Рішення

від 30.01.2023 по справі 916/1194/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1194/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

при розгляді справи за позовом: Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси (вул. Балківська, буд. 1-Б, м. Одеса, 65029)

до відповідача: Приватної фірми Контакт-92 (вул. Героїв Сталінграда, 28, кв.48 м. Одеса, 65069)

про стягнення 568782,08 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Каплун І.О.;

від відповідача: Возняковський М.А.

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватної фірми Контакт-92, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі подвійної плати за оренду приміщення в сумі 568782,08 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неповернення відповідачем у період з 05.01.2019 по 05.01.2022 нежитлових приміщень, що знаходяться на 3-му та 4-му поверсі будівлі ЦТП-45, загальною площею 135,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 125-а, отриманих в оренду за договором від 01.02.2010 № ТГО-92/10.

12.07.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 39-59, т.1), в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши про таке: договір оренди від 01.02.2010 № ТГО-92/10 розірваний на підставі рішення суду від 17.06.2014 у справі № 916/1303/14, у зв`язку з чим орендні правовідносини між сторонами є припиненими, рішення суду в частині стягнутої з відповідача заборгованості останнім виконано; відповідач наголошував, що між сторонами був укладений новий договір від 02.03.2015 №ТГО-92/15, але фактично приміщення у користування відповідача не передавалось через неналежний стан цього приміщення та неможливість його використання; відповідач зазначив, що позивач не пред`являв до примусового виконання рішення суду від 17.06.2014 у справі № 916/1303/14 у зв`язку з тим, що рішення відповідачем було виконано в добровільному порядку; відповідач вказав, що до вимог про нарахування неустойки законом визначена спеціальна позовна давність в один рік, а тому визначений позивачем період розрахунку з 05.01.2019 по 05.01.2022 суперечить закону; відповідач наголосив, що позивач вже звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та за результатом вирішення спору у справі №916/3087/21 позивачу було відмовленні у задоволенні позовних вимог; відповідач вважає, що позивачем у спірних правовідносинах обраний невірний спосіб захисту.

21.07.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 65-88, т. 1), в якій останній зазначив про таке: позивач заперечив обставину укладення між сторонами договору оренди від 02.03.2015 №ТГО-92/15, при цьому позивач повідомив, що підписант від імені КП «ТМО» - директор ОСОБА_1 був звільнений з посади 26.07.2010; позивач наполягає на тому, що після розірвання договору рішенням суду від 17.06.2014 у справі № 916/1303/14 відповідач продовжував користуватись орендованим майном та повернув його лише 05.01.2022, про що між сторонами був складений відповідний акт; позивач наполягає на тому, що предмети позовів у справі № 916/3087/21 та № 916/1194/ є різними; позивач відзначив, що до відносин, які виникають на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, застосовується загальна позовна давність в три роки, що підтверджується висновками Верховного Суду у справі № 916/1319/19, при цьому позивач наголосив про продовження строку позовної давності, у зв`язку з введенням в Україні карантину.

Також, 22.07.2022 позивачем було подано до суду клопотання про витребування доказів (а.с.91-101, т.1), в якому позивач просив суд витребувати у відповідача оригінал договору від 02.03.2015 №ТГО-92/15, копію якого останнім долучено до матеріалів справи. Вказане клопотання було задоволено судом, про що у судовому засіданні 09.08.2022 було постановлено відповідну протокольну ухвалу.

22.08.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача (а.с. 112-124, т.1), в яких останній зазначив наступне: відповідач вважає, що заявлене позивачем клопотання про витребування доказів направлене на затягування строків розгляду справи, не стосується предмету та підстав позову позивача; відповідач знову наголосив на тому, що об`єкт оренди з 2017 року знаходиться в аварійному стані, не має електроживлення, опалювання тощо, а тому він не міг використовуватись відповідачем у спірному періоді; відповідач наполягає на тому, що позивач неналежно виконує свої обов`язки, як власник, щодо утримання приміщення в належному стані, а також вчиняв перешкоди відповідачу щодо підключення приміщення до центрального опалення; відповідач вважає, що позивач безпідставно нарахував спірну заборгованість на підставі договору, який розірваний у судовому порядку.

29.08.2022 відповідачем були подані до суду письмові пояснення щодо виконання протокольної ухвали суду про витребування доказів (а.с. 142-145, т.1), в яких останній повідомив суду, що оригінал договору оренди від 02.03.2015 №ТГО-92/15 був втрачений під час переміщення документації відповідача у безпечне місце, з огляду на оголошені повітряні тривоги під час воєнного стану. При цьому відповідач наголосив, що цей договір не є предметом спору, що розглядається у цій справі. Також, 29.08.2022 відповідачем було подано клопотання (а.с. 144-145, т.1), згідно з яким він просить суд вилучити з матеріалів справи копію договору оренди від 02.03.2015 №ТГО-92/15 та розглядати справу за наявними у ній доказами.

16.11.2022 відповідач подав до суду клопотання (а.с. 1-6, т.2), в якому просив суд витребувати у позивача матеріали податкової звітності за період з 05.01.2019 по 05.01.2022 за надання послуг по договору від 01.02.2010 № ТГО-92/10. Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що наданий позивачем розрахунок неустойки не є первинним документом, а тому наявні підстави для встановлення обставини відображення відповідних операцій позивачем у податковій звітності. За результатом розгляду цього клопотання судом у судовому засіданні 22.12.2022 було постановлено протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні з проголошенням мотивів суду в порядку ч. 10 ст. 240 ГПК України.

Також, 16.11.2022 відповідачем було подано до суду клопотання (а.с. 7-16, т.2), в якому він просить суд залучити до матеріалів справи додаткові докази та застосувати до вимог позивача строк позовної давності. Відповідач зазначає, що подані ним додаткові докази підтверджують, що відповідач не використовував спірне приміщення, адже у спірному періоді у цьому приміщенні не споживалась електроенергія, а у період 2012-2013 рік приміщення не підключалось до центрального опалення. Щодо клопотання про застосування строку позовної давності відповідач наголосив, що цей строк позивачем пропущений, оскільки він про порушення своїх прав дізнався ще в липні 2014 року. За результатом розгляду цього клопотання суд задовольнив його частково та прийняв до розгляду лише в частині заяви про застосування строків позовної давності. Подані відповідачем додаткові докази судом не були прийняті до розгляду з мотивів, які суд оголосив у засіданні суду 22.12.2022 в порядку ч. 10 ст. 240 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представник позивача заявлені до відповідача вимоги повністю підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2022 позовну заяву Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1194/22; ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 13.07.2022 справу №916/1194/22 було призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання у цій справі на 09 серпня 2022 о 16:00.

09 серпня 2022 судом у судовому засіданні протокольною ухвалою було відкладено підготовче засіданні у цій справі на 25 серпня 2022 року о 14:00. У судовому засіданні 25 серпня 2022 року було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15 вересня 2022 року о 14:30. 15 вересня 2022 року у судовому засіданні судом протокольною ухвалою було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10 жовтня 2022 року о 14:00.

Судове засідання, призначене судом на 10 жовтня 2022 року о 14:00, не відбулось, у зв`язку з тривалою повітряною тривогою і загрозою масованих ракетних ударів з боку агресора.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2022 року судом було призначено судове засідання у цій справі на 31 жовтня 2022 року о 17:30. 31 жовтня 2022 року судом протокольною ухвалою було оголошено перерву у судовому засіданні до 18 листопада 2022 року о 12:00.

Судове засідання 18 листопада 2022 о 12:00 не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду. Ухвалою суду від 18 листопада 2022 року судом було призначено судове засідання у цій справі на 05 грудня 2022 року о 14:30.

Судове засідання 05 грудня 2022 о 14:30 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 06.12.2022 судове засідання у цій справі було призначено на 22 грудня 2022 року о 15:45. 22 грудня 2022 року судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 20 січня 2023 року о 14:00.

Судове засідання, призначене судом на 20 січня 2023 року о 14:00, не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 23.01.2023 судом було призначено у цій справі судове засідання на 30 січня 2023 року о 12:45.

30 січня 2023 року у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

01.02.2010 між Комунальним підприємством Теплопостачання міста Одеси (орендодавець) та Приватною фірмою Контакт-92 (орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності №ТГО-92/10 (а.с.6-7, т.1; далі - договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, що знаходяться на 3-му та 4-му поверсі будівлі ЦТП-45, загальною площею 135,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 125-а, (надалі - майно), що знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку нежитлових приміщень від 30.11.2009 і становить 346192,00 грн.

За умовами п. 2.1., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду здійснюється на підставі вартості, визначеної згідно зі звітом про незалежну оцінку нежитлових приміщень від 30.11.2009. У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю відповідно до порядку, передбаченого цим договором. Майно вважаться поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору орендна плата визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 «Про внесення змін до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» із врахуванням результатів конкурсу від 29.12.2009, щомісячна орендна плата становить 3635,02 грн, у тому числі ПДВ 605,84 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з підп. 5.1.5. п. 5.1. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормативного фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

За умовами підп. 7.1.1. договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна. Акт прийому-передачі є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 10.1., 10.6. договору він вважається укладеним з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна та діє до 31.12.2012. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, але за ставкою орендної плати, яка діяла на дату припинення цього договору.

На підставі акту від 01.02.2010 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду вищевказане майно згідно з договором (а.с. 8, т.1).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2014 у справі № 916/1303/14 (а.с. 9-13, т.1): розірвано договір оренди від 01.02.2010 №ТГО-92/10; виселено відповідача з орендованого приміщення; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 96103,22 грн, пеню в розмірі 2640,99 грн, 3% річних в сумі 2863,98 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 4468,16 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 04.07.2014.

Як зазначає позивач, відповідач добровільно не виконав рішення суду, майно позивачу не повернув, а після розірвання договору продовжив користуватись цим майном. При цьому позивач, в свою чергу, правом на пред`явлення наказу суду у справі № 916/1303/14 до примусового виконання не скористався.

З акту повернення приміщення (а.с. 21, т.1) судом встановлено, що відповідач повернув позивачу майно за розірваним договором лише 05.01.2022. Так, цим актом сторони підтвердили, що у зв`язку з укладенням мирової угоди відповідач повертає, а позивач приймає нежитлові приміщення, загальною площею 135,4 кв.м., які розташовані на 3-му та 4-му поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 125-а. Як пояснив суду у судових засіданнях представник відповідача, вказаний акт містить посилання на мирову угоду, оскільки його було підписано в процесі намагання сторін врегулювати спірні правовідносини, проте саму мирову угоду сторони не уклали. При цьому судом встановлено, що іншого акту, який підтверджує обставину повернення відповідачем позивачу з оренди майна матеріали справи не містять. Також, матеріали справи не містять доказів, що відповідач намагався виконати цей обов`язок, а неповернення майна (виселення) не відбулось до 05.01.2022 внаслідок ухилення позивача від прийняття виконання.

На підтвердження обставини використання відповідачем орендованого майна після розірвання договору позивач додатково долучив до матеріалів справи: договір добровільного страхування орендованого майна від 22.01.2016 № ОФ-018778, який укладений між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» (а.с. 14-15, т.1) щодо страхування орендованого майна за договором оренди від 01.02.2010 №ТГО-92/10; підписаний між позивачем та відповідачем протокол про погашення взаємних зобов`язань від 30.09.2018 (а.с. 16, т.1), за умовами якого сторони підтвердили, що станом на 30.09.2018 у позивача існує заборгованість перед відповідачем за поставку спецодягу згідно з договором від 27.09.2018 № ТГО-205/18 на суму 53984,52 грн, а у відповідача перед позивачем за договором оренди від 01.02.2010 №ТГО-92/10 в сумі 217080,46 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач після розірвання договору продовжив використовувати орендоване майно позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього: заборгованості з орендної плати по договору за період з червня 2017 року по серпень 2021 року в розмірі 479569,93 грн; заборгованості з відшкодування земельного податку за період з червня 2017 року по серпень 2021 року в розмірі 13750,96 грн; 3% річних в сумі 28390,10 грн та пені в сумі 2223,01 грн. За результатом розгляду цих позовних вимог судом було ухвалено рішення у справі № 916/3087/21 (а.с. 17-20, т.1), яким у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено повністю, з тих підстав, що договір є припиненим, а отже суд вказав, що спірні правовідносини сторін охоплюються правовим регулюванням ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Далі, позивач звернувся до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи. Так, у цій справі позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 05.01.2019 по 05.01.2022 в сумі 568782,08 грн, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати у липні 2019 року на суму 20000,00 грн (а.с. 22, 164, т.1).

Під час розгляду справи відповідач наголошував на тому, що між сторонами припинились правовідносини за договором оренди від 01.02.2010 №ТГО-92/10, у зв`язку з його розірванням на підставі рішення суду. При цьому відповідач відзначив, що ним виконано рішення суду, зокрема, сплачено на користь позивача заборгованість з орендної плати, на підтвердження чого відповідач долучив до матеріалів справи копію листа, адресованого позивачу щодо здійснення зарахування оплат відповідача в рахунок погашення боргу, а також копії банківських виписок з рахунку відповідача, за 2014-2016 роки (а.с. 48-55, т.1).

Також відповідачем до матеріалів справи долучалась копія договору від 02.03.2015 №ТГО-92/15 (а.с. 44-47, т.1), укладення якого позивач заперечив та на спростування дійсності його укладення подав суду докази (а.с.68-79, т.1). В цей же час, копія договору від 02.03.2015 №ТГО-92/15, подана відповідачем з відзивом, була виключена з числа доказів на підставі ч. 11 ст. 80 ГПК України, про що у судовому засіданні 22.12.2022 було постановлено відповідну протокольну ухвалу.

На підтвердження своїх доводів щодо аварійного стану орендованого майна відповідач до матеріалів справи долучив фотокопії (а.с. 117-122, т. 1), між цим суд встановив, що з цих фотокопій не представляється можливим встановити дату та час проведення фотозйомки, адреси місцезнаходження відображеного приміщення тощо.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 786 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п.12. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)") під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суду

Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси звернулось до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього неустойки в розмірі 568782,08 грн, нарахованої відповідно до ч.2 ст.785 ГПК України, яка передбачає санкцію за невиконання орендарем обов`язку з негайного повернення об`єкту з оренди.

Так, під час розгляду справи судом була встановлена обставина щодо укладення між сторонами договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.02.2010 №ТГО-92/10, який було розірвано рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2014 у справі №916/1303/14, що набрало законної сили 04.07.2014.

Отже, укладений між сторонами договір оренди від 01.02.2010 №ТГО-92/10 з 04.07.2014 є розірваним, тобто таким, що припинив свою дію, а у відповідача, в порядку виконання рішення суду, який передбачений законодавством, виник обов`язок негайно повернути позивачеві з орендного користування відповідні приміщення.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, після розірвання договору у судовому порядку відповідач майно позивачу не повернув, а позивач не вимагав від відповідача такого повернення. При цьому сторони не здійснили дій щодо укладення нового договору оренди, а фактично вчиняли взаємні дії, які свідчать про фактичне орендне користування відповідачем цим майном без укладення нового договору та відсутність заперечень позивача щодо цього. Так, з протоколу про погашення взаємних зобов`язань від 30.09.2018 (а.с. 16, т. 1) вбачається, що сторони визначали станом на цю дату заборгованість відповідача перед позивачем по договору від 01.02.2010 №ТГО-92/10, а після цього позивач звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з червня 2017 року по серпень 2021 року.

Разом з цим, суд вважає, що відповідач мав виконати рішення суду у справі № 916/1303/14 і обставина не вимагання виконання даного обов`язку з боку позивача даний обов`язок у відповідача не припинила (не зупинила, не відстрочила), а отже обов`язок з повернення орендованого майна відповідач мав виконати негайно, починаючи з 04.07.2014, проте даний обов`язок він виконав лише 05.01.2022, що підтверджується підписаним між сторонами актом про повернення приміщення. На підтвердження іншого матеріали справи жодного доказу не містять, зокрема, підписаного між позивачем та відповідачем іншого акту / документу щодо повернення об`єкта з оренди, звернення відповідача до позивача з ініціативою щодо підписання акту та / або доказів ухилення позивача від прийняття орендованого майна за активних дій відповідача тощо. При цьому суд зауважує, що умовами розірваного договору обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору, тобто у спірних відносинах такий обов`язок покладений саме на відповідача.

Отже, приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що з матеріалів справи судом не встановлено, що прострочення повернення об`єкта оренди після припинення договору оренди відбулося не з вини відповідача, суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги до відповідача про сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення, тобто в межах спірного у цій справі періоду з 05.01.2019 по 05.01.2022. Перевіривши розрахунок позивача, який здійснено, зокрема, без включення податку на додану вартість до базової орендної плати, суд встановив його вірність та відповідність положенням законодавства, застосованого судом у спірних правовідносинах. При цьому арифметичну вірність цього розрахунку відповідач не спростував.

Також суд відзначає, що доводи відповідача щодо неможливості використання об`єкта оренди у спірному періоді, з огляду на його незадовільний стан, не підтверджуються матеріалами справи, зокрема, подані відповідачем фотокопії не дозволяють суду встановити дату та час проведення фотозйомки, осіб, які приймали участь в огляді та фіксації приміщень, а також адреси місцезнаходження відображеного приміщення тощо. При цьому, суд наголошує, що підставою для нарахування спірної неустойки є встановлення факту не виконання зобов`язаною стороною обов`язку щодо повернення речі, а стан цієї речі не впливає на розмір та порядок нарахування неустойки.

Вирішуючи питання щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача про стягнення неустойки позовної давності, суд зазначає, що відповідно до змісту п.12. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258 та 786 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Так, Кабінетом Міністрів України карантин, який діє і станом на день вирішення спору судом, був введений з 12 березня 2020, а періодом нарахування неустойки у цій справі позивачем визначений з 05.01.2019 по 05.01.2022. Між цим, у постанові від 20.11.2020 у справі №916/1319/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що застосування частини другої статті 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, визначеної законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України. Крім цього, статтею 786 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, що у спірних правовідносинах мало місце 05.01.2022. За цих обставин суд дійшов висновку, що позивач з позовними вимогами до відповідача звернувся до суду 15.06.2022, тобто в межах визначеного законом строку позовної давності, що не спростовано відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси до Приватної фірми Контакт-92 слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 568782,08 грн неустойки.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 8531,73 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної фірми Контакт-92 (вул. Героїв Сталінграда, 28, кв.48 м. Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 19196968) на користь Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси (вул. Балківська, буд. 1-Б, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 34674102) неустойку в сумі 568782 /п`ятсот шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят дві/грн 08 коп та судовий збір в сумі 8531 /вісім тисяч п`ятсот тридцять одну/грн 73 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 09 лютого 2023 р.

Суддя Д.О. Бездоля