Постанова

від 15.02.2023 по справі 480/11290/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 р. Справа № 480/11290/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2022, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, по справі № 480/11290/21

за позовом Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)

до Шосткинського управління Державної казначейської служби України Сумської області (Шосткинське управління казначейства) , Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі за текстом - ПСМУ МЮ (м. Суми), позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинського управління Державної казначейської служби України Сумської області (далі за текстом Шосткинське УДКСУ Сумської області, перший відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі за текстом ГУ ДКСУ в Сумській області, другий відповідач), у якому просило зобов`язати Шосткинське управління Державної казначейської служби України Сумської області прийняти для безспірного списання постанову про стягнення виконавчого збору №65051604 від 07.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність дій першого відповідача щодо повернення постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 07.04.2021 ВП №65051604 без прийняття її до виконання з огляду на пропущення строку, передбаченого ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що в період здійснення основного виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору автоматично вважається такою, що пред`явлена до виконання, а тому згідно з п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення до виконання постанови від 07.04.2021 ВП №65051604 переривався та має відраховуватись з моменту закінчення основного виконавчого провадження № 6551604, а саме з 30.08.2021.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №480/11290/21 провадження у справі за позовом Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) до Шосткинського управління Державної казначейської служби України Сумської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії закрито.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПСМУ МЮ (м. Суми) подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №480/11290/21 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на помилковість висновків суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач оскаржує дії відповідача на підставі п. 15 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2011 №845 та Кодексу адміністративного судочинства України, і при цьому у спірних правовідносинах не є органом виконавчої служби, як зазначив суд, а є стягувачем за виконавчим листом .

Вважає, що право на звернення до адміністративного суду позивача гарантовано законодавством, а обраний ним спосіб захисту відповідає положенням ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також зазначив, що суд першої інстанції всупереч вимог ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України не роз`яснив до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної справи.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень - Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що законом не надано позивачу, як суб`єкту владних повноважень, а саме державному виконавцю, право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору про зобов`язання органу Казначейства України прийняти для безспірного списання виконавчий документ, а тому дійшов висновку, що юрисдикція адміністративного суду, визначена статтею 19 КАС України, на такий спір не поширюється.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця Діхтяренка В. О. від 30.08.2021 закінчено виконавче провадження №65051604, яке було відкрите з примусового виконання виконавчого листа від 29.03.2021 №480/8612/20, про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, за період з 01.01.2014 по 24.04.2020 пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 із врахуванням висновків суду по даній справі.

Постановою головного державного виконавця Діхтяренка В.О. від 07.04.2021 у виконавчому провадженні №65051604 стягнуто з боржника (Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України) виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн. Стягувачем відповідно до цієї постанови є ПСМУ МЮ (м. Суми) .

Одночасно із прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2021 головним державним виконавцем Діхтяренком В.О. винесено постанову від 30.08.2021, якою відкрито виконавче провадження №66650453 про примусове виконання постанови ВПВР УЗПВР у Сумській області ПСМУ МЮ (м. Суми) №65051604 від 07.04.2021 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь держави виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн. При цьому, стягувачем у вказаному виконавчому провадженні є ПСМУ МЮ (м. Суми).

Позивач, керуючись пп. 3 п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (далі за текстом - Порядок №845) подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про виконання постанови від 07.04.2021 у виконавчому провадженні №65051604 про стягнення виконавчого збору в сумі 24000,00 грн з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Листом від 20.09.2021 №01-62/1131 (а.с. 8) ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено позивача про повернення вказаної постанови без виконання на підставі пп. 1 п. 9 Порядку №845 (пропущення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання).

Позивач, не погодившись з діями ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС)

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти до безспірного списання постанову про стягнення виконавчого збору № 65051604 від 07.04.2021.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частин 2 та 4 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI), який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За нормами Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (частина 1 статті 2 вказаного Закону).

Так, статтею 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 наведеного Положення Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 9 Положення № 215 передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від03 серпня 2011 року (далі Порядок № 845).

За правилами пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

За приписами пункту 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені упункті 6цього Порядку.

Аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку, що Казначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою здійснювати гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду шляхом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених цим Законом випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №560/493/19.

Відповідно до положень пункту 15 Порядку № 845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Разом з цим, ні в цьому Порядку, ні в Законі № 4901-VI не зазначено, до якого суду оскаржуються рішення, дії або бездіяльність органів Казначейства.

Положеннями Закону України «Про виконавче провадження» установлено правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 цього Закону).

Водночас, можливість та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Казначейства вказаним Законом також не визначено.

Варто зазначити, що Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», який визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, також не встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Казначейства.

Пднак, положеннями статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Наведені норми права є підставою для висновку, що КАС України та Закон України «Про виконавче провадження» передбачають порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час примусового виконання ними судових рішень і лише до судового органу, який видав виконавчий документ.

Слід зауважити, що Казначейство - не орган примусового виконання судових рішень, як уже зазначалося, а згідно з пунктом 1 Положення № 215 центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

У свою чергу, виходячи з вищенаведеного та положень частини 1 статті 19 КАС України, спори, що виникають під час виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судових рішень та інших виконавчих документів у порядку, установленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», розглядаються адміністративними судами в порядку, визначеному КАС України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 916/1227/16.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах таким, що підлягає застосуванню, є саме Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки він є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.

Проаналізувавши вказані положення законодавства, колегія суддів установила, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі виконавчих документів, у яких боржником є орган, установа державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2 Порядку №845 стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

З наведеного випливає, що право на звернення до Казначейства України надано стягувачам, в тому числі державним органам, з приводу стягнення коштів в дохід держави за відповідними виконавчими документами.

Згідно з частиною4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 3, 5 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Колегія суддів зауважує, що цей спір не є «компетенційним» (у значенні пункту 3 частини першої статті 19 КАС), а подання адміністративного позову не є формою реалізації компетенції органу Міністерства юстиції України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

За загальним правилом, суб`єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України) та з метою реалізації покладених на них повноважень. В той же час, у справах за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єкта владних повноважень звернення до суду може здійснюватися також з підстави, що прямо не передбачена законом, але є такою, що безпосередньо слідує з відповідних функцій (покликання) цього суб`єкта.

Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом.

Колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах позивач діяв не як суб`єкт владних повноважень (в розумінні пункту 7 частини першоїстатті 4 КАС України), звернення якого до адміністративного суду обумовлено чіткими умовами, а як сторона виконавчого провадження стягувач, якому надано право на судове оскарження дій Казначейства відповідно до пункту 15 Порядку № 845.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №160/11892/20.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом до відповідачів, ПСМУ МЮ (м. Суми) виступає стороною правовідносин з примусового стягнення на підставі виконавчого документу та діє як юридична особа від імені держави. Отже, в такому випадку до позивача положення частини четвертої статті 5 КАС України не можуть бути застосовані.

За таких обставин, хибними є посилання суду першої інстанції на частину 4 статті 5 КАС України та висновок про відсутність права звернення у ПСМУ МЮ (м. Суми), як стягувача, з вказаним позовом до суду.

Крім того, ПСМУ МЮ (м. Суми) не є державним виконавцем, як помилково встановив суд першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки дії відповідачів мали вплив на ПСМУ МЮ (м. Суми), як на юридичну особу - сторону виконавчого провадження, і, відповідно, така особа має право на звернення саме до адміністративного суду на підставі пункту 1 частини першої статті 19 КАС України.

Суд наголошує, що завданням суду відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу приписів ч. ч. 13 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №480/11290/21 не відповідає, оскільки викладені в ній висновки щодо відсутності у Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції права на звернення до адміністративного суду з цим позовом і відсутності у адміністративного суду юрисдикції на розгляд цього спору, не відповідають діючому процесуальному законодавству.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія судів вважає за необхідне скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №480/11290/21, а справу направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи зі стадії судового розгляду.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 327329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №480/11290/21 - скасувати.

Справу №480/11290/21 за позовом Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) до Шосткинського управління Державної казначейської служби України Сумської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи зі стадії судового розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова