умовами пунктів 5.3-5.4. договору від 01.12.2020 акт передачі-приймання наданих правових послуг підписується сторонами в розумні інтервали часу після виконання послуг та оплати наданої правової допомоги та фіксує факт надання правових послуг, які передбачені цим договором. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на поточний рахунок бюро;

- відповідно до акта здачі-приймання виконаної правової допомоги від 13.05.2022 №13 до договору про надання правової допомоги сторонами визначено перелік та розмір наданої правничої допомоги за період з 22.04.2022 по 13.05.2022;

- у акті зазначено, що сторони погодили вартість однієї години правової допомоги "БЮРО" складає 900,00 грн., участь у судовому засіданні - 1 500,00 грн, а гонорар у випадку прийняття позитивного для клієнта рішення: задоволення скарги - 3 500,00 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги склала 9 950,00 грн;

- вказані кошти сплачені клієнтом на поточний рахунок адвокатського бюро "Василя Бонтлаба" - 13.05.2022.

6.30. Зокрема, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, у відзиві (запереченнях на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу) відділ ДВС заперечував щодо заявленого позивачем розміру судових витрат лише в частині стягнення 4 150,00 грн.

6.31. Поряд з тим, суд першої інстанції не погодився із зазначеними позивачем сумами витрат на професійну правничу допомогу та вважав їх неспівмірними враховуючи незначну складність справи, нескладність скарги на бездіяльність державного виконавця за змістом та її обсягом.

6.32. Водночас у касаційній скарзі відділ ДВС зазначає про неповідомлення його позивачем в частині обґрунтування доцільності та неминучості витрат на професійну правничу допомогу та не подання позивачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

6.33. У контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, а також враховуючи висновки судів попередніх інстанцій, Суд виходить з такого.

6.34. Як вже, було зазначено вище, апеляційний господарський суд, оцінивши вказані доводи відповідача, дійшов висновку про недоведеність відділом ДВС неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу та вказав на ненадання відповідних доказів.

6.35. Зокрема, зміст оскаржуваної постанови свідчить, що надаючи оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, а також відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, з урахуванням ненадання відділом ДВС доказів неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд визнав правомірним стягнення з відділу ДВС на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9 950,00 грн, як доведених, обґрунтованих та таких, що підлягають стягненню з відповідача.

6.36. При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що в згаданому акті здачі-приймання виконаної правової допомоги від 13.05.2022 №13 міститься перелік наданих послуг, витрачений на кожну послугу час та вартість.

6.37. Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції вказував на те, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання та витрачений час. Такі стадії представництва інтересів у суді, є невідворотними і не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії адвокат не може та витрачає на це свій робочий час і такі стадії, є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

6.38. Також зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що спростовуючи висновки суду першої інстанції про неспівмірність із складністю цієї справи, значенням справи для сторін та обсягом наданих адвокатом послуг - гонорару адвоката (у зв`язку із прийняттям позитивного для клієнта рішення - повного задоволення скарги), суд апеляційної інстанції наголосив на відсутності обґрунтованих заперечень відділу ДВС в цій частині та застосував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом (за відсутності або необґрунтованості клопотання іншої сторони) суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися) та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

6.39. Також зазначив про відсутність належного мотивування судом першої інстанції застосування положень статті 129 ГПК України в частині можливості суду відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково.

6.40. Тобто, оскаржувану постанову суду аргументовано тим, що доказів або обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відділ ДВС не надав, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що останнім не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи відповідно до вимог частини шостої статті 126 ГПК України.

6.41. Колегія суддів наголошує, що дійсно самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

6.42. Поряд з тим Суд, у контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції зазначає, що визначення співмірності із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суди здійснюють з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, з урахуванням статті 86 ГПК у взаємозв`язку із оцінкою таких критеріїв як складність справи (обсяг опрацьованого законодавства, судової практики, кількість та тривалість судових засідань, тощо). Подібні за змістом висновки, викладені і у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №915/1473/20, від 27.01.2022 у справі №910/17733/20 та від 15.12.2021 у справі №910/2166/21.

6.43. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

6.44. Із додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №912/3642/19 слідує, що хоча суд посилався на розмежування вказаних особливостей застосування приписів статей 126 та 129 ГПК України, але дійшов висновку про відсутність у відзиві (запереченнях на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу) доказів та належних обґрунтувань щодо неправильності розрахунку витрат позивача.

6.45. Поряд з тим, суд апеляційної інстанції не врахував, що стаття 129 ГПК України надає суду можливість за власною ініціативою чи за наявності заперечення сторони відмовити у відшкодуванні витрат, з урахуванням відповідних критеріїв, визначених у вказаній статті у тому числі і за відсутності клопотання про таке зменшення.

6.46. Колегія суддів наголошує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

6.47. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

6.48. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6.49. При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

6.50. З наведеного слідує, що здійснюючи розгляд заяви ТОВ "СПЕКТР-АГРО" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд фактично дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення витрат, керуючись лише приписами статті 126 ГПК України та не врахував, що у сам відзив (заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу) відділу ДВС містить також посилання на порядок, передбачений статтею 129 ГПК України.

6.51. Таким чином, зазначаючи про помилковість висновків суду першої інстанції в частині відсутності підстав для покладення на відділ ДВС гонорару адвоката позивача у розмірі 3 500,00 грн на підставі акта від 13.05.2022 №13 здачі-приймання виконаних виконаної правової допомоги до договору (у зв`язку із прийняттям позитивного для клієнта рішення - повного задоволення скарги), суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 №922/1964/21 згідно з яким: "у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

6.52. Отже, висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду ним заяви ТОВ "СПЕКТР-АГРО" та, відповідно, про наявність підстав для повного задоволення вказаної заяви є передчасними та такими, що зроблені без дослідження та оцінки доказів, доводів і аргументів учасників справи.

6.53. Суд касаційної інстанції в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

6.54. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.55. Враховуючи викладене, у цій постанові вище, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону (статті 126, 129 ГПК України) не відповідає.

6.56. Доводи, наведені у відзиві вказаного не спростовують і відхиляються Судом, ураховуючи мотиви, викладені у цьому розділі.

6.57. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

7.2. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначеним у статті 300 ГПК України.

7.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.4. За таких обставин Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу відділу ДВС задовольнити частково, оскаржувану постанову в справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7.5. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити питання розподілу витрат пов`язаних з розглядом даної справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до закону.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №912/3642/19 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко