Рішення

від 31.01.2023 по справі 569/2400/17

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2400/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Хлуд І.П.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

представника відповідача ТОВ «Рівненський домобудівний комбінат» - Бевз Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Товариства з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Мале приватне підприємство «АПМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АПМ ПЛЮС», Рівненська міська рада, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання договору купівлі-продажу державного майна недійсним та скасування свідоцтва про власність , суд

В С Т А Н О В И В :

14 лютого 2017 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 звернулись до Рівненського міського суду Рівненської області із зазначеним позов.

Ухвалою Рівненського міського суду від 16 лютого 2017 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Рівненського міського суду від 24 березня 2017 року відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2018 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Товариства з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Мале приватне підприємство «АПМ», Товариство з обмеженою відповідальністю«АПМ ПЛЮС», Рівненська міська рада, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання договору купівлі-продажу та свідоцтва про власність недійсними зупинено до розгляду Рівненським міським судом Рівненської області цивільної справи №569/11995/18 за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат» про визнання незаконним та скасування розпорядження міської управи Рівненської міської ради народних депутатів в частині переведення статусу житлового будинку та розпорядження міської управи Рівненської міської ради народних депутатів про затвердження акту про прийняття в експлуатацію гуртожитку для малосімейних №103 мкр.4. «Північний».

25 травня 2021 року провадження в справі № 569/2400/17 поновлено.

Заявлений позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 обґрунтовують тим, що вони за місцем роботи перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання жилих приміщень. У зв`язку із чим адміністрацією в подальшому було прийнято відповідні рішення та видано їм ордери на вселення в займані ними житлові приміщення в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 . За вказівкою адміністрації вони ордери на вселення повернули, оскільки їм буде виділено інше житло з більшою площею для чого відповідно потрібні будуть інші ордери. Однак жодних ордерів та документів на вселення в інші приміщення вони не отримали, тому по даний час проживають в приміщеннях гуртожитку по АДРЕСА_1 .

30 червня 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Організацією орендарів «Рівненського ДБК» з метою приватизації, укладено договір купівлі-продажу державного майна№11 відповідно до якого Організація орендарів «Рівненського ДБК» придбала державне майно цілісного майнового комплексу. На підставі вказаного договору №11 було видано Свідоцтва про власність №9 від 09.07.1993 року. Відповідно до вищевказаного Договору №11 Фондом державного майна України було передано Організації орендарів «Рівненського ДБК» майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Рівненського ДБК», до якого входила земельна ділянка площею 0,33 га під гуртожиток по АДРЕСА_2 . Передане за Договором №11 майно в подальшому було внесено до статутного капіталу ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» правонаступником якого сьогодні є ТзДВ «Рівненський домобудівний комбінат». Відповідно наведених доводів у позові, та згідно Закону України «Про приватизацію державного майна», враховуючи той факт, що спірний гуртожиток було фактично побудовано за державні кошти, вважають, що його (гуртожиток) як об`єкт державного житлового фонду не могло бути приватизовано. Посилаючись на норми матеріального права, зокрема на ст.48 ЦК Української РСР , ч. 1 ст.203 ЦК України, з урахуванням уточнених позовних вимог просили суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу державного майна №11 від 30.06.1993 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Організацією орендарів «Рівненського ДБК» в частині продажу квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 в складі цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Рівненського ДБК» та скасувати свідоцтво про власність №9 від 09 липня 1993 року в частині підтвердження права власності на гуртожиток за адресою АДРЕСА_12 ( АДРЕСА_13 . Судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просив суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 підтримав позовні вимоги з інших підстав. В поданій до суду заяві щодо вирішення спору у цій справі зазначив, що оспорюється фактично неукладений договір, який вже виконаний, суд, відмовляючи у задоволенні позову про його недійсність, роз`яснює, що належним способом захисту порушеного права позивачів у такому випадку є звернення до суду передбачених главою 83 ЦК України.

Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляд справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходили.

Представник відповідача ТзДВ «Рівненський домобудівний комбінат» - Бевз Т.С. позовні вимоги позивачів не визнала, вважає їх безпідставними та недоведеними з підстав наведених в письмовому запереченні на позов. Зазначає, що оспорюваний договір купівлі-продажу держмайна жодним чином не порушує основних принципів існуючого суспільного ладу, тому немає законних підстав для визнання даної угоди не дійсною, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляд справи в судове засідання не з`явився, до початку судового засідання начальник відділення Бережний К.М. подав до суду письмові заперечення, вважає позов з зазначених у ньому підстав необґрунтованим та безпідставним, виходячи з підстав наведених в письмовому запереченні на позов, просить суд залишити його без задоволення.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів МПП «АПМ» та ТзОВ «АПМ ПЛЮС» ОСОБА_12 повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, до початку судового засідання подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає, просить в задоволені позову відмовити.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Рівненської міської ради та Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляд справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , представника відповідача ТОВ «Рівненський домобудівний комбінат» - Бевз Т.С., дослідивши письмові докази по справі приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, 30 червня 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (Продавець) та Організацією орендарів «Рівненського ДБК» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна№11 відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Рівненського ДБК», що знаходиться за адресою: 266006 м.Рівне, вул.Будівельників, 1 на земельній ділянці загальною площею 16,91 га, з яких 14.68 га під виробничу базу (в тому числі коридор інженерних мереж других підприємств 2,08 га) згідно з рішенням виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих № 614-б від 27.12.1971 року, згідно рішення виконкому Рівненської міської ради народних депутатів №262 від 3 липня 1991 року під гуртожиток по АДРЕСА_14 , 0,33 га, згідно Розпорядження міської адміністрації (управи) №839-р від 20.07.1992 року під гуртожиток по вул. Якіра, 16 (дім №103), Покупець викупає державне майно здане йому в оренду з правом викупу згідно з додатковою угодою до договору оренди від 30 грудня 1992 року.

Актом передачі державного майна ОП «Рівненський ДБК» від 09.07.1993 року, укладеним між Фонду державного майна України в особі начальника Регіонального відділення по Рівненській області (Продавець) та Організацією орендарів «Рівненського ДБК» (Покупець) Продавець передав, а покупець прийняв продане 30.06.1993 року шляхом викупу державне майно ОП «Рівненський ДБК» згідно з відомістю інвентаризації вартістю 160192255 карбованців, в тому числі незавершене виробництво. В акті передбачено, що згідно з договором купівлі-продажу від 30.06.1993 року, посвідченого Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 08.07.1993 року №3-4076 та зареєстрованого у Фонді державно-комунального майна Рівненської міської Ради №398 від 09.07.1993 року право власності на відчужуваний об`єкт переходить до покупця з моменту підписання сторонами Акту передачі державного майна ОП «Рівненський ДБК».

На підставі договору купівлі-продажу від 30.06.1993 року, акту передачі від 09.07.1993 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Рівненській області 9 липня 1993 року видано Свідоцтва про власність на майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Рівненський ДБК», реєстраційний №9.

З Дослідженого Розпорядження міської адміністрації (управ) №839-р від 20.07.1992 року, що безпосередньо стосується виникнення спірних правовідносин, вбачається, що цим Розпорядженням міської адміністрації (управи) Рівненської міської ради народних депутатів №839-р від 20.07.1992 "Про передачу у власність орендному підприємству "Рівненський ДБК" незавершеного будівництва житлового будинку для малосімейних №103 МКР №4 "Північний", вирішено Державно-комунальному підприємству "Рівнеміськзамовник" передати у власність ОП "Рівненський ДБК" незавершений будівництвом житловий будинок станом на 01.01.1992 року та зобов`язано ОП "Рівненський ДБК" виконати його будівництво в III кварталі 1992 року за рахунок власних коштів і здати його в експлуатацію у встановленому порядку (п.2 вказаного розпорядження).

Після завершення будівництва власність розподіляється: ОП "Рівненський ДБК" - 135 квартир, міській управі - 45 квартир (п.3 вищезазначеного розпорядження).

Відповідно до п. 4 розпорядження міської адміністрації (управи) Рівненської міської ради народних депутатів №839-р від 20.07.1992 року вирішено перевести житловий будинок для малосімейних №103 МКР №4 "Північний" в гуртожиток для малосімейних і після прийняття державною приймальною комісією дозволити його експлуатацію житлово-побутовій конторі ОП "Рівненський ДБК".

Розпорядженням Міської управи Рівненської міської ради народних депутатів від 01.10.1992 року №1182-р, затверджено Акт державної комісії від 30.09.1992 року про прийняття в експлуатацію 180-квартирного гуртожитку для малосімейних №103 мкр. № 4 «Північний».

Рішенням Рівненського міського суду від 16 січня 2021 року в справі № 569/11995/18 залишеним без змін як Постановою Рівненського апеляційного суду від 30.11.2021 року так і Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2022 року, встановлено правомірність Розпорядження міської адміністрації (управи) Рівненської міської ради народних депутатів №839-р від 20.07.1992 року «Про передачу у власність орендному підприємству "Рівненський ДБК" незавершеного будівництва житлового будинку для малосімейних №103 МКР №4 "Північний" а також і Розпорядження міської управи Рівненської міської ради народних депутатів від 01.10.1992 року № 1182-р «Про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію 180 квартирного гуртожитку для малосімейних №103 МКР №4 "Північний".

Як вбачається з матеріалів справи 20.07.1992 року між Рівненською міською управою (далі - Управа) та орендним підприємством "Рівненський ДБК" (далі - Підприємство) було укладено договір - зобов`язання №839-р до вищевказаного розпорядження, згідно якого Управа через державно-комунальне підприємство "Рівнеміськзамовник" передає у власність Підприємства незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_15 " станом на 1 січня 1992 року.

До правовідносин, які виникли в період дії Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, повинні застосовуватися приписи вказаногоКодексута чинного на той час законодавства.

Відповідно до статті 128 ЦК УРСРправо власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Станом на 20.07.1992 року діяв Закон Української Радянської Соціалістичної республіки "Про власність" в редакції від 07.07.1992, відповідно до статті 20 якого суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Однією з підстав виникнення права колективної власності відповідно до статті 21 зазначеного закону є інші цивільно-правові угоди. Такою угодою про передачу у власність ОП "Рівненський ДБК" незавершеного будівництвом житлового будинку №103 мкр. №4 "Північний",був договір - зобов`язання №839-р між Управою та орендним підприємством "Рівненський ДБК". В зв`язку з недотриманням умов даної угоди Управою, ОП "Рівненський ДБК" набув у власність всю 180 квартирну будівлю гуртожитку для малосімейних.

Вказана обставина встановлена рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 березня 2020 року у справі №918/814/19 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 року.

Тобто, будівля гуртожитку для малосімейних по АДРЕСА_16 будучи власністю колективу організації орендарів «Рівненського ДБК» до 20 травня 1993 року, укладенням Установчого договору про створення та діяльність закритого акціонерного товариства «РДБК», станом на 01 червня 1993 року на момент складення Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу при приватизації, була вже включена в статутний фонд підприємства ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» відповідно являлась його власністю, що кореспондується з пунктом 4 Декрету КМУ « Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду № від 20 травня 1993 року, де зазначено, що до статутного фонду товариства вноситься державне майно, здане в оренду, та майно що є власністю орендаря і перебуває на балансі підприємства, створеного орендарем.

Відповідно до п.45 Методики оцінки вартості об`єктів приватизації та оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 522 від 02.09.1992 року в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, відповідно це дало можливість для Організації орендарів «Рівненського ДБК», як покупця за Договором купівлі-продажу державного майна № 11 від 30.06.1993 року зменшити вартість цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Рівненського ДБК» яке вже належало йому, шляхом виключення його вартості з Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу № 91 від 01 червня 1993 року, зі змісту якого, що і вбачається.

Наведене вище в сукупності з доказами в його обґрунтування дають підстави для висновку, що ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат» до укладення Договору купівлі-продажу державного майна 30 червня 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Організацією орендарів «Рівненського ДБК» вже був правомірним власником будівлі гуртожитку для малосімейних по АДРЕСА_16 .

Докази які підтверджують дані обставини є належними.

Вищевикладене абсолютно виключає той факт, що гуртожиток для малосімейних по АДРЕСА_1 , був приватизований ЗАТ «Рівненський домобудівний комбінат», чим спростовує доводи та посилання позивачів та їх представників на протилежне.

Щодо приватизації гуртожитку як такого в момент виникнення спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об`єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об`єктів державного земельного та житлового фондів, а також об`єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.1, ч.2 ст.2Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

Отже, на момент проведення приватизації Організації орендарів «Рівненського ДБК» гуртожитки не відносилися до об`єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Відповідно доводи позивачів та їх представників наведені в позові і усних поясненнях з посиланням на долучені докази в їх обґрунтування, оцінюються судом критично, по-скільки не містять в собі достовірної інформації про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, адже обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

До правовідносин, які виникли в період дії Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, повинні застосовуватися приписи вказаного Кодексу та чинного на той час законодавства.

Станом на час укладення оспорюваного договору діяв Цивільний кодекс Української РСР в редакції від 27.12.1996 року.

Відповідно дост.41 Цивільного кодексу Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Щодо угод, вчинених до набрання чинностіЦивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, підстави і наслідки їх недійсності визначаються статтями 47 - 58 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, якщо угода не підпадає під дію інших законів, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Згідно статті 48 Цивільного кодексу Української РСРнедійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Одним з основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін - п. 4, ч. 3 ст. 2 ЦПК України.

Відповідно кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом - ч. 3 ст. 12 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

За приписом ст.89 ЦК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу державного майна№11 від 30.06.1993 року в частині продажу квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_17 та скасування Свідоцтва про власність №9 від 09.07.1993 року в частині підтвердження права власності на гуртожиток за адресою АДРЕСА_12 ( АДРЕСА_13 , передбачені чинним на час його укладення цивільним законодавством позивачами не доведені та судом з досліджених письмових доказів у справі не встановлено. Інші доводи позивачів наведені у позовній заяві та подані докази оцінені судом та є такими, що не підтверджують позовних вимог у справі.

Права позивачів у даному випадку не порушені.

Таким чином, суд вважає, що підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу державного майна №11 від 30.06.1993 року в частині продажу квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_17 та скасування Свідоцтва про власність № 9 від 09.07.1993 р. в частині підтвердження права власності на гуртожиток за адресою АДРЕСА_12 ( АДРЕСА_13 , відсутні, оскільки позивачі не довели належними та допустимими доказами правових підстав щодо невідповідності оспорюваного договору нормам цивільного законодавства, яке діяло на момент його укладення, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. У разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,81,89,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_19 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_20 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_21 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_22 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_8 (місце реєстрації: АДРЕСА_23 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_9 (місце реєстрації: АДРЕСА_24 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_10 (місце реєстрації АДРЕСА_25 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (місцезнаходження: м.Рівне, вул.16 Липня, 77, код ЄДРПОУ 13989432), Товариства з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат» (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Будівельників, 1, код ЄДРПОУ 22555939), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Мале приватне підприємство «АПМ» (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Студентська, 14, код ЄДРПОУ 22574888), Товариство з обмеженою відповідальністю «АПМ ПЛЮС» (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Данила Галицького, 25, код ЄДРПОУ 38116574), Рівненська міська рада (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Соборна, 12а), Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Поштова, 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна №11 від 30 червня 1993 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Організацією орендарів «Рівненського ДБК» в частині продажу квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 в складі цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Рівненського ДБК» та скасування свідоцтва про власність №9 від 09 липня 1993 року в частині підтвердження права власності на гуртожиток за адресою АДРЕСА_27 , відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положеньЦивільного процесуальногокодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського судуБердій М.А.