Постанова

від 23.01.2023 по справі 953/8854/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/8854/21 Номер провадження 22-ц/814/736/23Головуючий у 1-й інстанції Попрас В.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

за участі секретаря: Боштенко В.Ю.

за участі представника відповідача : Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами третьої особи Державного підприємства «Вирівське» та Фонду державного майна України на рішення Київського районного суду м.Харкова від 13 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, третя особа: Державне підприємство «Вирівське» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати незаконним та скасувати наказ № 632 Фонду державного майна України від 15.04.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське» (код за ЄДРПОУ 00729646). Поновити ОСОБА_1 на посаді виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське», в тому числі, але не виключно, шляхом поновлення/внесення змін до відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі, сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі наказу Фонду державного майна України №1438 від 28.08.2020 він був призначений виконувачем обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське» (далі ДП «Вирівське»). Відповідно до Листка непрацездатності серії АДР №780910 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 01.04.2021 по 16.04.2021 включно. На час відсутності на роботі у зв`язку з хворобою, позивач видав наказ №5 від 01.04.2021 про призначення ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язків директора ДП «Вирівське». В період тимчасової непрацездатності позивача, наказом № 632 Фонд державного майна України від 15.04.2021 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади. Позивач вважає, що між ним та відповідачем відповідно дост. 21 КЗпП Українибуло укладено трудовий договір. Посилаючись на вимогист. 36 КЗпП України, якою встановлено, що підставою для розірвання трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставіст. 40-41 КЗпП України, позивач ОСОБА_1 вважає, що він звільнений з ініціативи уповноваженого власником органу. В той же час відповідно до ч.3ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, тому позивач вважає, що звільнення відбулось з порушенням вимог трудового законодавства.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 13 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано Наказ № 632 Фонду державного майна України «Про звільнення виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське» від 15.04.2021 р. - про звільнення ОСОБА_1 з посади виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське» (код за ЄДРПОУ 00729646).

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське» (код за ЄДРПОУ 00729646) з 15.04.2021, в тому числі шляхом поновлення/внесення змін до відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське» (код за ЄДРПОУ 00729646).

Стягнуто з Фонду державного майна України на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 /дев`ятсот вісім/ грн.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив Фонд державного майна України.

Скарга Фонду мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт , що ОСОБА_1 призначався тимчасово , до прийняття суб`єктом управління Підприємством рішення про припинення повноважень виконувача обов`язків Підприємства або призначення керівника Підприємства у встановленому законодавством порядку , що підтверджується наказом про призначення ОСОБА_1 .

Апелянт також вказував , що мав всі законні підстави видати наказ №633 від 15.04.202 року про звільнення ОСОБА_1 . Аргументує зазначене тим, що звільнення позивача мало бути проведене саме на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України за закінченням строку дії договору.

Зокрема скаржник вказав, що так як позивача було звільнено у період коли він перебував на лікарняному , що є порушенням ч.3 ст. 40 КЗпП України , то наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення а не поновлення на роботі.

Тож, рішення районного суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню , а позов залишенню без задоволення.

Також, вказане рішення було оскаржене Державним підприємством «Вирівське».

Свою апеляційну скаргу Підприємство обґрунтувало тим, що рішення є незаконним та необ`єктивним через його невідповідність фактичним обставинам , дійсним матеріалам справи та чинному законодавству України, дане рішення підлягає скасування через порушення норм процесуального законодавства.

Апелянт вказує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів які давали б підстави вважати позовні вимоги правомірними та/ або обґрунтованими.

До того ж скаржник вказує, що рішення Київського районного суду м.Харкова від 13 липня 2021 року у частині вирішення вимог про поновлення на роботі підлягає скасуванню шляхом зміни дати звільнення позивача з 15 квітня 2021 року ( час закінчення лікарняного).

Підприємство просило рішення Київського районного суду м.Харкова від 13 липня 2021 року скасувати , прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відзив на апеляційні скарги до суду не надходив.

Судом встановлено, що , відповідно до наказу Фонду державного майна України від 28 серпня 2020 року №1438 ОСОБА_1 призначено виконувачем обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське» з дати видання цього наказу до прийняття суб`єктом управління Підприємством рішення про звільнення виконувача обов`язків Підприємства або призначення керівника Підприємства у встановлено законодавством порядку.(а.с.17)

Відповідно до Наказу ДП «Вирівське» № 5 від 01 квітня 2021 року призначено першого заступника виконуючого обов`язки директора ДП «Вирівське» ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки в.о.директора ДП «Вирівське» на період відсутності в.о.директора ДП «Вирівське» ОСОБА_1 у зв`язку із хворобою.(а.с.21)

Наказом Фонду державного майна України № 579 від 07 квітня 2021 року «Про проведення конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства «Вирівське», оголошено конкурсний відбір претендента на заміщення вакантної посади директора ДП «Вирівське».

Наказом Фонду державного майна України № 632 від 15 квітня 2021 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади виконувача обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське» на підставі пункту 2 частини першоїстатті 36 КЗпП України.(а.с.45)

Наказом Фонду державного майна України № 642 від 15 квітня 2021 року призначено ОСОБА_3 виконувачем обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське».(а.с.22)

Відповідно до вимог ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

{Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законами № 871-12 від 20.03.91, № 6/95-ВР від 19.01.95}

Підставою припинення трудового договору згідно п.2 ч.1ст.36 КЗпП Україниє закінчення строку на який його укладено (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1365-р «Про передачу єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Фонду державного майна України»прийнято рішення про передачу із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до сфери управління Фонду, зокрема, єдиний майновий комплекс ДП «Вирівське» (код за ЄДРПОУ 00729646).

Відповідно дост. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України»Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини 1статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу, що встановлено ч. 3ст. 24 КЗпП України.

В наказі Фонду державного майна України №1438 від 28.08.2020, яким позивач ОСОБА_1 призначався виконувачем обов`язків директора Державного підприємства «Вирівське», зазначається, що він укладений на строк з 28 серпня 2020 року до прийняття суб`єктом управління Підприємством рішення про звільнення виконувача обов`язків Підприємства або призначення керівника Підприємства у встановлено законодавством порядку.

Вказаний наказ № 1438 містить відомості про строк дії трудового договору, а саме: або до прийняття суб`єктом управління Підприємством рішення про звільнення виконувача обов`язків Підприємства, або до призначення керівника Підприємства у встановлено законодавством порядку.

В той же час, в заяві від 05.08.2020 ОСОБА_1 про надання згоди на призначення його виконувачем обов`язків керівника Державного підприємства «Вирівське», відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 погоджувався на укладання з ним строкового трудового договору та не зазначається будь який строк такого договору.(а.с.61)

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку , що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, аргументом апелянтів є те, що ОСОБА_1 погоджувався на укладення строкового трудового договору , та згодом його було звільнено на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України ( строк договору був визначений наказом №1438 від 28 серпня 2020 року : до прийняття суб`єктом управління Підприємством рішення про звільнення виконуючого обов`язки Підприємства , або до призначення керівника Підприємства у встановленому законом порядку). Та колегія суддів не може погодитися із вказаним аргументом , адже районним судом вірно зазначено , що заява ОСОБА_1 не містить відомостей про те, що він погодився на укладення строкового трудового договору, також у вказаній заяві не зазначалося і строку на який укладається договір.

Згідност. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно достатті 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким актом національного законодавства України, є зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року №3933-XII.

Однією з головних гарантій від незаконного звільнення, яка ґрунтується на положеннях Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982 (далі Конвенція МОП №158), є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення.

Тож , районним судом вірно встановлено , що докази погодження з позивачем строку дії укладеного з ним згідно наказу №1438 від 28.08.2020 трудового договору відсутні у матеріалах справи, також не надано й доказів підтвердження призначення на час звільнення позивача директора ДП «Вирівське» за результатами конкурсного відбору претендентів на заміщення вакантної посади директора ДП «Вирівське», оголошеного 07.04.2021 наказом Фонду державного майна України № 579, відтак суд прийшов до висновку, що звільнення позивача на підставі п.2 ч.1ст.36 КЗпП Українивідбулось з порушенням його трудових прав, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Щодо аргументу ДП «Вирівське» , що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження незаконності звільнення, суд зауважує, що стаття 9 Конвенції № 158 Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року» покладає на роботодавця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

Аналогічний правовий висновок щодо принципу розподілу тягаря доказування у трудових спорах та застосування до спірних правовідносин Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 міститься в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №235/3148/17-ц, від 23.01.2019 у справі №520/211/16-ц.

На підставі п.2 ч.1ст.36 КЗпП Україниможе бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1ст.21 КЗпП України).

Ст. 23 КЗпП Українивизначено, що строковий трудовий договір може бути укладений тільки за погодженням сторін.

Якщо ж строковий трудовий договір укладено без додержання вимогстатті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку.

Так , судовим розглядом встановлено, що сторонами не було погоджено укладення строкового трудового договору, з огляду на що, суд вважає , незаконним звільнення ОСОБА_1 саме на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Фонд державного майна України у своїй скарзі зазначав , що при звільненні під час лікарняного має місце зміна дати , а не поновлення на роботі. Колегія суддів не може погодитися із наведеним , адже як зазначено вище судом, позивача було звільнено незаконно , а отже обставини у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2019 року по справі №554/1151/16-ц на яку посилається апелянт не є аналогічними даній справі.

Частиною третьоюстатті 40 КЗпП Українивстановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Так, згідно листка непрацездатності серія АДР №780910, виданого 16.04.2021, на день звільнення 15.04.2021 (Згідно наказу № 632 ) ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний і перебував на лікуванні.

Положеннями частини третьоїстатті 40 КЗпП Українизакріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.

У пункті 17постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»судам роз`яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина третястатті 40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями40,41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

З урахуванням викладеного звільнення позивача відбулося з порушенням гарантій передбачених частиною третьоюстатті 40 КЗпП України.

Відповідно до ч.1ст.235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Зважаючи на зазначене вище, необхідно зауважити , що працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Тлумачення статті5-1, частини першої статті235 КЗпП Українисвідчить, що на особу, яка є виконуючим обов`язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення.

Тому колегія суддів вважає, що аргументи апелянтів щодо того, що ОСОБА_1 було звільнено законно на підставі п.2 ч.1 ст 36 КЗпП України , не спростовують висновків районного суду , правомірність оскаржуваного рішення підтверджується доказами наявними у матеріалах справи.

Сама по собі незгода апелянтів із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування рішення районного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, підстав для задоволення апеляційних скарг суд не знаходить, відтак , апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення , а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги третьої особи Державного підприємства «Вирівське» та Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов