Постанова

від 01.02.2023 по справі 676/6114/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 676/6114/19

провадження № 61-3775св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Воробйової І. А., Погрібного С. О.,Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти»,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 ,

третя особа - Кам`янець-Подільська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2021 року у складі судді Шевцової Л. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2019 року заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» (далі - ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти») з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - Держгеокадастр), ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільського СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі, за яким державним актом від 1983 року № 041795, виданим виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської районної Ради народних депутатів, закріплено в безстрокове і безплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. Однак розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації в березні 2003 року було припинено право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту, загальною площею 65,50 га, та передано цю земельну ділянку до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради. В подальшому вказана земельна ділянка відповідно до наказів Держгеокадастру була передана у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства. Наказом Держгеокадастру від 25 серпня 2015 року № 22-1917-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0012). На підставі зазначеного наказу 22 вересня 2015 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Разом з тим прокурор зауважив, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року № 251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44», яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за межами населеного пункту, наданою в постійне користування ПТУ № 44 у с. Зіньківці Хмельницької області, загальною площею 65,50 га, та передано її до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.

Зважаючи на викладене прокурор, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсним наказ Держгеокадастру від 25 серпня 2015 року № 22?1917-СГ та витребувати у ОСОБА_1 спірну земельну ділянку на користь держави.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано, а судом не здобуто доказів про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822482400:03:00160012 накладається частково або повністю на площі - 107 га, 65,5 га, 58,5 га чи 41,46 га, яка, на думку позивача, перебуває у постійному користуванні ДНЗ «Подільский центр професійно-технічної освіти».

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що про порушення земельних прав ДНЗ «Подільский центр професійно-технічної освіти» Кам`янець-Подільській прокуратурі стало відомо ще в 2013 році, а не лише після надходження рішення Господарського суду Хмельницької від 22 березня 2018 року у справі № 924/924/17, що не є поважною причиною пропуску строку для звернення до суду з позовом лише в 2019 році.

Також суд першої інстанції вказав, що позовна заява подана прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та ДНЗ «Подільский центр професійно-технічної освіти», однак захист інтересів та прав цих державних органів у суді не входить до компетенції прокурора, оскільки ці юридичні особи є державними підприємствами, які спроможні самостійно звертатися до суду за захистом порушених прав.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури задоволено частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2021 року в частині вирішення позову заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» скасовано, в цій частині позов прокурора залишено без розгляду. В іншій частині мотивувальну частину рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2021 року змінено з урахуванням мотивів, викладених у постанові. В решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявность правових підстав для розгляду по суті та відмови у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є помилковим, оскільки не відповідає правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, у якій, зокрема, зазначено, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Зважаючи на те, що Державний навчальний заклад «Подільський центр професійно-технічної освіти» відповідно до пунктів 1.1, 7.1 Статуту підпорядкований Міністерству освіти і науки України та є державним професійно-технічним навчальним закладом, порядок фінансування та матеріально технічне забезпечення якого визначаються Бюджетним кодексом України, законами України «Про освіту», «Про професійну технічну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», іншими законодавчими актами, тобто є державною установою, однак не має статусу суб`єкта владних повноважень, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, апеляційний суд дійшов висновку, що позов прокурора в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» підлягає залишенню без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні позову заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірну земельну ділянку було виділено навчальному закладу в натурі, її площа, місце розташування та конфігурація. Відсутні докази щодо повного або часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6822482400:03:001:0012 на земельні ділянки площами 107,0 га, 65,5 га, 58,5 га. Як вбачається зі змісту фотокопії державного акта на право користування на земельною ділянкою площею 107 га, серія Б № 041795, у ньому відсутні записи щодо його реєстрації такого в державній книзі реєстрації землекористувань, що дає підстави вважати, що таку реєстрацію проведено не було і право постійного користування земельною ділянкою юридично відсутнє. Про цю обставину свідчить також і той факт, що на спірну земельну ділянку відсутня кадастрова документація, зокрема, земельнокадастрова книга землекористувача, а назва юридичної особи, на чию користь встановлено землекористування в державному акті від 1983 року, зазначено як Кам`янець-Подільське СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі у той час, як станом на 1983 рік існував навчальний заклад СПТУ № 14 (с. Зіньківці).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що витребування на користь держави в особі державного навчального закладу із власності ОСОБА_1 земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення земельної ділянки для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання прав громадянина, який законним шляхом добросовісно набув своє майно, покладаючись на легітимність добросовісних дій державного органу, уповноваженого на передачу в порядку приватизації земельної ділянки у власність.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

21 квітня 2022 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 05 жовтня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 924/848/18, щодо необхідності урахування при вирішенні цієї справи преюдиційних обставин, встановлених рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року у справі № 924/924/17, яке набрало законної сили. Зокрема, зазначеним судовим рішенням встановлено, що відповідно до державного акта серії Б № 041795 від 1983 року, виданого виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської районної Ради народних депутатів, за землекористувачем - Кам`янець-Подільським СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі закріплено у безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. Також встановлено факт того, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільського СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі. Крім того, господарським судом встановлено факт відсутності добровільної згоди навчального закладу на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 65,0 га. Таким чином, факт набуття позивачем у користування земельної ділянки та неприпинення такого права встановлено судовим рішенням, а тому не підлягає доказуванню;

- суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» юридичного права постійного користування земельною ділянкою площею 107,0 га, з посиланням на відсутність записів щодо реєстрації державного акта на право користування земельною ділянкою від 1983 року в книгах записів державних актів на право користування землею, оскільки такі висновки суду суперечать рішенню Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1?17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками);

- суди першої та апеляційної інстанцій помилково зазначили про відсутність в матеріалах справи доказів про те, що накладення земельної ділянки, кадастровий номер 6822482400:03:001:0012, частково або повністю на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», оскільки на підтвердження зазначених обставин прокурор долучив до матеріалів справи копію постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 924/924/17, яким встановлено факт накладення земельної ділянки площею 2,0000 га, яка передана ОСОБА_1 , на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти»;

- суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки листу відділу у Кам`янець-Подільському районі та м. Кам`янець-Подільському Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 січня 2019 року № 77/419-19-0.171, у якому, з посиланням на відомості з Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) зазначено перелік громадян, у тому числі ОСОБА_1 , земельні ділянки яких зареєстровані в межах площі земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні навчального закладу;

- суд першої інстанції помилково зазначив, що прокурор та позивачі звернулися до суду поза межами позовної давності (про порушення інтересів держави прокурору стало відомо 22 березня 2018 року після прийняття судового рішення у справі № 924/924/17 за участю Прокуратури Хмельницької області), що суперечить висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 22 травня 2018 року у справах від № 369/6892/15-ц, № 469/1203/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17;

- суд апеляційної інстанції помилково зазначив про відсутность підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», оскільки це не відповідає положенням чинного законодавства, так як державні установи, хоч і відрізняються від органів держави, але їх не можна протиставляти один одному, оскільки усі вони є державними організаціями, які діють у єдності та взаємозв`язку: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави завдяки діяльності установ, якими керує. Ураховуючи положення статуту ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», можна дійти висновку, що у спірних правовідносинах саме ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» наділений державою повноваженнями здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, безпідставно не оцінив належним чином додержання принципів «належного урядування» та пропорційності, а також правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» від інших учасників справи не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 квітня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратурив інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме подати до суду касаційної докази на підтвердження того, що копію постанови заявник отримав 22 березня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2022 року, після усунення заявником недоліків касаційної скарги, поновлено заступнику керівника Хмельницької обласної прокуратури строк на касаційне оскарження рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано з Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області справу № 676/6114/19; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У червні 2022 року матеріали справи № 676/6114/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року справу № 676/6114/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом від 12 серпня 1980 року № 304 Державним комітетом Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі - УРСР) по професійно-технічній освіті вирішено відкрити в с. Зіньківці на виробничій базі обласного управління сільського господарства Міністерства сільського господарства УРСР технічне училище.

Відповідно до державного акта серії Б № 041795 від 1983 року, виданого виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської районної Ради народних депутатів, за землекористувачем - Кам`янець-Подільським СПТУ-14 в Кам`янець-Подільському районі закріплюється в безстрокове і безплатне користування 107,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. До державного акта серії Б № 041795 від 1983 року додано план землекористування.

Наказом від 13 липня 1984 року № 156/3 Державним комітетом УССР по професійно-технічній освіті вирішено реорганізувати всі середні, технічні училища та училища з одно-дворічним строком навчання в єдиний тип - середні професійно-технічні училища з відповідними відділами по професіям і строкам навчання; встановлено всім навчальним закладам назву «Середнє професійно-технічне училище» (СПТУ). Найменування навчального закладу до реорганізації було СПТУ № 14 (с. Зіньківці), після реорганізації - ПТУ № 44 (с. Зіньківці, Хмельницька область).

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 03 жовтня 2002 року № 547, ПТУ № 44 с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району ліквідовано та створено на місці ліквідованого училища філію професійно-технічного училища № 26 м. Кам`янця-Подільського в межах бюджетних видатків; будівлі, споруди, навчальне майно та грошові кошти ліквідованого ПТУ № 44 вирішено передати на баланс ПТУ № 26 м. Кам`янця-Подільського. Також наказано передати контингент учнів професійно-технічного училища № 44 для завершення навчання за обраною професією та обсяги державного замовлення до ПТУ № 26 м. Кам`янця-Подільського.

Наказом Управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації від 07 жовтня 2002 року № 286, з урахуванням наказу Міністерства освіти і науки України від 03 жовтня 2002 року № 547, створено комісію з ліквідації професійно-технічного училища № 44; створено Зіньковецьку філію Кам`янець-Подільського ПТУ-26 на базі ліквідованого Кам`янець-Подільського ПТУ-44; залишено за новоствореною Зіньковецькою філією Кам`янець-Подільського ПТУ-26 будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, яке було на балансі ПТУ-44. Зобов`язано директора ПТУ № 26 внести зміни до статуту професійно-технічного навчального закладу та до 10 січня 2003 року подати його на затвердження до Міністерства освіти і науки України в установленому порядку, а також здійснити роботу щодо переоформлення ліцензії в зв`язку з реорганізацією; прийняти контингент учнів ПТУ № 44 для завершення навчання за обраною професією.

Рішенням Зіньковецької сільської ради від 11 лютого 2003 року № 6 надано згоду на припинення права постійного користування на землю, загальною площею 65,50 га, з яких: ріллі - 60,10 га, багаторічних насаджень - 4,0 га, пасовища - 1,4 га, Зіньковецького професійно-технічного училища № 44, що розташована за межами населеного пункту; припинено право постійного користування земельною ділянкою Зіньковецького професійно-технічного училища № 44, загальною площею 10,20 га, що знаходиться в межах с. Зіньківці.

Розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року № 251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44» у зв`язку із ліквідацією професійно-технічного училища № 44 с. Зіньківці, розглянувши лист та згоду Зіньковецької сільської ради та взявши до уваги наказ Міністерства освіти і науки України, вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, наданою в постійне користування професійно-технічному училищу № 44 с. Зіньківці, загальною площею 65,50 га; передано спірну земельну ділянку площею 65,50 га до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради.

Наказом від 13 червня 2003 року № 377 «Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Хмельницької області» Міністерства освіти і науки вирішено: реорганізувати з 01 липня 2003 року професійно-технічні училища Хмельницької області у професійні ліцеї за переліком, що додається; встановити, що професійні ліцеї є правонаступниками професійно-технічних училищ, що реорганізуються, і в своїй освітній діяльності використовують раніше видані ліцензії до закінчення терміну їх дії.

У переліку професійно-технічних училищ Хмельницької області, що реорганізуються у професійні ліцеї (додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 13 червня 2003 року № 377), під № 15 значиться ПТУ № 26, яке реорганізується в Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 січня 2005 року № 48 «Про внесення зміни до найменування професійно-технічного навчального закладу Хмельницької області» вирішено внести зміни до найменування Кам`янець-Подільського професійного будівельного ліцею та надалі іменувати його як державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей»; встановити, що державний професійно-технічний навчальний заклад «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей» є правонаступником Кам`янець-Подільського професійного будівельного ліцею і в своїй освітній діяльності використовує раніше видані ліцензії до закінчення їх дії.

31 січня 2005 року Управлінням освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації видано наказ № 30 «Про ліквідацію Зіньковецької філії Вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського», відповідно до якого ліквідовано Зіньковецьку філію вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського, що розташована в с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району; створено комісію з ліквідації Зіньковецької філії вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського; зобов`язано комісію провести інвентаризацію майна, основних засобів та матеріальних цінностей ліквідованої філії станом на 01 січня 2005 року і здійснити його передачу-прийом на баланс вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського для забезпечення роботи училища; здійснити заходи з працевлаштування працівників, які вивільняються відповідно до законодавства України; передати контингент учнів ліквідованої Зіньковецької філії вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського для завершення навчання за обраною професією до вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського; виключити Зіньковецьку філію вищого професійного училища № 14 м. Кам`янця-Подільського з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в установленому порядку.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 16 березня 2010 року № 214 «Про затвердження статуту державного навчального закладу «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей» встановлено повне найменування юридичної особи: Державний навчальний заклад «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей»; затверджено Статут Державного навчального закладу «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей».

Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 26 березня 2013 року № 375 «Про зміну типу Державного навчального закладу «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей» змінено тип Державного навчального закладу «Кам`янець-Подільський професійний будівельний ліцей» на Державний навчальний заклад «Подільський центр професійно-технічної освіти».

22 січня 2016 року наказом Міністерства освіти і науки України затверджено Статут ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», відповідно до пункту 1.1 якого ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» підпорядкований Міністерству освіти і науки України, є державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Центр може здійснювати допрофесійну підготовку, первинну професійну підготовку, загальноосвітню підготовку, підготовку молодших спеціалістів, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників, незайнятого населення. Згідно з пунктом 1.8 Статуту ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником прав та обов`язків Державного навчального закладу «Кам`янець-Подільське вище професійне училище» Кам`янець-Подільського професійного художнього ліцею.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року, № 831-р «Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки», наказів Міністерства освіти і науки України (наказ від 12 серпня 1980 року № 304, наказ від 13 липня 1984 року № 156/3, наказ від 03 жовтня 2002 року № 547, наказ від 13 червня 2003 року № 377, наказ від 09 грудня 2003 року № 441, наказ від 26 січня 2005 року № 48, наказ від 05 червня 2008 року № 504, наказ від 16 березня 2010 року № 214, наказ від 26 березня 2013 року № 375), Державний навчальний заклад «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником СПТУ-44 с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району.

Розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року № 251/2003р припинено право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за межами населеного пункту, загальною площею 65,50 га, та передано зазначену земельну ділянку до складу земель запасу Зіньковецької сільської ради. Тобто, із 107 га, які передані в 1983 році у користування СПТУ-14, залишилося у користуванні його правонаступника ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» 41,5 га вказаної земельної ділянки.

В подальшому вказана земельна ділянка відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області була передана громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства.

Зокрема, наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 серпня 2015 року, № 22-1917-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822482400:03:001:0012).

На підставі зазначеного наказу 22 вересня 2015 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на землю.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Щодо правового статусу спірної земельної ділянки

Суди попередніх інстанцій установили, що виконавчий комітет Кам`янець-Подільської районної Ради народних депутатів у 1983 році видав землекористувачу - Кам`янець-Подільському СПТУ № 14 у Кам`янець-Подільському районі, яке згідно з наказом від 13 липня 1984 року № 156/3 реорганізоване у СПТУ № 44 с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району, державний акт на право постійного користування серії Б № 041795 на земельну ділянку площею 107,0 га у межах згідно з планом землекористування.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 25 жовтня 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Водночас обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005).

Так, Конституційний Суд України Рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм ЗК України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав, що:

- пункт 6 Перехідних положень ЗК України зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається «відповідно до закону», що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 01 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України;

- у зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень ЗК України у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень ЗК України через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

На підставі викладеного Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про те, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законом порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства і переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Таким чином, право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01 січня 2002 року, продовжує зберігатися надалі, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника, навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 30 листопада 2022 року № 676/6109/19, від 31 січня 2019 року у справі № 914/839/18, від 10 жовтня 2018 року у справі № 907/916/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 921/710/17-г/6, від 15 листопада 2021 року у справі № 906/620/19.

Разом з тим, перевіряючи наявність підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстави припинення установи (СПТУ № 44 с. Зіньківці Кам`янець-Подільського району), Господарський суд Хмельницької області у рішенні від 22 березня 2018 року у справі № 924/924/17 встановив, що у розумінні частини першої статті 141 ЗК України ліквідація (припинення) не відбулася, а відбулося правонаступництво; ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільського СПТУ-14 у Кам`янець-Подільському районі, якому державним актом на право постійного користування серії Б № 041795 від 1983 року закріплено у безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі згідно з планом землекористування.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верхового Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 924/848/18 зазначено, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18)).

У справі № 924/924/17 за позовом ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, треті особи: Міністерство освіти і науки України, Зіньковецька сільська рада, про визнання незаконним та скасування розпорядження Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 31 березня 2003 року № 251/2003р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПТУ-44», господарський суд у мотивувальній частині рішенні від 22 березня 2018 року встановив, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є правонаступником землекористувача - Кам`янець-Подільського СПТУ-14 у Кам`янець-Подільському районі, якому державним актом на право постійного користування серії Б № 041795 від 1983 року передано у безстрокове і безоплатне користування 107,0 га землі згідно з планом землекористування, а тому Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про безпідставне неврахування судами попередніх інстанцій зазначених преюдиційних обставин при вирішенні справи, що переглядається.

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки листу відділу у Кам`янець-Подільському районі та м. Кам`янець-Подільському Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 січня 2019 року № 77/419-19-0.171, в якому, з посиланням на відомості з Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи), зазначено перелік громадян, у тому числі ОСОБА_1 , земельні ділянки яких зареєстровані в межах площі земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».

На підставі викладеного, Верховний Суд вважає такими, що знайшли своє підтвердження, доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» юридичного права постійного користування земельною ділянкою площею 107,0 га.

Такого висновку суди дійшли без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 924/848/18, а також унаслідок неповного з`ясування фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо позову заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти»

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення позивача до суду). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

В судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава. Навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді юридичних осіб.

Отже, позовні вимоги прокурора не підлягають розгляду по суті, оскільки спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а юридичної особи, тож позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, а прокурор не має повноважень на ведення справи в частині таких вимог.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти».

Відповідно до пункту 1.1 статуту ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 22 січня 2016 року № 47, ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Центр може здійснювати допрофесійну підготовку, первинну професійну підготовку загальноосвітню підготовку, підготовку молодших спеціалістів, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників, незайнятого населення.

Установивши, що ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, апеляційний суд, з урахування правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), дійшов правильного висновку про те, що звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» є безпідставним, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначеної пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України підстави для залишення без розгляду позовної заяви прокурора, поданої в інтересах зазначеного навчального закладу.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 676/6109/19, від 12 січня 2022 року у справі № 372/4159/18, від 12 січня 2022 року у справі № 359/9596/15, від 12 січня 2022 року у справі № 370/430/14-ц, від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15-ц.

Щодо позову заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

Звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 серпня 2015 року № 22-1917-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0012, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради.

Водночас згідно з частинами першою та другою статті 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема для сільськогосподарського використання.

Згідно з частиною дев`ятою статті 149 ЗК України (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Міністерство освіти і науки України не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, що на момент пред`явлення цього позову був уповноважений розпоряджатись спірною земельною ділянкою, яка розташована за межами населеного пункту, в аспекті реалізації повноважень власника землі щодо її вилучення з постійного користування Професійно-технічного училища № 44.

Отже, заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури безпідставно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі цього центрального органу виконавчої влади України.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У випадку порушення права власності власник відповідно до статті 387 ЦК України має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливість правової природи віндикації. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) про те, що умовами звернення з таким позовом є: 1) позивач є власником майна; 2) власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; 6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

У справі, що переглядається Верховним Судом, заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 серпня 2015 року № 22-1917-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822482400:03:001:0012, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Зіньковецької сільської ради. Однак такі вимоги не є необхідним та ефективним способом захисту порушених прав, що не приводить до їх поновлення.

Ефективним способом захисту у цій справі є вимоги про витребування спірної земельної ділянки.

Однак позивач, звертаючись до суду з позовом, не заявив вимог про витребування спірної земельної ділянок на користь держави саме в особі належного розпорядника спірної земельної ділянки з огляду на положеннястатті 149 ЗК України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 676/6109/19.

Відповідно до положень частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги прокурора у зв`язку з необхідністю врахування вказаного висновку Верховного Суду щодо застосування норм права.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що, залишивши без розгляду вимоги заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», апеляційний суд безпідставно вдався до оцінки того, чи становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції витребування із власності ОСОБА_1 на користь держави в особі навчального закладу спірної земельної ділянки. Тому не підлягають перевірці доводи касаційної скарги про неналежну оцінку апеляційним судом принципів «належного урядування» та пропорційності, а також щодо неврахування правових висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанцій повно встановив обставини справи, надав наявним у справі доказам належну оцінку та дійшов правильного висновку щодо вирішення спору, однак неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального прав та порушив норми процесуального права, оскаржуване судове рішення підлягає зміні в редакції цієї постанови.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої вказаної статті), у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті).

Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення щодо вирішення спору по суті, тому відсутні підстави для нового розподілу витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави та органу державного управління в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Подільський центр професійно-технічної освіти» задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак Судді:І. А. Воробйова І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний В. В. Яремко