Постанова

від 08.02.2023 по справі 640/17678/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17678/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Київської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із заявою в порядку статті 379 КАС України, в якій просив замінити сторону виконавчого провадження з виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 року в справі № 640/17678/21 в частині стягнення середнього заробітку на підставі виконавчого листа № 640/17678/21 від 01.09.2022 року, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва, з Київської митниці ДФС на Київську митницю (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 43997555).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Апелянт зазначає, що під правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувана або боржника) з переходом прав та обов`язків від права попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у - виконавчому провадженні. Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (процесуальне правонаступництво) відбувається виключно за відповідним рішенням суду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 лютого 2023 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України №835-о від 02.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС;

- стягнуто з Київської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2021 року по 12.07.2022 року включно в розмірі 259 244,98 грн. (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч двісті сорок чотири тисячі гривень 98 копійок).

На виконання вказаного судового рішення Окружним адміністративним судом м.Києва видано виконавчий лист від 01.09.2022, в якому боржником вказано Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України ( код ЄДРПОУ 43997555).

13.09.2022 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 379 КАС України про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви суд першої інстанції виходив з того, що заміна сторони у виконавчому провадженні можлива лише при існуванні відкритого виконавчого провадження, проте у даному випадку на час подання заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні правонаступником виконавчий документ в провадженні органу, який здійснює примусове виконання рішень, не перебуває, отже підстави для заміни сторони виконавчого провадження відсутні.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною п`ятою ст. 15 Закону № 1404-VIII визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Особливості розгляду заяви про заміну сторони в процедурі виконання судового рішення визначенні статтею 379 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Водночас, згідно з частиною 4 статті 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Тобто, процесуальним законодавством врегульовано не лише питання заміни сторони у виконавчому провадженні, а й у виконавчому листі у випадку, якщо виконавче провадження не відкрито. При цьому підстави та порядок заміни сторони виконавчого провадження та сторони у виконавчому листі є тотожні.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавчо визначеною правовою підставою для заміни сторони у справі (виконавчому провадженні) є факт правонаступництва (фактичного чи компетенційного).

Щодо правонаступництва суб`єкта владних повноважень Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №812/1408/16) зазначав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС.

Наказом голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби від 02.06.2021 №835-о «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено 02.06.2021 ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про державну службу»

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, скою скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України №835-о від 02.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської міської митниці ДФС; стягнуто з Київської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2021 року по 12.07.2022 року включно в розмірі 259 244,98 грн (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч двісті сорок чотири тисячі гривень 98 копійок). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Пунктом 2 встановлено, що Державна фіскальна служба України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Частинами першою та п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Спір у цій справі виник у відносинах публічної служби і стосується поновлення на роботі та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У такому випадку заміна Київської митниці ДФС як відповідача може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у цій справі, Київська митниця ДФС, як на час розгляду спору по суті ,так і на даний час, перебуває в стані припинення. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Київської митниці ДФС в Єдиному державному реєстрі відсутній.

Таким чином, обов`язок боржника (Київської митниці ДФС), що випливає з рішення суду у цій справі, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, що були передані Держмитслужбі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200,отже немає підстав для здійснення правонаступництва у цій справі.

При вирішенні спірного питання колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18, щодо застосування норм матеріального права, зокрема положень постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» в частині розмежування компетенційного адміністративного (публічного) правонаступництва та зобов`язального, яке не стосується публічно-владних функцій, що були передані Державній податковій службі України, при умові не внесення запису про припинення Державної фіскальної служби України.

Враховуючи, що зобов`язання, що випливає з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані Держмитслужбі, і на момент звернення із заявою про заміну боржника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань не внесений запис про припинення Київської митниці ДФС України як боржника за рішенням суду, вимога позивача про заміну боржника є передчасною.

Крім того, колегія суддів наголошує, що підставою для звернення до суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження у позивача було те, що ГУДКСУ у місті Києві повернуто виконавчий лист у зв`язку з невідповідністю відомостей про боржника у виконавчому листі тим відомостям про боржника, що зазначено в резолютивній частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду.

Статтею 374 КАС України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається зі змісту виконавчого листа від 01 вересня 2022 року, судом першої інстанції у графі відомості про боржника зазначено: «Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України». Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача стягнуто з Київської митниці ДФС .

Отже, в даному випадку, зазначення у виконавчому листі відомостей, які не відповідають резолютивній частині рішення є помилкою суду, допущеною при його оформленні виконавчого листа, яка може бути випрвлена в порядку, передбаченому статтею 374 КАС України.

Відтак, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року слід змінити в мотивувальній частині.

Судом апеляційної інстанції враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вірно по суті вирішивши справу, ухвалив рішення з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині щодо підстав відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року з питань заміни сторони виконавчого провадження змінити в частині мотивування.

В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 14.02.2023р.)