Постанова
від 25.01.2023 по справі 757/52805/20-ц
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/52805/20-ц

головуючий у суді І інстанції Вовк С.В.

провадження № 22-ц/824/1993/2023

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича - адвоката Курочкіна Олександра Олександровича та

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича, ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ), товариства з обмеженою відповідальністю «Паллант Груп» про визнання незаконним набуття права власності на квартиру, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари О.І. (далі по тексту - приватний нотаріус КМНО Нотари О.І.), товариства з обмеженою відповідальністю «Паллант Груп» (далі по тексту -ТОВ «Паллант Груп»), ОСОБА_5 , в якому просила:

визнати незаконним набуття права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Паллант груп»,

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року, номер запису про право власності: 21754997 приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Паллант груп»,

виключити запис індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року, номер запису про право власності: 21754997 приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. про реєстрацію права ясності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Паллант груп» з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер: 116, виданий 12 жовтня 2017 року, засвідченого приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І., укладеного 12 жовтня 2017 року між ТОВ «Паллант груп» та ОСОБА_5 ,

виключити запис про право власності: 22799464 від 12 жовтня 2017 року внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37545633 12 жовтня 2017 року приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

витребувати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом відновлення запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , особа мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (надалі по тексту - спірна квартира) з 2000 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 лютого 2000 року.

27 квітня 2007 року між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №002-60/2007.

27 квітня 2007 року між позивачем та АБ «АвтоЗАЗбанк» було укладено договір поруки та іпотечний договір, приватним нотаріусом накладено заборону на відчуження вказаної квартири (надалі по тексту - спірна квартира, предмет іпотеки).

06 квітня 2018 року до спірної квартири, де позивач мешкає разом з сім`єю, прийшли невідомі люди з вимогою звільнити приміщення з огляду на той факт, що квартиру продано та наразі є новий власник, який вважає за потрібне зайти у квартиру. Чоловік, який надав копію довіреності від власника вказав, що квартиру було придбано на підставі договору купівлі-продажу.

12 квітня 2018 року приватним нотаріусом КМНО Мазепіною В.Г., позивачу було надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №120362513 (далі - Інформація з Державного реєстру).

Згідно з наданої Інформації з Державного реєстру, договір купівлі-продажу було укладено між ТОВ «Паллант груп» та ОСОБА_5 , засвідчено приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І. 12 жовтня 2017 року.

Право власності, за продавцем - ТОВ «Паллант груп» зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І.

Право власності за покупцем - ОСОБА_5 зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 жовтня 2017 року, засвідченого приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І.

При цьому, ніяких повідомлень ані від ТОВ «Паллант груп», ані від приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І., ані будь-якої іншої особи щодо здійснення реєстраційних дій та прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки до позивача не надходило. Як і не надходило повідомлення про продаж предмету іпотеки третім особам від імені іпотекодержателя. Тобто, про всі вищевказані дії, та відповідні рішення та дії державного реєстратора, позивач дізнався 06 квітня 2018 року.

Державному реєстратору приватному нотаріусу КМНО Нотари О.І. для реєстрації речового права було надано вимоги про усунення порушення, що надіслані не іпотекодержателем, про що свідчать як дати відправлень так і сам відправник, яким не є ТОВ «Паллант груп», що набуло нібито право на вимогу та звернення стягнення. Крім того, згідно з Інформації з Державного реєстру ТОВ «Паллант груп» нібито набув право вимоги за договором відступлення права вимоги за договором іпотеки - лише 23 травня 2017 року.

Надані повідомлення про вручення поштових відправлень не свідчать про те, що на адресу позивача іпотекодавця ОСОБА_4 та боржника ОСОБА_6 були направлені саме такі вимоги, з урахуванням відсутності опису вкладеного у конверт. Крім того, вимога, яка була направлена на адресу позивача та боржника, яка дійсно є у позивача датована 23 листопада 2012 року (тобто пізніше, ніж вимоги, вказані в інформації), при цьому не містить жодного посилання на звернення стягнення на предмет іпотеки, спосіб такого звернення та інші обов`язкові умови, що повинні міститись у вимозі, а лише вимогу сплатити прострочену заборгованість за кредитом, яка й була погашена. Крім того, після 2011 року були здійсненні виплати, що, відповідно, підтверджує відсутність обсягу боргових зобов`язань.

Вимога про усунення порушень від 25 березня 2014 року взагалі немає ані підтвердження направлення, ані підтвердження отримання.

Надані документи та вимоги усунення порушень, що датовані 2011 та 2014 роком не є вимогою про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та відповідно попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги, тобто не відповідають вимогам Порядку КМУ №868 з огляду на вимогу ПАТ «Банк Кіпру» від 23 листопада 2012 року.

Наказом Міністерства юстиції України від 18 травня 2017 року №1651/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» тимчасово заблоковано доступ року приватного нотаріуса КМНО Щура О.І. ( Нотари О.І. ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про незаконність дій державного реєстратора та неможливість внесення приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І. відомостей про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Паллант груп» індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року та реєстрації договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2017 року, що укладено між ТОВ «Паллант груп» та ОСОБА_5 та внесення відомостей щодо нового власника ОСОБА_5 .

Позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі) (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-3116цс16)».

Таким чином, надіслання будь-яких повідомлень у 2011 році ПАТ «Банк Кіпру» не могли бути прийняті державним реєстратором як і саме звернення до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, тому що таке звернення відбулося поза строком позовної давності.

Приватний нотаріус КМНО Нотари О.І. здійснював спірні реєстраційні дії при наявності рішення Міністерства юстиції України про блокування йому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та за відсутності відповідних повноважень на здійснення таких дій.

Оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 12 жовтня 2017 року укладено ТОВ «Паллант груп» в особі директора ОСОБА_7, а не керівника ліквідаційної комісії та його повноваження вказані як діючого на підставі Статуту, а не рішення учасників про ліквідацію та взагалі відсутні посилання на протокол зборів учасників щодо продажу майна, власником якого нібито є ТОВ «Паллант груп». Тобто, на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 12 жовтня 2017 року, директор ТОВ «Паллант груп» ОСОБА_7 не мав відповідних повноважень згідно з Статутом товариства.

Крім того, відсутність будь-якої інформації про об`єкт нерухомості, що було незаконно відчужено, у ТОВ «Паллант Груп» та ОСОБА_5 , свідчить про той факт, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 12 жовтня 2017 року містить положення про відсутність законних інтересів та порушених прав неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей тощо. Разом з тим, згідно з довідки про реєстрацію місця проживання особи, що видана відділом з питань реєстрації місця проживання Печерської РДА, у спірній квартирі зареєстровано дитину: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, згідно з технічного паспорта змінено площу спірної квартири на момент купівлі-продажу, що свідчить також про незаконність відчуження спірної квартири.

З огляду на те, що позивач просить визнати рішення державного реєстратора протиправними, скасувати його та застосувати віндикацію, посилаючись на наступне.

Позивач вказує на те, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини 1 статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У даному випадку - незаконним зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року частково задоволено позов ОСОБА_4 до приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І., ОСОБА_5 про визнання незаконним набуття права власності на квартиру, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року, номер запису про право власності: 21754997 приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Паллант груп».

Виключено запис індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року, номер запису про право власності: 21754997 приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Паллант груп» з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , серія та номер: 116, виданий 12 жовтня 2017 року, засвідчений приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І., укладений 12 жовтня 2017 року між ТОВ «Паллант груп» та ОСОБА_5 .

Виключено запис про право власності: 22799464 від 12 жовтня 2017 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37545633 від 12 жовтня 2017 року приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Витребувано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_5 , шляхом відновлення запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив недотримання вимог частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, що унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. У матеріалах реєстраційної справи, яка витребувана судом та наявна в матеріалах цивільної справи, відсутня як сама вимога ТОВ «Паллант груп» так і докази направлення такої вимоги позивачу, що суперечить положенням Закону України «Про іпотеку».

Суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І. пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, під час здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Під час судового розгляду, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Паллант Груп», яке звернулося за реєстрацією права власності фактично не набуло права власності на предмет іпотеки, а відповідно взагалі не могло звертатися до державного реєстратора для офіційного визнання та підтвердження цього набутого права, а в подальшому продавати предмет іпотеки ОСОБА_5 . Тобто, договір купівлі-продажу квартири від 12 жовтня 2017 року був укладений від імені ТОВ «Паллант груп» за відсутності на те необхідного обсягу цивільних прав. Також, на посвідчення такого правочину та внесення відомостей про нього до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повноваження були відсутні й у приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І. З огляду на те, що суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору та застосовував віндикацію.

Також, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідача юридичну особу ТОВ «Паллант груп» припинено, дата відповідного запису: 26 грудня 2017 року, номер запису 1411110002027596.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року провадження в частині позовних вимог до ТОВ «Паллант Груп» закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Ухвала Печерського районного суду міста Києва про закриття провадження у справі - в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржена (а.с. 125 т. 2).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. - адвокат Курочкін О.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

суд першої інстанції не міг виключати запис про право власності щодо майна, оскільки це не передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

приватний нотаріус КМНО Нотари О.І. є неналежним відповідач у справах про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, про що свідчить правові висновки Великої Палати Верховного Суду;

вилучення записів про право власності заборонені п.п.1,2 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

на момент розгляду справи ТОВ «Паллант Груп» було припинено з відповідним записом у державному реєстрі, тому суд першої інстанції не мав права розглядати вимоги позивача в частині позовних вимог до одного з учасників оспорюваного правочину;

суд першої інстанції не мав права витребовувати майно на користь позивача, оскільки не мав права розглядати питання скасування рішення державного реєстратора, оскільки належний відповідач припинив своє існування;

позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року зупинено провадження у справі до залучення у справі правонаступника (-ів) ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

18 липня 2022 року до суду надійшла відповідь приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мусієнко О.І. про те, що до неї звернулася неповнолітня ОСОБА_9 для оформлення спадкових прав після померлого ОСОБА_5 . Заяви від інших спадкоємців про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мусієнко О.І. не надходили.

Від ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 надійшла апеляційна скарга, у якій вона просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Одночасно в апеляційній скарзі заявлене клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 у якості правонаступника ОСОБА_5 .

Ухвалами Київського апеляційного суду від 27 липня та 11 серпня 2022 року поновлено провадження у справі та залучено ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 у якості правонаступника ОСОБА_5 у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І., ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 мотивована тим, що судом не враховано той факт, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири у державному реєстрі були відсутні відомості про обтяження квартири будь якими арештами. ОСОБА_5 був добросовісним набувачем, оскільки судом першої інстанції не встановлено недобросовісність останнього у питаннях набуття права власності на вказане майно, тому у нього не можна його витребувати.

Також, апелянт звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом. ОСОБА_5 помер на час розгляду справи у суді першої інстанції, тому не міг погодити цих обставин зі своїм представником, про те мав би можливість подати заяву про застосування строку позовної давності на будь якому етапі розгляду справи, тому правонаступник сторони у справі може заявляти про застосування позовної давності в апеляційній інстанції.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, дійшла висновку про таке.

Відповідно до частин 1, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Паллант груп» та за ОСОБА_5 .

Як вбачається з матеріалів справи, з 2000 року позивач є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Брагиною Н.В., номер у реєстрі 492 (а.с. 122-123 т. 1), реєстраційне посвідчення від 23 лютого 2000 року, видане Київським міським бюро технічної інвентаризації (а.с. 124 т. 1).

27 квітня 2007 року між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №002-60/2007 (а.с. 103-105 т. 1).

27 квітня 2007 року між позивачем та АБ «АвтоЗАЗбанк» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петровою С.М. номер у реєстрі у-298 (надалі по тексту - іпотечний договір) та накладено заборону на відчуження спірної квартири (а.с. 106-109, 118 т. 1).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. іпотечного договору позивач передав в іпотеку спірну квартиру в забезпечення зобов`язань, що випливають з кредитного договору №002-60/2007 від 27 квітня 2007 року, укладеного між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_6 .

Згідно з частинами 1,3 статті 36 Закону «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони іпотечного договору зробили відповідне застереження у розділі 4 «Звернення стягнення на предмет іпотеки» іпотечного договору (а.с. 108 т. 1).

Відповідно до пункту 4.1.1. іпотечного договору, у разі порушення позичальником кредитного договору та/або іпотекодавцем цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 4.3. іпотечного договору встановлено, що позичальник у будь-який час з моменту реалізації предмету іпотеки має право зупинити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом повного виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

Відповідно до пункту 4.4. іпотечного договору, за рішенням іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору та статей 36-38 Закону України «Про іпотеку».

Позасудове врегулювання може відбуватись одним із наступних шляхів: переходом до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за кредитним договором у порядку, встановленому статтями 36-37 Закону України «Про іпотеку», передача у власність відбувається за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухомість, що є предметом іпотеки (пункт 4.4.1. іпотечного договору).

Як встановлено судом, в подальшому відбулося 4 відступлення прав за іпотечним договором від 27 квітня 2007 року, укладеним між позивачем та іпотекодержателем АБ «АвтоЗАЗбанк», що відображено у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №120362513 від 12 квітня 2018 року та договорах передачі прав за іпотечним договором, а саме:

1. 22 липня 2014 року іпотекодержателя АБ «АвтоЗАЗбанк» змінено на іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи», державну реєстрацію про зміни іпотеки здійснено приватним нотаріусом КМНО Немм О.В. 22 липня 2014 року, про що внесено відомості до Реєстру;

2. 07 листопада 2016 року відповідно до договору передачі прав за іпотечним договором б/н, посвідченого 27 квітня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Петровою С.М. та зареєстрованого в реєстрі за №у-298, ТОВ «Кредитні ініціативи» (цедент) передає, а ТОВ «Фінансова компанія «Еталон» (ценсіонарій) приймає всі права за іпотечним договором б/н, що укладений між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_4 на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 за кредитним договором. Вказаний договір передачі прав посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. (а.с. 53-54 т. 1).

07 листопада 2016 року іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи» змінено на іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Еталон», державну реєстрацію про зміни іпотеки здійснено приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. 07 листопада 2016 року, про що внесено відомості до Реєстру (а.с. 115 т. 1).

3. 23 травня 2017 року відповідно до договору передачі прав за іпотечним договором б/н, посвідченого 27 квітня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Петровою С.М. та зареєстрованого в реєстрі за №у-298, ТОВ «Фінансова компанія «Еталон» (цедент) передає, а ОСОБА_10 (ценсіонарій) приймає всі права за іпотечним договором б/н, що укладений між між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_4 на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 за кредитним договором. Вказаний договір передачі прав посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І. (а.с. 55-58 т. 2).

23 травня 2017 року іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Еталон» змінено на іпотекодержателя ОСОБА_10 , державну реєстрацію про зміни іпотеки здійснено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І. 23 травня 2017 року, про що внесено відомості до Реєстру (а.с. 115 т. 1).

4. 23 травня 2017 року відповідно до договору передачі прав за іпотечним договором б/н, посвідченого 27 квітня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Петровою С.М. та зареєстрованого в реєстрі за №у-298, ОСОБА_10 (цедент) передає, а ТОВ «Паллант Груп» (ценсіонарій) приймає всі права за іпотечним договором б/н, що укладений між між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_4 на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 за кредитним договором. Вказаний договір передачі прав посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І. (а.с. 59-60 т. 1).

23 травня 2017 року іпотекодержателя ОСОБА_10 змінено на іпотекодержателя ТОВ «Паллант Груп», державну реєстрацію про зміни іпотеки здійснено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І. 23 травня 2017 року, про що внесено відомості до Реєстру (а.с. 115 т. 1).

Зі змісту статті 24 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, станом на 23 травня 2017 року іпотекодержателем спірної квартири був ТОВ «Паллант Груп», якому було передано право за іпотечним договором від ОСОБА_10 , якому було передано право - від ТОВ «Фінансова компанія «Еталон», якому було передано право - від ТОВ «Кредитні ініціативи», якому було передано право - від АБ «АвтоЗАЗбанк».

З огляду на це, 23 травня 2017 року на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором - ТОВ «Паллант Груп», як іпотекодержатель, набув право звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору у разі порушення позичальником кредитного договору та/або іпотекодавцем іпотечного договору.

04 серпня 2017 року іпотекодержатель ТОВ «Паллант Груп» в особі директора ОСОБА_7 звернувся до державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну квартиру та задовольнив свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку невиконанням боржником основного зобов`язання.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV(надалі по тексту - Закон №1952-ІV).

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абз. 4 частини 5 статті 3 Закону №1952-ІV).

Тобто, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою.

Державним реєстратором, до якого подаються документи для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухомість, що є предметом іпотеки, відповідно до частини 1 статті 37 Закону «Про іпотеку», - є нотаріус, як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (пункт 2 частини 1 статті 10 Закону №1952-ІV).

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І. право власності за ТОВ «Паллант груп» зареєстровано на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року.

Дослідивши подані ТОВ «Паллант Груп» державному реєстратору приватному нотаріусу КМНО Нотари О.І. документи для реєстрації речового права, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання вимог чинного законодавства під час здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, з огляду на таке.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина 1 статті 33 Закону «Про іпотеку»).

Згідно з статтею 18 Закону України №1952-ІVдержавна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На виконання вимог вказаної статті 18 Закону №1952-ІV, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі по тексту - Порядок №1127).

Порядком №1127 визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 61 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, пунктом 61 Порядку №1127 визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Щодо дотримання ТОВ «Паллант Груп» пункту 61 Порядку №1127 та надання державному реєстратору копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, то колегія апеляційного судувстановила таке.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (пункт 54).

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку (пункт 57).

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (пункт 58).

Визначена у частині 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що недотримання іпотекодержателем вимог частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року витребувано з Державного департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно Київської міської державної адміністрації копію документів реєстраційної справи по прийнятому рішенню державного реєстратора приватного нотаріуса Нотари О.І. про реєстрацію права власності на спірну квартиру (а.с. 31-32, 44 -115 т. 2).

З відповіді на запит суду першої інстанції Державного департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно від 27 травня 2021 року №074/07/1-1494 вказано, що заява про державну реєстрацію права власності №23551574 від 04 серпня 2017 року та документи, сформовані приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І. відсутні на обліку в Департаменті. Департамент надав належним чином засвідчені копії документів в паперовій формі шляхом друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав (а.с. 44-45 т. 2).

У реєстраційній справі наведено перелік документів, які іпотекодержатель ТОВ «Паллант Груп» в особі директора ОСОБА_7 04 серпня 2017 року надав державному реєстратору - приватному нотаріусу КМНО Нотари О.І. для реєстрації речового права, а саме:

договір поруки, серія та номер: б/н, виданий 27 квітня 2007 року, видавник: Кредитор, Поручитель, Позичальник;

договір іпотеки, серія та номер: у-298, виданий 27 квітня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрова С.М.;

договір передачі прав за іпотечним договором, серія та номер: 19789, виданий 07 листопада 2016 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А.;

договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 137, виданий 23 травня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І.;

договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 138, виданий 23 травня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І.;

вимога про усунення порушень, серія та номер: 0402-03/2136, виданий 22 квітня 2011 року, видавник: ПАТ «Банк Кіпру»;

повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, виданий 27 квітня 2011 року, видавник: Укрпошта;

вимога про усунення порушень, серія та номер: 0402-03/2137, виданий 22 квітня 2011 року, видавник: ПАТ «Банк Кіпру»;

вимога про усунення порушень, серія та номер: 0604-05/2344, виданий 25 березня 2014 року, видавник: ПАТ «Банк Кіпру».

повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, виданий 31 березня 2014 року, видавник: Укрпошта.

Скановані копії вказаних вище документів в матеріалах реєстраційної справи відсутні та до матеріалів судової справи не надані (а.с. 47 т. 2).

Разом з тим, заперечуючи проти позову, державний реєстратор приватний нотаріус КМНО Нотари О.І. додав до відзиву на позов документи, на підставі яких він прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору та здійснив державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем ТОВ «Паллант Груп», в тому числі:

1. вимогу ПАТ «Банк Кіпру» про усунення порушень від 22 квітня 2011 року № 0402-03/2136 на ім`я позивача ОСОБА_4 . У вимозі вказано, що на порушення умов кредитного договору, станом на 21 квітня 2011 року позичальник має прострочену заборгованість за кредитом у сумі 141 954 грн 16 коп. Також, до 27 квітня 2011 року позичальнику необхідно сплатити та нараховані проценти за користування кредитними коштами (п. 2.2.6 кредитного договору) у сумі 27 412 грн 62 коп. Банк вимагав протягом тридцятиденного строку сплатити суму простроченої заборгованості за кредитним договором та зазначив, що у разі невиконання заявлених у цьому листі вимог у повному обсязі, банк має право, відповідно до договору поруки та законодавства України, в судовому порядку звернути стягнення на грошові кошти та майно. На підтвердження вручення вказаної вимоги надано копію поштового відправлення 04215 0209625 2, в якому зазначено про його вручення 27 квітня 2011 року особисто « ОСОБА_11 » (а.с. 235, 236 т. 2).

2. вимогу ПАТ «Банк Кіпру» про усунення порушень від 22 квітня 2011 року № 0402-03/2137 на ім`я позивача ОСОБА_4 . У вимозі вказано, що на порушення умов кредитного договору, станом на 21 квітня 2011 року позичальник має прострочену заборгованість за кредитом у сумі 141 954 грн 16 коп. Також, до 27 квітня 2011 року позичальнику необхідно сплатити та нараховані проценти за користування кредитними коштами (п. 2.2.6 кредитного договору) у сумі 27 412 грн 62 коп. Банк вимагав протягом тридцятиденного строку сплатити суму простроченої заборгованості за кредитним договором та зазначив, що у разі невиконання заявлених у цьому листі вимог у повному обсязі, банк має право відповідно до п.2.3.3. кредитного договору розірвати кредитний договір та достроково стягнути раніше наданий кредит, проценти за ним та штрафні санкції, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому договором іпотеки та законодавством України або ж іншим способом захищати свої права. На підтвердження вручення вимоги надано копію поштового відправлення 04215 0209626 2, в якому зазначено про вручення 27 квітня 2011 року особисто « ОСОБА_11 » (а.с. 238 т. 2).

3. вимогу ПАТ «Банк Кіпру» про усунення порушень від 25 березня 2014 року № 0604-05/2334 на ім`я позичальника ОСОБА_6 . У вимозі вказано, що ця вимога є одночасно вимогою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором у сумі 975 685 грн 51 коп., а саме: залишок за кредитом у сумі 791 694 грн, прострочена заборгованість за кредитом у сумі 140 514 грн 07 коп., прострочена заборгованість за процентами у сумі 27 353 грн 22 коп. та нараховані проценти за користування кредитними коштами у сумі 16 124 грн 22 коп. На підтвердження вручення вимоги надано копію поштового відправлення 02002 3108849 0, в якому зазначено про вручення 01 квітня 2014 року особисто « ОСОБА_11 » (а.с. 239-240 т. 2).

Крім цього, звертаючись з позовом, позивач надав отриману позичальником вимогу ПАТ «Банк Кіпру» про усунення порушень від 23 листопада 2012 року на ім`я позичальника ОСОБА_6 та вказав, що вимога не містить жодного посилання на звернення стягнення на предмет іпотеки, спосіб такого звернення та інші обов`язкові умови, що повинні міститись у вимозі, а лише вимогу сплатити прострочену заборгованість за кредитом, яка й була погашена. Як вбачається з вимоги, вказано, що ця вимога є одночасно вимогою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором у сумі 1 438 043 грн 03 коп., а саме: залишок за кредитом у сумі 1 125 022 грн, прострочена заборгованість за кредитом у сумі 257 497 грн, прострочена заборгованість за процентами у сумі 32 210 грн 41 коп. та нараховані проценти за користування кредитними коштами у сумі 23 313 грн 62 коп. (а.с. 123 т.1).

А також позивач вказує, що після 2011 року були здійсненні виплати за кредитним договором, що підтверджується квитанціями на суму 853 777 грн 68 коп., в тому числі: квитанція №3793358 від 13 січня 2012 року на суму 10 000 грн, квитанція №3793338 від 13 січня 2012 року на суму 22 593 грн 32 коп., квитанція №3793338 від 13 січня 2012 року на суму 22 093 грн 32 коп., квитанція №3793336 від 13 січня 2012 року на суму 7 057 грн 98 коп., квитанція №3793358 від 13 січня 2012 року на суму 21 946 грн 62 коп., квитанція №3950115 від 07 лютого 2012 року на суму 86 грн 44 коп., квитанція №5234700 від 17 серпня 2012 року на суму 120 000 грн, квитанція №5821882 від 09 листопада 2012 року на суму 50 000 грн, квитанція №7380052 від 18 червня 2013 року на суму 300 000 грн, квитанція №7380052 від 18 червня 2013 року на суму 300 000 грн (а.с. 126-133 т. 1).

Як встановлено вище, ТОВ «Паллант Груп» є іпотекодержателем спірної квартири з 23 травня 2017 року та 04 серпня 2017 року звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору та зареєстрував право власності на предмет іпотеки за ТОВ «Паллант Груп».

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами вимоги ПАТ «Банк Кіпру» про усунення порушень до іпотекодавця позивача ОСОБА_4 та боржника ОСОБА_6 , колегія апеляційного суду встановила, що вимоги надіслані не іпотекодержателем ТОВ «Паллант Груп» - про що свідчать як дати відправлень (22 квітня 2011 року, 23 листопада 2012 року, 25 березня 2014 року) так і сам відправник ПАТ «Банк Кіпру».

В матеріалах справи відсутні: як сама вимога іпотекодержателя ТОВ «Паллант груп» про усунення порушення так і докази направлення ТОВ «Паллант груп», починаючи з 23 травня 2017 року такої вимоги іпотекодавцю позивачу ОСОБА_4 та боржнику позичальнику ОСОБА_6 .

Також, колегія апеляційного суду звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують правонаступництво (зміну назви) іпотекодержателя АБ «АвтоЗАЗбанк» на ПАТ «Банк Кіпру» на підтвердження наявності правових підстав останнього звертатися з вимогами про усунення порушень.

Як встановлено вище, вимоги про усунення порушення надсилалися ПАТ «Банк Кіпру» з посиланням на те, що останній є правонаступником АБ «АвтоЗАЗбанк», - 22 квітня 2011 року, 23 листопада 2012 року, 25 березня 2014 року.

Разом з тим, при здійсненні державної реєстрації зміни іпотеки та внесенні відомостей до Державного реєстру в Інформації з Державного реєстру відсутнє посилання на те, що ПАТ «Банк Кіпру» є правонаступником АБ «АвтоЗАЗбанк» і 22 липня 2014 року іпотекодержателя АБ «АвтоЗАЗбанк» змінено на іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи», державну реєстрацію про зміни іпотеки здійснено приватним нотаріусом КМНО Немм О.В. 22 липня 2014 року, про що внесено відомості до Реєстру.

Підсумовуючи вище встановлене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Паллант Груп» не дотримано процедуру, передбачену частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку», а державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І. не дотримано порядок, встановлений статтею 18 Закону №1952-ІV та пункт 61 Порядку №1127.

Разом з тим, задовольняючи повністю позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Паллант груп» та за ОСОБА_5 суд першої інстанції не врахував таке.

З позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Паллант груп» та за ОСОБА_5 позивач звернувся до суду 01 грудня 2020 року.

Вказані вимоги були заявлені відповідно до положень редакції статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції станом до 16 січня 2020 року.

При цьому, суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як визнання протиправним рішення державного реєстратора та скасування запису про проведену державну реєстрацію права, - закон не передбачав, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону №1952 викладено у новій редакції.

Отже, за змістом цієї правової норми станом на 01 грудня 2020 року виконанню підлягають виключно судові рішення:

1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, до їх переліку не належить судове рішення про визнання протиправним рішення державного реєстратора та скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Отже, починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19 та від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19 та від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 (провадження № 61-7648св20).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, апеляційна скарга представника приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. - адвоката Курочкіна О.О. підлягає частковому задоволенню.

Оскаржуване рішення в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Паллант груп» та за ОСОБА_5 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Оскаржуване рішення в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора підлягає зміні шляхом викладення резолютивної частини оскаржуваного рішення в наступній редакції: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень дата реєстрації: 04 серпня 2017 року приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Паллант груп».

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу було укладено між ТОВ «Паллант груп» та ОСОБА_5 та засвідчено приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І. 12 жовтня 2017 року.

Підставою недійсності правочину, передбаченою частиною 1 статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу частинами 1-3 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Як встановлено вище, іпотекодержатель ТОВ «Паллант Груп», який звернувся за реєстрацією права власності, фактично не набув права власності на предмет іпотеки, а відповідно взагалі не міг звертатися до державного реєстратора для офіційного визнання та підтвердження цього набутого права, а в подальшому відчужувати предмет іпотеки ОСОБА_5 .

З огляду на це, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 12 жовтня 2017 року був укладений від імені ТОВ «Паллант груп» за відсутності на те необхідного обсягу цивільних прав, що має наслідком визнання його недійсним.

На практиці слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом третім частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із чужого незаконного володіння (віндикація).

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Реституція - поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах. Інститут реституції застосовується у цивільному праві щодо недійсних угод.

Відповідно до частини першої 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Частина перша статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц висловлено правовий висновок про те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215 і 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач ОСОБА_5 придбав квартиру в ТОВ «Паллант Груп», яке не мало права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, то власник майна ОСОБА_4 має право витребувати це майно в останнього, адже воно вибуло з володіння не з її волі.

Разом з тим, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як вже вказувалося вище, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України №1952 викладено у новій редакції.

Так, зі змісту пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України №1952 (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року) ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 922/2589/19).

Отже, задоволення позову про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння шляхом відновлення запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за попереднім власником в практичному аспекті зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, з огляду на те, що юридичну особу іпотекодержателя та продавця квартири ТОВ «Паллант Груп» припинено у 2017 році, а відтак позивач позбавлений можливості захистити свої порушені майнові права в інший спосіб, зокрема такий як відшкодування збитків іпотекодержателем.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452 цс 18) метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (пункт 67).

Таким чином, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, оскаржуване рішення в цій частині залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним набуття права власності на квартиру, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не вони підлягають задоволенню у зв`язку із неналежним способом захисту порушеного права.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. про визнання незаконним набуття права власності на квартиру, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

У постанові Верховного Суду у справі № 905/2122/18 від 15 серпня 2019 року наведено такий правовий висновок: спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору (пункт 43).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16, від 04 серпня 2018 року у справі №915/127/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/13067/17 від 01 квітня 2020 року наведено такий правовий висновок: Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (пункти 72-75).

Також, колегія апеляційного суду вважає, що позов про визнання недійсним правочину не може бути пред`явлено до приватного нотаріуса, оскільки приватний нотаріус не є відповідачем у справах, в яких виникають спори між учасниками цивільних відносин, пов`язаних з певною нотаріальною дією (постанова Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 761/40184/16-ц (провадження № 61-5802св19).

Підсумовуючи, колегія апеляційного суду встановила, що задовольняючи позовні вимоги до приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного суду, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову до неналежного відповідача.

Щодо доводів позивача про відсутність у приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. необхідних повноважень для вчинення реєстраційних дій та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовим блокуванням Міністерством юстиції України доступу останнього до Державного реєстру, то колегія апеляційного суду враховує таке.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18 травня 2017 року №1651/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щура О.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» тимчасово заблоковано доступ приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щура О.І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці.

Отже, формально згідно цього наказу доступ тимчасово заблоковано приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Щуру О.І., а відповідачем у справі позивачем визначено приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І.

Крім цього, на момент вчинення відповідачем приватним нотаріусом КМНО Нотари О.І. оспорюваних реєстраційних дій (04 серпня 2017 року, 12 жовтня 2017 року) термін на який було заблоковано доступ державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (18 травня 2017 року -18 липня 2017 року), закінчився.

Щодо доводів апелянта, законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про застосування позовної давності в суді апеляційної інстанції, то колегія апеляційного суду встановила та враховує таке.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява N 14448/88, § 33).

Так приписами частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 27 січня 2021 року (а.с. 176 т. 1).

Судова повістка про виклик у підготовче засідання на 27 січня 2021 року направлена відповідачу ОСОБА_5

18 грудня 2020 року представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Курочкін О.О. звернувся до суду першої інстанції з заявою про отримання копії позовної заяви та отримав її. На підтвердження повноважень на представництво відповідача ОСОБА_5 - адвокат Курочкін О.О. надав до суду першої інстанції копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги №1004493 від 19 листопада 2019 року (а.с. 181-183 т. 1).

Відповідач ОСОБА_5 через свого представника - адвоката Курочкіна О.О. подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву від 29 грудня 2020 року з додатками (а.с. 199-230 т. 1), в якому заяву про застосування позовної давності не робив та на обставини щодо пропуску позовної давності не посилався. На підтвердження повноважень на представництво відповідача ОСОБА_5 - адвокат Курочкін О.О. надав до суду першої інстанції копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги №1077578 від 29 грудня 2020 року (а.с. 213-214 т. 1).

Розгляд справи призначений на 27 січня 2021 року був відкладений на 10 березня 2021 року у зв`язку з неявкою відповідачів, від яких не повернулося зворотне повідомлення про отримання судової повістки (а.с. 1 т. 2).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Як вбачається з розписок представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Курочкін О.О. був повідомлений про судові засідання призначені на 10 березня 2021 року, 08 квітня 2021 року, 02 червня 2021 року, 17 червня 2021 року, 30 червня 2021 року (а.с. 2, 21, 31, 42, 117).

Як вбачається з протоколів судового засідання, в судові засідання призначені на 27 січня 2021 року, 10 березня 2021 року, 08 квітня 2021 року, 02 червня 2021 року, 17 червня 2021 року представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Курочкін О.О. не з`явився, про причини неявки суд першої інстанції не повідомив, заяв та клопотань не подавав.

В судовому засіданні 30 червня 2021 року представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Курочкін О.О. надав пояснення по суті позову та заперечив проти його задоволення, зазначив, що все детально викладено у відзиві, заяви про застосування позовної давності не робив (а.с. 120-122 т. 2)

Підсумовуючи, колегія апеляційного суду встановила, що справа розглядалася у суді першої інстанції, починаючи з 15 грудня 2020 року, відповідач та його представник адвокат Курочкін О.О. були належно повідомлені судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, відповідач мав рівні з позивачем можливості для подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, представник відповідача брав участь у такому розгляді та подав відзив на позовну заяву, отже рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалене з дотриманням принципу рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін.

Також, колегія апеляційного суду враховує те, що правонаступнику відповідача ОСОБА_5 , апелянту було відомо про розгляд цієї справи та представництво інтересів відповідача адвокатом, оскільки в апеляційній скарзі законний представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказувала, що станом на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення ОСОБА_5 помер, але ні у кого не було контактів його представника, який брав участь у судовому засіданні, тому ніхто не повідомив цю інформацію суду з метою зупинення провадження до прийняття спадкоємцем спадщини.

З огляду на це, відсутні підстави для вирішення апеляційним судом заяви про застосування позовної давності, яка подана апелянтом - правонаступником відповідача ОСОБА_5 до суду апеляційної інстанції та для застосування при вирішенні цього спору правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц.

Щодо доводів апелянта законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про добросовісність набуття відповідачем ОСОБА_5 спірної квартири у зв`язку з відсутністю на момент укладення договору купівлі-продажу квартири відомостей про обтяження квартири будь-якими арештами, то колегія апеляційного суду відхиляє вказані доводи в огляду на таке.

Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Тягар доведення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Такий же обов`язок щодо доведення добросовісності набуття спірного майна покладається і на правонаступників набувача.

Колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що приписами частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відсутнє посилання на будь-які конкретні обставини та докази на їх підтвердження, колегія апеляційного суду вважає, що доводи правонаступника ОСОБА_5 про добросовісність набуття останнім спірної квартири ґрунтується лише на припущеннях та зазначає, що фактичні обставини, з якими пов`язується встановлення добросовісності набуття спірної квартири, апелянтом не зазначені та не доведені, а матеріали справи не містять будь-яких доказів на їх підтвердження.

З огляду на те, що доводи апеляційної скарги законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, тому апеляційна скарга залишається без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1,13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позов заявлений до неналежного відповідача у справі приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І., то відсутні підстави для покладання на нього судових витрат за подання позову при частковому задоволенні позовних вимог, а з позивача ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь приватного нотаріуса КМНО Нотари О.І. судові витрати у розмірі 20 809 грн 80 коп. за подання апеляційної скарги (правовий висновок, викладений у п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/13067/17 від 01 квітня 2020 року).

Разом з тим, оскільки позовні вимоги задоволено частково: одна майнова та дві немайнові вимоги, то судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у розмірі 12 191 грн 60 коп. (10 510 грн + 840 грн 80 коп.*2).

Оскільки, апеляційна скарга ОСОБА_12 в особі законного представника ОСОБА_3 залишена без задоволення, то витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, що її подала.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича - адвоката Курочкіна Олександра Олександровича задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) про виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю «Паллант груп» та за ОСОБА_5 , - скасувати, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року, номер запису про право власності: 21754997 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за товариством з обмеженою відповідальністю «Паллант груп».

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, - залишити без змін.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) про визнання незаконним набуття права власності на квартиру, - залишити без змін.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича про визнання незаконним набуття права власності на квартиру, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, - скасувати, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська


Суд	Київський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	25.01.2023
Оприлюднено	09.02.2023
Номер документу	108862312
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про речові права на чуже майно, з них: спори про володіння чужим майном

Мостова Галина Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 25.01.2023 по справі 757/52805/20-цКИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —757/52805/20-ц

Постанова від 25.01.2023

Постанова
від 25.01.2023 по справі 757/52805/20-ц
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД