Постанова

від 21.06.2023 по справі 757/52805/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 757/52805/20-ц

провадження № 61-2620св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нотари Олег Іванович, товариство з обмеженою відповідальністю «Паллант груп», ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 (законний представник ОСОБА_4 ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 (законний представник ОСОБА_4 ), від імені якої діє адвокат Бєлоус Лілія Василівна, на рішенняПечерського районного суду міста Києва у складі судді Вовка С. В. від 30 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., від 25 січня 2023 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари О. І., ТОВ «Паллант груп», ОСОБА_2 , правонаступником якого є

ОСОБА_3 (законний представник ОСОБА_4 ), про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 лютого 2000 року.

3. Вказувала, що 27 квітня 2007 року між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 002-60/2007. 27 квітня 2007 року між нею та АБ «АвтоЗАЗбанк» укладено договір поруки та іпотечний договір, приватним нотаріусом накладено заборону на відчуження вказаної квартири.

АДРЕСА_2 . 06 квітня 2018 року до спірної квартири, у якій вона мешкає разом з сім`єю, прийшли невідомі люди з вимогою звільнити приміщення з огляду на той факт, що квартиру продано та наразі є новий власник, який вважає за потрібне зайняти квартиру.

5. Позивачка вказувала, що 12 квітня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г. їй було надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 120362513. Згідно з наданої Інформацією з Державного реєстру, між ТОВ «Паллант груп» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І. 12 жовтня 2017 року. Право власності за продавцем - ТОВ «Паллант груп» зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36500260 від 07 серпня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І. Право власності за покупцем - ОСОБА_2 зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І. Ніяких повідомлень ані від ТОВ «Паллант груп», ані від приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І., ані від будь-якої іншої особи щодо здійснення реєстраційних дій та прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки їй не надходило. Як і не надходило повідомлення про продаж предмету іпотеки третім особам від імені іпотекодержателя.

6. Позивачка стверджувала, що державному реєстратору - приватному нотаріусу КМНО Нотари О. І. для реєстрації речового права було надано вимоги про усунення порушення, що надіслані не іпотекодержателем, про що свідчать як дати відправлень так і відомості про відправника, яким не є

ТОВ «Паллант груп». Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру,

ТОВ «Паллант груп» нібито набув право вимоги за договором відступлення права вимоги за договором іпотеки лише 23 травня 2017 року. Надані повідомлення про вручення поштових відправлень не свідчать про те, що на адресу іпотекодавця ОСОБА_1 та боржника ОСОБА_5 були направлені саме такі вимоги, з урахуванням відсутності опису вкладення до конверту. Крім того, вимога, яка була направлена на адресу позивачки та боржника, яка дійсно є у неї, датована 23 листопада 2012 року (тобто пізніше, ніж вимоги, вказані в інформації), але не містить жодного посилання на звернення стягнення на предмет іпотеки, спосіб такого звернення та інші обов`язкові умови, що повинні міститись у вимозі, а лише вимогу сплатити прострочену заборгованість за кредитом, яка й була погашена. Крім того, після 2011 року були проведені виплати, що підтверджує відсутність боргових зобов`язань. Вимога про усунення порушень від 25 березня 2014 року взагалі не має ані підтвердження направлення, ані підтвердження отримання. Надані документи та вимоги усунення порушень, що датовані 2011 та 2014 роками, не є вимогою про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та відповідно попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

7. Позивачка зазначала, що наказом Міністерства юстиції України

від 18 травня 2017 року № 1651/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» тимчасово заблоковано доступ приватного нотаріуса до вказаного реєстру, що свідчить про незаконність дій державного реєстратора та неможливість внесення приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І. відомостей про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Паллант груп» індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації:

04 серпня 2017 року, та реєстрації договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2017 року, що укладений між ТОВ «Паллант груп» та ОСОБА_2 , та внесення відомостей щодо нового власника ОСОБА_2 .

8. Позивачка також зазначала, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 12 жовтня 2017 року директор ТОВ «Паллант груп» Масалов О. С. не мав відповідних повноважень згідно із статутом товариства. Разом з тим, згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, що видана відділом з питань реєстрації місця проживання Печерської РДА, у спірній квартирі зареєстровано дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, згідно з технічним паспортом, змінено площу спірної квартири на момент купівлі-продажу, що також свідчить про незаконність відчуження спірної квартири.

9. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконним набуття права власності на квартиру, що розташована за адресою: квартира АДРЕСА_1 ,за ТОВ «Паллант груп»;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року, номер запису про право власності: 21754997 приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І. про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: квартира АДРЕСА_1 , за ТОВ «Паллант груп»;

- виключити запис індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації 04 серпня 2017 року, номер запису про право власності 21754997 приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І. про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: квартира АДРЕСА_1 , за ТОВ «Паллант груп» з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: квартира АДРЕСА_1 , укладений 12 жовтня 2017 року між ТОВ «Паллант груп» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І.,;

- виключити запис про право власності: 22799464 від 12 жовтня

2017 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37545633 від 12 жовтня 2017 року приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом відновлення запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за нею.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 червня

2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

11. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року, номер запису про право власності: 21754997, приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Паллант груп».

12. Виключено запис, індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року, номер запису про право власності: 21754997, приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за

ТОВ «Паллант груп» з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

13. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І., укладений 12 жовтня 2017 року між ТОВ «Паллант груп» та ОСОБА_2 .

14. Виключено запис про право власності: 22799464 від 12 жовтня

2017 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37545633 від 12 жовтня 2017 року приватного

нотаріуса КМНО Нотари О. І. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

15. Витребувано квартиру АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_2 , шляхом відновлення запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

16. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

17. Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва

від 28 вересня 2021 року стягнуто з приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І. на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 522, 40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 11 350, 80 грн.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою доведено недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, що унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. У матеріалах реєстраційної справи, яка витребувана судом та наявна в матеріалах цивільної справи, відсутня як сама вимога ТОВ «Паллант груп», так і докази направлення такої вимоги позивачці, що суперечить положенням Закону України «Про іпотеку».

19. Суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І. пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, під час здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

20. Суд першої інстанції також виходив із того, що ТОВ «Паллант груп» фактично не набуло права власності на предмет іпотеки, а тому не могло звертатися до державного реєстратора для офіційного визнання та підтвердження цього набутого права, а в подальшому продавати предмет іпотеки ОСОБА_2 . Тобто договір купівлі-продажу квартири від 12 жовтня 2017 року був укладений від імені ТОВ «Паллант груп» за відсутності на те необхідного обсягу цивільних прав. Також на посвідчення такого правочину та внесення відомостей про нього до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повноваження були відсутні й у приватного нотаріуса КМНО

Нотари О. І.

21. Оскільки ОСОБА_2 придбав квартиру в ТОВ «Паллант Груп», яке не мало права її відчужувати, то власник майна ОСОБА_1 має право витребувати це майно в останнього, адже воно вибуло з володіння не з її волі.

22. Суд першої інстанції визнав такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання незаконним набуття права власності на квартиру, у зв`язку із неналежним способом захисту порушеного права.

23. При вирішенні спору по суті судом враховано, що юридичну особу іпотекодержателя та продавця квартири ТОВ «Паллант груп» припинено у 2017 році, а відтак позивачка позбавлена можливості захистити свої порушені майнові права в інший спосіб, зокрема такий як відшкодування збитків іпотекодержателем.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

24. Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 (законний представник ОСОБА_4 ) залишено без задоволення.

25. Апеляційну скаргу приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І. задоволено частково.

26. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня

2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) про виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Паллант Груп» та за ОСОБА_2 скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

27. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня

2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора змінено, шляхом викладення резолютивної частини в такій редакції: «Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації: 04 серпня 2017 року, номер запису про право власності: 21754997 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари О. І. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Паллант груп».

28. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня

2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без змін.

29. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня

2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) про визнання незаконним набуття права власності на квартиру залишено без змін.

30. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня

2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса КМНО Нотари О. І. про визнання незаконним набуття права власності на квартиру, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

31. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. ТОВ «Паллант груп» не дотримано процедуру, передбачену частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», а державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО

Нотари О. І. не дотримано порядок, встановлений статтею 18 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІVта пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

32. Разом з тим, задовольняючи повністю позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, виключення запису про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Паллант груп» та за ОСОБА_2 , суд першої інстанції не врахував, що починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

33. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 12 жовтня 2017 року був укладений від імені ТОВ «Паллант груп» за відсутності на те необхідного обсягу цивільних прав, що має наслідком визнання його недійсним. Оскільки відповідач ОСОБА_2 придбав квартиру в ТОВ «Паллант груп», яке не мало права її відчужувати, то власник майна ОСОБА_1 має право витребувати це майно в останнього, адже воно вибуло з володіння не з її волі.

34. Апеляційний суд зауважив, що задоволення позову про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння шляхом відновлення запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за попереднім власником в практичному аспекті зможе забезпечити і гарантувати позивачці відновлення порушеного права, з огляду на те, що юридичну особу іпотекодержателя та продавця квартири ТОВ «Паллант груп» припинено у 2017 році, а відтак позивачка позбавлена можливості захистити свої порушені майнові права в інший спосіб, зокрема такий як відшкодування збитків іпотекодержателем.

35. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари О. І., апеляційний суд виходив із того, що позов про визнання недійсним правочину не може бути пред`явлено до приватного нотаріуса, оскільки приватний нотаріус не є відповідачем у справах, в яких виникають спори між учасниками цивільних відносин, пов`язані з певною нотаріальною дією.

36. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення заяви про застосування позовної давності, яка подана апелянтом - правонаступником відповідача ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції, оскільки відповідач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Курочкіна О. О. подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву від 29 грудня 2020 року з додатками, в якому заяву про застосування позовної давності не робив та на обставини пропуску позовної давності не посилався.

Узагальнені доводи касаційної скарги

37. 27 лютого 2023 року ОСОБА_3 в особі законного представника

ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Бєлоус Л. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від25 січня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог в повному обсязі.

38. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17,

від 23 червня 2020 рокуу справі № 680/214/16-ц, та у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 521/14976/15-ц,

від 08 лютого 2018 року у справі № 522/8415/16-ц, від 28 березня 2018 року

у справі № 359/2077/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 320/10208/15, від 26 вересня 2018 року у справі № 405/8279/15-ц, від 28 листопада

2018 року у справі № 713/1065/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі

№ 910/2863/18, від 18 грудня 2018 року у справі № 614/416/16-ц,

від 03 квітня 2019 року у справі № 629/1296/16-ц, від 05 червня 2019 року

у справі № 428/8386/16-ц, від 04 липня 2019 року у справі № 264/2471/17,

від 29 липня 2019 рокуу справі № 236/1213/17, від 14 серпня 2019 року

у справі № 390/403/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 208/2353/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 755/11237/18, від 23 жовтня 2019 року

у справі № 369/5813/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі

№ 2018/18928/12, від 20 листопада 2019 року у справі № 755/11741/18-ц,

від 25 листопада 2019 року у справі № 755/3105/16-ц, від 25 листопада

2019 року у справі № 761/28010/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі

№ 242/1882/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 722/918/17, від 15 січня 2020 року у справі № 201/344/18, від 29 січня 2020 року у справі

№ 665/1530/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 761/17142/15-ц,

від 26 лютого 2020 року у справі № 761/4097/17, від 04 березня 2020 року

у справі № 303/991/18-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 383/639/17,

від 25 березня 2020 року у справі № 125/2510/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 207/38/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 757/46020/17-ц,

від 13 травня 2020 року у справі № 201/17964/15-ц, від 13 травня 2020 року

у справі № 369/6892/15-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц, від 25 травня 2020 року у справі № 554/8080/16-ц, від 03 червня 2020 року

у справі № 1527/8567/12, від 03 червня 2020 року у справі № 202/442/17-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 199/7226/17, від 01 липня 2020 року

у справі № 752/19459/14-ц, від 08 липня 2020 року у справі

№ 757/57019/17-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 367/7448/16-ц,

від 23 вересня 2020 рокуу справі № 522/14241/17, від 07 жовтня 2020 року

у справі № 750/7132/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 607/20777/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 641/3769/18, від 11 листопада

2020 року у справі № 326/289/18, від 09 грудня 2020 року у справі

№ 522/16975/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 369/11811/17,

від 29 червня 2022 року у справі № 522/12192/17, від 20 липня 2022 року

у справі № 757/39973/19-ц, від 30 листопада 2022 року у справі

№ 522/14900/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

39. Заявниця стверджує, що суд не мав права визнавати недійсним договір, оскільки у справі не було залучено усіх учасників правочину, а саме продавця, який припинив своє існування, а тому суд повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог через те, що до участі у справі не залучено належних відповідачів. На момент розгляду справи ТОВ «Паллант груп» було припинено з відповідним записом у державному реєстрі, тому суд не мав права розглядати вимоги позивача в часті заявлених вимог до одного з учасників оскаржуваного правочину. Суд має відмовити у задоволенні позовних вимог, якщо позовну вимогу пред`явлено лише до однієї зі сторін правочину.

40. Також заявниця зазначає, що суд не мав права визнавати недійсним договір купівлі-продажу квартири, оскільки такий спосіб судового захисту не забезпечує ефективного захисту прав позивачки. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна. У такому випадку майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

41. Касаційна скарга містить доводи про те, що суд не мав права скасовувати рішення про державну реєстрацію, оскільки належний відповідач припинив своє існування, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

42. Також заявниця посилається на те, що суд не мав права витребовувати спірне майно у ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , оскільки позивачкою не було доведено, що

ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , являється недобросовісним набувачем майна, а тягар доказування недобросовісності покладається саме на позивачку, а не на останнього власника майна, як неправильно зазначив апеляційний суд. За змістом статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежного.

43. На думку заявниці, суд не мав права витребовувати майно у ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , оскільки позивачка надала згоду на відчуження свого майна шляхом укладення договору іпотеки, у якому міститься відповідне застереження про задоволення вимоги іпотекодержателя, а тому звернення стягнення відбулося за наявності її волі. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження у договорі іпотеки є правовою підставою реєстрації права власності за іпотекодержателем та укладається на підставі згоди (волі) іпотекодержателя, а тому майно не може бути витребувано у добросовісного набувача.

44. Заявниця також зазначає, що суд не мав права витребовувати майно у останнього набувача без скасування правової підстави вибуття майна у позивачки. Як зазначалося, суд не мав права задовольняти вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію. За відсутності факту скасування правової підстави вибуття майна з власності позивачки у суду відсутні правові підстави витребовувати майно у останнього набувача, оскільки правова підстава втрати позивачкою права власності (застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та рішення про державну реєстрацію) не була скасована. Витребування майна у добросовісного набувача без скасування результатів позасудового звернення стягнення на майно виключає можливість витребування майна у добросовісного набувача.

45. Судові рішення оскаржуються в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому в іншій частині не є предметом касаційного перегляду в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

46. Ухвалою Верховного Суду від 02березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/52805/20-ц.

47. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 рокусправу № 757/52805/20-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

48. Позивачка є власником шестикімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Брагиною Н. В., номер у реєстрі 492, реєстраційне посвідчення від 23 лютого 2000 року, видане Київським міським бюро технічної інвентаризації.

49. 27 квітня 2007 року між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 002-60/2007.

50. 27 квітня 2007 року між позивачкою та АБ «АвтоЗАЗбанк» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петровою С. М., номер у реєстрі у-298. та накладено заборону на відчуження спірної квартири.

51. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 іпотечного договору позивачка передала в іпотеку спірну квартиру в забезпечення зобов`язань, що випливають з кредитного договору № 002-60/2007 від 27 квітня 2007 року, укладеного між АБ «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_5 .

52. Відповідно до пункту 4.1.1 іпотечного договору, у разі порушення позичальником кредитного договору та/або іпотекодавцем цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

53. Відповідно до пункту 4.3 іпотечного договору позичальник у будь-який час з моменту реалізації предмету іпотеки має право зупинити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом повного виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

54. У пункті 4.4 іпотечного договору зазначено, що за рішенням іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору та статей 36-38 Закону України «Про іпотеку».

55. Позасудове врегулювання може відбуватись одним із наступних шляхів: перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за кредитним договором у порядку, встановленому статтями 36-37 Закону України «Про іпотеку», передача у власність відбувається за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухомість, що є предметом іпотеки (пункт 4.4.1 іпотечного договору).

56. У подальшому відбулося чотири відступлення прав за іпотечним договором від 27 квітня 2007 року, укладеним між позивачкою та іпотекодержателем АБ «АвтоЗАЗбанк», що відображено у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №120362513 від 12 квітня 2018 року та договорах передачі прав за іпотечним договором, а саме:

1. 22 липня 2014 року іпотекодержателя АБ «АвтоЗАЗбанк» змінено на іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи», державну реєстрацію змін здійснено приватним нотаріусом КМНО Немм О. В. 22 липня 2014 року;

2. 07 листопада 2016 року іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи» змінено на іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Еталон», державну реєстрацію змін іпотеки здійснено приватним нотаріусом КМНО Чуловським В. А. 07 листопада 2016 року;

3. 23 травня 2017 року іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Еталон» змінено на іпотекодержателя ОСОБА_9 , державну реєстрацію змін здійснено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О. І. 23 травня 2017 року;

4. 23 травня 2017 року іпотекодержателя ОСОБА_9 змінено на іпотекодержателя ТОВ «Паллант Груп», державну реєстрацію змін іпотеки здійснено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О. І. 23 травня 2017 року.

57. 04 серпня 2017 року іпотекодержатель ТОВ «Паллант груп» в особі директора Масалова О. С. звернувся до державного реєстратора щодо реєстрації права власності на спірну квартиру та задовольнив свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку невиконанням боржником основного зобов`язання.

58. Державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І. право власності за ТОВ «Паллант груп» зареєстровано на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36500260 від 07 серпня 2017 року, дата реєстрації 04 серпня 2017 року.

59. 12 жовтня 2017 року між ТОВ «Паллант груп» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким продавець передав, а покупець прийняв у власність належну продавцю на праві власності квартиру АДРЕСА_1 за ціною 1 993 409, 00 грн.

60. ТОВ «Паллант груп» припинено наприкінці 2017 року.

61. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 квітня

2021 року витребувано з Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно Київської міської державної адміністрації копію документів реєстраційної справи по прийнятому рішенню державного реєстратора приватного нотаріуса Нотари О. І. про реєстрацію права власності на спірну квартиру.

62. У відповіді від 27 травня 2021 року № 074/07/1-1494 на запит суду першої інстанції Департаментом реєстрації речових прав на нерухоме майно вказано, що заява про державну реєстрацію права власності № 23551574 від 04 серпня 2017 року та документи, сформовані приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І., відсутні на обліку в Департаменті. Департамент надав належним чином засвідчені копії документів в паперовій формі шляхом друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав по заяві № 23551574.

63. У реєстраційній справі наведено перелік документів, які іпотекодержатель ТОВ «Паллант груп» в особі директора Масалова О. С.

04 серпня 2017 року надав державному реєстратору - приватному нотаріусу КМНО Нотари О. І. для реєстрації речового права, а саме:

- договір поруки, серія та номер: б/н, виданий 27 квітня 2007 року;

- договір іпотеки, серія та номер: у-298, виданий 27 квітня 2007 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Петрова С. М.;

- договір передачі прав за іпотечним договором, серія та номер: 19789, виданий 07 листопада 2016 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Чуловський В. А.;

- договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 137, виданий 23 травня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О. І.;

- договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 138, виданий 23 травня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О. І.;

- вимога про усунення порушень, серія та номер: 0402-03/2136, видана 22 квітня 2011 року, видавник: ПАТ «Банк Кіпру»;

- повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, видане 27 квітня 2011 року, видавник: Укрпошта;

- вимога про усунення порушень, серія та номер: 0402-03/2137, видана 22 квітня 2011 року, видавник: ПАТ «Банк Кіпру»;

- повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, видане 27 квітня 2011 року, видавник: Укрпошта;

- вимога про усунення порушень, серія та номер: 0604-05/2344, видана 25 березня 2014 року, видавник: ПАТ «Банк Кіпру»;

- повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, виданей 31 березня 2014 року, видавник: Укрпошта.

64. Скановані копії вказаних вище документів в матеріалах реєстраційної справи відсутні та до матеріалів судової справи не надані.

65. Заперечуючи проти позову, приватний нотаріус КМНО Нотари О. І. додав до відзиву на позов копії документів, на підставі яких він прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі іпотечного договору та здійснив державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем ТОВ «Паллант Груп», в тому числі:

- вимогу ПАТ «Банк Кіпру» про усунення порушень

від 22 квітня 2011 року № 0402-03/2136 на ім`я позивача

ОСОБА_1 . У вимозі вказано, що у зв`язку із порушенням умов кредитного договору, станом на 21 квітня 2011 року позичальник має прострочену заборгованість за кредитом у сумі 141 954, 16 грн. До 27 квітня 2011 року позичальнику необхідно сплатити кредит та нараховані проценти за користування кредитними коштами (пункт 2.2.6 кредитного договору) у сумі 27 412, 62 грн. Банк вимагав протягом тридцятиденного строку сплатити суму простроченої заборгованості за кредитним договором та зазначив, що у разі невиконання заявлених вимог у повному обсязі, має право в судовому порядку звернути стягнення на грошові кошти та майно. На підтвердження вручення вказаної вимоги надано копію повідомлення про вручення поштового відправлення 04215 0209625 2, в якому зазначено про його вручення 27 квітня 2011 року особисто ОСОБА_1 ;

- вимогу ПАТ «Банк Кіпру» про усунення порушень

від 22 квітня 2011 року № 0402-03/2137 на ім`я позивача

ОСОБА_1 . У вимозі вказано, що у зв`язку із порушенням умов кредитного договору, станом на 21 квітня 2011 року позичальник має прострочену заборгованість за кредитом у сумі 141 954, 16 грн. До 27 квітня 2011 року запропоновано позичальнику сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у сумі 27 412, 62 грн. Банк вимагав протягом тридцятиденного строку сплатити суму простроченої заборгованості за кредитним договором та зазначив, що у разі невиконання заявлених у цьому листі вимог у повному обсязі, банк має право відповідно до пункту 2.3.3 кредитного договору розірвати кредитний договір та достроково стягнути раніше наданий кредит, проценти за ним та штрафні санкції, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому договором іпотеки та законодавством України, або ж іншим способом захищати свої права. На підтвердження вручення вимоги надано копію повідомлення про вручення поштового відправлення 0421502096262, в якому зазначено про вручення 27 квітня 2011 року особисто ОСОБА_1 ;

- вимогу ПАТ «Банк Кіпру» про усунення порушень від 25 березня 2014 року № 0604-05/2334 на ім`я позичальника ОСОБА_5 . У вимозі вказано, що ця вимога є одночасно вимогою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором у сумі 975 685, 51 грн, у тому числі: залишок за кредитом у сумі 791 694, 00 грн, прострочена заборгованість за кредитом у сумі 140 514, 07 грн, прострочена заборгованість за процентами у сумі 27 353, 22 грн та нараховані проценти за користування кредитними коштами у сумі 16 124, 22 грн. На підтвердження вручення вимоги надано копію повідомлення про вручення поштового відправлення 0200231088490, в якому зазначено про вручення 01 квітня 2014 року особисто ОСОБА_5 .

66. Звертаючись з позовом, позивачка надала отриману позичальником вимогу ПАТ «Банк Кіпру» про усунення порушень від 23 листопада 2012 року на ім`я позичальника ОСОБА_5 та вказала, що вимога не містить жодного посилання на звернення стягнення на предмет іпотеки, спосіб такого звернення та інші обов`язкові умови, що повинні міститись у вимозі, а лише вимогу сплатити прострочену заборгованість за кредитом, яка й була погашена. У відповідності до вказаної вимоги, ця вимога є одночасно вимогою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором у сумі 1 438 043, 03 грн, а саме: залишок за кредитом у сумі

1 125 022 грн, прострочена заборгованість за кредитом у сумі

257 497, 00 грн, прострочена заборгованість за процентами у сумі

32 210, 41 грн та нараховані проценти за користування кредитними коштами у сумі 23 313 грн 62 коп.

67. Позивачка вказувала, що після 2011 року були здійснені виплати за кредитним договором, що підтверджується квитанціями, на суму 853 777, 68 грн, в тому числі: квитанція № 3793358 від 13 січня 2012 року на суму 10 000, 00 грн, квитанція № 3793338 від 13 січня 2012 року на суму

22 593, 32 грн, квитанція № 3793338 від 13 січня 2012 року на суму

22 093, 32 грн, квитанція № 3793336 від 13 січня 2012 року на суму

7 057, 98 грн, квитанція № 3793358 від 13 січня 2012 року на суму

21 946, 62 грн, квитанція № 3950115 від 07 лютого 2012 року на суму

86, 44 грн, квитанція № 5234700 від 17 серпня 2012 року на суму

120 000, 00 грн, квитанція № 5821882 від 09 листопада 2012 року на суму

50 000, 00 грн, квитанція № 7380052 від 18 червня 2013 року на суму

300 000, 00 грн, квитанція № 7380052 від 18 червня 2013 року на суму

300 000, 00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

68. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

69. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

70. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

71. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

72. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

73. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

74. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

75. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

76. Зі змісту статті 24 Закону України «Про іпотеку» слідує, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

77. Суди встановили, що станом на 23 травня 2017 року на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором ТОВ «Паллант груп», як іпотекодержатель, набуло право звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору у разі порушення позичальником кредитного договору та/або іпотекодавцем іпотечного договору.

78. Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

79. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

80. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

81. У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

82. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

83. Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

84. У статті 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, зазначеного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

85. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

86. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

87. На виконання вимог вказаної статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

88. Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час проведення оспорених у цій справі рішень) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

89. Пунктом 61 Порядку № 1127 визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

90. Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

91. Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, щоб надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

92. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 127/23288/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 569/14618/13-ц, від 21 квітня 2021 року у справі № 711/1100/20.

93. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

94. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

95. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, обґрунтовано виходив із того, що

ТОВ «Паллант груп» не було дотримано процедури, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», а державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Нотари О. І. не дотримано приписів статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 61 Порядку № 1127, у зв`язку із чим дійшов об`єктивного висновку про те, що право власності на спірну квартиру до ТОВ «Паллант груп» перейшло з порушенням вимог законодавства.

96. Судами встановлено, що ТОВ «Паллант груп» було іпотекодержателем спірної квартири з 23 травня 2017 року, та 04 серпня 2017 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору і зареєстровано право власності на предмет іпотеки за ТОВ «Паллант груп».

97. Однак матеріали справи не містять належних доказів надіслання

ТОВ «Паллант груп» (або ж попереднім іпотекодержателем) боржнику та іпотекодавцю вимог щодо усунення порушень боргових зобов`язань за кредитним договором від 27 квітня 2007 року № 002-60/2007.

98. Вимоги щодо усунення порушень боржнику та іпотекодавцеві були направленні 22 квітня 2011 року, 23 листопада 2012 року, 25 березня

2014 року ПАТ «Банк Кіпру». Однак стороною позивача було надано докази виконання боргових зобов`язань боржником перед кредитором після пред`явлення вказаних вимог, що підтверджується квитанціями на загальну суму 853 777, 68 грн (а. с. 126-133 т. 1).

99. Такі висновки узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц.

100. Отже суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для захисту прав неволодіючого власника шляхом витребування квартири у добросовісного набувача. Колегією суддів взято до уваги, що ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції доказів оплати вартості квартири, комунальних послуг з її утримання суду не надав, у спірній квартирі (та у м. Києві загалом) не проживав. Його спадкоємиця також не проживає у м. Києві.

Щодо обрання правомірного та ефективного способу захисту порушеного права слід зазначити наступне

101. Звертаючись до з цим позовом суду, ОСОБА_1 вказувала, що її право порушене зокрема тим, що право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 (законний представник ОСОБА_4 ), а тому вважала, що належне їй право підлягає захисту шляхом скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

102. Частково погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування спірного майна з чужого незаконного володіння в практичному аспекті зможе забезпечити і гарантувати позивачці відновлення порушеного права. Також апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

103. Однак із таким висновком погодитися у повному обсязі не можна, виходячи із наступного.

104. Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

105. Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

106. Згідно з частиною третьою статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

107. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня

2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) зроблено висновки про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

108. Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

109. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

110. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19) та у постановах Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження № 61-34501св18), від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19), від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).

111. Отже, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається, оскільки не є ефективним способом захисту права власника. Такі висновки узгоджуються також з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими, зокрема, у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

112. З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири.

113. Висновки судів першої та апеляційної інстанції у вказаній частині суперечать усталеній судовій практиці Верховного Суду, згідно з якою якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, правомірним та ефективним способом захисту є позов про витребування нерухомого майна.

114. Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

115. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Щодо заявлених позовних вимог до ТОВ «Паллант груп»

116. На момент звернення до суду з цим позовом та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог ТОВ «Паллант груп» було припинено без правонаступника, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26 грудня 2017 року було внесено запис 14711110002027596 (т. 1, а. с. 140).

117. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частини перша, четверта статті 91 ЦК України).

118. Відповідно до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

119. У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (стаття 46 чинного ЦПК України).

120. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

121. Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

122. Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення з позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність.

123. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).

124. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі

№ 185/998/16 (провадження № 61-33766сво18).

125. Так, у пункті 7 частини першої статті 255 ЦПК України міститься норма, відповідно до якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

126. У касаційній скарзі заявниця наголошує на тому, що на момент розгляду справи ТОВ «Паллант груп» було припинено, однак вимоги позивачки до ТОВ «Паллант груп» було розглянуто по суті.

127. Слід зазначити, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року провадження в частині вимог до ТОВ «Паллант груп» у цій справі закрито (т. 2 а. с. 125).

128. Однак суд першої інстанції розглянув по суті позовні вимоги, заявлені позивачкою до ТОВ «Паллант груп», скасувавши, зокрема, рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Паллант груп».

129. Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, фактично переглянув справу в апеляційному порядку по суті в частині заявлених позивачкою вимог до ТОВ «Паллант груп», не врахувавши, що провадження в частині заявлених позивачкою вимог до ТОВ «Паллант груп» було закрито ухвалою суду першої інстанції. Окрім зазначеного, апеляційним судом було помилково зазначено відповідачем ТОВ «Паллант груп».

130. З огляду на викладене оскаржені судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Паллант Груп» підлягають скасуванню, оскільки провадження за вимогами ОСОБА_1 до ТОВ «Паллант Груп» було зарито ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року.

131. Закриття провадження у справі в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Паллант груп» не впливає на правильність вирішення судами позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (його правонаступників) про витребування майна з чужого незаконного володіння. Як зазначено вище (пункт 109) судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 (законний представник ОСОБА_4 ), від імені якої діє адвокат Бєлоус Лілія Василівна, задовольнити частково.

2. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня

2021 року, змінене за результатами апеляційного розгляду, та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нотари Олегом Івановичем, укладеного 12 жовтня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Паллант груп» та ОСОБА_2 , скасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

3. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, змінене за результатами апеляційного перегляду, та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Паллант груп» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасувати.

4. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня

2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_3 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович