ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
02 лютого 2023 р. Справа № 902/260/22
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарафіна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
арбітражний керуючий (керуючий реструктуризацією) Томашук М.С.,
від Боржника: Молявчик О.В.,
від ОСОБА_2 : ОСОБА_3 ,
від ОСОБА_4 : ОСОБА_5
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/260/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою від 04.05.2022 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Цвика А.О..
Ухвалою від 16.08.2022 року відсторонено арбітражного керуючого Цвика А.О. від виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/260/22 арбітражного керуючого Томашука М.С.
Ухвалою від 28.11.2022 року встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів у справі № 902/260/22, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (керуючим реструктуризацією) Томашуком М.С. до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 . Призначено справу до розгляду на 16.01.2023 року.
26.12.2022 року до суду від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшло клопотання № 02-02/210 від 26.12.2022 року про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у даній справі.
26.12.2022 року до суду від арбітражного керуючого Томашука М.С. надійшов звіт №02-02/209 від 26.12.2022 року (вх. № 01-36/968/22) про нарахування та виплату основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за період із 16.08.2022 року по 16.01.2023 року у розмірі 65 000,00 грн по справі № 902/260/22.
Ухвалою від 27.12.2022 року призначено звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-02/209 від 26.12.2022 року (вх. № 01-36/968/22) про нарахування та виплату основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за період із 16.08.2022 року по 16.01.2023 року по справі № 902/260/22, до розгляду на 16.01.2023 року.
Ухвалою від 16.01.2023 року справу № 902/260/22, в тому рахунку звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-02/209 від 26.12.2022 року (вх. № 01-36/968/22) про нарахування та виплату основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за період із 16.08.2022 року по 16.01.2023 року по справі № 902/260/22 - призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2023 року.
18.01.2023 року до суду від представника кредитора ОСОБА_4 надійшло клопотання б/н від 11.01.2023 року про закриття провадження у справі.
В судове засідання на визначену дату з`явились арбітражний керуючий Томашук М.С., представники боржника, кредиторів - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
В ході розгляду справи арбітражний керуючий надав пояснення щодо обставин справи, підтримав клопотання про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника, та просив його задоволити.
Представники боржника та кредитора ОСОБА_2 підтримали клопотання про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у даній справі.
Представник кредитора ОСОБА_4 зазначив про наявність підстав для закриття провадження у справі, в зв`язку з чим підтримав клопотання про закриття провадження у справі.
Арбітражний керуючий та представник боржник заперечили щодо даного клопотання та зазначили про безпідставність такого клопотання.
Представник кредитора ОСОБА_2 поклався на розсуд суду.
Суд, розглянувши клопотання представника кредитора ОСОБА_4 про закриття провадження у справі, клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у даній справі дослідивши наявні матеріали справи та проаналізувавши норми діючого законодавства України, встановив наступне та дійшов такого висновку.
Клопотання про закриття провадження у справі мотивовано, окрім іншого тим, що на думку кредитора, дії боржника спрямовані на небажання та ухилення від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами та затягування часу виконання таких зобов`язань.
Протягом усього часу провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 прослідковується його недобросовісна поведінка.
Так, кредитор вказує на те, що протягом більшості часу свого життя, на момент виникнення зобов`язань перед кредиторами та ведення відповідних судових справ, боржник проживав та був зареєстрований у м. Львові. Боржник проживав та здійснював свою діяльність у місті Львові. У власності боржника була велика кількість нерухомого майна у м.Львові. Сім`я боржника жила у Львові. Місто Львів було центром його життєвих інтересів протягом усього часу, і продовжує бути і надалі. Інших підстав, окрім як введення в оману кредиторів та суду для зміни місця реєстрації у боржника не було. Жодних обставин та підстав таких змін боржник не зазначає.
Наявні факти та обставини, які вказують на те, що реальне місце проживання та перебування боржника є м. Львів, і не змінювалось протягом усього часу тривалості провадження у справі про його неплатоспроможність.
У відповідь на адвокатський запит представником кредитора було отримано відомості щодо фіксації у м.Львові транспортного засобу з днз НОМЕР_2 за період часу з 01.01.2022 року по 05.08.2022 року, яким користується ОСОБА_1 . Таких фіксацій було 973 шт. за кожен день протягом зазначеного часу.
У відповідь на адвокатський запит з Вінницької міської ради, за аналогічний період таких фіксації було лише дві: 03.05.2022 року та 27.07.2022 року.
Аналогічний запит було здійснено за період часу з 06.08.2022 року по 22.12.2022 року, у відповідь на який було надано відомість щодо кількості фіксацій 746 шт. за кожен день протягом зазначеного часу.
Факт користування даним автомобілем визнається самим боржником та додатково підтверджується фотофіксаціями з камер нагляду.
Тобто, ОСОБА_1 протягом усього цього часу перебував у м. Львові, що в свою чергу дає підстави сформувати висновки про те, що свою основну діяльність та фактичне проживання він здійснює у Львові. Відомості про таке боржник не зазначає та приховує.
Формальна реєстрація місця проживання у Вінницькій області спрямована лише на введення в оману кредиторів та суду, зловживання своїми процесуальними права та обов`язками, а також ускладнення кредиторам реалізації своїх прав та інтересів в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки, усі вони, як і боржник, знаходяться у м.Львові.
Щодо транспортного засобу днз НОМЕР_2 , то боржник стверджував, що це автомобіль друга, який дозволив йому покористуватись ним. Однак, у відповідь на адвокатський запит було отримано інформацію, що такий автомобіль належить ТОВ "ОТП Лізинг", одним з видів діяльності якого є здача автомобілів у лізинг, що звичайно не є безоплатним. Окрім того, як вбачається з пояснень боржника він даним автомобілем користується постійно.
Також, у заяві зазначено, що боржником приховано від кредиторів та суду ту обставину, що за його позовом наявна справа про витребування нерухомого майна, в провадженні Львівського апеляційного суду.
За результатами розгляду даної справи, боржник в разі задоволення позовних вимог, набуде у власність нерухоме майно, що впливатиме на його майновий стан та можливість задоволення майнових вимог кредиторів, про що боржник не повідомляв, хоча дана обставина має важливе значення для справи при розгляді справи про неплатоспроможність боржника.
Боржник, як позивач у справі про витребування майна не міг не знати про її наявність, та її важливість в межах справи про його неплатоспроможність. Боржник використовує законодавчі можливості та положення недобросовісно та зловживає ними.
В ситуації, що склалась, боржник, фактично, в межах справи про банкрутство отримає рішення про свою неплатоспроможність та списання боргів перед кредиторами, а за результатами розгляду справи в апеляційному суді, набуде собі право власності на нерухоме майно не маючи жодних зобов`язань перед кредиторами.
Крім того, боржник приховав від кредиторів та суду відомості щодо своїх корпоративних прав у юридичних особах у яких він є директором та/або засновником. Відповідна інформація також була виявлена арбітражним керуючим.
На момент звернення до суду з заявою про неплатоспроможність, в загальному доступі в мережі інтернет містилась інформація, що ОСОБА_1 займає посаду генерального директора KSG Agro , що також боржником приховується та не повідомляється.
Також, як вбачається з відомостей наявних в матеріалах справи, боржник часто здійснює виїзди закордон, що звичайно потребує певних фінансових витрат, які не відповідають його задекларованому майновому стану.
Все вищенаведене дає підстави сумніватись у добросовісності боржника та надання ним усіх відомостей про свій майновий стан, оскільки поведінка та життєдіяльність боржника не відповідає задекларованому стану.
Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими КУзПБ пов`язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, у сукупності з іншими обставинами справи підлягають урахуванню господарським судом при ухваленні рішення про закриття провадження у справі замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Фактично, спосіб життя, який веде боржник проживаючи постійно в "чужому" місті, користуючись "чужим" автомобілем, виїжджаючи часто закордон, маючи на утриманні членів сім`ї та родичів, що потребує значних коштів та витрат, не відповідає майновому стану, який декларує та повідомляє боржник. Адже, зі слів боржника, єдиним джерелом доходу є пенсія. Більше того, приховування цих фактів, надання неправдивих відомостей, маніпулювання своїми правами вказує на недобросовісність боржника та небажання досягти цілей, на які справді спрямована процедура банкрутства фізичної особи.
Ще з моменту ініціювання даної справи, жодних планів, пропозиції щодо виконання своїх зобов`язань перед кредиторами боржник ніяким чином не визначав. Намір виконати свої зобов`язання хоча б частково у боржника не прослідковувався. Наміру здійснити реструктуризацію майна у боржника немає. Зареєстровані за боржником автомобілі на праві власності він не позиціонує як свої. Свої корпоративні права боржник приховує. Можливе набуття права власності на нерухоме майно він приховує. Джерела своїх доходів, які б надавали можливість з сім`єю проживати у м. Львів, нібито не маючи власного життя, користуватись автомобілем у лізинг, здійснювати часті поїздки за кордон, боржник не відображає. Відомості про майно та доходи членів своєї сім`ї боржник приховує прикриваючись тією обставиною, що вони "не надали відповідних відомостей".
За таких обставин, як кредитори, так і суд, позбавлені можливості встановити реальний майновий стан боржника, та як наслідок, можливість боржника погасити борг перед кредитором.
Все це сприймається кредитором як недобросовісна поведінка боржника, що у свою чергу ставить під сумнів бажання боржника.
Зазначені обставини в цілому суперечать змісту та меті процедури неплатоспроможності фізичної особи, що унеможливлює подальше здійснення провадження у справі щодо неплатоспроможності ОСОБА_1 .
Посилаючись на положення п. 8 ч. 1 ст. 90, ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, кредитор просить суд закрити провадження у даній справі.
Клопотання про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у справі, мотивовано наступним.
Відповідно до абз. 2 п. 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, арбітражним керуючим шляхом направлення на офіційні електронні адреси кредиторів 01.12.2022 року надіслано всім кредиторам боржника запит № 02-04/200 від 01.12.2022 року з проектом рішення із запропонованих питань порядку денного.
За результатами отриманих відповідей 10.12.2022 року, арбітражним керуючим було складено протокол зборів кредиторів, відповідно до якого кредиторами прийняті наступні рішення:
прийняти до відома звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про результати перевірки декларації про майновий стан боржника ОСОБА_1 без зауважень;
схвалити звіт арбітражного керуючого Цвика А.О. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі про банкрутство ОСОБА_1 за період із 04.05.22р. по 16.08.2022р. відповідно до якого арбітражному керуючому Цвику А.О. нараховано основну грошову винагороду в сумі 42 842,00 грн.;
схвалити звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі про банкрутство ОСОБА_1 за період із 16.08.2022р. по 10.12.2022р. відповідно до якого арбітражному керуючому Томашуку М.С. нараховано основну грошову винагороду в сумі 49 483,00 грн.;
відмовитись від розроблення плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та його розгляду;
звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про перехід до процедури погашення боргів боржника ОСОБА_1 ; звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про призначення керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Томашука М.С.; уповноважити арбітражного керуючого Томашука М.С. надати суду відповідні клопотання.
Так відповідно до джерел доходів боржника, єдиним джерелом доходів боржника є пенсія.
Відповідно до реєстру вимог кредиторів боржника, загальна сума заборгованості в процедурі неплатоспроможності становить 4 510 470,57 грн.
Згідно положень ч. 6 ст. 124 КУ з процедур банкрутства, для проведення погашення вимог кредиторів боржника протягом 5-ти років, необхідно щомісячно сплачувати грошові кошти в сумі 75 174,51 грн., яких боржник немає.
За таких обставин, боржник не спроможний погасити загальну суму заборгованості кредиторам на умовах реструктуризації, в зв`язку з відсутністю необхідних грошових коштів.
Відповідно до ст. 124 КУ з процедур банкрутства третіх осіб, які б виявили бажання взяти участь у плані реструктуризації боргів боржника як поручитель (гарант), зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством не виявлено.
Пропозиції щодо списання заборгованості від кредиторів не надходило.
За таких обставин, погашення вимог кредиторів на умовах реструктуризації боргів неплатоспроможного боржника відповідно до строків встановлених ст. 124 КУ з процедур банкрутства є неможливим.
Відповідно до ч.2 ст. 123КУ з процедур банкрутства збори кредиторів розглядають питання про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Тобто, в процедурі погашення боргів майно боржника можна реалізувати в порядку встановленому КУ з процедур банкрутства, а виручені кошти направити на погашення вимог кредиторів відповідно до затвердженого реєстру вимог кредиторів.
Зважаючи на викладене та враховуючи неможливість проведення процедури реструктуризацію боржника, єдиною можливою процедурою для боржника є процедура погашення боргів ОСОБА_1 та визнання його банкрутом.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст. 123, 124, 130 КУ з процедур банкрутства, арбітражний керуючий просить суд: визнати боржника - фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом та перейти до процедури погашення боргів боржника; призначити керуючим реалізацію майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Томашука М.С.
Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, 18.10.2022 року від арбітражного керуючого Томашука М.С. до суду надійшов звіт № 02-04/201 від 18.10.2022 року про перевірку декларації боржника.
Згідно вказаного звіту, станом на 18.10.2022 року за результатами проведеної перевірки арбітражним керуючим встановлено, що:
відповідно до відповіді від ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, зареєстрованої за боржником сільськогосподарської техніки не зареєстровано;
в зв`язку з обмеженим доступом до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, керуючим реструктуризацією використано доступні бази даних на інтернет ресурсах ca.ligazakon.net, youcontrol.com, opendatabot.ua, а також інформацію надану боржником, згідно яких ОСОБА_1 є засновником наступних юридичних осіб:
- Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Ліски Поршнянські" (81134, Львівська обл., Пустомитівський р-н. с. Липники, вул. Поршнянська 7, код ЄДРПОУ 36874506) з статутним капіталом 0 грн., частка ОСОБА_1 не визначена;
- Колективне підприємство "Підприємство юридичних та аудиторських послуг "Феміда" (79011, Львівська обл., м. Львів, вул. Вітовського, 18, код ЄДРПОУ 01489664), з статутним капіталом 100 грн., частка ОСОБА_1 - 33,34%. (33,34 грн.).
Відповідно до Довідки виданої 16.06.2022 року ДП "Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин", інформація про тварин відсутня, оскільки боржник, як власник тварин в Єдиному державному реєстрі тварин не зареєстрований.
Відповідно до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) відсутня інформація щодо наявності у боржника документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до інформації, яка отримана із веб-сайту SMIDA, боржник серед власників, які володіють акціями емітентів відсутня.
За офіційною інформацією Державної авіаційної служби України отриманої з веб- сайту Державіаслужби України (https://avia.gov.ua/ - - ) встановлено, що у Державному реєстру цивільних повітряних суден України, за боржником повітряні судна не зареєстровані.
Відповідно до інформації, яка отримана із веб-сайту Інституту інтелектуальної власності, за боржником об`єкти інтелектуальної та промислової власності (патенти, винаходи, торгова марка та ін.) не зареєстровані.
Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій області на письмовий запит керуючого реструктуризацією від 25.05.2022 року інформацію про зареєстровані за ОСОБА_1 автотранспортні засоби не надав.
Разом з тим, на електронному порталі ДІЯ міститься інформація про наявність зареєстрованих за ОСОБА_1 трьох транспортних засобів, а саме: легковий автомобіль марки Honda, CR-V 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 ; легковий автомобіль марки Toyota Camry, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_4 ; легковий автомобіль марки ВМW-5251, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_5 .
Відповідно до Довідки виданої 25.05.2022 року Держмитслужбою повідомлено, що ОСОБА_1 не включено до Реєстру осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи. Зовнішньоекономічна діяльність зазначеним суб`єктом господарювання не здійснювалась, товари які належать зазначеному суб`єкту господарювання, на митних складах та складах тимчасового зберігання не зберігаються.
Відповідно до довідки з державного реєстру обтяжень рухомого майна, у державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстрованих обтяжень стосовно ОСОБА_1 не виявлено, крім обтяжень по виконавчим провадженням, які здійснюються по судових рішеннях.
Відповідно до відомостей з реєстру виконавчих проваджень, ОСОБА_1 як стягувач не значиться.
Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником нерухомого майна не зареєстровано.
Державною прикордонною службою надано інформацію про перетин кордону ОСОБА_1 за період з 04.05.2019 року по 04.05.2022 року.
Під час аналізу даної інформації керуючим реструктуризацією було встановлено, що боржником за період з 10.05.2021 року по 04.04.2022 року 34 рази здійснювався перетин кордону на автомобілі з державним номером НОМЕР_2 , проте боржником в декларації за 2021 рік в розділі V про даний автомобіль зазначено не було.
З огляду на це, керуючий реструктуризацією 04.07.2022 року направив запит боржнику з проханням повідомити керуючого реструктуризацією про наявність або відсутність права (титулу) на легковий автомобіль з державним номером НОМЕР_2 .
Від боржника було отримано відповідь, у якій він зазначає, що легковий автомобіль з державним номером НОМЕР_2 належить компанії ОТП Лізинг. Боржник пересувався у цьому автомобілі у 2021 та 2022 роках під час виконання ним дій по організації благодійної діяльності. Зазначив, що він не є власником цього автомобіля і не користувачем, з огляду на що він не був включений до декларації, яка подана до суду. До відповіді боржник надав копію технічного паспорту та договору лізингу.
Проаналізувавши відповідь боржника та додані до неї документи, врахувавши приписи законодавства, керуючий реструктуризацією прийшов до висновку про відсутність необхідності внесення легкового автомобіля з державним номером НОМЕР_2 до декларації за 2021 рік.
Також керуючим реструктуризацією було отримано відповідь на запит з ГУ ПФУ у Львівській області у вигляді довідки про доходи. Проаналізувавши зазначену вище відповідь та співставивши розмір отриманої пенсії, що зазначена у довідці за 2020 рік, а також суму яка зазначена боржником у декларації за 2022 рік, було встановлено розбіжність, а саме у декларації зазначено 22 819 грн., а у довідці 23 960 грн. Таким чином різниця складає 1 141 грн.
В зв`язку з викладеними обставинами, арбітражний керуючий повідомив суд та кредиторів, що за наявними отриманими відповідями станом на 18.10.2022 року виявлено розбіжності у декларації за 2020 рік в частині отриманої пенсії боржником та наявності корпоративних прав; інших розбіжностей або недостовірних даних внесених боржником до декларації не виявлено.
01.11.2022 року до суду від ОСОБА_1 надійшов лист б/н від 21.10.2022 року, до якого додано виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї (за 2019-2021 роки).
Крім того, відповідно до абз. 2 п. 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, було проведено засідання зборів кредиторів боржника шляхом опитування (протокол від 10.12.2022 року).
Так, за змістом протоколу зборів кредиторів, порядок денний зборів наступний:
1. Розгляд звіту про результати перевірки декларації про майновий стан боржника.
2. Звіт арбітражного керуючого Цвика А.О. про нарахування та виплату грошової винагороди та витрат у справі.
3. Звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про нарахування та виплату грошової винагороди та витрат у справі.
4. Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника.
5. Прийняття рішення щодо подальших судових процедур боржника.
Відповідно до абз. 2 п. 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУ з процедур банкрутства, арбітражним керуючим шляхом направлення на офіційні електронні адреси кредиторів 01.12.2022 року надіслано всім членам комітету кредиторів ОСОБА_1 наступні документи:
- запит № 02-04/200 від 01.12.2022 року з проектом рішення з запропонованих питань порядку денного.
У встановлений в запиті строк надійшли: лист представника кредитора ОСОБА_2 адвоката Бурки В.Р. від 09.12.2022 року, лист представника кредитора ОСОБА_7 адвоката Вовчака А.В. від 09.12.2022 року, лист представника кредитора ОСОБА_4 адвоката Галайського О.В. від 09.12.2022 року.
За приписами ч. 2 ст. 48 КУ з процедур банкрутства збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, які мають не менше ніж дві третини голосів.
В зв`язку з наданням відповіді всіма кредиторами, дані збори комітету кредиторів вважаються повноважними.
За результатами розгляду отриманих відповідей від представників кредиторів та підрахунку їх голосів встановлено, що кредиторами одноголосно проголосовано "За" та прийнято такі рішення:
по першому питанню порядку денного: прийняти до відома звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про результати перевірки декларації про майновий стан боржника ОСОБА_1 без зауважень;
по другому питанню порядку денного: схвалити звіт арбітражного керуючого Цвика А.О. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі про банкрутство ОСОБА_1 за період із 04.05.2022 року по 16.08.2022 року відповідно до якого арбітражному керуючому Цвику А.О. нараховано основну грошову винагороду в сумі 42 842,00 грн.;
по третьому питанню порядку денного: схвалити звіт арбітражного керуючого Томашука М.С. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі про банкрутство ОСОБА_1 за період з 16.08.2022 року по 10.12.2022 року відповідно до якого арбітражному керуючому Томашуку М.С. нараховано основну грошову винагороду в сумі 49 483,00 грн.;
по четвертому питанню порядку денного: відмовитись від розроблення плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та його розгляду;
по п`ятому питанню порядку денного:звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про перехід до процедури погашення боргів боржника ОСОБА_1 . Звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про призначення керуючим реалізацію майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Томашука М.С. Уповноважити арбітражного керуючого Томашука М.С. надати суду відповідні клопотання.
Водночас, незважаючи на результати голосування на зборах кредиторів 10.12.2022 року щодо відмови від розроблення плану реструктуризації боргів боржника та його розгляду та щодо звернення до суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів боржника, представником кредитора ОСОБА_4 було змінено процесуальну позицію та подано до суду клопотання про закриття провадження у справі.
Вказане клопотання, як зазначено вище, вмотивовано, тим, що на думку кредитора дії боржника свідчать про його недобросовісну поведінку; місце реєстрації боржника змінено формально задля зміни місця розгляду справи та введення в оману кредиторів та суду; реальне місце проживання боржника та його сім`ї - м. Львів, про що свідчать відповіді на адвокатський запит щодо фотофіксацій камерами нагляду транспортного засобу НОМЕР_2 , яким користувався боржник та який належить ТОВ "ОТП Лізинг"; боржником приховано від суду та кредиторів факт розгляду Львівським апеляційним судом справи про витребування на користь боржника нерухомого майна, за результатами якої боржник може набути у власність майно, що вплине на його майновий стан; боржник також приховав відомості щодо своїх корпоративних прав; в мережі інтернет містилась інформації щодо зайняття боржником посади генерального директора KSG Agro; боржник здійснює часті виїзди закордон, що потребує фінансових затрат; наведені обставини дають підстави сумніватись у добросовісності боржника, оскільки поведінка та життєдіяльність боржника не відповідає задекларованому стану.
Посилаючись на недобросовісну поведінку боржника та положення п. 8 ч. 1 ст. 90, ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, кредитор просить суд закрити провадження у даній справі.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУ з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Так, статтею 113 КУ з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 90 КУ з процедур банкрутства, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
Відповідно до ч. 7 ст. 123 КУ з процедур банкрутства, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї;
2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Так, як вказано раніше, в якості підстави для закриття провадження у даній справі кредитор наводить обставини щодо недобросовісної поведінки боржника, з посиланням на норми закону, якими за різних обставин передбачено можливість закриття провадження у справі, а саме: п. 8 ч. 1 ст. 90, ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, та просить суд закрити провадження у даній справі.
Щодо закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУ з процедур банкрутства (якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника), суд зазначає наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, звертаючись до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржник зазначив про існування простроченої заборгованості перед зазначеними нижче кредиторами в загальному розмірі - 4 619 657,82 грн.
Ухвалою від 28.11.2022 року встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів у справі № 902/260/22, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (керуючим реструктуризацією) Томашуком М.С. до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 , а саме:
- ОСОБА_7 у розмірі 1 420 164,70 грн (2 черга задоволення), а також у розмірі 4 962,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів);
- ОСОБА_4 у розмірі 149 929,87 грн (2 черга задоволення), а також у розмірі 4 962,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів);
- ОСОБА_2 у розмірі 100 000,00 доларів США, що на момент подання даної заяви відповідно до офіційного курсу НБУ становить 2 925 490,00 грн. (2 черга задоволення), а також у розмірі 4 962,00 грн. - витрати на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Поряд з цим, згідно Інформації № 289017663 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у боржника відсутнє право власності (та інше право) на будь-яке нерухоме майно.
Згідно наданих до матеріалів справи відомостей з електронного порталу ДІЯ, за боржником зареєстровані наступні транспортні засоби: легковий автомобіль марки Honda, CR-V 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 ; легковий автомобіль марки Toyota Camry, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_4 ; легковий автомобіль марки ВМW-5251, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_5 .
Боржником даний факт не заперечується та вказані транспортні засоби відображені у деклараціях боржника.
При цьому, як повідомлено боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, легковий автомобіль марки HONDA CR-V, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , був вилучений приватним виконавцем Біленьким І.М.
Легковий автомобіль марки Тоуоta Camry, 2006 року випуску, державний помер НОМЕР_4 , у 2011 році був проданий громадянину ОСОБА_8 . Однак, боржником було видано генеральну довіреність, а не оформлено договір купівлі-продажу. У зв`язку з тим, що фактичний покупець не переоформив автомобіль на себе, на відповідний транспортний засіб було накладено арешт в межах виконавчого провадження, а тому наразі він рахується в реєстрі як власність боржника. Проте, фактично більше 10 років перебуває у користуванні інших осіб.
Легковий автомобіль марки BMW-5251, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , у 2007 році був проданий громадянину ОСОБА_9 . Однак, боржником було видано генеральну довіреність, а не оформлено договір купівлі-продажу. У зв`язку з тим, що фактичний покупець не переоформив автомобіль на себе, на цей транспортний засіб було накладено арешт в межах виконавчого провадження, а тому наразі він рахується в реєстрі як власність боржника. Проте, фактично більше 14 років вказаний автомобіль перебуває користуванні інших осіб.
За боржником відкрито сім рахунків в банківських установах, а саме: один рахунок в АТ "Універсал Банк", шість рахунків в АТ КБ "Приватбанк". Згідно довідки від 27.01.2022 року, залишок по рахунках становить 58,90 грн.
Згідно довідки УПФУ у Львівській області про доходи № 7472294140491421 від 10.12.2021 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Залізничному ОУПФУ м. Львова в Львівській області та отримує пенсію за віком, та за період з 01.06.2021 року по 30.11.2021 року розмір пенсії складає 102 697,90 грн.
У заяві також повідомляється, що боржник наразі не здійснює підприємницьку діяльність та статусу фізичної особи - підприємця не має, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 28586275.
Крім того, згідно звіту арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-04/201 від 18.10.2022 року про перевірку декларації боржника, станом на 18.10.2022 року за результатами проведеної перевірки арбітражним керуючим встановлено, окрім іншого, що:
відповідно до відповіді від ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, зареєстрованої за боржником сільськогосподарської техніки не зареєстровано;
в зв`язку з обмеженим доступом до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, керуючим реструктуризацією використано доступні бази даних на Інтернет ресурсах ca.ligazakon.net, youcontrol.com, opendatabot.ua, а також інформацію надану боржником, згідно яких:
ОСОБА_1 є засновником наступних юридичних осіб:
- ОК "Житлово-будівельний кооператив "Ліски Поршнянські", з статутним капіталом 0 грн., частка ОСОБА_1 не визначена;
- КП "Підприємство юридичних та аудиторських послуг "Феміда", з статутним капіталом 100 грн., частка ОСОБА_1 - 33,34% (33,34 грн.).
Відповідно до Довідки виданої 16.06.2022 року ДП "Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин", інформація про тварин відсутня, оскільки боржник, як власник тварин в Єдиному державному реєстрі тварин не зареєстрований.
Відповідно до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) відсутня інформація щодо наявності у боржника документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до інформації, яка отримана із веб-сайту SMIDA, боржник серед власників, які володіють акціями емітентів відсутня.
За офіційною інформацією Державної авіаційної служби України отриманої з веб- сайту Державіаслужби України (https://avia.gov.ua/ - - ) встановлено, що у Державному реєстру цивільних повітряних суден України, за боржником повітряні судна не зареєстровані.
Відповідно до інформації, яка отримана із веб-сайту Інституту інтелектуальної власності, за боржником об`єкти інтелектуальної та промислової власності (патенти, винаходи, торгова марка та ін.) не зареєстровані.
Відповідно до Довідки виданої 25.05.2022 року Держмитслужбою повідомлено, що ОСОБА_1 не включено до Реєстру осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи. Зовнішньоекономічна діяльність зазначеним суб`єктом господарювання не здійснювалась, товари які належать зазначеному суб`єкту господарювання, на митних складах та складах тимчасового зберігання не зберігаються.
Відповідно до відомостей з реєстру виконавчих проваджень, ОСОБА_1 як стягувач не значиться.
Державною прикордонною службою надано інформацію про перетин кордону ОСОБА_1 за період з 04.05.2019 року по 04.05.2022 року.
Під час аналізу даної інформації керуючим реструктуризацією було встановлено, що боржником за період з 10.05.2021 року по 04.04.2022 року 34 рази здійснювався перетин кордону на автомобілі з державним номером НОМЕР_2 .
У відповідь на запит арбітражного керуючого, боржник зазначив, що легковий автомобіль з державним номером НОМЕР_2 належить компанії ОТП Лізинг. ОСОБА_1 пересувався у цьому автомобілі у 2021 та 2022 роках під час виконання ним дій по організації благодійної діяльності. Зазначив, що він не є власником цього автомобіля і не користувачем, з огляду на що він не був включений до декларації, яка подана до суду.
Відтак, з огляду на наведені вище обставини, зважаючи на те, що заборгованість боржника перед кредиторами має значний розмір (згідно реєстру вимог кредиторів боржника - 4 510 470,57 грн.), зважаючи на відсутність достатніх майна та доходів боржника, за рахунок яких можливо було б відновити свою платоспроможність та погасити наявну перед кредиторами заборгованість, суд приходить до висновку про наявність ознак неплатоспроможності боржника у даній справі.
Доказів зворотного до матеріалів справи не надано.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі згідно п. 8 ч. 1 ст. 90 КУ з процедур банкрутства.
Щодо закриття провадження у справі на підставі ч. 7 ст. 123 КУ з процедур банкрутства (боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї), суд зазначає наступне.
Так, як зазначено вище, ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, було додано декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019-2021 роки.
Згідно ч. 3 ст. 122 КУ з процедур банкрутства, керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.
18.10.2022 року від арбітражного керуючого Томашука М.С. до суду надійшов звіт № 02-04/201 від 18.10.2022 року про перевірку декларації боржника.
За результатами проведеної перевірки арбітражним керуючим було повідомлено суд та кредиторів, що за наявними отриманими відповідями станом на 18.10.2022 року виявлено розбіжності у декларації за 2020 рік в частині отриманої пенсії боржником та наявності корпоративних прав. Інших розбіжностей або недостовірних даних внесених боржником до декларації не виявлено.
01.11.2022 року до суду від ОСОБА_1 надійшов лист б/н від 21.10.2022 року, до якого додано виправлені декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї (за 2019-2021 року), із зазначенням у них відомостей щодо розміру отриманої боржником пенсії та наявних у нього корпоративних прав.
Відтак, суд приходить до висновку, що боржником після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника, було надано до суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї), в межах строку ч. 7 ст. 123 КУ з процедур банкрутства, з урахуванням термінів на поштовий перебіг пересилання кореспонденції.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі також і на підставні ч. 7 ст. 123 КУ з процедур банкрутства.
Щодо закриття провадження у справі на підставі ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства (якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність), суд зазначає наступне.
Так, ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства:
- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;
- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;
- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;
- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Порівняльний аналіз положень ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства з ч. 7 ст. 123 КУ з процедур банкрутства свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до ч.11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУ з процедур банкрутства, закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст. 123, 126, 128 КУ з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Така позиція висвітлена Верховним Судом у постанові від 20.09.2022 року у справі № 920/27/21.
Так, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення закону, судову практику, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про недобросовісну поведінку боржника у даній справі, з огляду на що суд не вбачає підстав для прийняття рішення про закриття провадження у справі згідно ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства.
При цьому, доводи наведені у клопотанні кредитора щодо недобросовнісної поведінки боржника не спростовують встановлених обставин справи; ґрунтуються на припущеннях щодо невідповідності способу життя боржника його доходам; не підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо доводів кредитора стосовно формальної зміни боржником місця реєстрації боржника з метою зміни місця розгляду справи та введення в оману кредиторів та суду; щодо реального місця проживання боржника та його сім`ї у м. Львів та щодо пересування боржника на автомобілі днз НОМЕР_2 , суд зауважує таке.
Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, 20.04.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з підстав наведених у заяві.
До вказаної заяви боржником, окрім іншого, було надано довідку № 23-15-2836 від 25.11.2021 року про реєстрацію місця проживання особи, згідно якої боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство.
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 30 ГПК України та ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Частиною 3 статті 27 ГПК України встановлено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Статтею 2 ЗУ "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" визначено, що:
- реєстрація місця проживання (перебування) особи це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
- орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи;
Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 07.02.2022 року № 265 визначено, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою.
У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Так, зважаючи на наведе вище, ухвалою суду від 21.04.2022 року прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
При цьому, суд зауважує, що згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Так, згідно ст. ст. 1,2, дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Відтак, боржник не позбавлений права на вільне пересування та вільний вибір місця свого проживання; та відповідно права на звернення до суду за захистом своїх прав, згідно визначеної законом юрисдикції такого суду.
При цьому, на підтвердження доводів щодо формальної зміни боржником місця реєстрації задля введення в оману суду та кредиторів - кредитором до суду не надано жодних доказів.
Щодо доводів кредитора стосовно ймовірного набуття боржником в подальшому права власності на нерухоме майно, внаслідок можливого прийняття рішення на його користь Львівським апеляційним судом у справі про витребування майна, суд зауважує, що у такому випадку в разі набуття боржником права власності на майно - таке майно підлягатиме віднесенню до ліквідаційної маси, з урахуванням положень ст. 131 КУ з процедур банкрутства, та за рахунок реалізації якого буде можливе задоволення вимог кредиторів у даній справі згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.
Щодо доводів про приховування боржником відомостей щодо своїх корпоративних прав, суд зазначає, що як вказано раніше, боржником до суду було подано виправлені декларації про майновий стан боржника, в яких було відображено, окрім іншого, відомості щодо корпоративних прав останнього.
Також, суд зауважує, що надана до клопотання кредитора роздруківка з мережі інтернет, сайту новин про агробізнес з відомостями про ОСОБА_1 (оновлено 11.01.2022 року) достеменно не свідчить про зайняття останнім на даний час посади генерального директора KSG Agro.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження працевлаштування боржника матеріали справи не містять.
Крім того, інші доводи щодо невідповідності поведінки та способу життя боржника, яка на думку кредитора не відповідає задекларованому стану, також не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях та є власними суб`єктивними судженнями кредитора.
Водночас, суд також наголошує на тому, що як зазначено раніше, всіма кредиторами у даній справі було реалізовано свої правомочності та на зборах кредиторів одноголосно прийнято рішення (протокол зборів кредиторів від 10.12.2022 року), зокрема: щодо відмови від розроблення плану реструктуризації боргів боржника та його розгляду та щодо звернення до суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що клопотання представника кредитора ОСОБА_4 б/н від 11.01.2023 року про закриття провадження у справі, за наведених у ньому обставин, задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у справі, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 123 КУ з процедур банкрутства визначено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно ч. 8 ст. 123 КУ з процедур банкрутства, до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: 1) схвалення плану реструктуризації боргів боржника; 2) відмову у схваленні плану реструктуризації боргів та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність; 3) звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією; 4) звернення до господарського суду з клопотанням про закриття процедури реструктуризації боргів у зв`язку з невиконанням або неможливістю виконання плану реструктуризації боргів та введення процедури погашення боргів боржника; 5) звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого; 6) інші питання, передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В силу абз. 1 ч. 1 ст. 130 КУ з процедур банкрутства, господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
За приписами КУ з процедур банкрутства, судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (п. 8 ч. 5 ст. 119 КУ з процедур банкрутства).
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУ з процедур банкрутства).
Згідно з ч. 4 ст. 122 КУ з процедур банкрутства, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Отже, на відміну від статті 44 КУ з процедур банкрутства, у справі про неплатоспроможність фізичної особи Кодекс не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.
Таке тлумачення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 130 КУ з процедур банкрутства про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з п. 2 ч. 4 ст. 122 КУ з процедур банкрутства приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства.
Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за ч. 1 ст. 130 КУ з процедур банкрутства господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з п. 2 ч. 4 ст. 122 КУ з процедур банкрутства зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства.
Таким чином, хоча КУ з процедур банкрутства докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами п. 8 ч.5 ст. 119, ч. 11 ст. 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до ч. 7, п. 2 ч. 8 ст. 123 КУ з процедур банкрутства.
До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.
Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУ з процедур банкрутства, господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:
- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;
- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 6, частини перша статті 130 КУ з процедур банкрутства, процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.
Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку ч. 1 ст. 130 КУ з процедур банкрутства, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 90 КУ з процедур банкрутства.
Отже, приписи ч. 1 ст. 130 КУ з процедур банкрутства не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства.
Враховуючи, що у ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку ч.1 ст. 130 КУ з процедур банкрутства.
Приписи ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУ з процедур банкрутства у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за ч. 11 ст. 126 КУ з процедур банкрутства є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУ з процедур банкрутства формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Така позиція висвітлена Верховним Судом у постанові від 20.09.2022 року у справі № 920/27/21.
Так, як вбачається з матеріалів справи, останні не містять схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, як то передбачено положеннями ст.ст. 124, 126 КУ з процедур банкрутства.
При цьому, як зазначено раніше, за наслідками проведених шляхом опитування зборів кредиторів 10.12.2022 року, усіма кредиторами (листи представників кредиторів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ) одноголосно було прийнято рішення, зокрема: відмовитись від розроблення плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та його розгляду; звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про перехід до процедури погашення боргів боржника ОСОБА_1 . Звернутись з клопотанням до господарського суду Вінницької області про призначення керуючим реалізацію майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Томашука М.С. Уповноважити арбітражного керуючого Томашука М.С. надати суду відповідні клопотання.
Також, як зазначено раніше, встановлені під час розгляду справи обставини та надані на їх підтвердження докази свідчать про наявність ознак неплатоспроможності боржника у даній справі (заборгованість боржника перед кредиторами згідно реєстру вимог кредиторів боржника становить - 4 510 470,57 грн. та значно перевищує його доходи; відсутність достатніх майна та доходів боржника, за рахунок яких можливо було б відновити свою платоспроможність та погасити таку заборгованість (задекларована боржником вартість рухомого майна боржника в загальному розмірі становить 444 000,00 грн.; дохід боржника - пенсія за віком; задекларована боржником номінальна вартість часток у статутному капіталі товариств становить 33,33 грн.), що відповідно є підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів у даній справі.
При цьому, судом не було встановлено обставин, які б слугували підставою для закриття провадження у даній справі, про що було зазначено вище.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище положення закону у їх сукупності, беручи до уваги наявність ознак неплатоспроможності боржника та прийняті рішення зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів.
Також, суд зважає на необхідність призначення в даній справі керуючого реалізацією.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 130 КУ з процедур банкрутства, постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 28 КУ з процедур банкрутства, арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів.
Розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими особами у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом; 4) які мають конфлікт інтересів; 5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження; 6) які є близькими особами боржника - фізичної особи.
За змістом п. 3 ч. 8 ст. 123 КУ з процедур банкрутства, до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією.
Як вбачається з матеріалів справи, зборами кредиторів також прийнято рішення стосовно звернення з клопотанням до господарського суду Вінницької області про призначення керуючим реалізацію майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Томашука М.С.
Водночас, у клопотанні № 02-02/210 від 26.12.2022 року арбітражний керуючий Томашука М.С. просить суд призначити його керуючим реалізацією у даній справі.
Також до суду арбітражним керуючим Томашуком М.С. було подано заяву № 02-02/211 від 01.12.2022 року про участь у даній справі.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе призначити керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Томашука М.С.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 28, 30, 59, 113, 114, 123, 130, 131 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 18, 42, 73, 74, 76, 79, 86, 196, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Відмовити в задоволенні клопотання представника кредитора ОСОБА_4 б/н від 11.01.2023 року про закриття провадження у справі № 902/260/22.
2. Задоволити клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. № 02-02/210 від 26.12.2022 року про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника у даній справі № 902/260/22.
3. Припинити процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі № 902/260/22.
4. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 187 від 08.02.2013 року) у справі № 902/260/22.
5. Визнати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі № 902/260/22, банкрутом.
6. Ввести процедуру погашення боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі № 902/260/22.
7. Призначити керуючим реалізацією майна боржника - Скорохода Андрія Володимировича у справі № 902/260/22 - арбітражного керуючого Томашука Миколу Савелійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 187 від 08.02.2013 року).
8. Встановити строк до 03.03.2023 року керуючому реалізацією майна банкрута для проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства (відповідні докази надати суду).
9. З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.
10. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.
11. Зобов`язати керуючого реалізацією майна боржника: 1) здійснити процедуру погашення боргів боржника в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства; 2) надати суду документально підтверджений звіт про виконану роботу з інформацією про фінансове становище і майно боржника при проведенні процедури погашення боргів боржника станом на день подання звіту.
12. Призначити справу до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2023 року - 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області (м. Вінниця, вул. Пирогова, 29, зал № 6).
13. Оприлюднити на офіційному веб-порталі Судової влади України повідомлення про визнання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) банкрутом і введення процедури погашення боргів по справі № 902/260/22.
14. Копію постанови надіслати на відомі суду електронні адреси: боржнику - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Томашуку М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; представнику ОСОБА_4 - адвокату Галайському О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; представнику ОСОБА_2 - адвокату Бурці В.Р. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; представнику ОСОБА_7 - адвокату Вовчаку А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; Ладижинському МВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) - info@lg.vn.dvs.gov.ua; Франківському відділу ДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - info_fr@lv.lv.dvs.gov.ua, franklviv_dvs@ukr.net; Приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І.М. - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; ГУ ПФУ у Вінницькій області - gu@vn.pfu.gov.ua; УВД ФСС України у Вінницькій області - vi@fssu.gov.ua; Сектору з питань банкрутства у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції - bankrut@vn.minjust.gov.ua; Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Київ) - info@kv.minjust.gov.ua
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 9 КУ з процедур банкрутства, постанова про визнання боржника банкрутом може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Постанова про визнання боржника банкрутом, прийнята господарським судом у справі про банкрутство, набирає законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя Тісецький С.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 02.02.2023 |
Оприлюднено | 09.02.2023 |
Номер документу | 108846914 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: неплатоспроможність фізичної особи |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні