Ухвала

від 19.01.2023 по справі 615/1092/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 615/1092/22 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/43/23 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

за участю власника майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2022 року, якою задоволено клопотання дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12022226020000118 від 29.09.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України про арешт майна, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

СД ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні № 12022226020000118 від 29.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України.

30.09.2022 року до Валківського районного суду Харківської області надійшло клопотання дізнавача про накладення арешту шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування на тимчасово вилучене майно ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання про накладення арешту на майно дізнавач посилався на те, що працівники із господарства ОСОБА_7 здійснювали промисловий вилов риби у ставку загального користування. Будь-яких доказів на здійснення господарської діяльності, договору оренди, акту зариблення та дозвіл на здійснення промислового вилову риби не було надано. Крім того, Харківською військовою адміністрацією ще з 24.06.2022 року введено заборону на навігацію суден та промисловий вилов риби на водних об`єктах Харківської області. Накладення арешту необхідно для збереження речових доказів для здійснення слідчих дій, в тому числі проведення судової економічно та інженерно-екологічної експертизи з метою підтвердження або спростування обставин щодо заподіяної шкоди.

Ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 07.10.2022 року задоволено клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.

Слідчий суддя вирішив накласти арешт на тимчасово вилучене 29.09.2022 року майно в ході проведення огляду місця події на водоймищі поблизу а/д Київ-Харків-Довжанський, а саме 3 (три) сітки зеленого та світло-зеленого кольору, які на момент огляду порожні, сітку коричневого кольору, в якій на момент огляду виявлено рибу: судак в кількості 7 шт., товстолоб - 5 шт., щука - 1 шт., карась - 29 шт., які під розписку передано ОСОБА_7 , який випустив її до водойми, садок зеленого кольору, які поміщені до спецпакунків за №7216551, 7216549, 7216547, 7216550, 7216527, а також рибу товстолоб в кількості 15 шт., яка поміщена до спецпакунків за № 7216541, 7216535, 7216536 по 5 шт. у кожному.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він здійснює свою діяльність на підставі договору оренди землі, укладеного 09 листопада 2005 року між ним та Валківською районною адміністрацією відповідно до якого йому було передано в оренду земельна ділянка водного фонду загальною площею 64,8252 га, у тому числі прибережна захисна смуга - 20,1388 га (пасовища - 13,0189 га, інші захисні насадження - 6,7186 га, болота - 0,4013 га), ставок площею водного дзеркала 44,6852 га та гідротехнічні споруди на площі 0,0012 га для рибогосподарських потреб, яка знаходиться на території Костівської сільської ради за межами населених пунктів . Відповідно до цілей використання переданої йому земельної ділянки з земель водного фонду вже майже 20 років він займається на ній ставковою аквакультурою, а саме вирощенням риби, яку і сам зариблює, в тому числі товстолобом, карпом, судаком, щукою та карасем, що підтверджується доданими ним до скарги копіями актів зариблення та видатковими накладними .

Зазначає, що вся риба, що утримується в орендованому водному біоресурсі є його приватною власністю, оскільки першочергово даний ставок був ним взятий в орендне користування без води та будь-яких водних біоресурсів в ньому на підставі Договору оренди земельної ділянки, укладеного з Валківською районною державною адміністрацією 01 серпня 2003 року, зареєстрованого в Валківській районній філії Харківського регіонального центру державного земельного кадастру в книзі № 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі по Костівській сільській раді за № 2 від 05 серпня 2003 року, що підтверджується доданою до апеляційної скари додатковою угодою від 11 серпня 2003 року до Договору:

Вказує, що під час постановлення оскаржуваної ухвали про накладення арешту на майно слідчий суддя не врахував відсутність будь-яких правових підстав для арешту майна, відсутність сукупності правових підстав чи розумних підозр вважати його тимчасово вилученим майном як доказ у кримінальному провадженні за подіями, які не мають ознак кримінального правопорушення і яким не було надана оцінка, відсутність розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для нього та навколишнього середовища територіальної громади, що є грубим порушенням частини 2 статті 173 Кримінального кодексу України, та не встановив факт того, що дізнавач не довів необхідність арешту майна, а також відсутність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України, що є грубим порушення частини 1 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України. Також вважає, що слідчим суддею було порушено вимоги ч.6 ст.173 КПК України щодо строку розгляду клопотання дізнавача, наслідком чого є повернення майна власнику. Крім того, суд не надав уваги тим обставинам, що таке питання вже було предметом розгляду за іншим кримінальним провадженням, де було відмовлено в арешті майна саме за підстав, наведених ним в апеляційній скарзі.

Також, ОСОБА_7 подав до суду доповнення до апеляційної скарги, в яких вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства його сільськогосподарська діяльність здійснюється з метою отримання товарної продукції та її подальшої реалізації, тобто товарна аквакультура, та надання рекреаційних послуг, отже є діяльністю у сфері аквакультури, яка не належить до спеціального використання водних біоресурсів, яким відповідно до вимог законодавства є промислове рибальство, тому отримання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) під час вилову риби, що є приватною власністю, для подальшої її реалізації не передбачено чинним законодавством, в тому числі і для осіб, які відповідно договорів про надання послуг на замовлення здійснюють цей вилов. Крім того, вилов риби, що мав місце 28 вересня 2022 року на ставку в с. Костів Богодухівського району, здійснювався з дотриманням вимог частини 1 статті 15 Закону України «Про аквакультуру», оскільки здійснювався упродовж визначеного законодавством промислового періоду.

ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити в повному обсязі.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомив.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи власника майна ОСОБА_7 на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви суду

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя має право накласти арешт на мано, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 цього Кодексу, тобто є тимчасово вилученим із дотриманням встановленого ст.167, 168 КПК України порядку.

Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, є предметом кримінального правопорушення.

Тимчасове вилучення майна відповідно до положень ст.168 КПК України може здійснюватися під час обшуку, огляду. При цьому слідчий, прокурор під час тимчасового вилучення майна або негайно після його здійснення зобов`язаний скласти відповідний протокол та звернутися до слідчого судді з клопотанням про його арешт протягом 48 годин після вилучення майна, що встановлено ч.5 ст.171 КПК України.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положеннями ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із доданого до клопотання витягу з ЄРДР від 29.09.2022 року, на водоймищі поблизу а/д Київ-Харків-Довжанський здійснювався незаконний вилов риби. За даним фактом було розпочато кримінальне провадження № 12022226020000118, внесене до ЄРДР за ч.1 ст.249 КК України.

Зі змісту клопотання та доданих дізнавачем матеріалів встановлено, що в ході проведення огляду місця події на водоймищі поблизу а/д Київ-Харків-Довжанський, виявлено та вилучено 3 сітки зеленого та світло-зеленого кольору, які на момент огляду порожні, сітку коричневого кольору, в якій на момент огляду виявлено рибу: судак в кількості 7 шт., товстолоб - 5 шт., щука - 1 шт., карась - 29 шт., які під розписку передано ОСОБА_7 , який випустив її до водойми, садок зеленого кольору, які поміщені до спецпакунків за №7216551, 7216549, 7216547, 7216550, 7216527, а також рибу товстолоб в кількості 15 шт., яка поміщена до спецпакунків за № 7216541, 7216535, 7216536 по 5 шт. у кожному.

Суспільна небезпечність кримінального правопорушення, передбаченого ст.249 КК України визначається тим, що він завдає шкоди рибним запасам та іншим водним тваринам в Україні шляхом її хижацького знищення.

Порядок зайняття рибним, звіриним бо іншим водним добувним промислом регулюється рядом нормативних актів, до яких належать, зокрема: Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України (затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.1999 № 33); Постанова КМУ від 06.04.1998 № 449 «Про затвердження Порядку справляння плати за їх спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання»; Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства (затверджений Постановою КМУ від 28.09.1996 № 1192); Постанова КМУ «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об`єктів водного промислу» від 19.01.1998 № 32, відповідні правила, які розробляються органами рибоохорони, тощо.

Об`єктом цього проступку є науково обґрунтоване, раціональне використання і охорона риб та інших водних тварин та їх відтворення. Його предметом виступають риби різноманітних порід (прісні та морські), водні тварини (дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби), що знаходяться стан природної волі. Об`єктивна сторона виражається в незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Відповідно до Закону України «Про тваринний світ» одним із видів використання об`єктів тваринного світу є рибальство. Рибальством вважається промислове добування риби, водних безхребетних і морських ссавців, а також любительське і спортивне рибальство та добування водних безхребетних у рибогосподарських водоймах.

В п.12 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 № 17 роз`яснено, що під поняттям промислу розуміються випадки вилову риби і водних тварин із використанням промислових засобів (сіток, неводів тощо). Промислом охоплюється як одиничний акт добування, так і дії, що складаються з ряду вольових актів.

Суб`єкт господарювання має право здійснювати промисловий вилов водних біоресурсів згідно з дозволом на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) виданим відповідно до Порядку видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 801.

Задовольняючи клопотання дізнавача, слідчий суддя врахував обставини зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, виходив з того, що дізнавачем доведено, що вилучене майномістить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом проступку, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При постановлені ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні дізнавача правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів, також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч.2,3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Вказані норми невраховані апелянтом в доводах апеляційної скарги, що вказує про необґрунтованість апеляційних вимог.

Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування проступку, передбаченого ч.1 ст.249 КК України.

При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для ймовірного пред`явлення в подальшому обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час огляду майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення проступку, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 № 17 відповідальність за злочин, передбачений ст.249 КК України, настає лише за мови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть указувати, зокрема такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч.3 або ч.4 ст.85 КУпАП.

В клопотанні про арешт майна дізнавач посилається на те, що для визначення розміру завданих збитків потрібні знання спеціаліста, тому в кримінальному провадженні призначено судово-економічну та інженерно-екологічну експертизи з метою підтвердження чи спростування складу кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна ОСОБА_9 з метою забезпечення кримінального провадження.

Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Посилання в апеляційній скарзі щодо фактичних обставин кримінального провадження, а саме питання доведення вини чи невинуватості певних осіб в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються прокурором та слідчим (дізнавачем) в межах їх процесуальних повноважень, а якщо справа надійде до суду - під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Крім того, слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно, тим більш, як зазначено вище, в даному випадку процесуальний закон не вимагає наявності особи зі статусом підозрюваного, так як мова йде про встановлення лише відповідності майна ознакам речових доказів, придання йому відповідного процесуального статусу (рішення про визнання його таким) та ризиків його знищення, приховування, псування і т.і., що слідчим суддею при розгляді клопотання було належним чином перевірено та встановлено, про що міститься обґрунтований висновок в оскаржуваному рішенні. А тому доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна не є слушними.

Посилання ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про порушення судом вимог ч.6 ст.173 КПК України колегія суддів вважає безпідставним, таким, що не відповідає матеріалам провадження, відповідно до яких судовий розгляд клопотання про арешт майна було розпочато у зазначений цими приписами строк, що є визначальним.

Що стосується вказівок апелянта на аналогічне судове рішення за іншим кримінальним провадженням, то вони не є слушними, так як не мають сили правового прецеденту, обов`язкового для виконання, суд першої інстанції (як й апеляційної) розглядає справу лише в межах конкретних фактичних обставин кримінального провадження.

Колегія суддів зазначає, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження та після проведення певних експертних досліджень, які призначені в межах процесуальної діяльності органу досудового розслідування, вилучене майно може бути повернуте власнику, або сам власник має право ініціювати питання про скасування такого арешту в порядку, передбаченому ст.174 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, власником не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, як на тому наполягає апелянт, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2022 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5